Національний менталітет

Чи помітили ви, як багато англомовних термінів увійшло до нашої мови протягом останніх кількох років? Модними стали слова «спонсор», «консенсус», дуже часто вживається й термін «менталітет». Чи всі розуміють значення цього слова?

Виявляється, навіть ті, хто цей термін уживає якнайчастіше, не завжди сходяться у його тлумаченні. Одні розуміють менталітет як сукупність характерних ознак певної нації. Інші – як особливі риси нації, що виявляються у певні періоди історичного розвитку.

Звичайно, кожній нації притаманні якісь ознаки. Протягом століть вони не змінюються. Хіба в такому разі можна говорити про «відродження менталітету»? Навіщо відроджувати те, що є постійним і сталим?

Слушним видається тлумачення менталітету як сукупності особливих рис, які виявляються в періоди найвищого піднесення нації. Деякі з таких рис справді можна зберегти й надалі. За отакого розуміння суті менталітету намагання ці риси відновити й закріпити є цілком логічними.

Розуміти менталітет слід насамперед як те, що народжується, змінюється, зникає – залежно від рівня духовності суспільства, його культури.

За часів Запорозької Січі українська держава в тогочасному слов’янському світі справді була висококультурною. Головною рисою козацького менталітету була висока громадянська свідомість наших предків. Цю рису справді сьогодні потрібно відродити. Проте в козаків наявність громадянської свідомості зумовлювалась високим рівнем культури суспільства. Чи ж досить високим є рівень культури нашого суспільства сьогодні?

(202 слова) (За Н. Черченко)

Осягаючи мистецтво народу

Український художник, етнолог, мистецтвознавець і мислитель Олександр Васильович Фисун 5 березня 2012 року відсвяткував своє 80-ліття. На вершину літ ступив муж. Громадськість знає його як непохитного патріота, котрий розширює обрії світогляду українського народу, своєю творчістю збагачує його духовні набутки. Цього сивовусого чоловіка впізнають не тільки в Києві, а й по всій Україні. Козацького виду й гарту людина. Родом із Запорозького краю, з села Темирівки на Гуляйпільщині. Звідтіль, де козацька вольниця відгукнулася силою предків у ХХ столітті. Олександр Васильович Фисун – член Національних спілок художників і майстрів народного мистецтва України.

Навчався живопису у Київському художньому інституті, а дипломну роботу, на подив багатьох, захистив із станкової графіки. Саме у графічній мініатюрі – екслібрисі – знайшов відповідну своєму творчому мисленню форму. Досяг місткості вислову, постійного оновлення образу та пружної символічно-змістовної мови. І сказав тут своє нове слово: графік уперше створив знаки для відомих діячів культури й історії минулого, таким чином підсиливши значення екслібрису як самодостатнього жанру графічного мистецтва. З його думки й різця вийшли книжкові знаки гетьману Петру Сагайдачному, поету Івану Котляревському, філософу ХІV ст. Юрію Котермаку з Дрогобича, вченому Осипу Бодянському та іншим. У народному стилі розробив огорожі для міст України, у книжковій графіці створив образи космічних коней, птахів, кованих у металі.

(200 слів) (З газети)