Платежі за користування надрами

Платежі за користування надрами виступають у формі фінан­сових відносин між державою як власником природних ресурсів та надрокористувачами. Платниками платежів за користування надрами для видобування корисних копалин є всі суб'єкти під­приємницької діяльності незалежно від форм власності, які здій­снюють видобування корисних копалин, включаючи підприємст­ва з іноземними інвестиціями.

Плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється за фактично погашені в надрах обсяги ба­лансових та позабалансових запасів (видобутих обсягів) корис­них копалин. Обсяг погашених запасів корисних копалин визна­чається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактич­них їх втрат у надрах під час видобування.

Нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням) як базові з подальшою їх диференціацією залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації родовищ. Базові нормативи плати за видобування корисних копалин залежно від виду корис­них копалин встановлюються в фіксованому та процентному ви­раженні. Фіксоване вираження передбачає встановлення норма­тивів у гривнях за одиницю погашених в надрах запасів або видобутих корисних копалин, процентний— встановлення нор­мативів у відсотках до вартості видобутих (погашених в надрах запасів) корисних копалин. Розрахована за базовими норматива­ми плата за користування надрами для видобування корисних копалин є мінімальною величиною, яку надрокористувачі спла­чують незалежно від геологічних особливостей родовищ та умов їх експлуатації.

Обсяги балансових та позабалансових запасів, видобутку ко­рисних копалин визначаються за даними державної статистичної звітності та геолого-маркшейдерською документацією.

За обсяги наднормативних втрат корисних копалин у надрах при їх видобуванні, а також за обсяги видобування понад встано­влені квоти (ліміти) плата справляється в подвійному розмірі. Нормативи втрат корисних копалин у процесі видобутку встано­влюються для кожного родовища.

Плата за користування надрами для видобування корисних копалин обчислюється щоквартально за наростаючим підсумком з початку року, виходячи з фактичного обсягу погашених в над­рах запасів, обсягу видобутку або вартості видобутої мінеральної сировини чи продуктів її первинної переробки.

Платники щоквартально складають розрахунки за встановле­ними формами та подають їх державним податковим органам за місцезнаходженням родовища корисних копалин не пізніше

25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, та 15 лютого року, наступного за звітним.

Сплата платежу за користування надрами для видобування корисних копалин проводиться платниками щоквартально не пі­зніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Приклад 4. ВАТ «Цемент Поділля» використовує для виго­товлення цементу сировину з місцевого родовища. Обсяги пога­шення балансових та позабалансових запасів за звітні періоди складають відповідно 55 та 4,5 тис. тонн. Базовий норматив пла­ти за одиницю погашених запасів — 2 грн. за тонну. При пога­шенні позабалансових запасів використовується коефіцієнт 0,5. При нарахуваннях платежу за попередній період в сумі 62450,0 грн. сумарна плата за користування надрами для видобутку сиро­вини (вапняку) з балансових і позабалансових запасів у поточно­му періоді підлягала сплаті до бюджету в сумі 52050,0 грн. [59, с 38].

Розв'язок

1. Плата за користування надрами для видобутку вапняку з балансових запасів: 55 000 • 2,0 = 110000,0 грн.

2. Плата за користування надрами для видобування вапняку з позабалансових запасів: 4500 ■ 2,0 • 0,5 = 4500,0 грн.

3. Сумарна плата, що підлягає нарахуванню у поточному пе­ріоді складе 114500,0 грн. (11000,0 + 4500,0). До сплати за звіт­ний квартал -52050,0 грн. (114500,0 - 62450,0).

10.5. Суть і призначення державного мита. Порядок його стягнення і перерахування в бюджет

Державне мито — це вид податкового платежу у формі плати за надання державою та уповноваженими на це органами певних видів послуг юридичного характеру, яке стягується виключно за операції на митній території держави.

Платниками державного мита є юридичні та фізичні особи, які звертаються у відповідні органи для здійснення в їхніх інтересах пев­них юридичних дій та для видачі їм документів юридичного значення.

Об'єктом оподаткування є:

1) позовні заяви — сума та вартість позовної заяви;

2) здійснення нотаріальних та реєстраційних дій — кількість таких дій.

Ставки державного мита визначаються двома методами:

1) у відсотках до вартості позовної заяви, суми договору, вар­тості майна (пропорційне державне мито);

2) у твердих розмірах, обчислених у відповідних частинах мі­німальної заробітної плати або неоподаткованого мінімуму дохо­дів громадян (просте державне мито).

Перелік послуг та ставки державного мита затверджуються найвищими органами влади, причому він має загальнодержавний характер як для державного мита, що надходить у державний бюджет, так і для державного мита, що йде у місцевий бюджет.

Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів в порядку, який визначається міністерством фінансів. До Державного бюджету України зараховується державне мито, що справляється з позовних заяв, за дії, пов'язані з отриманням юридичних документів загальнодержавного значення. Існує три методи сплати державного мита: готівкою, безготівковими розрахунками та митними марками.

Сплату державного мита готівкою здійснюють фізичні особи, в інтересах яких видають документи юридичного характеру або проводять певні юридичні дії. Сплата проводиться через установи Ощадбанку. На Ощадбанк України покладено обов'язок своєчас­ного перерахунку державного мита до державного бюджету: в міс­тах — один день після акумуляції коштів; в селах — три банківські дні після акумуляції коштів. Призначення митних марок— при­скорити процес надходження державного мита до бюджету.

Контроль за надходженням коштів до державного бюдже­ту покладено на органи ДПА та відділення державного казна­чейства.

Відповідальність за надходження державного мита до бюдже­ту несуть установи Ощадбанку, інші комерційні банки, а також організації, які стягують державне мито та здійснюють в інтере­сах платника юридичні дії. За несвоєчасність перерахунку дер­жавного мита до бюджету стягується штраф і пеня у розмірі 0,2 % за кожний день прострочки платежу.

10.6. Єдиний збір, який справляється в пунктах пропуску через державний кордон України

З 1 січня 2000 року в Україні введено єдиний збір, який справ­ляється в пунктах пропуску через державний кордон. Єдиний збір складається із зборів за здійснення митного, санітарного, ве-

теринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю, а також плати за проїзд транспортних засобів та ін­ших самохідних машин і механізмів автомобільними дорогами України.

Єдиний збір справляється одноразово при транзиті, ввезенні або вивезенні вантажу за єдиним платіжним документом.

Ставки єдиного збору, який справляється в пунктах пропуску через державний кордон України, виражаються в євро. Стягуєть­ся він в національній валюті України за офіційним (обмінним) курсом Національного банку на день його сплати.

Збори за здійснення митного, санітарного, ветеринарного, фі­тосанітарного, радіологічного та екологічного контролю не по­винні перевищувати вартості витрат, пов'язаних із здійсненням такого контролю.

Розміри ставок єдиного збору, який справляється в пунктах пропуску через державний кордон України, встановлюються (не­залежно від кількості та найменування вантажу) щодо:

— вантажної партії;

— вантажу в одному дорожньо-транспортному засобі (ав­то потягу);

— вантажу в одному залізничному вагоні, якщо вантаж стано­вить одну вантажну партію;

— вантажу у великовантажному контейнері, якщо цей вантаж становить одну вантажну партію.

Збори, які справляються в пунктах пропуску через державний кордон України у зв'язку із здійсненням відповідно до законо­давства України митного, санітарного, ветеринарного, фітосані­тарного, радіологічного та екологічного контролю, перерахову­ються в повному обсязі до Державного бюджету, а плата, яка справляється за проїзд транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів автомобільними дорогами України, — до Державного дорожного фонду.

10.7. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, справляється з надрокористувачів незале­жно від форми власності, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів пере­дані їм для промислового освоєння. Він зараховується до Держа­вного бюджету і спрямовується на розвиток мінерально-сировин­ної бази.

Нормативи збору за виконані геологорозвідувальні роботи встановлюються окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних ко­палин. Нормативи збору індексуються з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції.

Обсяг погашених запасів корисних копалин визначається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат у надрах під час видобування.

Надрокористувачі, які виконували геологорозвідувальні робо­ти частково за рахунок власних коштів, сплачують збір, застосо­вуючи коефіцієнти залежно від обсягу виконаних на відповідних родовищах пошукових робіт.

Якщо надрокористувачі видобувають більше одного виду ко­рисних копалин, що залягають окремо, збір обчислюється за ко­жний їх вид окремо.

Збір за виконані геологорозвідувальні роботи справляється з дати видобутку корисної копалини.

Суми збору відносяться до валових витрат реалізованої про­дукції (робіт, послуг).

Збір за виконані геологорозвідувальні роботи сплачується до бюджету авансовими платежами щодекадно або щомісячно, за­лежно від суми збору за минулий місяць. Якщо сума збору за ми­нулий місяць становила більше 10 тис. грн., авансові платежі сплачуються до 13, 23 числа поточного місяця і до 3-го числа на­ступного місяця — виходячи з кількості видобутих корисних ко­палин за кожну минулу декаду.

При сумі збору менше 10 тис. грн. авансові платежі сплачу­ються до 15 числа наступного за звітним місяця, виходячи з фак­тичної кількості видобутих корисних копалин за кожний мину­лий рік.

Після закінчення кварталу, півріччя, дев'яти місяців і року ко­ристувачі надр обчислюють повну суму збору за виконані геоло­горозвідувальні роботи наростаючим підсумком з початку року, виходячи з фактичної кількості видобутої мінеральної сировини. Перерахунок провадиться в 5-денний строк з дати, встановленої для подання бухгалтерських звітів.

10.8. Рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні

Суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток вуглевод­невої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату (крім природного газу та газового конденсату із морських родовищ) і нафти (у т. ч. з родо­вищ із важковидобувними та виснаженими запасами, включаючи понадбазовий) на підставі спеціальних дозволів (ліцензій) на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджет)' України:

1) рентну плату за природний газ (у тому числі і нафтовий (попутний) газ):

— у розмірі 30,6 грн. за 1000 куб. м видобутого природного газу (у т. ч. за базові і понадбазові обсяги, видобуті з родовищ із важковидобувними і виснаженими запасами, а також за нафтовий (попутний) газ), крім обсягів природного газу (у т. ч. нафтового (попутного) газу), видобутих з покладів, що повністю залягають на глибині понад 5000 м;

— у розмірі 15 грн. за 1000 куб. м видобутого природного газу (у т. ч. і нафтового (попутного) газу) із покладів, що повністю за­лягають на глибині понад 5000 м;

2) рентну плату за нафту (у т. ч. за базові і понадбазові обсяги, видобугі з родовищ із важковидобувними і виснаженими запасами):

— у розмірі 876,17 грн. за одну тонну нафти, видобутої із по­кладів, більша частина яких залягає на глибині до 4000 м;

— у розмірі 550 грн. за одну тонну нафти, видобутої із покла­дів, більша частина яких залягає на глибині від 4000 до 5000 м;

у розмірі 325 грн. за одну тонну нафти, видобутої із покладів, більша частина яких залягає на глибині понад 5000 м;

3) рентну плату за газовий конденсат:

— у розмірі 876,17 грн. за одну тонну газового конденсату, ви­добутого із покладів, що залягають на глибині до 5000 м включно;

— у розмірі 325 грн. за одну тонну газового конденсату, видо­бутого з покладів, що повністю залягають на глибині понад 5000 м.

Після проведення у 2006 році кожного наступного аукціону з продажу нафти, газового конденсату, у наступних звітних (пода­ткових) періодах до затверджених цією статтею ставок рентної плати за нафту і газовий конденсат застосовується коригуючий коефіцієнт, який щомісячно визначається шляхом ділення серед­ньозваженої ціни однієї тонни нафти, що склалася на останньому аукціоні, який проводився у жовтні 2005 року.

10.8. Рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», суб'єкти господарювання, які здійснюють транспортування трубопровідним транспортом територією України природного газу, нафти, нафтопродуктів та аміаку, вно­сять до Державного бюджету України:

— рентну плату за транзитне транспортування природного га­зу в розмірі 1,67 грн. за 1000 куб. метрів газу на кожні 100 км відстані;

— рентну плату за транспортування нафти магістральними нафтопроводами в розмірі 4,5 грн. за одну тонну нафти, що транспортується;

— рентну плату за транспортування нафтопродуктів магістра­льними нафтопродуктоводами в розмірі 4,5 грн. за 10 т нафто­продуктів, що транспортуються;

— рентну плату за транзитне транспортування аміаку в розмі­рі 3,7 грн. за одну тонну на кожні 100 км відстані.

Сплата зазначених платежів здійснюється щодекадно (15, 25-го числа поточного місяця, 5-го числа наступного місяця), вихо­дячи із обсягів природного газу, нафти, нафтопродуктів та аміа­ку, що транспортуються територією України, у порядку, визначе­ному Кабінетом Міністрів України.

Розрахунки з рентної плати за транзитне транспортування природного газу, аміаку через територію України та рентної пла­ти за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктоводами подаються до органів стяг­нення за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює кале­ндарному місяцю (у т. ч. при сплаті місячних авансових внес­ків), — протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума рентної плати, яка була нарахована за звітний період і не була внесена в установлений термін (протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації), сплачується до Державного бюджету України із нарахуванням пені у порядку, встановленому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (відомості Верховної Ради України, 2001 p., № 10, ст. 441).