Опис композиційних складових

Термін „композиція” походить від латинського compositio – „складання, розміщення” і означає будову, внутрішню структуру твору мистецтва, важливий організуючий елемент художньої форми, який надає творові єдності й цілковитої завершеності [34]. Зв’язок між структурними складовими характеризується гармонією чи дизгармонією і обумовлений композиційними засобами розміщення.

Поняття композиції включає в себе комплекс взаємопов’язаних виражальних засобів матеріалізації художнього задуму твору мистецтва, серед яких:

1. Категорії композиції. Загальне поняття категорії композиції об’єднує в собі найсуттєвіші закономірні зв’язки й відношення, що існують між структурними елементами форми твору мистецтва [33]. До категорії композиції належать: тектоніка та об’ємно-просторова структура.

Тектоніка (від грецького „майструю, будую”) являє собою видиме віддзеркалювання у зовнішній формі предмета роботи конструкції та організації матеріалу. Будь-який матеріальний об’єкт художньо-проектної діяльності є зрозумілим у випадку, якщо його форма відображає зміст, органічно „виростаючи” зсередини [18, стор. 152.] і таким чином викликає у глядача почуття гармонії і естетичного задоволення.

Об’ємно-просторова структура (від латинського structura – „побудова”) визначається як естетично осмислений взаємозв’язок форми художнього твору з його внутрішньою побудовою та простором, що його оточує [6]. Об’ємно-просторова структура твору мистецтва обумовлюється законами формотворення та існування у просторі [22].

2. Засоби композиції. Поняття „засобу композиції” означає прийом чи спосіб застосування структурного елементу форми художнього твору. До засобів композиції належать: ідея, пропорції, масштаб і масштабність, фактура, тінь і світло, колір, контраст і нюанс.

Ідея (від грецького „вигляд, образ, початок”) визначається як засіб композиції, в якому виявляються моральні принципи і життєва позиція митця, об’єктивне спрямування твору мистецтва та його функціональне призначення [34]. Особливості вияву ідеї визначають тему і сюжет твору. Сюжетом (від французького sujet - предмет) являється подія чи ситуація, зображені у творі. Поняття “тема” (від грецького “питання для обговорення”) означає основну ідейно-філософську проблему, зображену у творі, що виконує жанроутворюючу роль. Конкретним вираженням теми у візуальному мистецтві є сюжет [33].

Пропорції (від латинського “співвідношення”) відображають співвідношення частин цілого між собою та з цілим [34]. Пропорції виступають головною ознакою у визначенні краси і створюють безпосередній ефект гармонізації художнього твору.

Масштаб і масштабність позначає виразність величини елементів форми до всієї форми.

Фактура (від латинського “оброблення побудова”) являється сукупністю особливостей побудови чи зображення поверхні будь-якого предмету і використовується як засіб художньої виразності [6]. Тінь і світло є засобом візуалізації об’єму і фактури предметів зображення.

Колір являється властивістю тіл при відбитті падаючого світла викликати зорові відчуття у відповідності до спектрального складу та інтенсивності видимого випромінювання світлового потоку [36]. Досягнення гармонійного співвідношення між кольорами малюнку відбувається за допомогою застосування закономірностей контрасту та нюансу. Контраст (від французького “протилежність”) є різковираженою протилежністю характеристик предметів зображення [25]. Контрасне вираження композиції ілюстрацій здатне привернути увагу читача та сприяє виділенню змістовного центру композиції. Посилення інтенсивності контрасту в крайній мірі здатне спричинити дробність ілюстрації і роздратування у візуальному сприйнятті. Нюанс (від французького “відтінок”) - тонка відмінність між характеристиками предметів зображення, їх співвідношення, що наближається до повтору різних величин, співставлення близьких станів властивостей [33, 37].

3. Якість композиції. Якістю композиції являється наявність істотних ознак, властивостей, особливостей, що відрізняють одне зображення, предмет чи явище від іншого. До якостей композиції належать: цілісність, підпорядкованість, симетрія і асиметрія, статика і динаміка.

Цілісність форми відображає логіку і органічний зв’язок конструктивного рішення з його композиційним втіленням. Цілісність є необхідною організуючою якістю, що тісно пов’язана з підпорядкованістю. Підпорядкованість другорядних елементів форми художнього твору головним вибудовує конструкцію будь-якого предмету чи зображення.

Симетрія (від грецького “відповідність”) є розміщенням частин зображення у просторі відносно вісі або центру [34]. Розрізняють симетрію дзеркальну, осьову і винтову. Асиметрія визначає принцип організації, оснований на динамічній рівновазі і враженні руху елементів композиції. Динаміка, тобто зорове сприйняття руху, стрімкого розвитку форми має вертикальну чи горизонтальну направленість [22, 37].

Так, наприклад композиційна будова сторінкової ілюстрації, на якій зображено момент ловлі риби є динамічною та асиметричною. Значна різниця між розмірами бенгальського тигра на першому плані і постаттю головного героя на другому, композиційно урівноважує хмара позаду Пі. Сильне перспективне скорочення посилює динаміку композиції. З цією ж метою і використано зображення риб – летючок, що проносяться повз шлюпку. Яскрава памаранчево-коричнева пляма тигра привертає увагу читача і є візуальним центром ілюстрації (рис. 2.4.).

Рис. 2.4. Ескіз та варіант сторінкової ілюстрації К. Млинарської

до книги Яна Мартела «Життя Пі» К. Млинарська

Прикладом побудови композиції зображення на основі динаміки також є сторінкова ілюстрація, на якій відображено предметне середовище лікарні, де перебував головний герой. Сюжет ілюстрації обрано не випадково, саме він показує переломний момент, який вплинув на подальшу трактовку реальних подій в офіційній версії. Цим моментом стало відвідання представників японської компанії, власниці судна, Пісіна Молітора Пателя, коли той лікувався в одній з лікарень Мексики. Почута ними неймовірна історія викликала у них недовіру, з чого Пі зробив висновок: навряд чи йому ще хтось повірить. Перше, що спадає йому на думку, це привести аналогію між тваринами та близькими йому людьми. Згодом інтерпретована історя й стане офіційною версією, яка знайде своє місце серед ряду подібних на шпальтах газет. Лише через багато років справжню історію з її учасниками буде висвітлено в пригодницькому романі Яна Мартела «Життя Пі». А зображені в ілюстрації звіти та диктофонний пристрій зіграють роль помічників письменника (рис. 2.5.).

Рис. 2.5. Сторінкова ілюстрація К. Млинарської

до книги Яна Мартела «Життя Пі»

Творчий продукт, тобто книга, виражає одну головну ідею, а всі елементи внутрішньої будови та зовнішнє оформлення видання об’єднуються в цілісність навколо змісту твору. Єдине художнє оформлення художньої літератури включає елементи ілюстративного матеріалу, які є композиційно цілісними утвореннями, проте не являються самостійними, а підпорядковані загальній структурі книги:

1. Елементи композиції об’єднуються за однорідними ознаками, функціональним призначенням та значенням у загальній структурі твору;

2. Підкреслюється підпорядкованість між групами елементів, найбільш значні виділяються за допомогою розмірів і кольору;

3. Почергове розміщення елементів художнього оформлення книги створює ритміку твору, виділяє композиційний центр.

Сутність ритму ілюстративного матеріалу складається з повторення елементів загальної композиції видання. В організації композиції використовують різноманітні види ритмів: лінійні, тонові і кольорові. У побудові ритмічного чергування елементів чи інтервалів між ними відіграє важливу роль контраст, тобто свідоме різке виділення ілюстрацій або частини зображення для акцентуації уваги глядача.

Ритм являється організовуючим засобом композиційної побудови ілюстрації, книги і створює каркас, який керує процесом зорового сприйняття читача. Візуально порівнюючи одні елементи з іншими, людина здатна виділити головні і сконцентрувати на них свою увагу [26, 23]. Підпорядкованість частин цілому та форми твору його задуму являється структуруючим засобом побудови конструкції проекту, що передбачає поетапне проектування [8].