Зародження української писемності

Українська писемність, на думку дослідників, зародилася ще в дохристиянський період, за часів князювання Аскольда. Одне з найпереконливіших тому свідчень –– «Велесова книга»: 74 знамениті дощечки, на яких описана історія дохристиянської Руси. Дослідники вважають, що пам’ятку створено в V-VII ст. Це – своєрідна мозаїчна розповідь про цікаві деталі побуту стародавніх слов’ян, їхні релігійні вірування, військові справи.

Сенсаційним виявилося відкриття написів на південній стіні Михайлівського вівтаря Софійського собору в Києві, так званої Софійської абетки. Авторитетні вчені вважають, що абетка уособлює в собі писемність часів князя Аскольда.

На сьогодні існує чимало фактів, які засвідчують, що давньоруська писемність існувала ще задовго до ІХ століття.

Французький вчений Жан-Франсуа Шампольйон, досліджуючи мову стародавніх єгиптян-коптів, дійшов висновку: мова давньоєгипетських ієрогліфічних записів дуже нагадує праукраїнську мову Правобережної України VІ-ІV тисячоліття до н. е.

У 1977 році українець Віктор Семенович Драчук пише про вирішальну роль староскіфської (праукраїнської) мови в дешифруванні письмових образків у єгипетських пам’ятках і наважується ще й подати маленьку табличку з восьми знаків у перехідному еволюційному перетворенні ієрогліфів у букви. Завдяки цьому нинішні українці впізнають велич і наявність іще давнішої материкової культури – праукраїнської, яку принесли на берег Нілу переселенці з Правобережної Праукраїни.

(186 слів) (З газети)

***

Культура землеробства як один із видів матеріальної культури є невід’ємним компонентом духовної, пісенної, обрядово-ритуальної культури, що передавалася з покоління в покоління.

Земля, як і річка, уособлювала духовне начало. Річка притягувала до себе, спонукала до поселення на її берегах, створення відповідних видів матеріальної й духовної культури.

Загалом заселення земель біля річок – риса загальнолюдська, але на українському етнічному тлі це ставало духовною засадою. На землях біля води здійснювались ритуально-обрядові дії. Саме тут, на березі, найбільш відчутною була особлива духовна цінність землі, її єдність, цілісність життєвідтворювального процесу (землі, води, світла), складалась система світоглядних уявлень. Земля давала рослини-обереги, рослини-прикраси. Чудодійну силу передавав ґрунт маку, який ототожнювався з жіночим началом.

Із давніх-давен особливо шанували в Україні хліб. Він – головна цінність хліборобства. Хліб звеличувався, адже він вінчав собою результати хліборобської праці, ґрунтувався на культі землі та родючості. У культурі жодного етносу немає такої поваги до хліба. Це проявляється навіть у кількості його споживання, виготовленні хлібопродуктів, формуванні меню, яке складалося здебільшого з хлібних страв.

Хліб, мистецтво пригощання, гостинність є важливим елементом як давньої, так і сучасної української землеробської культури. Обробіток ґрунтів, рільництво в Україні формувалися тисячоліттями, садівництво, городництво – століттями. Вони включали в себе такі атрибути, як культ землі, магію слова, магію живого світу, інші елементи світоглядної системи.

(205 слів) (З книги)