Гра «Знайди зайве слово».

Логопед називає слова й пропонує дітям визначити зайве слово, а потім пояснити, чому це слово зайве.

а) Зайве слово серед іменників: стіл, шафа, килим, крісло, диван;

пальто, шапка, шарф, чоботи, капелюх; вовк, собака, рись, лисиця, заєць.

б) Зайве слово серед прикметників: смутний, сумний, сумовитий, глибокий;

слабкий, ламкий, довгий, тендітний; міцний, далекий, міцний, надійний.

в) Зайве слово серед дієслів: думати, їхати, міркувати, розуміти; приїхав, прибув, утік, прискакав; прийшов, з'явився, дивився; налив, насмітив, вилив.

3. Описати добірку артикуляційних вправ на етапі постановки сонорних звуків. Для губ: «Посмішка», «Хоботок», «Парканчик». Для язика: Альпініст, Лопатка, Млинець, Голка, Голка-Млинець, Чашка, Киця лакає молоко, Почистимо зубки, Поклади язичок на нижні різці, верхню губу, верхні різці, Горлишко (дуте в пусту бутилу з висунутим язичком)

4. Розкрити механізм помилок, пов’язаних з несформованістю аналізу структури окремого речення. Навести приклади дидактичних ігор, спрямованих на подолання цього порушення.

Коррекция специфических ошибок на уровне буквы и слога.

Коррекция специфических ошибок на уровне слова.

Коррекция специфических ошибок на уровне предложений:

- составление предложений по опорным картинкам с опр кол.звуков;

- придумывание предл. по сюжетной картинке;

- состав. распространенных предл. с помощью вопросов;

- состав. граф. схем предл. и наоборот. отыскивать нужное слово в схеме и наоборот;

- придумать предл. с опред. кол. слов;

- составить предл. из слов, которые даны в безпорядке;

- работа с деформированными текстами;

- определить границы предложений.

Помилки, зв’язані з несформованістю аналізу структури окремого речення та невмінням виділяти речення з тексту. В їх число входять наступні види помилок: злите написання слів, роздільне написання слів, пропуск слова.

При роботі з даного напрямку найбільшу увагу необхідно приділити навчанню цих дітей диференціювати прийменники і префікси і складати пропозиції з слів, даних в неправильній послідовності. Механізм цього виду помилок пов'язаний з тим, що діти не можуть розчленувати текст на окремі речення, виділити речення з тексту, що обумовлено з синкретичностью, нерасчлененностью мислення. Ці діти не можуть розчленувати смислове ціле тексту на окремі вхідні в нього смислові частини і співвіднести закінчену думку з певним реченням.
З метою формування вміння визначати кількість, послідовність і місце слів у реченні пропонуються наступні завдання:
1.Придумати речення по сюжетній картинці і визначити кількість слів у ньому.
2.Придумати речення з певною кількістю слів.
З.Збільшити кількість слів у реченні.
4.Скласти речення зі слів, даних в безладді (наприклад, даються слова грядці, на, огірки, ростуть).
5.Скласти реченняї з кількох картинок, на яких зображено один і той же предмет в різних ситуаціях (м'яч лежить на полиці, на м'яч сіла муха, хлопчик грається з м'ячем). Діти придумують речення по картинках. Потім називають речення, в якому слово знаходиться першим у реченні, потім речення, в якому це слово на другому місці, далі – на третьому місці.
6.Придумати речення з певним словом.
7.Скласти графічну схему пропозиції: пропозиція позначається цілої смужкою, слова – маленькими смужками.
8.За графічною схемою придумати речення
9.Визначити місце слова в реченні (яке за рахунком вказане слово).
10.Підняти цифру, відповідну кількості слів у реченні (2, 3, 4, 5).

11. Дати дитині речення, де немає розділових знаків та всі слова написані разом. Дитина повинна розділити всі слова та поставити крапки.

5. Назвати етапи роботи з розвитку фонематичного слуху. Навести приклади дидактичних ігор (до 3) з розвитку фонематичного аналізу та синтезу.

Завданням підготовчого етапу є:

♦ розвиток у дитини слухової уваги на основі сприймання немовленнєвих звуків, звуконаслідувань;

♦ формування вміння слухати, впізнавати, запам'ятовувати слова, речення;

• розвиток фонематичного слуху, слухової пам'яті, фізіологічного та мовленнєвого дихання;

• формування вміння моде­лювати голос за силою, висотою, тембром.

Завданням основного етапу є розвиток фонематичного сприймання, аналізу, синтезу. Так, робота з розвитку фонематичного сприймання враховує подальший розви­ток слухових операцій (уваги, пам'яті), слухового контро­лю і передбачає:

♦ навчання виконувати дії за словесними інструкціями;

♦ формування вміння розрізняти склади та слова (слова-пароніми), що відрізняються одним звуком;

♦ виділяти заданий звук серед інших звуків у складах, сло­вах, реченнях;

♦ утворювати склади з певним звуком.

Щоб успішно оволодіти фонематичним аналізом, у дитини має бути добре сформоване фонематичне сприймання.

Навички фонематичного аналізу також формуються у певній послідовності:

* виділення першого голосного у слові (наголошеного);

* виділення приголосного звука у слові: спочатку зімкнені звуки слід виділяти лише в кінці слова, наприклад: мак, кіт; щілинні — на початку слова, наприк­лад: сом, шапка; виділення першого й останнього приголосного звука у слові; виділення приголос­ного звука всередині слова;

* виділення голосного звука всередині та в кінці слова;

* визначення місця певного звука у слові.

На початку оволодіння фонематичним аналізом для унаочнення використовуються фішки, що позначають голосні та приголосні (м'які, тверді) звуки.

Паралельно з формуванням навичок звукового аналізу проводиться робота з формування складового аналізу слова:

-спочатку аналізуються закриті склади (ат, от, ут);

-потім — відкриті (та, то, ту);

-далі — склади зі збігом приголосних: спочатку на початку складу (ста, бла, клу), потім — у кінці (лист, болт).

- Лише після цього ди­тину вчать виділяти приголосний звук усередині та в кінці слова.

- І, насамкінець, формується навичка повного скла­дового аналізу слова — визначення кількості та послідов­ності звуків та складів у ньому.

У формуванні навичок складового аналізу використо­вуються такі прийоми: плескання в долоні та стукання пальцями по твердій поверхні.Водночас із розвитком у дітей фонематичного аналізу відбувається й оволодіння процесами синтезу: поєднан­ням звуків у склади, складів — у слова, звуків — у слова. Складнішою є робота з розвитку фонематичних уяв­лень, яка здійснюється на основі вже сформованих процесів сприймання, аналізу й синтезу. Зокрема, розвиток фонематичних уявлень сприяють ігри, мета яких — навчити дитину виділяти спільний звук у назвах запро­понованих їй предметних малюнків чи іграшок, не про­мовляючи самі слова. Разом з тим це потребує достат­ньо сформованої звуковимови.

Гра «Лото»

Мета: визначити перший звук у слові.

Хід гри:

Логопед роздає дітям картки, на яких 4 (або 6) предметних малюнки. У ведучого картки з буквами. Він запитує: «У кого назва предмета починається зі звука [о] ([м], [ч], [д], [к], [п])?»

Тому, хто правильно називає предмет і виділяє перший звук, дає картку з буквою, яку дитина кладе на зображення предмета. Виграє той, у кого всі предметні малюнки будуть закриті буквами.

Гра «Хто швидше»

Мета: розвивати фонематичні уявлення.

Завдання: підібрати слова зі звуком [з] (або іншими звуками), записати їх у зошит.

ХІД ГРИ

Діти підбирають слова: завод, зубр, коза, зозуля, зошит, замок, зала, зима, земля. Виграє той, хто підбере більше слів.

Гра на розвиток фонематичного сприйняття «Жуки і комахи»: під спокійну музику крокують по колу, потім змінюють на швидку і жуки починають літати (бігати) по сигналу «ж» жуки лягають на спинки і дригають лапками. Комарі літають. По команди «з» навпаки.

6. Навести приклади ігор, які допомагають запобігти дисграфії (до 2 – на розвиток зорового гнозису, до 5 – на розвиток буквеного гнозису). Корекція оптичної дисграфії: зоровой гнозис: 1. називання контурних зображень предметів. 2. Називання перекреслених зображень. 3. Називання зашумлених зображень предметів. 4. Домальовування і називання пнредметов, намальованих наполовину. Розвиток буквеного гнозису: 1. називати букви, перекреслені лініями, 2. Називати букви, перекреслені пунктиром, 3. Обвести букви по точках і назвати їх, 4.Назвати покладені один на одного і заховані букви. 5. Упізнавати і називати рукописні і друковані літери. 6. Знайти і обвести схожі букви. 7. Упізнавати і називати зашумлені зображення літер.

7. Назвати етапи роботи з розвитку зв’язного мовлення. Навести приклади дидактичних ігор (до 3) з розвитку зв’язного мовлення. Зв'язне мовлення:(три значення) • діяльність мовця, процес вираження думки;

• текст, висловлювання, продукт мовленнєвої діяльності; • розділ методики розвитку мовлення.

Основна характеристика зв'язного мовлення – зрозумілість для співрозмовника

Одиниці зв'язного мовлення:

• висловлювання;

• текст.

Вони існують всередині діалогічної та монологічної форм мовлення.

Вихідна одиниця розвитку зв'язного мовлення – висловлювання.

Дві основні форми зв'язного мовлення

• Діалогічне мовлення

• Монологічне мовлення

Діалог – це розмова 2-х і більше співрозмовників.

Монолог – зв'язне, логічне послідовне висловлювання, що протікає відносно довго в часі, не розраховане на негайну реакцію слухачів.

Завдання:

Индивідуаліний кор.. маршрут: 1 рівень(1етап):

1.Розвивати комунікативні навички, (бажання говорити) вже з 3-х років..

2. Уточнення, збагачення, активізація лексичного словника.

3. Вправи на розвиток сенсорного сприйняття.

4. Корекція звуковимови. Розвиток фонематичного слуху з артикуляційною гімнастикою.

5. Розвиток дрібної моторики.

6. Формування граматично правильної мови.

7 Розвиток зв'язного мовлення: діалогічне, монологічне (переказ, опис, оповідь, розповідь за сюжетною картинці, по серії сюжетних картинок, творчий розповідь.

Творче розповідання - це коли в оповіданні придумані, вигадані образи або дії.

2 рівень (2 етап):

1. Активізація сенсорного досвіду.

2. Збагачення лексики.

3. Корекція звуковимови. 4

. Розвиток складової структури.

5. Формування граматично зв'язного мовлення.

3 Рівень (3 етап):

1.Повне, послідовне, системне викладення думки (вміння усно переказати і розказати прочитане, побачене, будь-яку подію, яка вже відбулася) на основі подальшого росширення і уточнення словника імпрессивного та експресивного мовлення.

2. Елементарне усвідомлення звуків мовлення, слів, речень.

3. Велика увага приділяється становленню «чуття мови»

Зміст:

Росширення і уточнення пасивного та активного словника дитини, розвиток імпресивного та експресивного мовлення в процесі сприймання, диференціювання та правильного використання граматичних форм словозмін и і словотвірних моделей, різниз типів синтаксичних конструкцій,, формування зв’язного мовлення, корекція фонетико-фонематичної сторони мовлення. Ігри: 1. Підготувати заздалегідь картки із зображенням людей різних професій. Показувати дитині по черзі з проханням назвати професію і розповісти про те, чим займається людина на своїй роботі. Також можна скласти розповідь про пожарнике і лікаря або міліціонера.
2. "Закінчи речення"

(вживання складнопідрядних речень)

· Мама поклала хліб... куди? (у хлібницю)

· Брат насипав цукор... куди? (в цукорницю)

· Бабуся зробила смачний салат і поклала його... куди? (в салатницю)

· Тато приніс цукерки і поклав їх... куди? (у цукерницю)

· Марина не пішла сьогодні в школу, тому що... (захворіла)

· Ми включили обігрівачі, тому що... (стало холодно)

· Я не хочу спати, тому що... (ще рано)

· Ми поїдемо завтра в ліс, якщо... (буде хороша погода)

· Мама пішла на ринок, щоб... (купити продукти)

· Кішка залізла на дерево, щоб...(врятуватися то собаки)

3."Режим дня"

8-10 сюжетних або схематичних малюнків про режим дня. Запропонувати розглянути, а потім розташувати у певній послідовності і пояснити.

4."Кому частування?"

(вживання важких форм іменників)

Вихователь каже, що в кошику подарунки для звірів, але боїться переплутати кому що. Просить допомогти. Пропонуються картинки із зображенням ведмедя, птахів - гусей, курей, лебедів, коня, вовка, лисиці, рисі, мавпи, кенгуру, жирафа, слона. Кому мед? Кому зерно? Кому м'ясо? Кому фрукти?

5."Назви три слова"

(активізація словника)

Діти стають у шеренгу. Кожному учаснику по черзі задається питання. Потрібно, роблячи три кроки вперед, давати з кожним кроком три слова-відповіді, не сповільнюючи темпу ходьби.

· Що можна купити? (плаття, костюм, штани)

· Що можна варити? Що можна читати? Чим можна малювати? Що може літати? Що може плавати? Що (хто) може скакати? І т. д.

6."Хто ким хоче стати?"

(вживання важких форм дієслова)

Дітям пропонуються сюжетні картинки із зображенням трудових дій. Чим зайняті хлопчики? (Хлопчики хочуть зробити макет літака) Ким вони хочуть стати? (Вони хочуть стати льотчиками). Дітям пропонується придумати речення зі словом хочемо чи хочу.

7."Зоопарк"

(розвиток зв'язного мовлення).

Діти сідають у коло, отримуючи по картинці, не показуючи їх один одному. Кожен повинен описати своє тварина, не називаючи його, за таким планом:

1. Зовнішній вигляд;

2. Чим харчується.

Для гри використовуються "ігрові годинник". Спочатку крутять стрілку. На кого вона вкаже, той починає розповідь. Потім обертанням стрілки визначають, хто повинен відгадувати описуване тварина.

8. Назвати етапи роботи з розвитку мовленнєвого дихання. Навести приклади дидактичних ігор (по 2 на кожному етапі) з розвитку мовленнєвого дихання.

Перший етап. Підготовка до розвитку грудобрюшного (диафрагмального) типу дихання.

Основні рекомендації полягають в наступному:

1) формувати у дітей знання про необхідність дихати носом, не піднімаючи плечей при вдиху, при активній участі в процесі дихання живота;

2) розвивати у дітей навички носового дихання і первинних прийомів дихальної гімнастики, які є підготовкою до розвитку грудобрюшная типу дихання;

3) вчити дитину дихати при закритому роті, поперемінно затискаючи то одну, то іншу ніздрю, для посилення глибини вдиху перед ніздрями дитини створювати «віяло повітря»;

4) вправи виконувати послідовно, спочатку лежачи, потім сидячи і стоячи;

5) тривалість етапу регламентується результатами роботи (тривати стільки, скільки необхідно для розвитку грудобрюшная типу дихання);

6) сформованість грудобрюшная типу дихання визначається візуально і тактильно (за допомогою долоні, покладеної на область діафрагми дитини);

7) підтримувати активну увагу дошкільнят під час проведення занять, яке зосереджується не так на тривалості вдиху і видиху, а на роботі діафрагми, тобто на відчуттях скорочень цього м'яза;

8) вправи можна проводити перед дзеркалом;

9) дотримуватися регулярність і етапність роботи і поступове ускладнення запропонованих завдань.

На цьому етапі проводяться наступні вправи та ігри, відображені в додатку (додаток Б): «Гойдалки», «Бегемотик - 1», «Бегемотик - 2», «Дзеркало», «Водолази за перлами», «Подих». На цьому ж етапі проводиться консультативно-просвітницька робота з батьками.

Другий етап. Розвиток грудобрюшная (диафрагмального) типу дихання з використанням елементів дихальної гімнастики А.Н. Стрельникової.

Основні рекомендації:

1) в процесі занять формувати у дітей знання про основні дихальних процесах: вдих і видих і про те, про силу видиху, яку можна тренувати;

2) навчати дітей прийомам спеціальної дихальної гімнастики, навичкам «швидкого вдиху» - короткого і різкого - через ніс і плавного і тривалого видиху через рот, тренувати силу видиху.

3) необхідно навчити дітей «таїти і ховати» дихання;

5) при здійсненні «швидкого вдиху» проходження повітря через носові ходи супроводжується найбільшим шумом і примиканням ніздрів до носової перегородки;

6) в вправи активно включати роботу всіх частин тіла (руки, ноги, голову, стегна, черевний прес, плечовий пояс і т.д.), що викликає загальну фізіологічну реакцію всього організму, підвищену потребу в кисні;

7) для правильного розуміння і засвоєння дітьми дихального вправи з вироблення досвіду здійснювати поспіль два «швидких вдиху» можна використовувати інструкцію: «Спробуємо нюхати повітря так, як це роблять тварини, наприклад: собаки - шумно і швидко. Їх вдихи нагадують хлопки в долоні - «нюх-нюх»»;

8) необхідно візуально і на слух (подвійний шум) контролювати виконання вдихів дітьми;

9) залучати увагу дітей до руху ніздрів, тобто до скорочення м'язів, і подвійному шуму;

10) виконувати вправи допомагає тактильний контроль: намотування нитки на клубок; піднесення тильного боку долоні до рота; рух руками по графічним схемам: гірки, доріжки, спіралі

11) формувати тривалу і плавну повітряний струмінь на видиху, з огляду на наступні параметри:

видих передує сильний вдих через ніс або рот - «набираємо повні груди повітря»;

видих відбувається плавно, а не поштовхами;

-Під час видиху губи складаються трубочкою, не слід стискати губи, надувати щоки;

-Під час видиху повітря виходить через рот, не можна допускати виходу повітря через ніс (якщо дитина видихає через ніс, можна затиснути йому ніздрі, щоб він відчув, як повинен виходити повітря);

-видихать слід, поки не закінчиться повітря.

12) розвивати здатність направляти повітряний струмінь в потрібному напрямку.

На цьому етапі рекомендуються наступні ігри та вправи на розвиток «швидких вдихів» - «Собачки», «Мишки», «Пошуки зайчика», «Вушка», «Маятник», «марширування», «Обнимашки» і ін. (Додаток Г. 1), а на вироблення тривалого немовних видиху - «повітряний футбол», «Листопад», «Снігопад», «Кораблик», «Мій повітряну кульку», «Лети метелик», «Вітерець», «Бульки», «Свистульки» і ін.

Третій етап. Розвиток фонационного видиху.

Метою роботи на цьому етапі є розвиток фонационного (озвученого) видиху. Увага дітей спрямовується не на «швидкий вдих», а на звучання голосу в процесі видиху. Особливістю роботи є поєднання дихальних вправ з роботою артикуляційного і голосового апаратів, що сприяє розвитку координації між диханням, голосом і артикуляцією.

Основні рекомендації з проведення дихальних ігор та вправ на логопедичних заняттях з реалізації поставлених цілей на даному етапі полягають в наступному:

1) познайомити дітей зі звуковими дихальними іграми;

2) щоб уникнути фіксації уваги на процесі вдиху інструкція по виконанню завдання повинна стосуватися тільки тривалості вимовляння звуку;

3) навчати дітей тягнути звуки без голосу або з голосом на видиху, максимально довго;

4) розвивати вміння поєднувати видих з роботою артикуляційного і голосового апарату;

5) закріплювати навичку вдихати повітря через рот і ніс, а видихати тільки через рот;

6) навчати дітей, які не видихати все повітря повністю, а зберігати невеликий запас в легких;

7) розвивати навик видихати повітря природно, економно, без зусиль, не форсуючи дихання;

8) стежити за тим, щоб під час вправ не було напруження м'язів шиї, рук, грудей, щоб плечі не піднімалися під час вдиху;

9) стежити за тим, щоб діти дихали вільно, уникаючи судорожности і поштовхів в диханні;

10) під час вправ педагог використовує свою руку для вказівки дітям, коли і як робити вдих і видих: спочатку руку швидко підняти вгору, що служить сигналом пари «швидких вдихів», потім в процесі промовляння звуків - повільно опустити;

11) спочатку застосовуються ігри та вправи, в яких тягнуться голосні звуки зі зміною сили голосу, з різною інтонацією: [а], [о], [у], [і], [е], потім - приголосні звуки (спочатку видих робиться на глухих приголосних: [ф], [з], [ш], [х]);

12) для вправ необхідно брати тільки ті звуки, які діти правильно вимовляють;

13) поступово нарощувати кількість звуків, вимовлених на одному видиху (спочатку - один, потім - два і т.д.);

14) тривалість видиху регулюється самою дитиною;

Звукові дихальні вправи можуть виконуватися дитиною щодня, як елемент зарядки в дитячому садку і вдома. Ці ігри можуть бути включені в заняття по формуванню правильної звуковимови. В ході роботи відбувається поступове ускладнення запропонованих завдань. Протягом одного заняття кожну вправу необхідно повторювати 3-4 рази з обов'язковою паузою між ними протягом одного-двох тижнів. Загальна тривалість гімнастики 5-6 хвилин. Поступово у дітей утворюється умовно-рефлекторний зв'язок між початком вдиху і рухом руки педагога вгору. Надалі швидкий рух руки вгору сприймається дітьми як невербальна інструкція до виконання швидкого вдиху.

Рекомендовані ігри та вправи відображені в додатку (додаток Д): «Співай зі мною», «Звуки навколо нас», «Проспіваємо звук [л]», «Паровоз», «Великий і маленький ведмедик», «Чарівний мову», «Дует вітерець»,«Лісова абетка»,«Комар»,«Жуки»,«Ричалка»,«Мичалка»,«сдуй кулька»і ін.

Четвертий етап. Розвиток мовного дихання.

Метою роботи є розвиток власного мовного дихання - правильного поєднання вдиху і видиху під час виголошення складів, слів і фраз: говорити необхідно на видиху, не можна добирати повітря під час проголошення слів і фраз, мова повинна бути плавною.

Цей етап є базовим в логопедичній роботі з планування та формування мовного висловлювання. Основні рекомендації з проведення дихальних ігор та вправ на логопедичних заняттях з реалізації поставлених цілей полягають в наступному:

1) робота проводиться послідовно: спочатку здійснюється розподіл видиху в процесі мовлення, а потім - добір повітря;

2) розподіл видиху полягає в оволодінні умінням свідомо ділити обсяг повітря, що видихається на рівномірні відрізки, що необхідно для правильного членування фрази на інтонаційно-смислові одиниці мови - синтагми;

3) на перших заняттях даного етапу активно використовується невербальна інструкція: швидкий рух руки з розкритою долонею вгору, що означає початок короткого і різкого вдиху через рот;

4) скорочувати кількість інструкцій у міру того, як діти починають самостійно виконувати вдих перед промовою;

5) приступати до розвитку власне мовного дихання тільки після того, як у дитини сформований сильний плавний видих, тобто досить розвинене фізіологічне дихання;

6) навчати дітей в процесі видиху плавно вимовляти спочатку склади і окремі слова, потім фрази з двох, а далі з трьох-чотирьох слів, короткі віршовані тексти.

7) спочатку для вправ беруться тільки склади зі звуками, добре вимовними дітьми (ма-мо-му-ми-ме; на-но-ну-ни-нє);

8) потім діти «співають» двоскладові слова (ма-ма; мі-ла; ми-ла і ін.), Трискладові слова (ма-ли-на; ку-бі-ки), двухсловние і трехсловние фрази (Мама мила. мама мила Мілу);

9) для ігор та вправ можна використовувати схеми-моделі фраз - «вагончики»;

10) поступово відбувається ускладнення ігор і вправ: пропонувати дітям не просто повторювати фразу спільно з педагогом або слідом за ним у цій зразком і схемою, а самостійно закінчувати пропозицію, називаючи пред'явлену предметну картинку;

11) всі вправи побудовані так, що спочатку змінюються тільки предметні картинки, пізніше змінюються окремі слова у фразі, а потім - фраза цілком.

Кожна вправа триває не більше п'яти хвилин і повторюється 3-4 рази в день з обов'язковою паузою між ними протягом одного-двох тижнів. Рекомендовані звукові мовні ігри відображені в додатку (додаток Е): «Чарівні склади», «Весела пісенька», «Весела подорож», «Чарівні слова», «Чарівні фрази», «Змалюй тварина», «Паровозики», «Потяг» і ін.

П'ятий етап. Розвиток мовного дихання в процесі виголошення тексту.

Метою роботи є тренування мовного дихання в проголошенні прозового і віршованого тексту.

Основні рекомендації з проведення дихальних ігор та вправ на логопедичних заняттях з реалізації поставлених цілей полягають в наступному:

1) в процесі роботи можна використовувати схеми пропозицій, де слово - «вагончик», на якому зроблено акцент, закривається фішкою;

2) при вимові фрази педагог при вдиху - піднімає руку вгору, при видиху - опускає;

3) в якості звукоречевой гімнастики можна використовувати проголошення на видиху віршованих рядків в поєднанні з рухом, спів пісень;

4) закріплення успіху дитини здійснюється постійним контролем за диханням, роз'ясненням і відповідним навіюванням.

Рекомендовані ігри та вправи відображені: «Яблуко», «Фрукти», «Що лежить на столі?», «Мій веселий дзвінкий м'яч» і ін.

1. Впр. На вироблення подовженого видоху (задмухаємо свічку на відстані 15-20 см. І збільшувати). 2. Надути резинову іграшку. 3. Здути пушинку.4. Буря у склянці води. 5. Пускати милні бульбашки. 6. Гра на дитячих музичних інструментах. Дихальні вправи дуже стомлюють дітей, тому їх необхідно чергувати з ін.. видами д-ті.

9. Назвати етапи роботи з формування граматично правильного мовлення. Навести приклади дидактичних ігор (до 3) з формування граматично правильного мовлення. За Гвоздевим: 1 етап: Етап речень який будується з аморфних коринів (не мающих правильну форму). Він триває від 13 міс. до 1 року 10 міс.. 2 етап – період усвоєння граматичного строя мовлення від 1 рік 10 міс до 3 років. 3 етап – подальшого усвоєння морфологічної структури мови. Вчиться спрягати та склоняти дієслова (3-7 років). Активно оволодіває словотворенням, а також словотворчеством.

У 1,1 рік дитина повинна називати іменники у називному та знахідному падежі. У 2 роки – у давальному (дай мамі, папі). У 2,6- орудний (ким? Чим?). 2,6-3 – родовий (кого,чого?) з предлогами у,з,з-за, орудний з предлогом с, знахідний з предлогами через, під. Ігри: Гра Вправи на словотворення. Головна мета - формування інтересу до слова, розвиток критичного ставлення до мовлення, пошук серед різних варіантів слів граматично правильного. Це такі вправи:

утворення іменників за допомогою суфіксів («Хто у нього мама?», «Хто вона (він)?», «Скажи одним словом»):

- Вовченя. Хто в нього мама?

- Вовчиця.

- Зайченя. Хто в нього мама?

- Зайчиха.

- Левеня. (Левиця.) Порося. (Свиня.)

утворення прикметників з двох слів:

- Довгі вуха. Як сказати про це одним словом? (Довговухий.)

- Сірі очі. Як сказати одним словом? (Сіроокий.);

утворення споріднених слів:

- Які слова можна утворити від слова ліс?

- Лісний, лісник, лісовик, лісовичок.

утворення порівняльних ступенів прикметників:

- Навесні тепло, а влітку... (тепліше).

- Вода холодна, а лід... (холодніший);

10. Навести приклади дидактичних ігор (по 2) з розвитку сили, висоти, модуляції голосу. Розвиток висоти голосу: 1. Проспівати голосні; співи, середньо, високо; півання мелодії пісень [а]. Розвиток тембру голосу: 1. Підвищення та пониження голосу при вимові голосних [о], [у] та ін..2 читання віршованих текстів на перший голосний звук. 3. Наслідування голосу героїв казок, байок.

Практичні завдання

«Логопедія»

1. Визначити фонему за артикуляційним профілем

2. Встановити аномалії розвитку щелеп, губ, язика та піднебіння.

1, 2 - Макроглосія

3 – прогенія

4 – прогнатія

5, 6 – мікроглосія

7 – відкритий боковий прікус

8 – відкритий передній прикус

9, 10 – анкілоглосія

11 – перехресний прикус

12 – глибокий прикус

13 - Масивна та укорочена уздечка

14 - готичне тверде піднебіння

15 – дефект зубних рядів

3. Встановити види вроджених розщілин губ і піднебіння

Щелина верхньої губи та тв.. піднебіння верхньої губи, тв.. та м’якого піднебіння верхньої губи та тв.. піднебіння лівостороння повна наскрізна правостороння субмукозна щелина

щелина верхньої губи, тв.. та м’якого піднеб. Тв.. піднебіння

Лівостороння неповна щелина тв.. підн. Та нижньої губи серединна неповна щелина тв.. та м’якого піднеб

Правостор. Субмукозна щелина тв..

піднебіння та нижньої губи

серединна неполвна щелина uvula незрощення піднебінних дужок

4. Визначити, при якому мовленнєвому розладі спостерігається наступна симптоматика.

Денис Г., 6 років (1-й клас загальноосвітньої школи).

Анамнез: сім'я повна, соціальне та мовленнєве середовище сприятливі, батьки мають вищу освіту, дитина виховувалася вдома матір'ю до 3 років, з 3 років відвідував дошкільний навчальний заклад. Хлопчик від другої вагітності, що протікала з токсикозом першої та другої половини вагітності, з загрозою викидня на 14-му тижні, ГРЗ в другій половині вагітності, пренатальною енцефалопатією, гіпертонічним синдромом, перші термінові пологи − зі стимуляцією, гіпоксією плода, синьою асфіксією. Вага при народженні 3800 г, зріст 53 сантиметри. Оцінка за шкалою Апгар − 7/8 балів. Смоктав погано, тремор рук, підборіддя, порушення сну і неспання.

Ранній психомоторний розвиток: утримує голову з 2 місяців; сидить з 6,5 місяців; повзає з 7,5 місяців (характер повзання: на животі убік); ходить з опорою з 11 місяців, самостійно − з 1,2 року.

Мовленнєва функція: гуління не відзначено, лепет з 7,5 місяців, перші слова з 1,2 року лепітного характеру, фразове мовлення з 2,5 років (коротка фраза без прийменника). Мовленнєвий розвиток протікав стрибкоподібно. Просодична сторона мовлення: спостерігається порушення темпової та динамічної організація мовлення, модульованості голосу, мовлення носить назалізований відтінок, дихання верхньоключичне, довжина мовленнєвого видиху 3-4 секунди.

Дані неврологічного обстеження: легка збіжна (10 градусів) косоокість за рахунок лівого ока, зниження конвергенції і акомодації лівого ока, згладженість лівої носогубної складки, тіки лицевої мускулатури, легка девіація язика вліво, помірно підвищений за змішаним типом тонус, невідповідність м'язового тонусу в проксимальних і дистальних відділах кінцівок, більше ліворуч, помірно виражені рефлекси орального автоматизму, невпевненість при виконанні координаторних проб (виконує з другого-третього разу) у поєднанні з помірною інтенцією. Виражені порушення статичної координації рухів. При виконанні проби на реципроксну координацію відзначається гіпертонус в обох руках, синкінезії язика і всього тіла, припинення дихання, поява чудернацьких поз. При утриманні статичної пози язика виявляється гіпертонус кінчика язика, посиніння, судомні посмикування язика. Носогубні складки згладжені, дитина не може моргати одним оком, надувати щоки.

Діагноз: псевдобульбарна дизартрія

5. Визначити, при якому мовленнєвому розладі спостерігається наступна симптоматика.

Дитина: «Тупия сима. Ипай сек. Сек идет, сек, делева. Соя тает Сину а санкам».

(Наступила зима. Випав сніг. Сніг йде, сніг, дерева. Зоя катає Зіну на санчатах).

Діагноз: Дисграфія змішана (все, окрім оптіческой)

6. Визначити, при якому мовленнєвому розладі спостерігається наступна симптоматика.

Олег, 5 років.

Скарги зі слів матері:, нечітка вимова, поганий сон, підвищена роздратованість, образливість, впертість, дуже поганий апетит, важко вимовляти слова через артикуляційні та дихальні судоми.

Сімейний анамнез: стан здоров`я матері: страждає панкріотитом, гіпертонічною хворобою. Батько – запальний, роздратований, впертий, до сина відноситься добре. Мати роздратована, образлива, плаксива.

Особливий анамнез дитини: дитина від 4-ої вагітності, вагітність протікала на негативному фоні (конфлікти у сім`ї), артеріальному тиску і набряку кінцівок. Пологи затяжні (2 доби) з великим безводним періодом і первинною слабкістю пологових сил. Хлопчик народився в асфіксії, оживлявся медикаментозно. В 6 місяців переніс тяжкий кір – температура 40, в 7 місяців пневмонію з бронхітом, в 9 місяців тяжка диспепсія з температурою 40.

Ранній фізичний розвиток: голову став тримати в 4 місяці, сидіти у 8 місяців, ходити з 1 року 2 місяців.

Мовленнєвий розвиток: перші окремі слова почав вимовляти у віці біля 2 років, розвиток фразового мовлення після 2 років. Заїкання почалося поступово в 3 роки 8 місяців під час активного розвитку фрази.

Діагноз: Неврозоподібна заїкуватість

7. Визначити, при якому мовленнєвому розладі спостерігається наступна симптоматика.

Ілля, 4 роки.

Словник, граматична будова відповідає віковій нормі.

Звукова система: порушена вимова звуків [Р], [Р`] (характер дефекту: звуки [Р], [Р`] замінюються на [Л`] – (вол`она), (л`ак).

Будова артикуляційного апарата без відхилень від норми. Діагноз: наявні симптоми в нормі.

8. Скласти поради батькам щодо розвитку мовлення дитини у конкретній ситуації.

«Батьки, спілкуючись iз трирічною дитиною, «сюсюкають», повторюють сло­ва, які малюки вимовляють по-дитячому. Чи шкідливо це для розвитку мовлення дитини?»

Розмовляйте повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не повторюйте неправильну вимову. Пам’ятайте, що малюкові потрібно чути лише правильну мову!

9. Описати добірку вправ щодо подолання гіперсалівації у дітей дошкільного віку із дизартрією.

Рекомендации.

· Окружающие должны постоянно контролировать положение рта ребёнка и напоминать ему о необходимости держать рот закрытым, когда он не ест и не разговаривает.

· Важно, чтобы у ребёнка сформировалось дифференцированное ощущение сухого и мокрого подбородка.

· На занятиях необходимо через определённые промежутки времени делать паузы и предлагать ребёнку сглатывать слюну.