Економічна сутність і форми інвестицій. Об'єкти і суб'єкти інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність є найважливішою складовою частиною ринкового господарювання.

Термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати», а в більш широкому розумінні це слово означає: «Розстатися з грошима сьогодні, щоб одержати їхню більшу суму в майбутньому». Два фактори звичайно пов'язані з даним процесом – час і ризик.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» під інвестиціями розуміють «всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект». Такими цінностями (інвестиційними ресурсами) можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

- ліцензії, майнові (авторські) права та інші інтелектуальні цінності;

- сукупність технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих («ноу-хау»);

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням та інше.

Об'єктами інвестиційної діяльності є створені та модернизовані засоби та оборотні активи у всіх галузях і сферах народного господарства України, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інші об'єкти власності, а також права майнової та інтелектуальної власності.

Інвестиційна діяльність здійснюється на ринку інвестицій, що розподіляється на ряд самостійних сегментів: ринок реальних інвестицій, ринок цінних паперів, ринок нерухомості, ринок інтелектуальних прав і власності, ринок інвестиційних проектів і т.д. Тобто, ці ринки відрізняються між собою об'єктами інвестицій.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є інвестори, замовники, виконавці робіт, користувачі об'єктів інвестиційної діяльності, а також постачальники, юридичні особи (банківські і посередницькі організації, інвестиційні біржі і компанії) і інші учасники інвестиційного процесу. Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути фізичні і юридичні особи, в тому числі і іноземні, а також держави і міжнародні організації.

Основний суб'єкт інвестиційної діяльності – інвестор, який здійснює вкладення власних, позикових і/або залучених коштів у формі інвестицій і забезпечує їхнє цільове використання. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, замовників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

З урахуванням направленості основної господарської діяльності інвестори поділяються на індивідуальних та інституційних. Індивідуальний інвестор – це фізична або юридична особа, що здійснює вкладення коштів у формі інвестицій для розвитку виробничо-господарської діяльності. Інституційний інвестор – це фінансовий посередник, який акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює інвестиційну діяльність. Інституційні інвестори представлені інвестиційними компаніями, інвестиційними фондами, що, як правило, спеціалізуються на операціях з цінними паперами.

За цілями інвестування, які ставлять перед собою інвестори, виділяють стратегічних і портфельних інвесторів. Перші при здійсненні інвестицій мають на меті придбання контрольного пакету акцій або переважаючої частки статутного капіталу іншого підприємства для отримання можливості самостійного управління ним. Портфельний інвестор вкладає кошти в різноманітні об'єкти інвестування з метою отримання доходу або приросту капіталу.

Діяльність учасників інвестиційної діяльності регулюється законодавством України, нормативними документами.

Фактори, що впливають на обсяг інвестицій, численні. Розглянемо лише основні:

- залежить від розподілу отриманого доходу на споживання і заощадження. В умовах низьких середнєдушевих доходів основна їхня частина витрачається на споживання. Зростання доходів викликає підвищення їхньої частки, яка направляється на заощадження, що є джерелом інвестиційних ресурсів;

- очікувана норма чистого прибутку. Прибуток – основний спонукальний мотив інвестицій;

- ставка позичкового відсотка. В процесі інвестування використовується не тільки власний, але і позиковий капітал. Якщо очікувана норма прибутку більше ставки позичкового відсотка, то інвестування ефективне. Тому ріст позичкового відсотка викликає зниження обсягу інвестицій і навпаки;

- передбачуваний темп інфляції. Чим вище цей показник, тим більше буде знецінюватися майбутній прибуток від інвестицій (особливо важливо при довгостроковому інвестуванні).

Інвестиції можуть бути класифіковані по визначених ознаках.

1. В економічній теорії по об'єктах інвестиційної діяльності розрізняються реальні і фінансові інвестиції.

Реальні інвестиції звичайно включають інвестиції в який-небудь тип матеріально відчутних активів, таких як земля, устаткування, заводи (вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції).

Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у фінансові інструменти (активи), тобто в цінні папери (акції, облігації).

У примітивних економіках основна частина інвестицій відноситься до реальних, в той час як у сучасній економіці велика частина інвестицій представлена фінансовими інвестиціями.

Високий розвиток інститутів фінансового інвестування в значній мірі сприяє росту реальних інвестицій. Як правило, ці дві форми є взаємодоповнюючими, а не конкуруючими.

2. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції.

Прямі – це інвестиції безпосередньо в матеріальний об'єкт. Інвестор при цьому бере участь в виборі об'єкта інвестицій і вкладенні коштів. До таких інвестицій можуть відноситися реальні та інтелектуальні інвестиції.

Непрямі (портфельні) – це інвестиції, що характеризуються наявністю посередника, інвестиційного фонду або фінансового посередника. До таких інвестицій відносяться фінансові інвестиції.

3. За періодом інвестування розрізняють:

- короткострокові (до 1 року);

- довгострокові (понад 1 рік).

4. За формами власності інвесторів виділяють інвестиції приватні, державні, іноземні і спільні.

Приватні інвестиції – це вкладення коштів, що здійснюють фізични особи, а також підприємства недержавної форми власності, у першу чергу – колективні. Під державними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюють центральні або місцеві органи влади за рахунок бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державні підприємства і установи за рахунок власних і позикових коштів. Іноземні інвестиції пов'язані з вкладенням, що здійснюють іноземни громадяни, юридични особи і держави. Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюють резиденти і нерезиденти.

5. За регіональними ознаками виділяють:

- інвестиції в середині країни (внутрішні);

- інвестиції за рубежем (зарубіжні).

Наведена класифікація інвестицій відображає найістотніші їх ознаки і при необхідності може бути розширена відповідно до підприємницьких або дослідницьких цілей.