Корекція дисграфії і дислексії

Корекція дисграфії і дислексії, як правило, ділиться на 4 основних етапи:

· Дагностіческій;

· Підготовчий;

· Корекційний;

· Оціночний.

Перший етап корекції дисграфії і дислексії передбачає виявлення даних розладів у дітей за допомогою диктантів, обстеження стану лексико-граматичної сторони мовлення та аналізу його результатів.

Другий етап спрямований на загальний розвиток ручної моторики, просторово-часових уявлень, пам'яті і мислення.

Для третього етапу корекції дисграфії і дислексії характерно подолання дісграфіческіх порушень. Робота в даному випадку реалізується переважно на синтаксичному, лексичному і фонетичному рівнях і нерідко спрямована на усунення проблем зі зв'язковою промовою, читанням і звукопроизношением.

Останній етап методики покликаний оцінити результати корекції дисграфії і дислексії, тому на ньому зазвичай проводиться повторна перевірка навичок письма і читання, а також аналіз всіляких письмових робіт дітей.

Часто логопедичні заняття проводяться в нетрадиційній формі. Це може бути прогулянка в казковий ліс, екскурсія в «Лісову школу», подорож в «Країну казок». На заняття до дітей приходять казкові герої, герої з мультфільмів, улюблені іграшки. Хлопці відгукуються на прохання своїх кумирів і охоче з інтересом виконують запропоновані завдання. Допомагають урізноманітнити заняття (особливо зі школярами середнього віку) ребуси, головоломки, кросворди.

Особливе місце у корекційному процесі займають дидактичні та настільно-друковані ігри. їх використовують для вирішення усіх завдань мовленнєвого розвитку. Ці ігри мають велике пізнавальне значення, оскільки розширюють кругозір дітей, навчають порівнювати предмети, знаходити в них спільне і відмінне, розвивають мовленнєву активність дітей, закріплюють і уточнюють словник, навички вибору найбільш вдалого слова, навчають змінювати і утворювати слова, вправляють у складанні зв'язних висловлювань, розвивають пояснювальне мовлення. Великого значення для дітей із ПМР набувають ігри, які вимагають координації та точності рухів пальців рук, різноманітне лото, розрізні картинки тощо.

Розвивати загальну і дрібну моторику у дітей необхідно, враховуючи можливості дітей і характер порушення мови. Пальчикові ігри та вправи, вправи на розвиток загальної моторики дозволяють дітям опановувати своїми м'язами, управляти своїми рухами. Виконання вправ для ніг, рук, тулуба сприяє вдосконаленню рухів артикуляційних органів: губ, язика, щелеп. Рухова активність дитини допомагає краще розвивати його мова, з іншого боку формування рухів відбувається за участю мови. Слово - основний елемент рухово-просторових вправ.

Особливо необхідно відзначити користь ігор на розвиток дрібної моторики, пальчиковую гімнастику для дітей з відхиленнями у розвитку, так як багатьма дослідниками доведено тісний зв'язок між розвитком мови і станом моторики кистей рук.

Тексти ігор, вправ повинні бути римованими підказками до рухів, які дитина швидко запам'ятає. Віршований ритм покращує вимова, розвиває дихання, темп мови, мовний слух. Рухові вправи можуть містити елементи психогимнастики, вчать дітей використовувати виразні рухи (міміку, жести), розпізнавати емоції (радість, смуток, страх).

Релаксаційні ігри - це спосіб зняття психоемоційного напруження у дітей.

Існують різні релаксаційні ігри:

- гри допомагають досягти стану релаксації шляхом чергування сильного напруження і швидкого розслаблення основних м'язів тіла;

- гри допомагають домогтися стану релаксації шляхом чергування ритмічного дихання і дихання з затримкою;

- гри з причепленні - релаксація досягається шляхом стискання та разжіманія кистей рук зі звичайною білизняний причепленням;

- гри «усиплялкі», колискові.

Ігри на основі нервово-м'язової релаксації

«Злови метелика»

Мета: нервово-м'язова релаксація через чергування сильного напруження і швидкого розслаблення.

Психогимнастика - це метод, при якому учасники психокорекції проявляють себе і спілкуються без допомоги слів (Осип-ва, 2000). Термін психогимнастика можна розглядати як в широкому, так і у вузькому значенні. В широкому - це курс спеціальних психокорекційних занять, спрямований на формування і корекцію різних сторін психіки дитини: пізнавальних, емоційно-вольових, емоційно-особистісних.

Значний внесок в практику психологічної корекції дітей з емоційними порушеннями внесли представники психоаналітичної школи впровадженням методу ігрової терапії. Гра є найбільш природною формою життєдіяльності дитини. В процесі гри відбувається активна взаємодія дитини з навколишнім світом, розвиваються його інтелектуальні, емоційно-вольові, моральні якості, формується його особистість в цілому. Істотним психологічним ознакою гри є одночасне переживання людиною умовності і реальності ситуації. В умовних обставин, що створюються певними правилами, гра дає людині можливість переживати удачі, успіх, розкрити свої фізичні і психічні можливості. Ці властивості гри мають важливе психокорекційної значення, т. Е. Складають її психотерапевтичний психокоректувальний потенціал.

Дитина приходить на логопедичні заняття після уроків, відсидівши за шкільною партою цілий день. І для нас, логопедів, постає питання: як підвищити мотивацію, активізувати та інтенсифікувати діяльність учнів до логопедичних занять.

Гра - найпотужніша сфера "самостійності" людини: самовираження, самовизначення, самоперевірки, самореабілітації, самоздійснення. У логопедичної же роботі гра ще виконує корекційну і розвиваючу функції. Логопедична гра, як і вся корекційно-розвиваюча діяльність, включає в себе мету, засоби, процес і результат. Уже оголошення назви гри, загадкова інтонація, погіршення пам'яті та посилення голосу створюють у дітей ігрове настрій. Однак слід дотримуватися деяких умов: гра не повинна знижувати робочого настрою учнів, не робити заняття розважальним припровадженням часу.

Гра може використовуватися в якості заняття або його частини і проведена на будь-якому етапі. А ось характер діяльності учнів в грі залежить від місця гри на занятті, від її місця в системі занять. В системі занять по темі підбираються гри на різні види діяльності: виконавчу, відтворюючу, контролюючу, перетворюючу, пошукову. У грі продумується не тільки характер діяльності дітей, а й організаційна сторона, характер управління грою. Створення ігрової моделі відбувається через монолог, діалог і пояснення завдання від імені героя заняття. Барвисто оформлена наочність і елементи театралізованої діяльності створюють у дітей почуття емоційного і психологічного комфорту. Проведення психогимнастики або розминки для розуму на початку заняття сприяють зняттю невпевненості в своїх силах, зняттю бар'єру страху мови. Хлопці діють по ігровим правилам. Ігрова обстановка трансформує і позицію логопеда, який балансує між роллю організатора, помічника і співучасника загальної дії.