Суперечності освіти - витоки інноваційних її технологій

1. Система освіти мас резерви для культурного і духовного від­
родження та підготовки фахівців, здатних до творчої праці, вартої
Нобелівської премії.

Наведемо країни (варто звернути увагу на кількість населення в цих країнах та на число премій і поміркувати: чому немає нашої країни в цьому списку?), вчені яких отримали за видатні наукові досягнення Нобелівську премію (за період від 1901 до 2001 рр.).

США - 232

Великобританія - 75

Німеччина-60

Франція - 27

Швеція - 19

Швейцарія - 15

Голландія - 14

Росія- 12

Італія - 7

Данія - 7

Канада - 6

Японія - 7

Бельгія - 4

Видатні наукові досягнення, безперечно - продукт системи освіти, яка розвиває в людини - від малого до старого - творчі здібності. Твор­чість- процес створення продуктів оригінальних, об'єктивно цінних і самодостатніх. Отже, організацію, зародження, зростання і визріван­ня творчих дій у людини треба започатковувати змалечку.

2. Розширення знань, сфер пізнання, зростання числа професій -
гальмо освітньої системи.

Збільшення знань набуває масштабу лавиноподібного явища, що й призводить до інформаційного "вибуху" в суспільній свідомості лю­дей. Це висуває складні завдання- не лише питання добору стратегії розвитку людини в освітній системі, а й проблему визначення універ-

сальних творчих сил: їх структури, функцій та способів розвитку, за­вдяки чому можна швидко і якісно переучуватися, здобуваючи нову професію.

На підставі вищенаведеного, можна умовно визначити три типи шляхів для здобуття професії:

а) екстенсивна освіта - розвиток людини і її інтелектуального по­
тенціалу за рахунок ранньої спец іонізації,

б) інтенсивна, ущільнена освітня система, розбудована на інтен­
сивному і поглибленому вивченні навчальних предметів з метою до­
сягнення світового рівня знань у стислі строки;

в) система освіти, що розвиває механізм творчості людини.
Зрозуміло, перші два шляхи хибні: людина може набути освіченості

за рахунок здоров'я і опинитися, закінчуючи середню освіту, у стані глибокої втоми - на межі норми і патології.

Статистика свідчить: на 12 млн. учнів в Україні припадає 15 млн. ді­агнозів! (Цс за даними 1988 року. Сьогодні, можливо, ще більше.) Крім екологічних і економічних факторів, на здоров'я учнівської молоді впливають:

1) перевантаження навчальною роботою в школі і вдома, яке
призводить до хронічної втоми;

2) гіподинамія - хвороба віку, яка може лікуватися єдиним спо­
собом: оптимізацією рухової активності, що є дійовим засобом актив­
ного відпочинку.

Подолання руйнівного впливу перевтоми і гіподинамії сприятиме переходу до гармонійного способу життя за формулою: робота - від­починок - дозвілля.

Робота - витрачання енергії, відпочинок - відновлення енергії і функцій організму до попереднього рівня, дозвілля - приємне прово­дження часу, сповнене веселості і розваг, які сприяють відновленню сил після напруженої роботи, призводять до належної пропорції скла­дові механізму творчості і готують людину до роботи наступного дня.

Розвиваюча система освіти може бути розбудована на принципах спільномірності: 1) вікових можливостей; 2) змісту навчально-вихов­них технологій; 3) трансформації системи засад - кількісних у якісні, — аби розвивати, починаючи з дитинства, механізм творчості людини.

Для цього необхідне визначення творчих потенцій людини, їх роз­витку і ступеня оптимальних навантажень відповідно до вікових мож­ливостей, щоб не завдати шкоди її здоров'ю.

Творчі потенції людини - задатки І тенденції - слід розвивати і пе­ретворювати на здібності, природні, творчі сили; а здібності у свою чергу мають бути перетворені на механізм творчості - інструмент лю­дини, який дозволяє їй виконувати творчу роботу, оскільки без діючого механізму творчості важко собі уявити піднесення інтелектуального та духовного потенціалу України.

Звідси випливає, що освіта має своїм завданням докорінну зміну концептуальних, структурних і організаційних засад освіти.

Разом з тим слід зазначити, що система освіти перебуває в стані бо­ротьби старого з новим, що починає зароджуватись. Щоб зародилося нове і набрало потужності, треба звернути увагу на актуальні супереч­ності І способи їх розв'язання, перетворення їх з руйнівних на креатив-ні чинники освіти.

3. Суперечності освітнього процесу

Назвемо основні суперечності в освітній системі, які виключають одна одну.

А. Суперечності розвитку: механізм творчості і зміст освітньо­го процесу.

Існуючий зміст освіти (штучний) і вікові перетворення психіки, сві­домості та діяльності людини (природні і тому підкоряються її закона-м) не сумісні і не сприяють розвитку механізму творчості.

Способом управління освітнім процесом і передбачення його на­слідків може бути поняття механізму творчості. Щоб регулювати його розвиток, треба знати, що ти регулюєш і що бажаєш створити, з чим збираєшся працювати, зокрема:

а) з розвитком механізму творчості, який складається з механіз­
мів мислення, почуттів, уяви, психомоторики та енергопотенціалу
людини і дає змогу людині виконувати творчу роботу - винаходити,
робити відкриття і створювати нові художні образи;

б) з кожною складовою механізму творчості в певні періоди віко­
вого розвитку людини, час зародження якої визначається кодами - чис­
лами Фібоначчі і золотого перерізу.

Поняття періодів вікового розвитку механізму творчості містить за­кономірності:

а) закони чисел золотого перерізу і ряду Фібоначчі включають в активність відповідно до віку складові механізму творчості і таким чи­ном змінюють принцип його роботи - попереднього на наступний;

б) процес розв'язання суперечностей обміну енергією та інфор­мацією в механізмі творчості і переробки їх у нові форми, відповідно до закономірностей саморозвитку.

Коди чисел Фібоначчі є знаками, які окреслюють часові координати життя людини, коли окремі складові механізму творчості: а) зароджу­ються, б) розвиваються, в) вдосконалюються.

На станах руху, становлення та розвитку людина набуває в кож­ному віковому етапі здатності розв'язувати задачі нового класу - розу­мові або психомоторні. У межах цих періодів відбуваються внутрішні, самодовільні (лише за наявності сприятливих умов), необхідні і зако­номірні перебудови механізму творчості, а людина набуває здатностей до творчості.

Зауважимо, що руйнівні фактори зовнішнього або внутрішнього по­ходження можуть впливати на механізм творчості:

1) відхиляти дію законів вікового розвитку від природних тенденцій;

2) зупиняти розвиток механізму на досягнутому рівні і утриму­
вати його протягом тривалого часу, доки не відбудеться випадкова або
планомірна гармонізація стану механізму творчості;

3) зруйнувати механізм творчості.

Самодовільність розвитку, інакше кажучи доцільна регуляція зрос­тання потужності механізму творчості або його окремих складових відбувається послідовно, що є наслідками процесів розвитку і вихо­вання людини.

Б. Протилежності - потреби держави і мотиваціїучіння людини.

Зокрема, розбіжність між освітніми можливостями людини і зміс­том освіти містить суперечності: дві протилежні складові процесу, що виключають одна одну. Учень і студент добре знають, що отримують знання, якими вони ніколи не користуватимуться продуктивно в жит­ті або в роботі. Цс і призводить до руйнування особистості молодої людини, порушення цілісності її душі, що змушує її жити подвійним життям.

Отже, треба в освітньому процесі пропорційно і відповідно поєдну­вати дві протилежності: освітні можливості людини І сутність освіти (її зміст і форми). Тобто забезпечити єдність їх протилежностей.

В. Предметоцентричні суперечності освіти.

Прсдметоцентричність навчання передбачає ранню спеціалізацію, вивчення базових навчальних предметів - здебільшого основ професій (фізик, хімік, біолог, математик тощо).

А система освіти, розбудована на засадах розвитку механізму твор­чості, має на меті формувати в людини цілісну картину світу, розвивати духовність, культуру особистості і планетарне мислення. У єдності -механізм творчості.

Система предметоцентричних суперечностей - зіткнення проти­лежних принципів: 1) штучної діяльності учнів і студентів і 2) природ­ного (але неусвідомлюваного) процесу розвитку власного механізму творчості.

Отже, людина повинна нагромаджувати: І) знання, 2) уміння, 3) на­вички - продукти предметоцентричного навчання.

Але праця людини виходить далеко за межі системи "людина - ре­човий предмет". Особливо це стосується років навчання людини, які передують рокам праці над дійсними предметами. Тут існує дещо інша цілісність: "людина - знакова система".

Особливість цієї цілісності визначається функціями знака. Хоча сам знак - матеріальний предмет (властивість, функція, процес, подія тощо), але він заміщає якийсь інший предмет ~ предметно-почуттєвого утворення. Тобто знак містить лише інформацію, яку можна з нього взяти, зберігати, перетворювати або передавати, не торкаючись озна­чуваного предмета руками.

Завдяки використанню знань у формі знакових систем спрощується нагромадження, зберігання й передавання знання. Проте надмірне за­стосування знакових систем, особливо в освітньому процесі, призводить до порушення живого зв'язку людини з предметно-почуттєвим світом.

Причин цього декілька. Знакові системи людина сприймає як сис­теми текстів (монографії, підручники, посібники тощо). Тексти як се­міотичні системи здатні акумулювати інформаційні масиви величезної потужності. Змісти текстів- відображення дійсності і форма опану­вання результатів пізнаного людством. Але опанування, усвідомлення змісту текстів без перевірки практичними діями на істинність часто ви­кликає в людини сумніви щодо його істинності. А сумнів і вагання пе­ретворюють пізнавальний результат навчання на гадку, гіпотезу. Знан­ня змінює віра.

Оскільки знання може розглядатися як усвідомлений текст, то його опанування передбачає не лише створення в людини припущення або віри, а й розуміння, яке приводить до появи в неї сталого її переконання.

Процес опанування знань у формі текстів - центральна частина на­вчання. Боно передбачає: 1) сприймання матеріалу, 2) його осмислен-

ня, 3) запам'ятовування і 4) таке опанування його, яке дає змогу вільно ним користуватися. Але в навчанні кінцева фаза — опанування та вільне використання знання залежно від різних ситуацій - веде до його від­творення знову-таки в формі тексту - знаково-мовної конструкції.

Проте знання не зводиться до мовних конструкцій.

Опанування знань у формі текстів передбачає не лише створення ймовірної гадки або віри, а й складної системи оцінок зв'язку: а) знан­ня з досвідом людини; б) з перспективою його розширення і погли­блення; в) з соціальною цінністю; г) відомого - з потенційним змістом процесів, предметів і явищ; д) передбачення і добирання нових регуля­торів дій і вчинків.

Проблема в тому, щоб здійснити синтез процесів опредметнення і розпредметнення в діях, характерних для праці, з опануванням знань у навчанні про ці та інші невідчутні властивості предметів, - в один не­подільний процес освіти і розвитку механізмів психіки людини.

Відповідно до принципу механізму творчості передбачається роз­вивати: а) задатки, б) здібності, а останні перетворювати на *) меха­ нізм творчості, щоб набути здатності до творчої роботи при виконанні будь-якої діяльності.

Знання, уміння, навички - продукти активності механізмів психіки і свідомості. Якщо вони працюють продуктивно, то кількість надбань учня або студента їм пропорційна. Але те, чим ці змісти здобуваються, залишалося поза увагою освітньої системи.

Дослідження свідчать: знання, уміння та навички здобуваються си­лами пам'яті. Майже 90% учнів і студентів надають перевагу роботі сил пам'яті - їм простіше вивчити, зазубрити матеріал, ніж розуміти його сутність. Звідси три типи мотивації учіння людини:

а) вчитися, щоб мати визначений "стандарт" освіченості;

б) вчитися, щоб "знати" і бути здатним відтворити знання в усній
або інших формах, як того вимагають заклади освіти;

в) вчитися, знати і користуватися знанням як інструментом для
роботи, набутим в освітній системі.

На жаль, мотивація з усвідомленим розвитком механізму творчості властива незначній кількості людей, діяльність яких майже не пов'яза­на з освітою, а ще менше - вчителям та викладачам.

Г. Суперечності концепції росту і розвитку людини.

Така система суперечностей - наслідок предмстоцентричної орі­єнтації освітньої системи, яка умотивовує навчальний процес на кіль-

кісну зміну показників знань, умінь та навичок. За цих умов процеси зростання відбуваються за рахунок збільшення потужності механізмів пам'яті, тоді як усі інші складові механізму творчості мають другоряд­ні функції - і тому не розвиваються.

Процес розвитку може будуватися за іншим принципом: головної уваги часто надають не кількісним показникам, а розвиткові оперуван­ня навчальним матеріалом - яким чином учень або студент опрацьовує навчальний матеріал, вдосконалюючи цю вправність.

Отже, розвиток здібностей мислення, почуттів, уяви та психомото-рики, які підтримуються потужним потенціалом енергії, - предмети мети освітньої системи.

Спрямованість освіти на розвиток механізму творчості сприяє вдо­сконаленню, збільшенню його продуктивності. А чим механізм більш розвинений, тим більшу кількість знань, умінь та навичок в ті самі тер­міни навчання може набути людина.

Таким чином, інтелектуальні потенціали людей, здобуті впродовж зростання - силами пам'яті і розвитком механізму творчості - не­порівнянні. Головний здобуток людей, що діють творчо,- найцінні­ший - здатність до безперервного розвитку механізму творчості і ви­користання його в будь-якій роботі, яка стає процесом творчості.

Д. Суперечності способів опанування змісту освіти: рутинного і наукового.

Освітній процес будується переважно на засвоєнні шаблонного ма­теріалу в формі знакових систем. Разом з тим спостерігається тенден­ція в навчанні, коли учні здобувають знання, застосовуючи методи наукових досліджень.

Отже, в освітній системі головне місце повинні посісти предмети, пов'язані з опануванням логіки і методології наукових методів, що вкрай необхідно для розв'язання освітніх завдань.

Е. Суперечності, що поглиблюють фемінізацію суспільства.

У сучасній школі близько 90 % вчителів - жінки. Але процес навчан­ня і виховання пов'язаний не лише зі змістом освіти, а й із взаєминами жіночих і чоловічих начал учнів і вчителів, Результати цих взаємин за­кріплюються в підсвідомій сфері психіки і стають несвідомими регуля­торами дій, вчинків і поведінки. Адже наслідується те, що найчастіше повторюється, воно відтворюється в голосі, вимові, жестах, у стилі мис­лення і діяльності. Впливи домінуючих у взаєминах статевих начал по­рушують внутрішню гармонію чоловічого і жіночого в дітей і підлітків.