Металургійний комплекс

Роль і значення металургійного комплексу визначається перш за все тим, що він випускає метал для машинобудування і слугує фундаментом розвитку всіх його галузей. Металургійний комплекс охоплює чорну і кольорову металургію з такими основними ста­діями виробничого процесу: видобуток сировини, її збагачення, виплавка металів і прокатне виробництво. Усі галузі металургії ма­ють подібну технологію переробки сировини — пірометалургію і електрометалургію. Застосовують електротермічний (чорна металургія) і електрохімічний (кольорова металургія) способи вип­лавки металів.

Комплекс чорної металургії охоплює процеси видобутку і підготовки сировини, палива, допоміжних матеріалів, виплавлення чавуну, сталі та виробництво прокату. До його складу входять:

видобуток, збагачення і агломерація залізних, марганцевих і хро­мітових руд; виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі і прокату; виробництво електроферосплавів; вторинна переробка металів; коксування вугілля; виробництво вогнетривів; видобуток допоміжних матеріалів (флюсових вапняків, магнезиту та ін.); ви­пуск металічних виробів виробничого призначення. Головними стадіями виробництва у комплексі чорної металургії є вироб­ництво чавуну, сталі й прокату.

Чорна металургія України сформувалась і функціонує в райо­нах залягання палива й залізних руд (Донецький та Придніпров­ський економічні райони). Підприємства, що входять до складу металургійного комплексу, характеризуються високою концентра­цією виробництва, великими масштабами використання сировини, палива і допоміжних матеріалів, широким розвитком комбінува­ння. Райони розвитку чорної металургії виконують роль металур­гійних баз країни.

Головні напрямки розвитку чорної металургії на сучасному ета­пі пов'язані із впровадженням нових технологій виплавляння сталі. Зокрема, це застосування киснево-конверторного і електроп­лавильного способів і скорочення мартенівського способу; вдоско­налення структури прокатного виробництва шляхом випереджаю­чого зростання випуску холоднокатаного листа, високоточнихпрофілів прокату з термічною обробкою, економічних і спеціаль­них видів сталевих труб, застосування нового способу виплавляння сталі на основі прямого відновлення заліза із руд, розвиток пор­ошкової металургії та ін.

За рівнем концентрації виробництва чорних металів Україна випереджає навіть розвинені капіталістичні країни. Майже 98% чавуну і сталі виплавляється на підприємствах з річною поту­жністю понад 1 млн.тн. Сучасні підприємства чорної металургії за характером внутрішніх технологічних зв'язків можна назвати металургійно-енергохімічними комбінатами з повним циклом. Вони розміщені у двох економічних районах України — Доне­цькому і Придніпровському. Крім комбінатів з повним циклом, працюють також підприємства «переробної металургії», сирови­ною для яких є металобрухт. На великих машинобудівних підпри­ємствах діють спеціалізовані цехи для виробництва сталі і про­кату — «мала металургія» (табл.4).

Чорна металургія з повним циклом є важливою районоутворюючою галуззю. Вона притягує до себе ряд супутніх галузей:

теплову електроенергетику, яка може використовувати відходи доменних газів, коксик, подрібнені коксові залишки; метало містке машинобудування. В металургійних комплексах розміщуються також окремі підприємства легкої та харчової промисловості, завдяки їм можна найбільш раціонально використовувати трудові ресурси жіночої статі.

При розміщенні металургійних комбінатів з повним циклом виз­начальна роль належить двом факторам — сировинному та паливному. На сировину і паливо припадає 85 - 90% усіх затрат під час виплавляння чавуну, з них приблизно 50% — на кокс і ЗО - 40% — на залізну руду. В середньому на 1 т чавуну витра­чається 1,2 - 1,5 т вугілля, не менш як 1,5 т залізної руди, 0,5 т флюсових вапняків і ЗО м³ води.

Основою розвитку чорної металургії України є потужна залі­зорудна промисловість. Основний залізорудний басейн — Криво­різький, на який припадає близько 78% усіх запасів залізних руд і понад 90% всього її видобутку. Тут розробляються високоякісні поклади руд з вмістом заліза від 50% до 67%, а також залягання менш якісних залізних руд і залізистих кварцитів із вмістом заліза 28-35%. Такі руди потребують збагачення і надходять на гірничо-збагачувальні комбінати — Південний, Новокриворізький, Центральний, Північний, Інгулецький. Після збагачення сира руда перетворюється на концентрат з вмістом заліза до 62%. Концентрат надходить на агломераційні фабрики, а з них у вигляді агломерату або окотків — на металургійні комбінати для домен­ного виробництва.

Крім основного залізорудного басейну — Кривбасу, залізні руди видобувають у Керченському (Кримська АР), Кременчуцькому (Полтавська обл.) та Білозерському (Запорізька обл.) родовищах. Руди Керченського родовища використовуються для виплавки чавуну на металургійних комбінатах Маріуполя, основний спожи­вач — завод «Азовсталь». На базі Кременчуцького залізорудно­го району споруджено Дніпровський гірничо-збагачувальний комбінат.

Марганцеворудною базою чорної металургії України є Придні­провський марганцеворудний басейн (Нікопольський район). Майже 2/3 марганцевої руди видобувається відкритим способом. На збагачувальних фабриках вміст марганцю в руді доводять до 50 - 60% і відправляють на металургійні заводи України та на експорт. Розширюється видобуток марганцевої руди в Інгулецькому родовищі на Дніпропетровщині та у Токмацькому районі (Запорізька обл.). Споруджена перша черга найбільшого в Україні Таврійського гірничо-збагачувального комбінату, який переробляє руди Токмацького родовища.

У Донецькому і Придніпровському районах розвинена кок­сохімічна промисловість, яка забезпечує металургійні заводи бездимним паливом — коксом. Розміщення коксохімії приурочене до районів залягання коксівного вугілля (Донбас) і до центрів металургійного виробництва (Придніпров'я, Приазов'я). Найвища концентрація коксохімічних комбінатів у Донецькій області (Макіївка, Горлівка, Маріуполь, Стаханов та ін.). У Придніпров'ї центрами коксохімії виступають: Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпропетровськ. Більше половини коксу виробляє­ться на коксохімічних підприємствах Донбасу, де видобувається коксівне вугілля. Кокс використовується у металургійному вироб­ництві, при виплавці чавуну, а відходи коксохімії— коксовий газ як висококалорійне паливо і як сировина для хімічної переробки.

Складовою частиною металургійного комплексу є видобування флюсів і вогнетривких глин —нерудної сировини. Залягання високоякісних флюсових вапняків та доломітів є у Донецькій області (Докучаєвськ, Комсомольськ, Первомайськ, Новотроїцьк) і Дніпропетровській (у Криворізькому районі). У Донбасі зосереджені також родовища вогнетривких глин (Часів-Ярське, Новорайське і Веселківське родовища) і кварцових пісків. Великі запаси флюсових вапняків розвідані в Автономній Республіці Крим. Флюси використовуються для виплавляння чавуну (доме­нний процес) і вилучення шкідливих сполук із залізної руди, вогнетривкі глини і кварцові піски — для виробництва вогне­тривів. Витрати вогнетривких матеріалів в металургійному вироб­ництві складають в середньому 150 кг на 1 т виплавленої сталі. Найбільший завод вогнетривів розміщений у Запоріжжі.

Металургійні заводи України зосереджені у трьох галузевих районах чорної металургії — Придніпровському, Донецькому та Приазовському (мал.

Мал. 7. Металургійний комплекс

Придніпровський металургійний район простягся вздовж Дніпра від Дніпродзержинська до Нікополя, поблизу родовищ залізної і марганцевої руд. Він лежить в межах перетину важливих залізниць, які зв'язують Придніпров'я з Донбасом, Харковом, Киє­вом, південними областями України, і займає проміжне положення між районами видобутку вугілля та залізних руд. Головні фактори розміщення металургії у цьому районі — це вода і електроенергія. Тут сформувався надзвичайно насичений комплекс з великими металургійними і трубними заводами (всього — 14). Центри розміщення підприємств з повним циклом — Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя. Трубні заводи працюють у Ново­московську та Нікополі. В районі виділяються три великі промислові вузли з профілюючими галузями металургії: Дніпропетровсь­кий, до якого входять металургійні заводи Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Новомосковська; Запорізький (заводи «Запо-ріжсталь», електроплавильний, «Дніпроспецсталь», феросплавний завод, «Дніпросталь»); Криворізький (кар'єри, шахти, гірничо-збагачувальні комбінати, аглофабрики, металургійний завод, коксохімзавод в Кривому Розі, Південнотрубний і феросплавний заводи у Нікополі).

Донецький металургійний район сформувався на території Донецької і Луганської областей (13 великих заводів). Поряд з металургійними заводами або поблизу них розміщені коксохімічні підприємства. Район добре забезпечений паливом, флюсами. Залізні та марганцеві руди надходять сюди з Придніпров'я. Лімі­туючим фактором розвитку металургійного виробництва є недо­статня забезпеченість підприємств водою. В межах Донбасу функціонують такі великі металургійні центри і вузли: Донецько-Макіївський, Горлівсько-Єнакієвський, Алчевсько-Алмазнянський, Харцизький, Костянтинівський, Краматорський. Найпотужнішими металургійними заводами є Донецький і Макіївський. Тут працю­ють установки безперервного розливу сталі, заготівельний стан, у вузлі створено трубопрокатне виробництво, коксохімію, нала­годжено виробництво вогнетривів. На підприємствах Донбасу вперше освоєно технологію виробництва сталі в конверторах, на трубному заводі в Харцизську працює трубозварювальний цех, який випускає труби для магістральних газопроводів. Гордістю металургії району є феросплавний завод у м. Стаханов.

Особливе місце посідає Приазовський металургійний район,

до складу якого входять два великі комбінати: «Азовсталь» та ім. Ілліча. Ці підприємства використовують переважно збагачені руди Комиш-Бурунського родовища (Керченський півострів), криворізьку руду, коксівне вугілля шахт Донбасу та флюси, що видобуваються в Донецькій області. Вони мають повний цикл і випускають чавун, конверторну сталь, сталевий лист та інші види продукції. Металургія Приазов'я комплексується з хімією і галу­зями важкого машинобудування. У Маріупольському промисло­вому вузлі споруджено агломераційну фабрику для переробки залізних руд.

Кольорова металургія країни представлена не всіма, а лише деякими її галузями. Це зумовлено, насамперед, відсутністю великих покладів руд кольорових металів. Характерною рисою кольорової металургії є комплексне використання рудної сировини з метою вилучення основного металу та ряду інших компонентів, а також комбінування з іншими галузями. Саме тому виплавка чорнової міді передбачає використання у комплексі виділених сірчистих газів для сірчанокислотного виробництва, а титано­магнієве виробництво поєднується з випуском титанових білил, емалей, соляної кислоти, хлору. Комбінування металургійних і хімічних процесів різко підвищує ефективність розвитку вироб­ництва.

Незважаючи на порівняно обмежену сировинну базу для розвитку кольорової металургії на території України, в межах держави є значні родовища алюмінієвої сировини, ртутних, титанових, нікелевих, ванадієвих, молібденових руд, магнієвої сировини, руд рідкісних металів та золота.

На розміщення підприємств кольорової металургії мають вплив два основних фактори — сировинний та енергетичний. До джерел сировини тяжіють підприємства, що переробляють руди з незна­чним вмістом основного металу (виплавка міді, нікелю, рідкісних металів, ртуті). До джерел енергії — енергомісткі виробництва (алюмінієве, титаномагнієве, цинкове).

В Україні сформувались два райони кольорової металургії— Донецький і Придніпровський. У Донбасі ще в 1887 році був побудований Микитівський ртутний завод, який використовував місцеві поклади кіноварі. Сьогодні це великий комбінат з рудни­ками та збагачувальною фабрикою. У Костянтинівні працює цинковий завод «Укрцинк». Сировиною для нього служать девізні цинкові концентрати. Основний фактор, що зумовив розміщення цього підприємства у Донбасі, — висока енергомісткість вироб­ництва. Ще одне підприємство по обробці кольорових металів (латуні, латунного та мідного прокату) розміщене в Артемівську. Цей завод довозить із-за меж України переважну частину міді і свинцю.

У Придніпровському районі кольорова металургія представ­лена Дніпровським алюмінієвим заводом і магнієвим комбінатом, які були прив'язані до енергетичного комплексу «Дніпрогес». Алюмінієвий завод забезпечується сировиною з Миколаївського глиноземного заводу, що працює на імпортованих гвінейських бокситах. У зв'язку з відкриттям Високопільського - (Дніпропетровська обл.) і Смілянського (Черкаська обл.) родовищ бокситів, ніфеліно-сієнітів у Придніпров'ї і Побужжі, алунітів у Карпатах, в Україні буде збільшуватись обсяг переробки місцевої сировини. У післявоєнні роки Дніпровський магнієвий завод освоїв вироб­ництво титану і його перетворено у титаномагнієвий комбінат. Магнієву сировину для переробки комбінат одержує з Калуша (Прикарпаття), Сиваша (Кримська АР); титанову — з Іршанського (Житомирська обл.) та Самотканського (Дніпропетровська обл.) родовищ та з Кримського заводу діоксиду титану. На Дніпро­петровщині збудовано Верхньодніпровський гірничо-металургі­йний комбінат, а на Кіровоградщині — Світловодський завод чистих металів. Ці енергомісткі підприємства використовують енергію Придніпровської теплової та Кременчуцької гідроелект­ростанцій. В Кіровоградській області споруджено Побузький нікелевий завод, який працює на місцевих нікелевих рудах, донецькому паливі та електроенергії теплових, гідравлічних і атомних станцій.

Новий район розвитку кольорової металургії — Прикарпаття. Тут працює Калуське виробниче об'єднання «Хлорвініл», а також збудовано магнієвий завод у виробничому об'єднанні «Оріана». Важливого значення набуває дальший розвиток Іршанського гірничо-збагачувального комбінату у Житомирській області. Він працює на місцевих ресурсах ільменіту і рутилу, що містяться в каолінових розсипах і вивітрених габро. Комбінат виробляє титановий (ільменітовий) концентрат і відправляє його на переробку в Придніпровський район.

Особливістю теперішнього стану розвитку металургійного комплексу України є недосконалість структури виробництва, внаслідок чого при загальних обсягах випуску металопродукції, які значно перевищують потреби України, поки що відчувається гострий дефіцит тонкого листу, білої жесті, листу і труб з покрит­тям, нержавіючої сталі, сталі електротехнічного призначення та інших видів продукції. З метою забезпечення України металом власного виробництва, необхідно організувати виробництво найбільш дефіцитних видів продукції.

Запитання і завдання

7. Розкрийте склад і структуру виробництва металургійного комплексу.

2. Охарактеризуйте сировинну базу металургійного комплексу України.

3. Розкрийте особливості територіальної організації металургії в Донецькому і Придніпровському районах.

4. Які галузі кольорової металургії розвинені в Україні і де розміщені головні підприємства?

5. Сформулюйте основні напрямки реструктуризації металургійного комплексу України