Свідомість та інновації

Серед безлічі функцій свідомості основними є функції пізнання, освоєння предметного світу, розкриття його сутності. Разом з тим сві­домість може бути спрямована на усвідомлення людиною самої себе, на осмислювання своїх психічних станів, переживань, дій, вчинків, ко­ротко кажучи - на життя в цілому. Вона відображає сучасне і забігає далеко в майбутнє, щоб окреслити основні напрями діяльності протя­гом усього життєвого шляху.

У цих процесах тісно взаємодіють свідомість і мислення люди­ни. Свідомість і мислення, звичайно, розрізняються дуже слабко, і коли йдеться про відображення дійсності у свідомості людини, то сві­домість ця розглядається як єдність свідомості і мислення. Зрозуміло, й те і те - відображення, але водночас дві сфери людини. Тому має сенс говорити про свідомість І про мислення окремо.

Людська свідомість - не тільки смислове відображення в ній певної об'єктивної реальності. Точніше, це її відтворення: людина може чітко роз­різняти об'єктивну реальність поза нею і своє відтворення цієї реальності, водночас вона усвідомлює, що сама відтворила її у своїй свідомості.

Отже, людина усвідомлює, що вона сама - цс одне, а те, що відно­ситься до об'єктивної реальності,- зовсім інше. Останнє протистоїть як зовнішня їй сила, як відношення нерівноправних сторін, де ініціа­тором протидії цій силі стає суб'єкт, що вносить у цю реальність пере­творення, необхідні "для себе",

Важливо тут тс, що людина співвідносила себе з самою собою, зро­зуміла, що саме вона відтворила в свідомості (можливо, більш-менш точно, можливо, дещо викривлено, а може, й помилково) відображену реальність і усвідомила це як реальний факт. Таке відтворення треба розглядати як елемент творчості вже тому, що людина, усвідомлюючи себе як "Я", докладала сили, діяла "для себе", нехай хоча б і з малими зусиллями, необхідними для суб'єктивного відтворення реальності у своїй свідомості.

А проте для повного і точного відтворення реальності необхідна власна творчість.

Коли ми говоримо про людську свідомість, ми маємо зважати на відтворення в ній об'єктивної реальності. Зовсім інший процес від­бувається, коли йдеться про людське мислення: воно не означає, що здійснюється просте відтворення. Мислення пов'язане з а) розрізнен­ням і б) ототожненням, в) входженням в протилежності і протиріччя і вирішенням їх. Тобто людина сама знаходить задачі і проблеми і на­магається знайти шляхи їх розв'язання.

Адже можна відобразити дійсність і не усвідомити її, залишити ві­дображення поза мисленням або не надати значення відображеному.

Міркувати означає не просто відтворювати дійсність у свідомості, а уміти ще й аналізувати її, розчленовуючи в думці те, з чого вона скла­дається, відшукувати, знаходити причини і наслідки, приводити роз­різнені елементи в систему, в цілісність. З цієї точки зору свідомість

виступає здебільшого як хаотичне і випадкове відображення, в той час як мислення приводить цю хаотичність і випадковість, а також неусві-домленс в продуману систему.

Розумова переробка дійсності, будучи суто людським явищем, ви­ступає в ролі знаряддя, інструмента її розуміння і засобом творчого перетворення, в основі відтворення - відображення в свідомості.

Треба підкреслити і те, що відображення не є механічним відтворен­ням дійсності в свідомості, не є і буквальним переносом змісту ззовні всередину людини.

Відображення дійсності в свідомості переважно є творчим відо­браженням. Предмет, який відобразився в людській свідомості, тут же наражається на переробку свідомістю і мисленням, переживається, емоційно забарвлюється людськими почуттями, і в нього привноситься щось "від себе".

У результаті цієї суб'єктивної обробки об'єктивно існуючої або передбачуваної дійсності в людини, в її думках виникає той творчий продукт, який прагне знов повернутися туди, звідки був відображений його зміст, тобто в дійсність, щоб у ній здійснити перетворення відпо­відно до творчого образу.

Тому, говорячи про відображення як відтворення дійсності в свідо­мості, не слід його розуміти як занадто механічне і буквальне відобра­ження; воно обов'язково - творче відображення, яке аналізує, перероб­ляє відображену дійсність у нові форми.

Існує ряд психічних явищ, коли об'єктивна реальність відображена в психіці, зафіксована і в той же час не усвідомлена, людина не усві­домлює, що відображене є її надбанням.

Ця сукупність змісту психічних процесів у психології називається несвідомим.