Реалізація іноземного інвестування у вільних економічних зонах і зонах пріоритетного розвитку

З метою стимулювання іноземних інвестицій у державах часто створюються так звані зони сприятливого інвестиційного клімату. Найбільш ефективною формою таких зон є вільні (спеціальні) економічні зони різних типів.

Вільна економічна зона (ВЕЗ) – це обмежена частина території країни, для якої характерний специфічний режим функціонування економічних суб'єктів. Відповідно до рішення Кіотської конференції під вільною економічною зоною розуміють частину країни, на якій товари розглядаються як об'єкти, що знаходяться за рамками митної території і не підлягають звичайному митному контролеві й оподатковуванню.

Основною задачею ВЕЗ є залучення інвестицій і нових технологій, створення нових робочих місць, збільшення валютних надходжень у державу, розвиток інфраструктури, рішення стратегічних проблем територій.

ВЕЗ можна класифікувати за наступними ознаками:

1) зони, що виступають організаційною формою активізації експорту, залучення іноземних інвестицій;

2) зони як форма регіональної політики для стимулювання соціально-економічного розвитку депресивних регіонів;

3) зони, які поєднують характеристики перших двох типів.

За деякими оцінками у світі функціонує більш 800 ВЕЗ, що дають 8 – 10% світового торгівельного обороту з щорічним обсягом експорту – 20 млрд. дол. США. Більш 300 ВЕЗ приходиться на країни, що розвиваються.

Виділяють такі види ВЕЗ:

1) безмитні торговельні зони (порти, склади, транзитні зони, митні зони на підприємствах) – це найбільш проста і стара форма організації. Вперше з'явилися близько 2 тис. років тому в Греції на основі великих портів. З'явилися також у портових містах Італії (м. Генуя, у Венеції), Франції (Бордо, Байона), Німеччини (Гамбург, Дрезден). В даний час такі зони успішно функціонують в Китаї, США, Канаді, Англії, Росії. Підвидом таких зон виступають вільні митні зони, що відрізняються наступними моментами: розміщені на великих по площі територіях; знаходяться за кордоном митної території країни, мають митні преференції у виді відсутності мита на ввіз-вивіз товарів із зони, а також відсутності зборів на збереження товарів на території країни.

2) експортні виробничі зони (промислові, туристично-рекреаційні) – призначені для виробництва товарів для експорту. Вони мають право на безмитну торгівлю в митному і торговельному режимах країни і надають іноземним інвесторам податкові і фінансові пільги. Такі зони створюються переважно для залучення іноземного капіталу, створення експортоорієнтованих підприємств і нових робочих місць. Звичайно від таких інвесторів потрібно одержання визначеної ліцензії з конкретними зобов'язаннями (зокрема, в області експортної орієнтації виробництва). Таки зони мають наступні особливості:

- сировина і комплектуючі, імпортовані в зону, звільняються від мита;

- можуть бути знижені або скасовані експортні квоти і ліцензії;

- звільнення на певний строк від оплати податку на прибуток;

- звільнення від оподатковування реінвестованого прибутку підприємств;

- скасування обмежень на репатріацію прибутку і капіталу, а також додаткового оподатковування;

- надання інфраструктурних послуг, оренда землі і виробничих приміщень по пільгових тарифах і розцінкам;

- вимога придбання визначеної місцевої сировини і матеріалів (країни – реципієнта).

Найбільшою мірою поширені в Латинській Америці, Малайзії, Сінгапурі, Північній Кореї, Бразилії.

3) туристичні (рекреаційні) зони – розміщені в місцях рекреації з наявністю транспортної інфраструктури.

4) вільні банківські і страхові зони - знижений режим валютного контролю і резервних вимог;

5) офшорні зони – окрема територія країни або країна в цілому, де для визначених типів компаній, власниками яких є іноземці, встановлено значні пільги по оподатковуванню, частково або цілком зняті митні і торговельні обмеження, знижені або відсутньої вимоги до ведення бухгалтерського обліку й аудита. Офшорним компаніям заборонено здійснювати підприємницьку діяльність у країні реєстрації (для обмеження конкуренції для місцевих фірм). Доходи така держава одержує від різних реєстраційних зборів, продажі й оренди нерухомості, від створення робочих місць для офісних співробітників.

Прикладами таких зон є: Гонконг, Сінгапур, Люксембург, Швейцарія, Дублін, Барбадос, Гибралтар, Мальта, Монако й ін. У даний час більш 25% світового капіталу, а також 60% фінансових потоків у світі проходить через офшорні зони.

При цьому такі зони поділяються на групи в залежності від ступеня їхньої надійності. Надійною вважається зона, де відсутня банківська таємниця, розвинуті спостережливі органи і законодавство.

Найбільш розповсюдженими є такі види офшорних компаній: офшорні інвестиційні фонди, інформаційні агентства і видавничі фірми, штаб-квартири промислових і торговельних компаній, фірми-перевізники і судноплавні компанії, офшорні підприємства, холдингові компанії, інвестиційні і трастові компанії, офшорні банки і страхові компанії, фінансові компанії і брокерські фірми;

6) зони технологічного розвитку (технопарки, технополіс и) – створюються звичайно на базі університетів, науково-дослідних організацій. Це основна форма інтеграції науки і виробництва, місце розвитку інноваційної діяльності і створення венчурних компаній, що займаються розробкою нових технологій. У таких зонних надаються пільгові кредити, полягають державні контракти, надаються пільги по оренді приміщень лабораторій, безкоштовно проводиться технічна експертиза;

7) комплексні зони (підприємницькі зони) - поєднують в собі риси промислово-виробничих зон, вільних торговельних зон і зон технологічного розвитку. Створюються для розвитку окремих галузей промисловості, регіонів, залучення іноземних інвестицій, розвитку кредитних, валютних і банківських відносин.

2.2. контрольні запитання

2.2.1. Що розуміють під іноземними інвестиціями?

2.2.2. Що входить до складу іноземних інвестицій?

2.2.3. Які існують форми здійснення іноземних інвестицій?

2.2.4. Як класифікуються іноземні інвестиції в залежності від впливу на діяльність резидента?

2.2.5. Назвіть особливості іноземних інвестицій?

2.2.6. Розкрийте сутність теорій іноземний інвестицій.

2.2.7. Назвіть мотиви здійснення прямих іноземних інвестицій?

2.2.8. Що відноситься до економічно-виробничих факторів, які складають мотиви здійснення іноземного інвестування?

2.2.9. Чим обумовлена привабливість іноземних інвестицій для країни-реципієнта?

2.2.10. Вкажіть негативні напрямки впливу іноземних інвестицій на економіку країни?

2.2.11. В чому проявляються загрози іноземних інвестицій для фінансового сектора економіки країни-реципієнта?

2.2.12. Назвіть об’єкти державного регулювання іноземних інвестицій?

2.2.13. У чому полягають гарантії захисту іноземних інвестицій?

2.2.14. Для чого держава організує вільні економічні зони?

2.2.15. Як класифікуються вільні економічні зони?

2.2.16. Чим відрізняються безмитні торговельні зони від експортних виробничих зон?

2.2.17. Чому офшорним компаніям заборонено здійснювати підприємницьку діяльність у країні реєстрації?

2.2.18. Назвіть розповсюджені види офшорних компаній і дайте їх визначення.

2.2.19. Чому на сьогодні в Україні відмінено пільги для іноземних інвесторів?