Критерії оцінки ефективності реальних інвестицій: особливості, переваги і недоліки застосування

Критерії оцінки ефективності реальних інвестицій для інвесторів традиційно поділяються на дві групи:

А. Критерії, засновані на «облікових» показниках, що не враховують величину грошових потоків і фактор вартості коштів у часі:

- коефіцієнт ефективності, що розраховується для діючих підприємств як відношення приросту прибутку до обсягу інвестицій;

- коефіцієнт ефективності, що розраховується для споруджуваних нових підприємств, обумовлений як відношення річного прибутку до обсягу капвкладень;

- показник приведених витрат;

- показник різниці приведених витрат;

- показник питомих капітальних вкладень, що розраховується як відношення обсягу капітальних вкладень до потужності підприємств;

- показник порівняльної економічної ефективності;

- чиста додана вартість, створена в результаті реалізації інвестиційного проекту;

- показники фондовіддачі, продуктивності праці;

- критерій витрат;

- критерій бухгалтерської норми рентабельності - інвестиційний проект приймається в тому випадку, якщо норма рентабельності вище деякої визначеної заздалегідь величини;

- строк окупності.

Більшість з перерахованих вище показників були розроблені і використовувалися в період СРСР. Першою затвердженою офіційною типовою методикою, що підлягає обов'язковому використанню у всіх галузях, стала методика 1959р. Розробка ж теорії оцінки економічної ефективності капітальних вкладень почалася в 1920р. Особливістю розвитку даної теорії при соціалізмі було те, що як основні критерії виступали критерії, засновані на розрахунку ефекту від економії поточних витрат. Показник рентабельності використовувався як другорядний критерій.

Показник приведених витрат - являє собою суму поточних витрат (собівартості) і капітальних витрат, помножених на нормативний середньогалузевий коефіцієнт ефективності:

або ,

де С – поточні річні витрати на виробництво продукції, здійснювані на новому обладнанні;

К – обсяг капітальних вкладень;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності (коефіцієнт приведення капітальних вкладень) – установлювався директивно по галузях і складає від 0,15 до 0,3;

Т_н – нормативний коефіцієнт окупності (установлювався директивно і складає від 3 до 7 років).

До недоліків даного методу варто віднести те, що він може використовуватися тільки у випадку, якщо:

1) у всіх порівнюваних варіантів річний обсяг виробництва продукції однаковий;

2) у порівнюваних варіантів інвестицій якість продукції, що випускається, однакова;

3) усі порівнювані варіанти оцінені за абсолютною ефективністю;

4) річний обсяг продукції і якість залишається однаковими у всіх періодах життєвого циклу продукції;

5) коефіцієнт приведення капітальних вкладень однаковий протягом усього життєвого циклу;

6) ціни на використовувані ресурси залишаються постійними протягом усього життєвого циклу проекту.

Показник різниці приведених витрат:

,

де перший доданок указує на величину приведених витрат базового варіанта, узятого для порівняння.

Критерій витрат – для його розрахунку необхідно зіставити виробничі витрати на виготовлення продукції на старому і новому устаткування. Застосуємо до двох типів інвестицій:

- інвестицій для заміни устаткування на аналогічне - якщо обсяг виробництва не буде мінятися, то інвестиції будуть ефективні тоді, коли економія на витратах, отримана від такої заміни, дозволить одночасно відшкодувати величину цього капвкладення й одержати мінімальний дохід на інвестовані кошти;

- інвестицій, що ведуть до зросту обсягу виробленої продукції.

Показник порівняльної економічної ефективності (Е_с):

або ,

де К₁ і К₂ – капітальні вкладення по порівнюваний варіантах (при цьому К₂ < К₁);

С₁ і С ₂ – собівартість річної продукції (при цьому С₁ < С₂);

Т – період окупності додаткових капітальних вкладень;

Показник чистої доданої вартості, створеної в результаті реалізації інвестиційного проекту – складається із сукупності витрат на оплату праці, прибутку (до оподатковування) і податків на виробництво (без обліку податку на прибуток):

,

де ФОП – річний фонд оплати праці;

П – річний прибуток від реалізації інвестиційного проекту;

ПВ - річна сума податків на виробництво (плата за використання природних ресурсів, землю, воду, надра і т.п.).

Строк окупності (Тік) – період, у русі якого сума доходів від інвестицій покриває витрати (капітальні вкладення). Розраховується в такий спосіб:

1) якщо грошові потоки однакові протягом усього періоду життя капвкладень:

,

де П – річний прибуток від інвестицій.

2) якщо грошові потоки протягом усього періоду інвестиційного проекту різні:

- розраховують на кінець кожного року суму, яку залишається одержати, визначаючи різницю між загальною сумою капвкладень і кумулятивних повернутих потоків (накопиченими доходами).

- вважають доти, поки сума, що залишається непокритою, не виявиться нижче прибутку для наступного року.

Недоліки методу:

1) не враховуються доходи, одержувані після строку окупності інвестицій;

2) не враховуються терміни одержання доходів (розподіл доходів у часі до закінчення терміну окупності).

Переваги:

1) метод простий у розрахунку і застосовується для інвестицій, необхідних для заміни устаткування або інвестиціях невеликого розміру;

2) для підприємств, які вважають пріоритетом ліквідність (для інвестицій з високим ступенем ризику).

Б. Критерії оцінки, розрахунок яких заснований на показниках грошових потоків і обліку фактора вартості коштів у часі.

Для оцінки ефективності реальних інвестицій звичайно використовуються наступні показники, засновані на використанні дисконтованих грошових потоків:

- показник чистого дисконтованого доходу (ЧДД);

- показник чистого дисконтованого доходу для власного капіталу;

- індекс прибутковості (рентабельності);

- внутрішня норма прибутковості;

- період окупності проекту.

Основним показником, що характеризує ефект від впровадження інновації за весь період його реалізації, є чистий дисконтований дохід (ЧДД). ЧДД характеризує перевищення сумарних дисконтованих грошових надходжень над сумарними дисконтованими витратами на впровадження інновації за весь період інноваційного проекту.

При порівнянні альтернативних проектів перевага повинна віддаватися проектові з більш високим ЧДД.

Чистий дисконтований дохід розраховується в такий спосіб:

,

де ВР_t виручка від реалізації продукції в періоді t, яка генерує вхідний грошовий потік;

ОВ_t – операційні витрати в періоді t (витрати періоду, за винятком амортизаційних витрат), які генерують відтік коштів;

ПП_t – податок на прибуток у періоді t;

К_t – грошовий потік, який є інвестиційними вкладеннями в періоді t.

r – ставка диконтування.

При цьому,

Податок на прибуток визначається в такий спосіб:

,

де А_t – сума амортизаційних відрахувань у періоді t;

h – ставка податку на прибуток.

Слід зазначити, що сума амортизаційних відрахувань з метою розрахунку податку на прибуток у даному випадку визначається на підставі податкового методу нарахування амортизаційних відрахувань відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Момент проведення всіх грошових потоків по інвестиційному проекту обирається довільно:

- момент початку здійснення розробки і впровадження інновації;

- момент початку експлуатації або запуску у виробництво нової продукції або технології;

- момент здійснення оцінки (найбільш розповсюджений випадок).

При цьому незалежно від обраної крапки відліку (моменту проведення), усі витрати, які були здійсненні до моменту оцінки не повинні враховуватися в розрахунку.

У більшості випадків, реалізовані інвестиційні проекти на діючому підприємстві (особливо поліпшуючі або існуючі процеси, що модернізують, або продукти) не змінюють кардинально існуючу схему виробництва чи технології. Перетворення носять частковий характер і реалізуються на окремих етапах виробництва продукції. Унаслідок цього, більш адекватним є застосування показника чистого дисконтированного доходу, що розраховується на підставі прирослого методу:

,

де D Ц_t – зміна ціни за одиницю продукції в результаті впровадження інвестиційного проекту в періоді t;

DV_t – зміна обсягу виробництва продукції в результаті впровадження інвестиційного проекту в періоді t;

DОВ_t – зміна операційних витрат продукції в результаті впровадження інвестиційного проекту в періоді t;

DПП_t – зміна податку на прибуток у результаті впровадження інвестиційного проекту в періоді t.

Результати розрахованого чистого дисконтованного доходу можна інтерпретувати в такий спосіб:

- якщо ЧДД>0, то проект є ефективним, а його прибутковість перевищує прибутковість альтернативного вкладення (врахована при визначенні ставки дисконтування);

- якщо ЧДД = 0, то інвесторам байдуже – чи вкладати кошти в аналізований інвестиційний проект, або ж в альтернативний напрямок (врахований при визначенні ставки дисконтування);

- якщо ЧДД <0, то проект є неефективним.

Необхідно відзначити, що негативний ЧДД може бути отриманий і при позитивному розрахунковому прибутку, тобто неефективність проекту в даному випадку не є синонімом його збитковості.

Часто окремі компоненти потоку коштів розглядаються як рівномірно розподілені витрати (надходження) у межах періоду (року). У даний момент виникнення таких потоків доцільно відносити до середини року. Тоді дисконтний множник складе:

.

У випадку ж, якщо потік коштів представлений у виді постійної або перемінної ренти, розрахунок ЧДД спрощується. Так, якщо у виді постійної ренти описуються надходження по проекті, і вони рівномірно розподілені протягом періоду (року), то:

,

де n1 – період початку потоків даної ренти (період, на який відкладена рента).

Доказ даного положення:

Постійна річна рента постнумерандо (сучасна вартість):

,

якщо рента – пренумерандо (на початку року);

,

якщо платежі в середині року:

.

Сучасна величина відкладеної ренти:

,

де k – період, на який відкладена рента.

Показник чистого дисконтованного доходу на власний капітал враховує рух позикових коштів, а також плату за їхнє використання:

,

де Б_t – основний борг, що погашається за кредитом в періоді t;

ПП_t – відсотки, що погашаються, за кредит у періоді t;

КК_t –кредит, який залучається у періоді t.

Необхідно відзначити, що при розрахунку податку на прибуток необхідно враховувати відсотки, що нараховуються, за кредит:

.

Приклад

Визначити чистий дисконтованний дохід на власний капітал від впровадження інвестиційного проекту, якщо прибутковість альтернативного напрямку вкладень складає 16%. Загальні грошові потоки по роках реалізації проекту мають наступний розмір: 1 рік = - 40000 грн.; 2 рік = - 80 000 грн.; 3 рік = - 350 000 грн.; 4 рік = - 65 000 грн.; 5 рік = 475 000 грн.; 6 рік = 400 000 грн.; 7 рік = 450 000 грн. З метою забезпечення фінансової реалізації інвестиційного проекту підприємство залучає кредит протягом 3-го року реалізації проекту. Процентна ставка за кредит за договором складає 15% річних, ставка оподаткування прибутку – 25%.

Умовами погашення боргу передбачається:

- погашення основного боргу і відсотків починається на стадії експлуатації проекту;

- на передексплуатаційної стадії відсотки капіталізуються;

- накопичений на передексплуатаційної стадії борг погашається з ануїтетної схемі протягом 5 – 7 року реалізації проекту.

Рішення:

1) нараховані відсотки за кредит і загальну суму боргу на кінець 4-го року реалізації проекту:

402,5 тис.грн.;

2) річна сума ануїтетного платежу:

402,5*0,4379 = 176,285 тис. грн.

2) зміна суми податку на прибуток, унаслідок виплати відсотків за кредит:

- відсотки за кредит у 5-й рік:

60,372 тис. грн.

- відсотки за кредит у 6-й рік:

43,98 тис. грн.;

- відсотки за кредит у 6-й рік:

22,99 тис. грн.;

Зміна податку на прибуток на 5-му році:

15,093 тис. грн.

Зміна податку на прибуток на 6-му році:

10,997 тис. грн.

Зміна податку на прибуток на 7-му році:

5,747 тис. грн.

3) чистий дисконтированний дохід на власний капітал:

Аналогічним чином обчислюється чистий дисконтований дохід на власний капітал.

Індекс прибутковості – це відношення ЧДД до дисконтованних початкових інвестицій:

.

Даний показник є відносним, що дозволяє порівнювати непорівнянні.

Внутрішня норма дохідності як показник відображає ту величину ставки дисконтування, при якій дисконтованні доходи дорівнюють дисконтованним витратам, тобто виконується рівність:

.

Значення ВНД можна визначити або методом підбору або за допомогою методу послідовних ітерацій: за допомогою табульованих значень дисконтованних множників вибирають два значення коефіцієнта дисконтування r₁ < r₂ так, щоб в інтервалі (r₁ , r₂) функція ЧДД = f(r) змінювала свій знак з «+» на «-»або з «-» на «+». Далі використовують формулу:

,

де r₁ – значення коефіцієнта дисконтування, при якому f(r₁)>0 (f(r₁)<0);

r₂ – значення коефіцієнта дисконтування, при якому f(r₂)<0 (f(r₂)>0).

Менеджери часто віддають перевагу саме цьому показникові з наступних причин:

- оскільки властивості однорідності ВНД у більшій мірі забезпечує конфіденційність інформації про проект, ніж ЧДД, тому що він «не розкриває» масштабів проекту;

- порівняння ВНД із нормою дисконту дозволяє оцінити «запас міцності» проекту.

Разом з тим, це не вірний або помилковий підхід, тобто конфіденційність може бути збережена при використанні індексу прибутковості, а велике значення ВНД найчастіше характерно саме для нестійких проектів.

Нерідко вважається, що ВНД є максимальною ставкою, під яку можна брати кредит для реалізації проекту, не перетворюючи його в неефективний. Насправді це справедливо тільки в при виконанні чотирьох умов:

1) весь проект фінансується тільки за рахунок позикових коштів;

2) борг із відсотками дозволяється повертати протягом усього розрахункового періоду;

3) надлишкові (після розрахунків по кредиту) доходи від реалізації проекту, якщо вони виникають на якому-небудь кроці, вносяться на депозит і можуть бути використані для фінансування проекту на наступних кроках. При цьому процентна ставка по депозитах збігається з ВНД;

4) зміна розмірів одержуваних кредитів і вкладень на депозит не впливає на суми податків, що сплачуються. Ця умова припускає адитивність податкової суми. Якщо це виконується, податок по проекту «із кредитами і депозитами» можна «розкласти» на частину, що відноситься до проекту «без кредитів і депозитів», і іншу частину, що відноситься тільки до кредитних і депозитних операцій.

Строк окупності інвестиційного проекту з урахуванням дисконтування – це тривалість найменшого періоду, після закінчення якого накопичений дисконтований ефект надалі залишається ненегативним.

Розрахунок даного показника здійснюється в такий спосіб:

1) накопиченим підсумком розраховуються суми одержуваного дисконтованого доходу послідовно в кожнім році;

2) отримані суми зіставляються з дисконтованою сумою витрат і визначається рік, у якому відбудеться покриття сумою доходів величини вкладених коштів;

3) у даному періоді визначається середня сума щомісячних надходжень;

4) залишок непокритої суми інвестицій поділяється на знайдені щомісячні надходження.