Основні поняття, тер­міни, положення

Товар – є об’єкт купівлі продажу, об’єкт комерційної діяльності.

Комерційна діяльність – діяльність з метою отримання прибутку.

У СРСР товарознавці забезпечували оперативний зв’язок між сферами виробництва і споживання, розподіляючи «товари народного споживання» (продовольчі і непродовольчі товари для власних потреб) для задоволення потреб споживачів. Споживачами у СРСР рахувалося тільки населення. Суб’єктами взаємовідносин у сфері товарних відносин (споживання) при відсутності приватної власності були населення і держава, Стратегію розподілу товарів, цінову та економічну політику визначала держава.

У ринкових умовах стратегія розподілу товарів, цінова та економічна політика визначається ринковими механізмами, основним з яких є співвідношення попиту та пропозиції. Разом з цим держава, яка у відповідності до Конституції України зобов’язана забезпечити створення ринкової соціально-орієнтованої економіки, є регулятором на ринку.

Держава повинна проводити споживчу політику, яка гарантує споживчу безпеку в країні, а саме:

- якість, кількість, безпеку товарів, їх доступність;

- забезпечувати захист прав споживачів;

- стимулювати розвиток конкуренції та обмежувати монополію на ринку.

Основним завданням товарознавства як науки – є формування ринку товарів та забезпечення державної політики у споживчій сфері, яка визначається компромісом інтересів держави – СПД – споживача, з пріоритетом інтересів споживача.

Споживачами товарів в умовах ринку та приватної власності на засоби виробництва, рухоме та нерухоме майно є не тільки населення, а і люба фізична або юридична особа, у тому числі і держава.

Споживачем товару у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів» є громадян, який отримує, замовляє або має намір отримати чи замовити товар для особистих потреб;

Товаром та об’єктами досліджень у товарознавстві в незалежній Україні є не тільки звичайні «товари народного споживання», але і усі матеріальні і нематеріальні цінності, які є об’єктами купівлі-продажу:

- матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, енергоносії, які раніше відносилися до категорії засобів виробництва та ресурсів, що розподілялись у господарства через державні органи матеріально-технічного постачання;

- матеріальна продукція, яка забезпечують діяльність суб’єктів господарювання та установ іншого призначення;

- земля, її надра;

- цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, яке утворює вторинний ринок цього майна;

- ідеї;

- послуги.