Міжнародні економічні відносини. Міжнародна торгівля

Міжнародні економічні відносини — це складний комплекс виробничих, торго­вельних, фінансових, науково-технічних,

валютно-кредитних зв язків між країнами, що дає мож­ливість ефективно використовувати ресурси, збільшувати світовий обсяг товарів і послуг.

Форми міжнародних економічних відносин:

— Міжнародна торгівля.

— Міжнародний рух капіталів.

— Міжнародна міграція робочої сили.

— Обмін у галузі науки й техніки.

— Міжнародні валютно-кредитні відносини. Безперечно, історично першою формою міжнародних

економічних відносин була торгівля між країнами, що мали абсолютні й, головне, відносні переваги. І сьогодні найваж­ливішими показниками залученості тієї чи іншої країни до світогосподарських зв'язків є:

— зовнішньоторговий оборот — експорт + імпорт;

— експортна квота — експорт: ВНП;

— експорт на душу населення.

Основа ефективності міжнародної торгівлі — порівняль­на перевага, зумовлена рівнем продуктивності праці, спе­ціалізацією, науково-технічним прогресом. На зміну пред­метній, тобто товарній спеціалізації, яка ще недавно визна­чала нещодавно зовнішньоторговельний оборот, прийшли подетальна спеціалізація і кооперування, що об'єднують підприємства багатьох країн. Провідною організаційною формою технологічної спеціалізації і кооперування висту­пають транснаціональні корпорації (ТНК), багатогалузеві компанії, які визначають сучасний міжнародний ринок. Слаборозвинені країни, беручи участь у міжнародній коо­перації, здійснюють добування й первинну обробку сирови­ни. Як правило, це пов'язане з «брудним» виробництвом, що завдає шкоди навколишньому середовищу. Низький рівень заробітної плати в цих країнах зумовлює невисокі витрати,

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

а отже, й ціни, за якими ТНК закуповує проміжну продук­цію у слаборозвинених країнах.

Що ж до цін світового ринку, то вони визначаються не середніми умовами виробництва у країнах, що беруть участь у міжнародній торгівлі, а рівнем витрат корпорацій які виробляють і постачають переважний обсяг товарів на міжнародний ринок. Тому товари слаборозвинених країн, де продуктивність праці порівняно з передовими країнами невисока, залишаються неконкурентоспроможними на сві­товому ринку. І все ж їм вдається експортувати певні гру­пи споживчих товарів, зважаючи на їхню дешевизну, яка пояснюється надзвичайно низькою оплатою праці у своїх країнах. Країни, багаті на природні ресурси, перетворю­ються на сировинні придатки розвинених країн. З іншого боку, «прив'язаність» до економічно розвинених країн дає можливість хоча б частково подолати відставання, здійс­нити індустріалізацію основних галузей, опанувати високі технології, збільшити експортний потенціал, стати країною з відкритою економікою.

Відкрита економіка означає, що країна має значний обсяг зовнішньої торгівлі, активно співпрацює в галузі експорту-імпорту капіталу, на ринку НДДКР тощо. За сучасних умов тільки відкрита економіка здатна увести країну до числа розвинених, забезпечити гідний життєвий рівень населен­ня і використання досягнень науково-технічного прогресу.