Та які відповідно мають право на ПСП

Розв'язок

1. Визначаємо суму зборів до Пенсійного фонду та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціальною страху­вання (внески до Фонду страхування від тимчасової непрацезда­тності та Фонду від безробіття), що утримуються з доходів пра­цівників, тобто:

• з Костюк С А. утримано пенсійних зборів та внесків до фо­ндів на суму 13,5 грн. (450 • 2 % + 450 • 0,5 % + 450 • 0,5 %);

• з Петренко П. В. — 14,4 грн. (480 • 3 %);

• з Савчишиної М. А. — 15 грн. (500 • 3 %).

2. Для підрахунку бази для нарахування податку сума ЗМОД кожного працівника, отримуваного у вигляді нарахованої заробі­тної плати, зменшується згідно п. 3.5 ст. З Закону на суму зборів до Пенсійного фонду, внесків до соцфондів та на відповідний розмір пільги для кожного працівника, а саме:

• ЗМОД (Костюк С А.) = 450 - 13,5 - 175,0 = 261,5 грн.;

• ЗМОД (Савчишин М. А.) = 500 - 15 - 350 = 135,0 грн.

3. Розраховуємо податок з доходів за ставкою 13,0 %: з Кос­тюк С А. буде утримано податку на суму 34,0 грн. (261.5 • 0,13), з Савчишиної М. А. - 17,55 грн. (135 • 0,13).

4. Отже, Костюк С А. отримує 402,5 грн. (450- 13,5- 34,0), Савчишина М. А. - 467,45 грн. (500 - 15 - 17,55).

Що стосується Петренко П. В., то як самотній матері, яка ви­ховує двох дітей до 18 років, у 2006 році надається пільга у роз­мірі 525 грн. (262,5 • 2). Враховуючи, що після вирахування внес­ків до соціальних фондів сума складатиме 465,6 грн. (480- 14,4), Петренко П.В. отримує заробітну плату без вирахування податку за ставкою 13,0 %, тобто 465,6 грн. (465,6 < 525,5 грн.).

Крім пільг, визначених у п. 4.3 ст. 4 Закону, а для малозабез­печених верств населення додатково, згідно зі ст. 6 Закону, плат­ники податків також мають право на зменшення за наслідками звітного податкового року загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту.

Податковий кредит — сума або вартість витрат, на які мо­жуть зменшуватися, за наслідками звітного року, загальний річ­ний оподатковуваний дохід платника податку— резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у фізичних або юри­дичних осіб — резидентів (крім витрат на сплату ПДВ та A3) у випадках, визначених Законом. Перелік витрат, дозволених до включення у склад податкового кредиту, відзначено у п. 5.3 ст. 5 Закону.

Зокрема, до податкового кредиту може бути включена сума коштів, сплачених батьками на користь середніх професійних або вищих навчальних закладів освіти у зв'язку з оплатою варто­сті навчання їх дітей (за винятком оплати навчання на підготов­чих курсах, на військових кафедрах або в аспірантурі).

Приклад 2. У одного із батьків сума нарахованого доходу за 2005 рік за основним місцем роботи склала 6300 грн. Утримано податку в сумі 786,0 грн. Ним сплачено у 2005 році за навчання сина у вищому навчальному закладі 1500 грн., що підтверджуєть­ся квитанціями до прибуткових ордерів. Потрібно розрахувати суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку із нарахуванням податкового кредиту.

Розв'язок

При проведенні розрахунку суми податку, яка підлягає повер­ненню, застосовується сума нарахованої заробітної плати (без вирахування сум соціальних внесків та податкових пільг).

Отже, розрахунок суми податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з нарахуванням фізичній особі податкового кредиту та­кий: (6300 - 1500) • 13 / 100 = 624 грн. Податок, що підлягає по­верненню платнику, складатиме 162 грн. (786 - 624).

Слід зазначити, що фактичні витрати, понесені платником по­датку протягом звітного року, включаються до річної податкової декларації, яка подається до податкового органу не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним. Підставою для заповнення граф декларації повинні бути дані книги обліку доходів і ви­трат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу за формою, затвердженою ДПА України⁶.

Витрати обов'язково мають бути підтверджені документально (договором, фіскальним або товарним чеком, квитанцією касово­го ордеру, товарною накладною, іншими документами, що іден­тифікують продавця та підтверджують витрати платника на при­дбання товарів, робіт, послуг) та пред'явлені для проведення податкової перевірки. Якщо платник не скористався за наслідка­ми звітного податкового року правом на включення до податко­вої декларації суми податкового кредиту, то він у подальшому втрачає право на зменшення відповідних сум річного оподатко­вуваного доходу за звітний період.

Вперше податковий кредит надавали за даними річної подат­кової декларації 2004 року, тому будь-який платник міг скорис­татися відповідною пільгою, за наявності підстав, перерахованих у п. 5.3 ст. 5 Закону, тільки починаючи з 2005 року.

8.4. Механізм та особливості нарахування ПДФО, ставки податку. Особи, відповідальні за нарахування та утримання податку.Порядок його сплати і подання звітності

Відповідно до Закону роботодавці отримують статус податко­вого агента і зобов'язані нараховувати, утримувати податок з доходів найманих осіб та сплачувати (перераховувати) його до бюджету під час виплати доходу працівнику. У разі якщо нара­хований доход не виплачується платнику під час утримання, то податок сплачується протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця. Кошти, належні до сплати у бюджет, перераховуються на відпо­відні розподільчі бюджетні рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства України. Для окремих катего­рій роботодавців, які, згідно з діючим законодавством, мають право виплачувати дохід у негрошовій формі чи готівкою з каси, утриманий податок повинен бути сплачений (перерахований) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем виплати.

Податкові агенти зобов'язані протягом 40 днів, наступних за останнім днем звітного (податкового кварталу), надавати ДПІ за місцем реєстрації податковий розрахунок сум оподаткованих до­ходів найманих осіб га сум утриманого податку за формою, вста­новленою Наказом ДПА України від 29.12.2003 р. за № 451. Від­повідальність за ненарахування, иеутримання або несплату податків з доходів найманих осіб, а також за неподання (несвоє­часне подання) податкової звітності покладається на податкових агентів (крім доходів, які наймана особа зобов'язана внести в рі­чну податкову декларацію та сплатити самостійно).

8.5. Оподаткування доходів фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності

Кожна особа, будь то громадянин України, іноземець чи фізи­чна особа без громадянства, має право займатися в Україні під­приємницькою діяльністю. Одночасно закон надає можливість фізичним особам бути засновниками (власниками) підприємств, установ або здійснювати підприємницьку діяльність без створен­ня юридичної особи.

Для цього платник повинен подати до ДШ заяву із зазначен­ням видів діяльності, якими він передбачає займатися. Існуюча система оподаткування надає можливість громадянам, за наявно­сті певних умов, самостійно обрати спосіб оподаткування дохо­дів, а саме:

• за фіксованим розміром сплати податку шляхом придбан­ня патенту;

• за спрощеною системою оподаткування шляхом отриман­ня свідоцтва про сплату єдиного податку;

• за загальною (звичайною) системою оподаткування. При цьому фізичних осіб— платників фіксованого податку

або єдиного податку звільнено від сплати податку на доходи фі­зичних осіб. У даному випадку доходи підприємців, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фі­ксованим або єдиним податком, не включаються до складу їх су­купного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума є остаточною і не включається до перерахунку за­гальних податкових зобов'язань таких платників або осіб, які пе­ребувають з ними у трудових відносинах, чи членів їх сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Проте якщо платник фіксованого чи єдиного податку протя­гом календарного року має будь-які інші доходи, отримані не в межах власної підприємницької діяльності та які не підлягають обкладанню фіксованим або єдиним податком, він зобов'язаний, згідно з пп. 8.1.3, п. 8.1, ст. 8 Закону, самостійно внести суму цих доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу, подати річну декларацію з податку на доходи фізичних осіб та сплатити в установлені законодавством строки.

Одночасно, згідно з п. 9.12, ст. 9 Закону, на фізичних осіб-підприємців, незалежно від системи оподаткування, яку вони ви­користовують, розповсюджується статус податкового агента сто­совно нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи, виплачені або нараховані найманим особам чи громадя­нам за договорами цивільно-правового характеру.

Інший механізм передбачено для підприємців, які перебува­ють на загальній системі оподаткування. При цьому до запрова­дження в дію спеціального закону з питань оподаткування дохо­дів підприємців діяльність фізичних осіб— суб'єктів підпри­ємницької діяльності, які використовують загальну систему опо­даткування, регламентується IV розділом Декрету Кабінету Міні­стрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. за № 13-92 та п. 14.3, ст. 14 Інструкції про оподат­кування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою дія­льністю (Наказ ГДПІ Мінфіну України від 21.04.1993 р. за № 12).

Оподаткованим доходом фізичних осіб — підприємців, які використовують загальну систему оподаткування, вважається чи­стий дохід, що розраховується у вигляді різниці між валовим до­ходом (виручка у грошовій та натуральній формах) і документа­льно підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням валового доходу у звітному періоді. Документально підтверджені витрати враховуються при зменшенні доходу за умов, якщо вони включаються до складу валових витрат вироб­ництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997 р. за № 283/97-ВР. За відсутності у платника доку­ментально підтверджених витрат вони визначаються при прове­денні остаточного розрахунку за нормами у відсотках до валово­го доходу за переліком, який склала у 1993 році на той час Головна державна податкова інспекція Міністерства фінансів України за погодженням з Міністерством економіки та Держав­ним комітетом сприяння малим підприємствам і підприємництву.

Для визначення результатів діяльності підприємці ведуть Книгу обліку доходів і витрат згідно з формою, передбаченою у додатку 10 до Інструкції ГДПІ від 21.04.1993 р. за № 12. Ця книга є бланком суворої звітності і підлягає реєстрації в ДШ. Визначе­ний за даними книги дохід підприємця підлягає оподаткуванню згідно з п. 22.3, ст. 22 Закону за ставкою 13 %.

Фізичні особи-підприємці подають щоквартально наростаю­чим підсумком з початку року декларації, які мають бути складе­ні на підставі даних Книги обліку доходів та витрат, а також шляхом відображення у декларації доходів, прямо не пов'язаних з їх підприємницькою діяльністю.

Декларації мають бути подані до ДШ протягом 40 календар­них днів, наступних за останнім календарним днем звітного по­даткового кварталу, а саме:

• декларація за перший квартал — не пізніше 10 травня;

• декларація за І півріччя — не пізніше 9 серпня;

• декларація за 9 місяців — не пізніше 9 листопада;

• річна декларація — не пізніше 9 лютого наступного року.

У декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний податковий період, за який здійснюється оподаткування. Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю на умовах сімейного бізнесу та знаходяться на загальній системі оподаткування, мають право розподіляти оподатковувані доходи на членів сім'ї, але частка кожного з них не повинна перевищувати розміру, пропорційного кількості осіб, що беруть участь у підприємницькій діяльності, якщо один з них має право на пільгове оподаткування.

8.6. Обов'язки і відповідальність фізичних та юридичних осіб. Контроль органів податкової служби

ДПІ та ДПА в областях, Автономній республіці Крим та м. Севастополі здійснюють контроль за сплатою податку на доходи фізичних осіб шляхом проведення документальних перевірок. На ДПІ покладені обов'язки прийому декларацій та камеральних пе­ревірок податкової звітності (розрахунків, декларацій і т. ін.).

При перевірці з'ясовується, чи були факти заниження (прихо­вування) нарахування, неутримання або несплати доходу з боку податкового агента, самозайнятої особи. Перевірятиметься пра­вильність та своєчасність внесення до декларації доходу платни­ком податку, якщо чинним законодавством передбачено декла­рування доходів безпосередньо отримувачем доходів. При цьому в разі встановлення вищевикладених фактів податкові агенти не­суть відповідальність за нарахування, утримання або сплату (пе­рерахування) податку, в тому числі за погашення податкового боргу. При цьому платник податків — отримувач доходів не несе

відповідальності за несплату неотриманого податку або за пога­шення нарахованого, але не сплаченого податкового боргу. Якщо обов'язок включення в річну податкову декларацію та самостій­ної сплати покладається на платника податку, то фінансова від­повідальність за нарахування, утримання та сплату його поклада­ється на отримувача доходів.

Крім фінансової відповідальності, яка передбачена ст. 16 та 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», існує кримінальна відповідальність за умисне ухилення від спла­ти податку. В п. 22.5 ст. 22 Закону України «Про податок з дохо­дів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. за № 889-IV відзначено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподаткову­ваний мінімум, то застосовується сума у розмірі 17 грн. за винят­ком норм адміністративного та кримінального законодавства. За таких обставин замість неоподатковуваного мінімуму застосову­ється податкова соціальна пільга відповідного року.

Для зручності згрупуємо суми податків та платежів, несплата яких призводить до ненадходження до бюджету коштів у знач­них, великих та особливо великих розмірах, у вигляді таблиці 3.

Таблиця З

ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ НЕСПЛАЧЕНИХ ПОДАТКІВ,

ЗА ЩО ПЕРЕДБАЧЕНО КАРНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ЗГІДНО ст. 212 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

При цьому покарання визначається виходячи із розміру не­оподатковуваного мінімуму громадян, зокрема:

• за умисну несплату податку у 1000 і більше разів від розміру ПСП застосовується покарання судовими органами у вигляді штрафу від 300 до 500 НМДГ (5100 - 8499 грн.), або позбавлення права займати посади чи займатися діяльністю на строк до трьох років;

• за умисне ненадходження до бюджетів чи державних цільо­вих фондів у 3000 разів і більше — штрафом від 500 до 2000 НМДГ (8500 - 33 999 грн.), або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років з по­збавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю на строк до трьох років;

• за умисне ухилення від сплати податків та платежів у 5 тис. разів і більше — обмеженням волі на строк від 5 до 10 років з по­збавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.