Патентні дослідження

Об’єктом проектування в роботі спеціалістає дизайн сувенірної упаковки. Даний об’єкт належить до промислової власності, права автора охороняються законом «Про охорону прав і промислові зразки». Новизна сувенірної упаковки виявляється у ході патентних досліджень, порядок проведення яких регламентується ДСТУ 3575-97, затверджених Держстандартом України [17].

Метою проведення патентних досліджень є отримання вихідних даних для забезпечення високого технічного рівня та конкурентоспроможності об’єктів дизайнерського проектування, використання у розробках сучасних науково – технічних досягнень та виключення невиправданого дублювання вже існуючих об’єктів промислової власності.

Патентні дослідження у відношенні сувенірної продукції було здійснено на основі розробленого регламенту з ретроспективним пошуком на глибину 3 роки (2012 - 2014), що є достатнім для виявлення кращих зразків упаковки. Країни пошуку: Україна, Росія, Німеччина, як країни найбільш розвинені в пакуванні.

Основним джерелом патентної інформації було обрано офіційний бюлетень УкрПАТЕНТУ «Промислова власність» за відповідний період, мережа Інтернет та комп’ютерна інформація, що знаходиться у фондах бібліотеки імені Т.Г. Шевченка, ЦНТІ (м. Черкаси).

Сферу пошуку визначено за допомогою Міжнародного Класифікатора Промислових Зразків (МКПЗ) у 9 класі.

Клас 9. ТАРА і УПАКОВКА, ЩО ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ДЛЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ.

9-05Мішки, пакети

Мішки паперові Р0007300

Пакети пакувальні невеликих розмірів В0003700

Мішечки, пакетики S0000200

Клас 19. ВИРОБИ З ПАПЕРУ, КАНЦЕЛЯРСЬКЕ ПРИЛАДДЯ, ОБЛАДНАННЯ ТА ПРИЛАДДЯ, ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ АБО ДЛЯ НАВЧАННЯ.

19-04 Книги, зошити і подібні вироби

Книги В0035300

Обкладинки для книг В0034300

При інформаційному пошуку була виявлена велика кількість зразків дизайну сувенірної упаковки. Дані матеріали були ретельно проаналізовано і систематизовано у вигляді додатків (див. Додаток В, рис. В.1., – рис. В.8).

Серед аналогічних рішень було виявлено прототип (див. Додаток В, рис. В.8.). За прототип було обрано художньо-конструктивне рішення зовнішнього вигляду упаковки опубліковано в періодично мужурналі «Упаковка» №8 за 2013рік. Ця упаковка виконана з трьох частин: зовнішньої обкладинки, середньої вставки, яка тримає книгу, та конверта, що містить диск. Папір міцний, зберігає книгу цілою та неушкодженою.

Прототип має наступні переваги серед аналогічних рішень:

а) якісний друк;

б) оригінальність конструктивного рішення;

в) екологічність (упаковку виконано з матеріалу здатного на вторинну переробку);

г) сучасний зовнішній вигляд.

Опис об’єкту, що розробляється:

Упаковка виготовлена з картону, має оригінальну конструкцію складного типу, виготовлена з трьох заготовок, що збираються в одну, у основі склеюються. Виразне конструктивне рішення у поєднанні з графікою, яка повторюється і в книзі, створює завершений образ упаковки.

Порівняльний аналіз зовнішнього вигляду сувенірної упаковки, що була вибрана за прототип та упаковки для художньої літератури, що проектується, виявляє наступні фактори новизни:

а) нове конструктивне рішення (додатковий елемент у вигляді конверту);

б) нове декоративне рішення (використання авторської графіки);

в) наявність нового елементу (можливість представити диск).

Наявність цих активних факторів дає можливість дизайну визначатись як новий [32].

Висновки: Проведені патентні дослідження відносно а) авторської графіки; та б) сувенірної упаковки, допомогли прийти висновку, що дані об’єкти інтелектуальної власності є новими та охороноспроможними, вони не містять плагіату, тому весь проект є конкурентоспроможним.

1.4.2. Захист інтелектуальної власності.

Інтелектуальна власність (скорочено «ІВ», англ. Intellectualproperty) – результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини, (автора, виконавця, винахідника та ін.) або кількох осіб [18].

Право інтелектуальної власності – у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях.

Але доцільним визначенням інтелектуальної власності через зазначення об’єктів ІВ:

- авторські права (літературні, художні, аудіо-твори, відео-твори, комп’ютерні програми, бази даних, карти, фотографічні твори);

- суміжне право;

- право промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, товарні знаки);

- фірмові та комерційні найменування;

- географічні зазначення;

- сорти рослин та породи тварин;

- топографії інтегральних мікросхем;

- комерційна таємниця;

Законодавство, яке визначає права на ІВ, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством.

Поняття «ІВ» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у галузі науки, виробництва, мистецтва, літератури.

До порушення інтелектуальної власності відносяться:

- плагіат;

- контрафакція;

- піратство;

- використання об’єкта ІВ без договора.

У ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Проте не кожен результат творчої діяльності стає об’єктом інтелектуальної власності. Об’єктом інтелектуальної власності визначається лише такий вид творчої діяльності, який відповідає встановленим нормам закону.

Державна реєстрація авторського права в Україні здійснюється відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993р. № 3792-12 та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір». Науково-технічні досягнення можуть бути визнані об’єктами промислової власності лише після їх класифікації відповідним державним органом, державної реєстрації і видачі охоронного документа. Державна класифікація здійснюється Державним підприємством «Український інститут промислової власності», що входить до складу Державного департаменту інтелектуальної власності, на підставі проведення спеціальних експертиз – формальної та по суті. Зазначені експертизи здійснюються відповідно до відомчих нормативних актів.

Більш дієвим та найбільше важливим є захист інтелектуальної власності за допомогою авторського договору та ліцензії.

Авторський договір – один з видів договорів громадянського права – є домовленістю сторін щодо використання творів науки, літератури та мистецтва.

Метою авторського договору є видання твору; для цього сторони, що домовляються беруть на себе забов’язання щодо створення об’єктута оплати авторського гонорару, що закріплюється у письмовій формі.

В дипломній роботі захист інтелектуальної власності було здійснено за допомогою «Договору художнього замовлення» (див. Додаток Г).

ГЛОСАРІЙ ТЕРМІНІВ

РОЗДІЛ ІІ

ОПИС І ОБГРУНТУВАННЯ ДИЗАЙН-ПРОПОЗИЦІЇ ДЛЯ КНИГИ ЯНА МАРТЕЛА «ЖИТТЯ ПІ»

Концепція проекту

Процес розробки концепції проекту художнього оформлення пригодницького роману Яна Мартела «Життя Пі» включає не лише практичне застосування історичних та загальних теоритичних відомостей, набутих під час наукового дослідження за образною темою, а й результатів дослідження супутніх матеріалів, індивідуальних для даного літературного твору. Під супутніми матеріалами слід розуміти біографію письменника, його висловлювання і фото, а також інші літературні твори Яна Мартела та екранізацію пригодницького роману «Життя Пі».

Згідно з отриманою інформацією стало відомо, що вибір образу головного героя та місце дії є не випадковим, а обумовленим реальними подіями. «В Торонто, я розшукав його, головного героя, за телефонним довідником, у переліку з дев'яти колонок, де значилися суцільні Пателі. «Як же давно це було», – промовив незнайомець. Але зустрітися зі мною все-таки погодився. З тих пір зустрічалися ми не раз. Він показував щоденник, де описав все, що з ним сталося. Показував пожовклі газетні вирізки, які здобули йому скороминущу, скромну славу, і розповідав свою історію. А я записував за ним. Десь через рік, після довгих зволікань, я нарешті отримав магнітофонну плівку і звіт з міністерства транспорту Японії. І, тільки прослухавши плівку, визнав – правий був старина Адірубасамі, коли обіцяв, що після цієї історії я неодмінно повірю в Бога.

Єдина людина, що уціліла після корабельної аварії, так і не змогла пояснити чому затонув «Цимцум». Вочевидь, судно пішло на дно дуже швидко, з чого можна зробити висновок, що воно отримало серйозну пробоїну. Дане припущення підтверджується і великою кількістю уламків. Однак справжню причину того, чому судно дало течу, встановити неможливо. Ні про яке різке погіршення погоди в тому секторі не повідомлялося. Врятований оцінює погодні умови не цілком точно і не зовсім адекватно. Проте погоду, як один з визначальних факторів, не можна не враховувати. Судячи з усього, головна причина аварії корабля полягала в самому судні. Врятований стверджує, що чув вибух – здається, в машинному відділенні: цілком можливо, що вибухнув паровий котел. Втім, це всього лише припущення. Судну було двадцять дев'ять років (його побудували в 1948 році в Мальмі, на верфі «Ерландсон і Сканк»), а ремонтувалося воно в 1970 році. Різке погіршення погоди в сукупності з втомою корпусу – причина цілком ймовірна, але бездоказова. Судно пішло під воду спочатку кормою, а це, в свою чергу, означає, що пробоїна утворилася в кормовій частині судна.

Встановити справжню причину аварії корабля на підставі наявних свідчень рішуче неможливо. Справа була закрита.

Свідоцтво єдиного вцілілого після корабельної аварії, пана Пісіна Молітора Пателя, громадянина Індії, являє собою дивовижну історію про мужність і стійкість перед обличчям неймовірно важких і трагічних обставин. Судячи з наявних відомостей, його розповідь не знає собі рівних в історії корабельних аварій» [8].

Народження і становлення задума майбутнього проекту являється основою художнього оформлення книги. Етап розробки ідеї є процесом творчих пошуків художнього та видавничого образу книги.

Загальний видавничий задум передбачає формат книги й ілюстрацій, кількість структурних елементів оформлення, техніку виконання і загальну схему розміщення об’єктів на сторінках видання. Подальша конкретизація пов’язана з аналізом об’єму і зовнішньої структури тексту твору, його призначенням і визначенням цільової аудиторії видання, умовами використання і тиражем книги. Детальний аналіз твору дає можливість визначити систему ілюстрування, тип і характер перепльоту та вид друку. Розвиваючись, видавничий задум втілюється у художньо-технічний проект, а після проходження етапу ескізів, перетворюється в оригінал і в композицію готового видання.

Видавничий задум формує загальні характеристики художнього образу видання, в той час, як головна ідея серії ілюстрацій, її композиційне рішення, пластика та ідея вирішення зовнішнього оформлення залежить від художнього задуму. Процес формування художнього задуму включає видавничі і технічні вимоги щодо майбутньої книги. Гармонійне поєднання художнього і видавничого задумів являється запорукою створення високохудожнього видання [12].

Таким чином на основі розглянутих аналогів художнього оформлення видання пригодницького роману розроблено концепцію проекту, яка полягає у наступному:

- видання є подарунковим;

- формат книги у складеному вигляді має розміри 15х15 см, є компактним та егрономічно комфортним;

- незвичайна конструкція покликана поліпшити взаємодію видання з читачем і обумовлює інтерактивність книги;

- зовнішнє оформлення являє собою зйомну обкладинку та форзац;

- художнє оформлення внутрішнього блоку являє собою титульний лист та цикл науково-пізнавальних ілюстрацій, ритмічно розташованих в середині видання;

- в основі системи розміщення структурних елементів художнього оформлення лежить модульна сітка;

- типографський набір основного тексту доповнено численними зносками для поліпшення інформаційності видання;

- техніка виконання – живопис акварельними фарбами з подальшим доопрацюванням контурів зображення рапідографом.

Більш детального розгляду потребує саме система розміщення структурних елементів оформлення видання.

Розвиток художньої літератури, як виду графічного дизайну, класифіковано за системою послідовно змінюючих одна одну парадигм. Лінгвістичний термін «парадигма» у широкому розумінні означає систему закономірностей структури об’єкта. Таку систему парадигм застосував до графічного дизайну Сергій Серов [13].

Якщо вести відлік з моменту винаходу Гуттенберга, то перший тип - це книги класичної, або традиційної парадигми. Вона охоплює симетрію, гармонію фігури і фону, нюансний баланс «чорного» і «білого», та рівновагу. Другий тип - це візуально-комунікативна або модерністська парадигма, для якої характерні динамічний простір, контраст і ритм, функціонально-структурований порядок, єдність. Третій тип – постмодерністська парадигма. Постмодерністська типографіка являє собою систему експериментів над структурою книги, застосування нахилу смуги набору та розташування художнього зображення на площині аркуша.

Системою модерністської парадигми є:

- відображення естетики ефективності;

- активне використання таких композиційних засобів, як ритм і функціональність;

- побудова пропорцій на основі модульної сітки (рис. 2.1, 2.2.);

- тональне співвідношення зображення характеризується контрастом світлого і темного.

Прагнення модерністської типографіки до упорядкування візуального простору привело до появи модульної сітки.

В основі розрахунку модуля сітки лежать конкретні особливості інформації, виражені у змісті твору. В умовах універсальності модульного простору важливим естетичним фактором являється варіабельність рішень. Присутня в модульній сітці система пропорцій та цілеспрямоване використання площин сітки дає можливість отримати збалансоване і гармонійне дизайнерське рішення, яке здатне впорядкувати величезну кількість шрифтових і графічних елементів книжного видання [14].

Рис. 2.1. Приклад розміщень зображень на основі модульної сітки.

Рис. 2.2. Приклад розміщення шрифтового блоку на основі модульної сітки.

Загалом модульна сітка є основою чіткої візуальної системи, що упорядковано концентрує увагу читача. Вона утворює добре продуману і організовану систему подачі тексту й ілюстрацій, а також забезпечує систематичне представлення послідовності подій через уніфіковане візуальне середовище, що дозволяє легко прогнозувати розміщення подальшої інформації.

Розроблена для даного проекту система пропорцій поділяє простір на фрагменти або поля, що утворюють внутрішню структуру для подальшого розміщення шрифтових і графічних елементів. Типографічний блок набрано простим і читабельним шрифтом – «Minion Pro». Даний шрифт використовується виключно курсивом, за рахунок чого текстовий блок в тональному співвідношенні з ілюстрацією не створює надмірного контрасту, не відволікає від зображення, є ажурним і легким. Розроблене шрифтове наповнення включає основний текст роману, а також колонцифру, колонтитул та численні зноски, які виділено за рахунок зміни кольору (див. Додаток Д, рис. Д.1. – рис. Д.4).

Шрифтовий блок відповідає наступним вимогам:

- чіткість, ясність, читабельність, простота графічних форм шрифтів;

- органічний зв’язок малюнка літер із змістом тексту;

- образність шрифту, ритм;

- колірна і тонова гармонія;

- стильова єдність шрифтів і зображення;

- смислове акцентування;

- композиційна цілісність побудови.

Нахил шрифтового блоку основного тексту та прилеглої зноски дорівнює сорока п’яти градусам і обумовлюється конструкцією видання, яка передбачає діагональні згини деяких сторінок. Сторінки, які повинні мати діагональний згин, потребують нестандартного вирішення шрифтового блоку, а саме – його розташовання по осі, що є перпендикулярною до лінії згину. Таким чином, розроблена конструкція книги ускладнюється ще й за рахунок нестандартного розташування тексту (див. Додаток Д, рис. Д.1. – рис. Д.4). Такий прийом застосовано не випадково – за його допомоги відбувається максимальне привернення уваги читача. До того ж, цей прийом часто використовується в сучасному книжному дизайні.

Структурними елементами внутрішньої будови друкованого видання художньої літератури є ілюстрація, яка не залежно від її різновиду, має виконувати такі функції як:

- відображення основних ідей автора літературного твору;

- конкретизація змісту літературного твору за допомогою ілюстративного матеріалу;

- відтворення художніх образів мовою книжкової графіки на основі літературних художніх образів;

- вираження стилю письменника в ілюстративному зображенні, за умов виявлення власних індивідуальних рис творчості ілюстратора.

В залежності від характеру, жанру і стилю літературного твору в ілюстраціях може переважати емоційна, декоративна чи пізнавальна складова. Для ілюстративного наповнення видання пригодницького роману Яна Мартела «Життя Пі» було застосовано натуралістичний стиль зображення та живописна манера його виконання (рис. 2.3.).

Рис. 2.3. Сторінкова ілюстрація К. Млинарської

до книги Яна Мартела «Життя Пі»

Емоційний зміст ілюстрації у великій мірі залежить від вибору техніки виконання зображення, так як при постановці та вирішенні творчих завдань необхідно знати про можливості графічних матеріалів. Елементи художнього оформлення проекту створені у змішаній техніці, за допомогою таких художніх матеріалів, як: акварельні фарби, якими промальовано основні об’єкти, а також рапідограф та пастельні олівці – застосовані для деталізації зображення.

Акварель (походить від італійського «Acquarello») – живописна техніка, що використовує спеціальні акварельні фарби, розчинником для яких виступає вода. При розчиненні фарби утворюється прозора суспензія пігменту, що дозволяє створювати ефект легкості, за рахунок тонких колірних переходів [16]. Акварель поєднує особливості живопису – багатство тону, побудова форми й простору за допомогою кольору, і графіки – активна роль тону і фактури паперу в побудові зображення, а також відсутність специфічної рельєфності мазка, характерної для живописної поверхні.

Графічний інструмент рапідограф дозволяє проводити тонкі, контурні лінії та штрихування. Для того щоб зображення не було монотонним, можна варіювати товщиною ліній, доповнювати малюнок дрібними штрихами, рисками чи крапками, за рахунок чого робота стає багатшою і динамічнішою. Манера виконання малюнку рапідографом, як правило, штрихова, є аналогом техніки туш-перо.

Пастельні олівці – графічний інструмент, техніка виконання ними зображення вимагає певної частки терпіння. Залежно від сили натиску, можна створити плавні переходи від насиченого, яскравого кольору до ледве помітного оком, прозорого відтінку. До того ж пастельний олівець, після нанесення ліній, легко розтерти по поверхні паперу, створюючи однорідність кольору і ще більш плавний перехід з одного тону в інший. З їх допомогою посилено тіні та більш детально промалювано об’єкти першого плану [16].