Управління інвестиційним потенціалом підприємства

Інвестиції являють собою найважливіший фактор еко­номічного зростання й відновлення, що забезпечує можливість модернізації діючих виробництв, створення й впровадження новітньої техніки й технологій, сучасних систем організації й уп­равління економічними процесами, якісного відновлення вироб­ничої, транспортної, ринкової інфраструктури. Інвестиції мають найважливіше значення для ефективного функціонування й роз­витку підприємства. Інвестиції для підприємства — це, насампе­ред, основне джерело одержання прибутку, що є основою ре­алізації стратегічних цілей економічного розвитку підприємства. Інвестиції забезпечують просте й розширене відтворення основ­них фондів підприємства. Інвестиції дають можливість вирішу­вати завдання соціального й екологічного характеру.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає інвестиції як «усі види майнових та інтелектуальних ціннос­тей, вкладених в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, в результаті якої утвориться прибуток (доход) або досягається соціальний ефект». Це визначення в цілому відповідає загальноприйнятому підходу до інвестиційної діяльності як процесу вкладення різних видів ресурсів з метою одержання запланованих ефектів у майбутньому.

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практич­них дій її суб'єктів (інвесторів та учасників) з реалізації інвес­тицій. Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», суб'єктами цієї діяльності можуть бути громадя­ни і юридичні особи України й іноземних держав, а також дер­жави в особі урядів.

Інвестор — це суб'єкт інвестиційної діяльності, що ухва­лює рішення щодо вкладенні власних, позикових і притягну­тих інвестиційних ресурсів в об'єкти інвестування. Інвестори можуть бути кредиторами, вкладниками, покупцями й мо­жуть виконувати функції будь-якого іншого учасника інвес­тиційної діяльності, тобто вкладати капітал, купувати цінні папери, виконувати функції товаровиробників, проектуваль­ників, підрядників, замовників і забудовників.

Реципієнт інвестицій — це суб'єкт інвестиційної діяль­ності, що приймає інвестиції. Якщо підприємство фінансує свої інвестиційні потреби за рахунок власних інвестиційних ресурсів, то воно є одночасно інвестором і реципієнтом інвес­тицій.

До об'єктів інвестиційної діяльності, відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», належать такі цінності:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери;

- рухоме й нерухоме майно; інтелектуальні права, пов'язані з авторським правом, дослідами й іншими ви­дами інтелектуальних цінностей;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної докумен­тації, навичок і виробничого досвіду, необхідного для ор­ганізації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованого;

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права;

Інвестиції підприємства різноманітні за своєю природою.

Виділяють також інвестиції інноваційні й інтелектуальні. Інновації — вкладення в нововведення — це фінансування якісно нових технічних, технологічних, конструкторських та організаційних рішень

Під інтелектуальними інвестиціями розуміються вкладен­ня у творчий потенціал суспільства, об'єкти інтелектуальної власності (придбання патентів, ліцензій і т.п.). Такі інвестиції тісно переплітаються з інноваційною діяльністю підприємства.

За характером участі в інвестуванні виділяють прямі й не­прямі інвестиції. Прямі інвестиції мають на увазі особисту участь інвестора у виборі об'єкта інвестування, вони потребують від інвестора певного досвіду й знань. Непрямі інвестиції — це найпоширеніша форма у світовій практиці, що допускає наявність інвестиційного або фінансового посеред­ника в здійсненні інвестицій.

За періодом інвестування інвестиції бувають коротко­строковими (строком реалізації до 6 місяців), середньостроковими (6—12 місяців), довгостроковими (більше ніж 1 рік).

За формами власності інвестиційні ресурси бувають при­ватні, державні, іноземні, спільні

Капітальні вкладення, у свою чергу, поділяються на чисті інвестиції й валові інвестиції. Чисті інвестиції спря­мовані на просте відтворення основних фондів підприємства й фінансуються за рахунок коштів аморти­заційного фонду підприємства. Валові інвестиції — це ши­рше поняття, валові інвестиції спрямовані на розширене відтворення основних фондів і фінансуються за рахунок амортизаційних відрахувань підприємства, а також за раху­нок чистого прибутку підприємства, спрямованого на капітальні інвестиції.

Інвестиційний потенціал підприємства являє собою су­купність інвестиційних можливостей підприємства, викорис­тання яких спрямоване на досягнення цілей інвестиційної стратегії підприємства. Інвестиційна стратегія підприємства підлягає загальній економічній стратегії підприємства, тому використання інвестиційного потенціалу підприємства націлено на досягнення загальноекономічних цілей функціонування й розвитку підприємства.

Управління інвестиційним потенціалом підприємства — це сукупність прийомів і методів формування й використання інвестиційного потенціалу підприємства з метою підвищення ефективності інвестиційної діяльності підприємства. Ефек­тивне управління інвестиційним потенціалом підприємства спрямоване на активізацію інвестиційної діяльності підприємства й досягнення максимальних інвестиційних ефектів.

Метою управління інвестиційним потенціалом підп­риємства є забезпечення ефективності інвестиційної діяль­ності підприємства в короткостроковому й довгостроковому періоді.

Досягненню цієї мети сприяє вирішення ряду завдань, до яких належать:

- формування й оцінювання інвестиційного потенціалу підприємства;

- координація інвестиційного потенціалу й інвестиційних потреб підприємства;

- пошук і реалізація напрямів використання інвестиційного потенціалу підприємства;

- оцінювання ефективності використання інвестиційного потенціалу підприємства;

- виявлення факторів росту інвестиційного потенціалу підприємства.

Інвестиційний потенціал підприємства являє собою су­купність ряду елементів, до яких належать:

- інвестиційні ресурси;

- інвестиційна інформація;

- кадрові ресурси;

- інвестиційні плани й проекти.

Інвестиційні ресурси являють собою найважливіший еле­мент інвестиційного потенціалу підприємства. Це пов'язано з тим, що інвестиційна діяльність підприємства фінансується за рахунок інвестиційних ресурсів.

Інвестиційні ресурси являють собою сукупність фінансо­вих ресурсів, які формуються й (або) використовуються підприємством для вирішення проблем, пов'язаних із процесами проектування, будівництва, розвитку суб'єктів підприємницької діяльності, тобто фінансують інвестиційну діяльність підприємства.

У цілому всі потенційні джерела фінансування інвестицій підприємства можна описати за формулою:

де — інвестиційні ресурси з і-того джерела фінансування, г — кількість потенційних джерел фінансування інвес­тицій підприємства.

Інвестиційні потреби підприємства являють собою потре­бу в інвестиціях, обмежену ризиком капіталовкладень. Це су­марний обсяг необхідних інвестиційних вкладень підприємства.

Інвестиційний попит складається з безлічі інвестиційних проектів, кожному з яких відповідає певний обсяг необхідних вкладень:

де — безліч інвестиційних проектів. Інвестиції становлять величину

х=а+с

де а — власні кошти підприємства;

с — позикові й притягнуті інвестиційні ресурси.

Завдання підприємства — оптимізувати структуру інвес­тиційних ресурсів з мінімізацією використання інвес­тиційних ресурсів із зовнішніх (державних і недержавних) джерел фінансування інвестицій. Тому, насамперед, не­обхідно з'ясувати, чи досить у підприємства власних коштів для реалізації проекту. У випадку достатності, підприємство само фінансує проект. Якщо ж власних коштів недостатньо або фінансування із власних джерел не планується в силу не­раціональності їхнього використання, то даний проект не­обхідно розглядати як потенційний для зовнішні інвестицій.

Для оцінки вартості інвестиційного капіталу підприємства, сформованого з різних джерел фінансування, використовується показник середня вартість інвестиційного капіталу (WACC), значення якого визначається за формулою

де - ціна власного капіталу, сформованого за рахунок випуску простих акцій, коеф.,

– ціна випуску привелівейованих акцій, коеф.

– ціна позикових коштів фінансування, коеф.

, , – частка відповідних джерел коштів у загальному обсягу фінансування, коеф.

Підприємство може приймати будь-які інвестиційні рішення з рівнем рентабельності, не нижчим від поточного значення ціни інвестиційного капіталу.

Структура капіталу підприємства й ціна окремих його джерел — не постійні величини і можуть змінюватися. Гра­нична ціна капіталу — це ціна капіталу, що розраховується на основі прогнозованої величини фінансових витрат, пов'язаних із забезпеченням необхідної структури коштів фінансування.

Якщо змінюється структура капіталу, а ціна окремих його джерел залишається постійною, то гранична ціна капіталу (МСС) розраховується за формулою:

Ефективність кожної керуючої системи значною мірою за­лежить від її інформаційного забезпечення.

Інвестиційна інформація — це набір інформативних по­казників, необхідних для планування й аналізу інвестиційної діяльності підприємства, підготовки ефективних уп­равлінських рішень у сфері інвестицій. Інвестиційна інфор­мація повинна надходити на підприємство безупинно. Вступ­на інформація безупинно аналізується, внаслідок чого підприємство в будь-який момент може мати оцінку стану зовнішнього інвестиційного середовища. За результатами та­кої оцінки підприємство ухвалює рішення щодо внесення змін у стратегію своєї інвестиційної діяльності.

Інвестиційна інформація надходить на підприємство з різних джерел. Усі джерела інвестиційної інформації можна згрупувати у дві групи:

- зовнішні джерела одержання інвестиційної інформації,

- внутрішні джерела одержання інвестиційної інформації.

Із зовнішніх джерел підприємство одержує інформацію про інвестиційний клімат держави, інвестиційну привабли­вість регіонів і галузей економіки, зміни кон'юнктури інвес­тиційного ринку, діяльність конкурентів, нововведення у сфері техніки й технологій та іншу інвестиційну інформацію зовнішнього характеру. Інвестиційна інформація із внутрішніх джерел — це інформація про інвестиційну приваб­ливість підприємства, а також про інвестиційні можливості й інвестиційні потреби підприємства.

Формування, систематизація й використання інвес­тиційної інформації дає змогу створити на підприємстві інформаційну систему управління інвестиційною діяльністю, зокрема, інвестиційним потенціалом, функціонування якої спрямоване на досягнення стра­тегічних цілей інвестиційної діяльності підприємства. Набір показників інформаційної системи конкретного підприємства залежить від специфіки, ступеня диверсифікованості й масштабів інвестиційної діяльності даного підприємства, він може бути розширений при зростанні об­сягів інвестицій підприємства.

Кадрові ресурси підприємства мають важливе значення у формуванні інвестиційного потенціалу. Кваліфікація, досвід, і знання інвестиційних менеджерів підприємства є запорукою ефективного використання наявних інвестиційних ресурсів з метою оптимізації інвестиційної діяльності підприємства за критеріями прибутковості й ризику. У зв'язку із цим підбір інвестиційних менеджерів та оцінювання їхньої відповідності пропонованим вимогам — найважливіший на­прям формування інвестиційного потенціалу підприємства.

Інвестиційні плани й проекти є результатом інвестиційно­го планування на підприємстві. Інвестиційні плани — це пись­мово оформлені документи, в яких заплановано використан­ням сформованого інвестиційного потенціалу підприємства в короткостроковому періоді й на перспективу. Основний вид інвестиційних планів, який найчастіше використовується на підприємстві, являє собою інвестиційний проект.

Інвестиційний проект — це сукупність документів, що визначають необхідність і доцільність здійснення реального інвестування, що містять економічні, правові, організаційні, технічні й інші аспекти інвестиційного планування.

Структура інвестиційного проекту залежить від масштаб­ності інвестицій і від запланованих джерел їх фінансування. Якщо інвестиції фінансуються тільки за рахунок власних коштів підприємства, то можна розроблювати інвестиційний проект у короткому варіанті, що містить основні параметри проекту. Якщо ж власних інвестиційних ресурсів підприємства не вистачає й інвестиційний потенціал підприємства не відповідає його інвестиційним потребам, то з метою залучення зовнішніх інвесторів розробляється повномасштабне обґрунтування інвестиційного проекту. Зовнішній інвестор повинен мати чітке подання про стратегічну кон­цепцію проекту, його масштаби, найважливіші показники еко­номічної результативності, строки повернення коштів та інші показники. Розроблений реальний інвестиційний проект доз­воляє спочатку власникам і менеджерам підприємства, а потім і потенційним зовнішнім інвесторам всебічно оцінити доцільність його реалізації й очікувану ефективність.

Як правило, основна мета інвестиційного проекту — це до­сягнення ряду економічних ефектів інвестування, до яких на­лежить одержання прибутку в поточному й довгостроковому періоді, приріст обсягу випуску продукції, розширення й відновлення асортименту продукції, підвищення якості про­дукції та ін. У зв'язку з цим, інвестиційні проекти підприємства поділяються на стратегічні й тактичні. Стра­тегічні проекти мають на увазі масштабні зміни в діяльності підприємства (перехід до випуску нової продукції, повна зміна технологічного устаткування і т.п.). Тактичні інвестиційні проекти націлені на зміну обсягу виробництва, підвищення якості продукції, часткову заміну устаткування.

Інвестиційний проект розробляють фахівці підприємства або зовнішні фахівці. Необхідність використання послуг спеціальних фірм при розроблення проектів зумовлена, на­самперед, внутрішніми можливостями підприємства й спе­цифікою інвестиційного проекту.

Управління інвестиційним потенціалом спрямоване на формування й найбільш ефективне використання інвес­тиційних можливостей у діяльності підприємства. Ефективне управління інвестиційним потенціалом підприємства є ос­новою активізації інвестиційної діяльності підприємства, ме­та якої — досягти інвестиційних ефектів, що відповідають стратегії розвитку підприємства.