Комплекс по виробництву товарів народного споживання

Виробництво товарів народного споживання представлене різними галузями легкої промисловості, а також цілою групою підгалузей машинобудування (радіоелектронна, годинникова галузі, виробництво телевізорів, легкових автомобілів, в'язальних, пральних і швейних машин, холодильників, фотоапаратів, відеомагнітофонів, мікропроцесорних засобів, мотоциклів, мопедів, велосипедів, пилососів), товарів побутової хімії. Сюди відноситься виробництво меблів, музичних інструментів з дерева, засобів захисту рослин і плодових дерев тощо.

Велику групу товарів народного споживання становлять вироби, що належать до продовольчого комплексу — складової частини агропромислового комплексу країни. Умови і фактори їх розміщення та територіальна організація виробництва розглянуті у розділі «Агропромисловий комплекс». Тому зупинимось на виробництві непродовольчих товарів та особливостях розміщення найважливіших галузей.

В структурі виробництва непродовольчих товарів народного споживання одне з важливих місць належить легкій промисловості. В умовах соціальної переорієнтації економіки галузям легкої проми­словості належить провідна роль у підвищенні життєвого рівня населення.

Підприємства легкої промисловості виробляють переважно товари народного споживання і ряд виробів промислового призна­чення. До галузі належить первинна обробка льону-довгунця та інших луб'яних культур, конопле-джугове, сітков'язальне, трикотаж­не, швейне, валяльно-повстяне, шовкомотальне, лляне, вовняне, шовкове виробництва. Вона охоплює виробництво взуття, випуск нетканих матеріалів, натуральних і штучних шкір, штучного хутра, хутрових виробів. Виробництво продукції легкої промисловості у великій мірі залежить від забезпеченості України різними видами сировини (льоноволокно, вовна, шкіра) та потребами ринку (внутрішнього і зовнішнього).

Кризові явища в економіці України, що розпочалися після 1990 року, призвели до спаду обсягів виробництва в легкій проми­словості. Порівняно з 1990 р. обсяг виробництва в галузі у 1997 р. склав 22,7%: виробництво тканин усіх видів становило 6.7, три­котажу — 2,4, взуття — 4,9, панчішно-шкарпеткових виробів — 9,6%. За цей час виробництво основних видів дитячого асорти­менту (швейних, трикотажних виробів, взуття) склало не більше 1% рівня 1990р.

Причинами такого становища галузі є, перш за все, порушення зв'язків з країнами СНД і невирішения питань, пов'язаних із закупівлею сировини; відсутність державної протекціоністської політики щодо захисту національного товаровиробника, що приз­вело до незахищеності внутрішнього споживчого ринку від напливу імпортних дешевих і неякісних товарів, а також товарів тіньового виробництва; низька купівельна спроможність насе­лення України; слабке інвестування підприємств державою та несприятливі умови для іноземних інвестицій; відсутність повно­цінної митної статистики, яка б відповідала фактичному стану справ на внутрішньому ринку; неконкурентоздатність деяких вітчизняних товарів, що призвело до заповнення ринку України на 80 - 90% імпортними і тіньовими виробами.

Однією з головних підгалузей легкої промисловості є тексти­льна. На неї припадає майже третина чисельності промислово-виробничого персоналу і більше половини вартості основних виробничих фондів. Провідне місце у текстильному виробництві належить бавовняній промисловості, яка випускає половину всіх тканин, що виробляється. У структурі бавовняної промисловості представлені такі виробництва: прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове, фарбувально-обробне. Основна сировина для більшості видів тканин — бавовна з домішкою синтетичних і штучних волокон. Працюють два великих бавовняних комбінати (у Херсоні і Тернополі), бавовнянопрядильний комбінат у Донецьку, бавовняна фабрика у Нововолинську, прядильна фабрика у Полтаві, ватно-ткацька фабрика у Києві, ткацькі фабрики у Черні­вцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві, Радомишлі та ниткова фабрика у Нікополі.

Традиційною галуззю текстильної промисловості є вовняна, яка здійснює первинну обробку вовни, виготовляє пряжу та вироби з неї. В технології виробництва вовняних тканин використовують бавовняні, хімічні та синтетичні волокна. Фабрики цієї галузі розміщені у Харкові, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Одесі, Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах, Луганську. Камвольно-суконний комбінат працює у Чернігові, а вовно­прядильна фабрика у Кривому Розі.

Досить великого поширення набуло виробництво килимів і килимових виробів з вовни та синтетичних волокон. Підприємства розміщені у Києві, Богуславі, Черкасах та в ряді міських поселень Прикарпаття (Косів, Криворівня, Коломия) і Закарпаття.

Розвинена шовкова промисловість. Вона виробляє нату­ральний шовк і шовкові тканини (крепдешин, креп-жоржет) і зосереджена у Києві. Тканини з штучного і синтетичного шовку випускаються у Києві та Черкасах; меланжеві шовкові тканини — у Луганську, шовкові тканини технічного призначення — у Києві і Лисичанську.

Важливого значення для України набула лляна промисловість. Вона має достатню сировинну базу в поліських областях, де ку­льтивують льон і здійснюють його первинну переробку на льо­нозаводах. Виробництво лляних тканин зосереджене на Житоми­рському і Рівненському льонокомбінатах, а також на Коростенській та Марчихіно-Будській фабриках в межах Житомирської області. З лляною галуззю тісно пов'язана конопляно-джутова промисловість, яка використовує волокно конопель, льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Виробництво зосереджене на Одеській джутовій фабриці і Харківському канатному заводі.

Одне з найбільш популярних виробництв легкої промисловос­ті — трикотажне. В Україні переважає виробництво білизняного трикотажу і панчішно-шкарпеткових виробів. За виробництвом трикотажних виробів виділяються Донецька, Київська, Полтавська, Луганська, Запорізька області (понад 50% від загального виробництва в Україні). Головні центри панчішно-шкарпеткових виробів розміщені у Львівській, Житомирській, Чернівецькій, Харківській областях та в АР Крим.

Друге місце в структурі легкої промисловості займає швейна промисловість. Розміщується ця галузь у районах споживання, здебільшого у великих містах. До найбільших підприємств галузі належать фабрики у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Дніпропетровську, Запоріжжі, Донецьку, Миколаєві та в інших містах. Ряд підприємств швейної промисловості функціонують як виробничі об'єднання і фірми з основним виробництвом і філіалами.

Третє місце належить шкіряно-взуттєвій і хутровій галузям. Сировиною для них служить природна шкіра свійських, диких і морських тварин, хутро натуральне і штучне. Широко викорис­товуються нові синтетичні матеріали, зокрема штучна шкіра, парусина, гума. Підприємства шкіряної промисловості розміщені у Києві і Василькові (Київська обл.), Харкові, Львові, Бердичеві, Миколаєві. Всі вони використовують натуральну тваринну сиро­вину. Значна кількість продукції виготовляється з штучної сиро­вини (шкірозамінники). Її виробляють на підприємствах Києва, Запоріжжя, Тернополя, Луцька, Одеси.

З шкіряною галуззю тісно пов'язана взуттєва промисловість. Всього в Україні діє 16 шкіряник і 33 взуттєвих виробничих об'єднань і підприємств. Найбільші об'єднання взуттєвої проми­словості розміщені у Луганську, Львові, Харкові, Києві, Хмельни­цькому.

Головні центри розвитку хутрової промисловості — Харків, Красноград (Харківська обл.), Тисмениця (Івано-Франківська обл.), Львів, Жмеринка, Одеса, Балта (Одеська обл.).

Легка промисловість відноситься до найбільш мобільних галу­зей господарства, яка в найкоротший строк спроможна при неве­ликих капіталовкладеннях розширити виробництво, повернути

інвестиційні кошти і надати поштовх розвитку іншим важливим галузям. Тому розвиток галузі у перспективі має базуватись на впровадженні цілеспрямованої протекціоністської державної політики, спрямованої на інвестовані виробництва, розвиток діючих та створення середніх і малих підприємств усіх форм власності.

Запитання і завдання

7. Розкрийте структуру комплексу по виробництву товарів народного споживання.

2. Які причини різкого падіння виробництва товарів легкої промисло­вості після 1990 року?

3. Де розміщені найбільші комплекси текстильної промисловості України?

4. Які основні фактори впливають на розміщення підприємств швейної промисловості?

5. Назвіть основні центри розвитку шкіряно-взуттєвої і хутрової га­лузей