Відмінність між визначенням товару (продовольчі і непродовольчі товари) від послуги

Товар, (маються на увазі «товари народного споживання») за визначенням К. Маркса, „є, насамперед, зовнішній предмет, річ, яка завдяки її властивостям задовольняє які-небудь людські потреби” [3, с.43].

Товар, як зовнішній предмет, має матеріальну форму, є відчутним та видимим, що дозволяє його ідентифікувати, маркувати. Товар можна зберігати як до, так і після продажу. Купівля товару призводить до виникнення права власності на нього, яке полягає у праві володіння, користування і розпорядження товаром.

Для країн пострадянського простору товар-послуга, як категорія ринкових відносин є новим незвичним об’єктом товарознавства. Незвичність послуг полягає в тому, що вони є процесами, а не матеріальними об’єктами.

Властивості послуги. Споживання послуги співпадає у часі з її виготовленням – послуга не зберігається, тому послуги потребують постійного контролю якості, довіри споживача до виробника (виконавця), взаємного пристосування сторін.

Поняття „послуга” запозичено з Міжнародного стандарту ISO 9004.2 [5] і введено до державного стандарту ДСТУ ISO 9004-2-96. Управління якістю та елементи системи якості. Частина 2. Настанови щодо послуг. – К.: Держстандарт, 1997.–63 с. практично без змін [6]:

„ Послуга – це результат безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, а також власної діяльності виконавця щодо задоволення потреб споживача”.

Це поняття включає взаємодію виконавця і споживача послуг (умови обслуговування при надані послуги), процес надання послуги самим виконавцем (безпосередньо надання послуги).

Приклад:

Послуга торгівлі це процес продажу «товарів народного споживання». Він складається із двох процесів:

- процесу, який забезпечує безпосередньо виконавець для надання послуги (торгова точка, торгове обладнання, наявність товару, склад, реклама, торговий патент і т.д.);

- процесу взаємодії виконавця і споживача, обслуговування при надані послуги (процесу продажу товару коли з’являється клієнт).

Послуга теплопостачання – це процес безпосередньо продажу послуги:

- процес, який забезпечує безпосередньо виконавець для надання послуги (обладнання та мережі для поставки теплової енергії (опалення, гаряче водопостачання) від котельної в помешкання споживача в автоматичному режимі, забезпечення роботи котельної та бойлерної та ін.);

- процесу взаємодії виконавця і споживача, обслуговування при розрахунку за послугу (процесу продажу товару коли з’являється клієнт).

При продажу послуги теплопостачання, електропостачання, послуг культури, Інтернету момент надання послуги співпадає у часі з моментом її споживання.

Послуга є нематеріальною продукцією, процесом и права власності на послугу при її продажу у споживача (покупця) не виникає [4]. Право власності може виникнути на результат надання послуги, але не завжди.

Результатом послуги є вигода або задоволення споживача:

1) які після отримання послуги не мають матеріального підтвердження, право власності на результат послуги не виникає (житлово-комунальні послуги, послуги культури, освіти, медицини, державні, транспортні послуги).

2) які мають матеріальне підтвердження, результатом послуги є матеріальна річ, на яку у споживача виникає право власності (послуги торгівлі, будівництво або виготовлення іншої матеріальної речі за індивідуальним замовленням);

3) які пов’язані з транспортуванням, збереженням або покращенням якості речі, право власності на яку до надання послуги вже належало споживачу (транспортування, збереження, ремонт речі).

Z

Підтвердження, що до теперішнього часу послуга не була об’єктом товарознавства міститься у визначенні, яке регламентовано ДСТУ 3993-2000 „Товарознавство. Терміни та визначення” [7]: Товарознавство - це наука, яка вивчає споживчу вартість (цінність), споживні властивості товару, закономірності формування асортименту, вимоги до якості для забезпечення ефективності виробництва, збереження транспортування та споживання. Нерозривність виробництва і спожи­вання, відсутність стадій збереження, транспортування є саме тим чинником, який робить послуги дійсно послугами і відрізняє їх від товару в матеріальній формі. Стадії збереження, транспортування є стадіями життєвого циклу товару [2], як матеріального об’єкту.

На сьогодні відсутні чіткі критерії розмежування, відмінності та співвідношення між об’єктами ринкових відносин: продукцією, товаром, послугою та роботою.

Найбільш логічна термінологія наведена у Законі України „Про захист прав споживачів” [8].

„Продукція - будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб”.

Поняття „продукція” у Законі України „Про захист прав споживачів”об’єднує поняття: товар, робота, послуга, разом з тим, поняття „робота„ відповідає критеріям, які визначають поняття „послуга”.

У Законі „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” [9] об’єктом закупівлі є товари, роботи і послуги, які мають такі визначення:
”товари - продукція будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому, газоподібному стані, включаючи електроенергію, а також послуги, пов'язані з доставлянням товарів, якщо їх вартість не перевищує вартості таких товарів;

роботи - проектування, будівництво нових, розширення, реконструкція, капітальний ремонт та реставрація об'єктів і споруд виробничого і невиробничого призначення, технічне переоснащення діючих підприємств, а також супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- та супутникова фотозйомка та інші послуги, які входять до кошторисної вартості робіт, якщо вартість виконання цих послуг не перевищує вартості таких робіт;

послуги - будь-яка закупівля, крім товарів та робіт, включаючи підготовку спеціалістів, забезпечення транспортом і зв'язком, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування, а також консультаційні послуги, до яких належать послуги, пов'язані з консультуванням, експертизою, оцінкою, підготовкою висновків і рекомендацій”.

У „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” існує повна плутанина у визначеннях:

- частина послуг віднесена до товарів, а частина до робіт;

- предмети у твердому, рідкому (холодна та гаряча вода), газоподібному стані (газ), включаючи електроенергію належать до товарів. Разом з тим у Законі „ Про житлово-комунальні послуги” [10] холодна та гаряча вода у явній формі, газ, електроенергія у неявній формі, але визначаються як комунальні послуги.

- будівництво віднесено до робіт, у той час, коли в офіційній класифікації товарів міжнародної торгівлі [1, с.18] воно належить до послуг, а об’єктами купівлі-продажу є тільки товари та послуги, а робіт взагалі немає.

У Законі України „Про електроенергетику” [11] зазначено:

„енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу;

Цим Законом визначено, що енергія – це товар. Але товар, як зовнішній предмет, має матеріальну форму, є відчутним та видимим. Товар можна зберігати як до, так і після продажу. Купівля товару призводить до виникнення права власності на нього.

Технологічні властивості електричної чи теплової енергії визначають неможливість використання її як речі в багатьох договірних конструкціях (наприклад, енергія не може бути предметом договору застави, оренди), а також здійснення правової охорони енергії за допомогою таких же засобів, що і охорона речей (наприклад, неправомірно використану енергію неможливо повернути) [4].

Технологічні властивості електричної чи теплової енергії виключають можливість використання у відношенні до неї права володіння, використання та розпорядження, які складають обов’язкове право власності на річ.

Момент виробництва, передавання енергії споживачу збігають за часом з моментом її споживання. Унаслідок такого технологічного миттєвого збігу споживач не має можливості володіти, використовувати, розпоряджатися енергією за власним бажанням та власними потребами. Не може споживач відмовитися від теплової енергії у вигляді опалення або гарячого водопостачання у випадку, якщо теплова енергія у даний момент неналежної якості. Практично не можна довести, що електронна апаратура вийшла з ладу внаслідок стрибка напруги в електричній мережі, неможливо відмовитися від використання електричної енергії неналежної якості.

Таким чином, споживач не має можливості володіти, використовувати за власним бажанням та розпоряджатися енергією, у нього не виникає право власності на енергію. При купівлі енергії покупець, в першу чергу населення, у якого не виникає право власності на енергію є економічно слабкої та незахищеної державою стороною у договорі постачання теплової та електричної енергії, як і при надані інших житлово-комунальних послуг. У відповідності до договорів

(„Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630.

„Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 560.):

„спори між сторонами розв’язуються шляхом переговорів або у судовому порядку”. Але споживачі (населення) у разі надання неякісних житлово-комунальних послуг, не мають можливості постійно вести переговори та судитися з монополістом для зменшення оплати за надання неякісних послуг.

Чому так принципово для продавців визначити електричну та теплову енергію товаром, а не послугою? Тому що купівля –продаж товарів – це торговельна діяльність, яка провадиться суб’єктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі („Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення” затверджені постановою Кабінету Міністрів України
від 15 червня 2006 р. № 833).

При продажу товару безспірним є факт отримання товару покупцем та виникнення права власності покупця на товар, тому автоматично виникає право продавця на отримання плати за проданий товар.

Товар є об’єктом матеріального права, а надання послуги - це процес. Таке розмежування, насамперед, визначає різницю у правовому режимі конкретних об’єктів цивільних правовідносин.

Якщо енергія не товар (який має чітко визначені кількісні та якісні показники, практично не змінні у часі), а послуга (процес), то саме постачальник послуги повинен довести в суді, що сума боргу споживача дійсно відповідає якості і кількості послуги, яку він отримав за відповідний термін у повній відповідності з договором на надання послуги.

Але, якщо визначити електричну та теплову енергію товаром в матеріальній формі, це дозволяє використовувати у судовій практиці положення Цивільного кодексу, які відносяться до купівлі-продажу товарів, розглядаючи енергію як зовнішній предмет, який має матеріальну форму, відповідні споживчі властивості і на який у споживача при добровільній купівлі виникло право власності. У цій ситуації вже споживач повинен довести, що він не отримав послугу, або отримав послугу неналежної якості. „Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення"[12] визначають яким чином споживач може довести, що послуга неякісна. Цей документ складений на користь теплопостачальника і потребує окремої розмови.

Наявність особливостей, які відрізняють послугу від товару в матеріальній формі, потребує адекватних правових засобів захисту інтересів споживача. Саме тому нормативними документами визначено поняття „виконавець послуги” і те, що більшість послуг надається виключно після укладення відповідного договору між виконавцем послуги та споживачем [9,12,13,15], а приймання виконаної виконавцем роботи повинно бути обов’язковим пунктом договору.

Як можна бачити відсутність чіткого розмежування понять товар і послуга (на прикладі визначення електричної чи теплової енергії) призводить до невизначеності правового режиму конкретних об’єктів цивільних правовідносин.

Взагалі, відсутність чіткого визначення поняття „послуга”, видів послуг затрудняє методологічний аналіз ринку послуг, як системного утворення (з метою визначення реальних процесів, законів, закономірностей, категорій, особливо­стей та тенденцій його розвитку), спричиняє плутанину у нормативних документах та у стандартизації послуг, в що в кінцевому результаті негативно впливає на соціально - економічне становище у країні. Подолання теоретичних розбіжностей і розроблення єдиного методологічного підходу дозволять закласти фундамент нового механізму регулювання торгівлі послугами.

В першу чергу, з урахуванням змін про об’єкти товарознавства, які відбуваються у зв’язку із становленням ринкових відносин в Україні потрібно більш чітко визначити відмінності та співвідношення між об’єктами ринкових відносин: продукцією, товаром, послугою та роботою.

Пропонується така ієрархія основних визначень:

Товар – матеріальна та нематеріальна продукція або матеріальна річ, яка не є результатом труда, призначена для купівлі-продажу.

Продукція - матеріальний результат діяльності (продовольча та непродовольча продукція) або безпосередньо діяльність – нематеріальна продукція, процес (послуга - робота на замовлення), які призначені для задоволення реальних чи потенціальних потреб.

Продукції притаманні дві основні особливості: по-перше, вона є працею аборезультатом праці, а по-друге повинна задовольняти потреби споживача.

Продовольча та непродовольча продукція це матеріальна річ, яка є результатом виробничої діяльності.

Робота – виробничій процес.

Послугаце - робота на замовлення, виробничий процес, результатом якого може бути як матеріальна так і нематеріальна продукція.

Продукція стає товаром, тільки коли вона є об’єктом купівлі-продажу (об’єктом комерційної діяльності).

Продовольчий та непродовольчий товар - продовольча та непродовольча продукція, якщо вона є об’єктом купівлі-продажу (об’єктом комерційної діяльності).

Послуга – товар, якщо вона є об’єктом купівлі-продажу (об’єктом комерційної діяльності).

Зазвичай, торгівлю послугами розглядають невідривно від товарної торгівлі. У той же час під торгівлею розуміють торгівлю як товарами, так і послугами, при цьому не враховується якість обслуговування споживача при надані послуги.

В умовах ринкових відносин необхідно чітко зрозуміти, що товари масового споживання (товари в матеріальній формі) можна виробляти орієнтуючись на потенційного клієнта, а надавати послугу можна лише тоді, коли надходить замовлення або з’являється клієнт. Тому нерозривність виробництва і спожи­вання є саме тим чинником, який робить послуги дійсно послугами і відрізняє їх від товару в матеріальній формі.

Нерозривний взаємозв’язок виробництва і спожи­вання визначає, що послуги невід’ємні від того, хто їх надає та виробляє. Так, послуги з особистого об­слуговування в готелі невід’ємні від службовців го­телю, обслуговування в ресторані — від офіціанта, послуги з продажу квитків — від касира, послуги тепло-, електропостачання невід’ємні від виробників тепла та електрики.

Залучення покупця в процес виробництва і спожи­вання послуги означає, що продавець - виконавець послуги повинен про­являти турботу не тільки про те, що виробляти, але й як обслуговувати покупця. Продавець послуги начебто стає частиною послуги, впливає на її якість та формує ціну. При продажу (надані) послуги обслуговування покупця є складовою якості послуги.

При продажу товару, який є матеріальною продукцією стандартизація, сертифікація, контроль та експертиза товару враховують тільки особисті якості товару, як матеріального об’єкта. Торгівля, як послуга обслуговування покупця при продажу товару є самостійним об’єктом якості.

Стандартизація, сертифікація, контроль та експертиза послуг повинні враховувати обслуговування покупця при визначені якості послуги.

Висновки:

1. Невизначеність послуги, як об’єкта товарознавства спричиняє плутанину у нормативних документах, гальмує цивілізований розвиток ринку послуг в Україні, якісне регулювання ринку послуг з боку держави, закладає істотний дисбаланс у договірних відносинах при надані послуг на шкоду споживача.

2. Визначені поняття: товар, продукція, робота, послуга, їх ієрархія у товарознавстві в умовах ринкових відносин.

3. Наявність особливостей, які відрізняють товар - послугу від товарів, які є матеріальною річчю потребує:

1) врахування цих особливостей при розробці систем управління і забезпечення якості, нормативних документів по стандартизації, сертифікації, контролю та експертизі послуг;

2) адекватних правових засобів захисту інтересів споживача при надані послуг.