Джерела формування інвестиційних ресурсів і методи фінансування окремих інвестиційних програм і проектів

Всі джерела формування інвестиційних ресурсів підрозділяються на три основні групи:

- власні фінансові ресурси і внутрішньогосподарські резерви;

- позикові кошти;

- залучені кошти.

Головним власним джерелом фінансування інвестицій є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обов'язкових платежів. Частина цього прибутку, після напрямку на виробничий розвиток, може бути використана на будь-які інвестиційні цілі.

Другим великим по призначенню джерелом власних засобів є амортизаційні відрахування. Їх розмір залежить від використовуваних підприємством основних засобів і прийнятої політики їхньої амортизації. В даний час на території України діють норми амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних засобів згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів на початок календарного звітного періоду в такому розмірі (у розрахунку на календарний квартал):

· група 1 – 1,25%;

· група 2 – 6,25%;

· група 3 – 3,75%.

Підприємства можуть застосовувати наступні методи нарахування амортизації і визначення залишкової (балансової) вартості основних засобів у фінансовій звітності:

· Прямолінійний метод:

(9.1)

· Метод зменшення залишкової вартості:

(9.2)

· Метод прискореного зменшення залишкової вартості:

(9.3)

· Кумулятивний метод:

(9.4)

· Виробничий метод:

(9.5)

При використанні перших чотирьох методів нарахування амортизації основних засобів щомісячна сума амортизації визначається:

(9.6)

а при використанні виробничого методу:

, (9.7)

де - річна сума амортизації; - місячна сума амортизації; - первісна вартість об'єкта; - ліквідаційна вартість об'єкта; - очікуваний термін корисного використання об'єкта; - вартість об'єкта, що підлягає амортизації; - норма амортизації на рік (при виробничому методі – на одиницю продукції, робіт, послуг); - залишкова (балансова) вартість; - коефіцієнт прискореного зменшення залишкової вартості; - кількість років експлуатації об'єкта; - нормативний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство передбачає зробити, використовуючи об'єкт; - річний обсяг продукції (робіт, послуг), який виготовляється з використанням об'єкта; - місячний обсяг продукції (робіт, послуг), який виготовлений з використанням об'єкта.

· Податковий метод – квартальна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єктів основних засобів на початок кварталу та квартальної норми амортизації:

, (9.8)

де Ка – квартальна сума амортизації; БВп – балансова вартість основних засобів на початок календарного кварталу, який передував звітному; Пвп – сума витрат (первісна вартість) на формування об'єктів основних засобів (збільшення їх первісної вартості) протягом календарного кварталу, який передував звітному; Ввз - вартість виведених з експлуатації основних засобів (залишкова вартість) протягом календарного кварталу, який передував звітному; А – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у попередньому календарному кварталі, який передував звітному;

До власних фінансових ресурсів і внутрішньогосподарських резервів відносяться також заощадження громадян і юридичних осіб; кошти,що виплачуються органами страхування у вигляді відшкодування збитків від аварій, стихійних лих тощо.

Чистий прибуток і амортизаційні відрахування є предметом стратегічного планування, а інші власні джерела – предметом тактичного або оперативного планування.

До позикових джерел фінансування інвестицій відносяться:

- довгострокові кредити банку;

- облігаційні позики;

- інвестиційний лізинг;

- інвестиційний селенг.

Серед позикових джерел фінансування інвестицій головну роль звичайно грають довгострокові кредити банку. Однак в сучасних умовах це джерело практично не використовується в зв'язку з його дороговизною і кризовим станом економіки.

Емісія облігацій підприємства (не більш 25% від суми статутного капіталу) також не одержала поки широкого розповсюдження в зв'язку з нерозвиненістю фондового ринку і невисоких розмірів статутного капіталу багатьох підприємств. Це джерело доступне лише підприємствам з високими розмірами статутного капіталу.

Інвестиційний лізинг є однією із найбільш перспективних форм залучення позикових ресурсів. Він розглядається як один з різновидів довгострокового кредиту,що наданий в натуральній формі та погашається в розстрочку. Тобто це свого роду оренда з викупом невикористовуваних виробничих об'єктів і устаткування.

Інвестиційний селенг – це одна з нових форм залучення інвестиційних ресурсів. Селенг це є специфічна форма зобов'язання, що полягає в передачі власником (юридичними і фізичними особами) прав по користуванню і розпорядженню його майном за визначену плату. Майном можуть бути будинки, споруди, устаткування, сировина і матеріали, кошти, цінні папери, нематеріальні активи.

Інші джерела позикових засобів у процесі розробки інвестиційної стратегії звичайно не розглядаються.

Серед залучених джерел фінансування інвестицій в першу чергу розглядається можливість залучення акціонерного капіталу. Це кошти, що одержані від емісії акцій; пайові та інші внески юридичних і фізичних осіб у статутний капітал підприємства вітчизняних і зарубіжніх інвесторів.

Крім перелічених вище джерелами формування інвестиційних ресурсів можуть бути:

· кошти, що централізуються об'єднаннями підприємств;

· кошти державного бюджету, наданого на безоплатній основі;

· кошти позабюджетних фондів;

· кошти, що надані іноземними інвесторами у формі кредитів, позик і т.д.

Фінансування інвестицій може здійснюватися як за рахунок одного, так і за рахунок декількох джерел. В залежності від того, які джерела залучає підприємство для фінансування своєї інвестиційної діяльності, виділяють п'ять основних методів:

- повне самофінансування;

- акціонування (випуск власних акцій);

- кредитне фінансування;

- інвестиційний лізинг;

- комбіноване (змішане) фінансування.

Повне самофінансування (самоінвестування) передбачає здійснення інвестування повністю за рахунок власних (або внутрішніх) джерел. Цей метод фінансування є найбільш перспективним і використовується в основному для реалізації невеликих реальних інвестиційних проектів з невисокою нормою рентабельності, а також для фінансових інвестицій.

Для визначення частки власних засобів у загальному обсязі інвестицій можна використовувати коефіцієнт самофінансування (), який розраховується за формулою:

(9.9)

Значення повинне бути не нижче 0,51 (51%). При більш низькому значенні (наприклад, 0,49) підприємство втрачає фінансову незалежність. На практиці оптимальне значення коефіцієнта порівнюють з фактичним і роблять висновок про рівень самофінансування інвестицій.

Відмінною рисою самооплатності є здатність підприємства сплачувати податки в бюджетну систему і планувати за рахунок прибутку тільки просте відтворення. Зміст самофінансування полягає в тім, що за рахунок чистого прибутку, амортизаційних відрахувань та інших власних джерел підприємство відшкодовує витрати по розширеному відтворенню і реалізує соціальні програми.

Акціонування як метод фінансування використовується звичайно для реалізації великомасштабних реальних інвестицій при галузевій або регіональній інвестиційній діяльності (наприклад, у нафтогазовому комплексі).

У зарубіжніх корпораціях акціонерний капітал нерідко покриває не тільки початкові капіталовкладення, але і потреби в чистому оборотному капіталі. Це спостерігається, коли кредитні ресурси банків обмежені і їх можна отримати тільки під високі відсотки. Доходи на капітал, що отримані за допомогою термінового депонування, в таких умовах також високі. Тому інвестиційний проект повинен бути дуже привабливий з фінансової точки зору, таким щоб на його реалізацію можна було мобілізувати достатні фінансові ресурси з фондового ринку.

В інших випадках, коли можна отримати порівняно дешеві довгострокові кредити, інвестори віддають перевагу фінансувати проекти за допомогою позикових коштів.

В усіх ситуаціях доцільно підтримувати оптимальне для фірми співвідношення між акціонерним і довгостроковим позиковим капіталом.

Кредитне фінансування використовується, як правило, при інвестуванні в швидкореалізуємі реальні об'єкти з високою нормою рентабельності інвестицій, тому що його необхідно повернути на визначених умовах. З іншого боку, кредитор не претендує на участь у доходах від реалізації інвестицій. Цей метод може використовуватись і для фінансових інвестицій за умови, якщо рівень прибутковості по них суттєво перевищує ставку кредитного відсотка.

Інвестиційний лізинг використовується якщо власних фінансових коштів для реального інвестування не достатньо, а також при інвестиціях в реальні проекти з невеликим періодом експлуатації або з високим ступенем змінюваності технологій. Лизингоодержувач швидко купує необхідне йому устаткування, не відволікаючи одноразово зі свого обороту значні фінансові ресурси. Крім того, він користується рядом інших переваг:

- частково усуває ризик втрат, пов'язаних з моральним зносом машин і устаткування;

- знижує оподатковуваний прибуток, тому що витрати по лізингу відносять на собівартість продукції (робіт і послуг);

- рятується від непродуктивних витрат на утримування устаткування, яке тимчасово простоює внаслідок сезонності, циклічності виробництва та ін.;

- уникає довгих і стомлюючих формальностей, що неминучі при отримані кредиту банку, що дуже важливо для малих і середніх підприємств.

Необхідною умовою широкого розвитку лізингових відносин в Україні є стабілізація грошово-кредитної і фінансової системи, подолання високої інфляції і зміцнення курсу національної валюти.

Комбіноване (змішане) фінансування ґрунтується на різних комбінаціях перелічених вище методів і може бути застосовано для усіх форм і видів інвестування.