До модуля II

Аграрні відносини — особлива, найважливіша система еконо­мічних відносин, основу яких складають відносини щодо земель­ної власності, землеволодіння та землекористування в сільському господарстві.

Аграрно-промисловий комплекс (АПК) — сукупність галузей, що здійснюють виробництво, переробку, зберігання, доведення до споживача продукції, виготовлені із сільськогосподарської сиро­вини.

Агрегування — поєднання окремих одиниць, або даних в одну одиницю. Наприклад, усі ціни індивідуальних товарів і послуг об'єднують у загальний рівень цін або всі одиниці продукції, ви­робленої у цьому році, об'єднують у реальний валовий внутрішній продукт

Банківська система — сукупність банківських інститутів, що забезпечують регулювання грошового обігу в країні, акумуляцію, розподіл і використання тимчасово вільних коштів з метою ефек­тивного господарювання.

Безробіття — ситуація у сфері зайнятості, коли працівники, які погодились б працювати за наявну заробітну плату, не можуть знайти роботу. Основні види Б.: фрикційне, структурне, циклічне.

Бюджетний дефіцит — надлишок видатків державного бюдже­ту над надходженнями до нього; фінансується шляхом позик (ін­ший шлях-емісія грошей); рівень дефіцитності бюджету обчислю­ють як відношення дефіциту до ВВП, виражене у відсотках.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні з ресурсів, що нале­жать як резидентам країни, так і іноземцям.

Валовий національний продукт (ВНП) — вартість річного об­сягу кінцевих товарів і послуг, вироблених з ресурсів, що належать резидентам країни, незалежно від того, де ці ресурси застосову­ють — у національній економіці, чи за кордоном.

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, вира­жена у грошовій одиниці іншої. Розрізняють європейське та бри­танське числення валютного курсу.

Вартість грошей — купівельна спроможність грошей, тобто кількість товарів і послуг, які можна придбати за грошову одиницю.

Гранична схильність (норма) заощадження — частка заощад­жень у будь-якій зміні використовуваного доходу домогосподарс-

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

тва; дорівнює зміні заощадження, поділеній на зміну використову­ваного доходу.

Гранична схильність (норма) споживання — частка видатків на споживання у будь-якій зміні використовуваного доходу; пока­зує, наскільки збільшується споживання, якщо використовуваний дохід зростає на одиницю.

Грошовий мультиплікатор — частина надлишкових резервів, яку система комерційних банків може використати для збільшен­ня кількості грошей в обігу; дорівнює одиниці, поділеній на норму обов'язкових резервів.

Державне регулювання економіки — система заходів законо­давчого, виконавчого і контролюючого характеру в умовах ринко­вої економіки, які здійснюються відповідними державними уста­новами задля стабілізації та пристосування економічної системи до змінних умов.

Державний борг — загальна сума заборгованості уряду влас­ника державних цінних паперів, що дорівнює сумі його минулих бюджетних дефіцитів мінус бюджетні надлишки.

Державний бюджет — баланс доходів і видатків держави за певний проміжок часу (як правило, за рік).

Детермінанти сукупного попиту — нецінові фактори, які ма­ють вплив на зміну сукупного попиту.

Детермінанти сукупної пропозиції — нецінові фактори, які ма­ють вплив на зміну сукупної пропозиції.

Дефлятор ВВП — індекс цін, який використовують для визна­чення реального ВВП; визначається як відношення вартості коши­ка товарів і послуг, які виробляють у поточному році, до вартості кошика у базовому році.

Диференційна рента II — додатковий дохід, який одержує гос­подарюючий на землі суб'єкт в наслідок інтенсивного ведення гос­подарством.

Диференційна рента І — додатковий дохід, пов'язаний з вико­ристанням більш вигідних земельних ресурсів, які дають більшу віддачу (більш природна родючість землі і більш зручне місце-розташування земельних ділянок відносно ринків збуту).

Доходи населення — грошові надходження або ліквідні ма­теріальні активи громадян протягом певного періоду.

Економічне зростання — збільшення реального обсягу продук­ції (ВВП) у країні.

Економічний цикл — спади та підйоми в економіці, що постійно та періодично повторюються на протязі низки років.

Економічні функції держави — сукупність напрямів державно­го регулювання економіки; сприяння конкуренції та пом'якшення

наслідків і слабин ринку; організація виробництва благ громадсь­кого вжитку; коригування побічних наслідків (переливів); пере­розподіл доходів; здійснення макроекономічної політики.

Експорт — товари та послуги, вироблені у країні та продані по­купцям інших країн.

Екстенсивне економічне зростання — зростання, що базується на кількісному збільшенні трудових і матеріальних ресурсів, які залучаються у виробництво.

Закон Оукена — зворотна залежність між рівнем безробіття і реальним ВВП, яка показує, що зниження безробіття на 1 % збіль­шує реальний ВВП приблизно на 2 %.

Закон сукупного попиту — обернена залежність між зміною за­гального індексу ціни, обсягом ВВП та сукупним попитом.

Закон сукупної пропозиції — пряма залежність між зміною за­гального індексу цін і обсягом ВВП та сукупної пропозиції.

Заощадження — використовуваний дохід, не витрачений на споживчі блага; дорівнює використовуваному доходу мінус осо­бисті видатки на споживання.

Земельна рента — доход від використання землі, який не пов'язаний безпосередньо з виробничою діяльністю власника землі; частина прибутку від використання землі господарюючими суб'єктами, яку отримуває власник землі.

Імпорт — видатки окремих осіб чи фірм на товари і послуги, вироблені в інших країнах.

Інтенсивне економічне зростання — зростання національної економіки, яке грунтується на якісному вдосконаленні та ефек­тивному використанні факторів виробництва на основі науково-технічного прогресу.

Інфляція — усталене зростання загального рівня цін, яке суп­роводжується зниженням купівельної спроможності грошей.

Інфляція витрат — інфляція, що походить зі зменшення сукуп­ної пропозиції (з вищих цін на сировину або вищих ставок заробіт­ної плати), зниження продуктивності праці й супроводжується зменшенням реального обсягу виробництва та зайнятості; часто цю інфляцію називають інфляцією пропозиції.

Інфляція попиту — інфляція, що походить з надлишкового су­купного попиту: «надто багато грошей полює на надто малу кіль­кість товарів».

Кейнсіанський відрізок графіка сукупної пропозиції — харак­теризує економіку неповної зайнятості зі спадом виробництва, але постійним загальним рівнем цін.

Класичний відрізок графіка сукупної пропозиції — характери­зує економіку повної зайнятості, бумом виробництва, зростанням загального рівня цін.

Коефіцієнт Джині — показник рівномірності розподілу доходів населення; чим ближчий цей показник до 1, тим вища нерівність у розподілі доходів.

Кредит — позика у грошовій або товарній формі, що надається кредитором позичальникові на умовах повернення з виплатою від­сотка за користуванням позикою.

Крива Лафера — крива, яка показує залежність між податкови­ми ставками і податковими надходженнями уряду, на якій є така податкова ставка (між 0 і 100 %), за якої податкові надходження максимальні.

Крива Лоренца — крива, що показує ступінь нерівномірності розподілу доходу в економіці. Чим більше крива Лоренца відхи­лена від лінії 45 градусів, тим більша нерівність у розподілі доходу в країні.

Крива Філіпса — графічназалежність між динамікою безробіття і зростанням цін; обернена залежність між інфляцією та безробіттям.

Макроекоиоміка — наука про національну економіку як єдине ціле; вивчає загальний рівень виробництва, зайнятості, цін, доходу та інші сукупні економічні змінні.

Міжнародна міграція капіталу — переміщення капіталу у виг­ляді коштів для вкладення в цінні папери держав або підприємств у зарубіжних країнах, а також довгострокових кредитів.

Міжнародна міграція робочої сили — процес переміщення тру­дових ресурсів із однієї країни в іншу з метою працевлаштування на вигідніших умовах, ніж у країні походження

Міжнародний поділ праці — спеціалізація окремих країн на виготовленні тих чи інших видів продукції з метою взаємного об­міну ними. Його головні чинники-, відмінності між країнами у роз­міщенні природних багатств та якості трудових ресурсів, історичні традиції виробництва та ін.

Міжнародні економічні відносини — комплекс виробничих,

Монетарна політика — один із видів макроекономічної політи­ки. Суть монетарної політики полягає у контролюванні централь­ним банком країни пропозиції грошей, процентних ставок, ринків капіталу. її основні інструменти — операції на відкритому ринку, зміна облікової ставки та норми резервування. Інша назва — гро­шово-кредитна політика.

Мультиплікатор — відношення зміни рівноважного ВВП Д° зміни у будь-якому компоненті сукупних видатків; коефіцієнт, на

який треба помножити зміну в кожному компоненті сукупних ви­датків, щоб знайти підсумкову зміну рівноважного ВВП.

Національний дохід — сума факторних доходів; різниця між чистим національним продуктом (ЧНП) і непрямими податками.

Наявний дохід — кількість грошей, яка може бути використана на особисте споживання і заощадження.

Номінальний ВВП — валовий внутрішній продукт, обчислений у поточних цінах.

Номінальний дохід — кількість грошей, яку отримала певна особа або група осіб упродовж певного періоду.

Політика -«дешевих»- грошей — політика збільшення пропози­ції грошей, яку проводить центральний банк з метою збільшення інвестицій і отже ВВП, а відтак зменшення безробіття.

Політика -«дорогих»- грошей — політика скорочення або обме­ження зростання пропозиції грошей у країні, яку проводить цен­тральний банк з метою уповільнення зростання реального ВВП, зниження рівня інфляції та підвищення курсу валюти в країні.

Попит на гроші для угод — кількість грошей, якою люди хочуть володіти для використання як засобу обміну; перебуває в прямій залежності від змін номінального ВВП.

Попит на гроші з боку активів — кількість грошей, якою люди хочуть володіти як засобом нагромадження вартості й яка змі­нюється обернено пропорційно до змін процентної ставки.

Пропозиція на грошовому ринку — кількість грошей, що зна­ходиться за межами банківської системи.

Реальний ВВП — валовий внутрішній продукт, скоригований на зміну рівня цін; валовий внутрішній продукт, що поділений на дефлятор ВВП.

Реальний дохід — кількість товарів і послуг які окрема особа або група осіб можуть купити за свій номінальний дохід; номіналь­ний дохід, скоригований на рівень цін.

Рівновага на грошовому ринку — встановлюється в результаті взаємодії попиту та пропозиції під впливом відсоткової ставки й динаміки цін на облігації.

Розподіл — фаза суспільного відтворення в узькому розумінні відображає базисно-надбудовні відносини, пов'язані з розподілом і перерозподілом ВВП, національного доходу між класами, со­ціальними групами, окремими людьми.

Світове господарство — об'єднання господарств різних країн в єдину світову систему на основі міжнародного поділу праці

Система національних рахунків — система національного рахівництва, яка використовується як система обліку і статистики

в масштабах держави, відображає зокрема рух потоків доходів між домогосподарствами і бізнесом.

Споживання — сукупність товарів і послуг, які куплені спожи­вачами.

Структура АПК — включає чотири сфери. Перша — галузі, що виробляють засоби виробництва для сільського господарства; друга безпосередньо сільськогосподарське виробництво; третя — галузі, що здійснюють переробку, зберігання, транспортування сільгосппродукції, доведення її до споживача; четверта — вироб­нича і соціальна інфраструктура АПК.

Сукупна пропозиція (AS) — сумарна пропозиція товарів і пос­луг у межах національної економіки.

Сукупний попит (AD) — сумарний попит на товари і послуги в межах національної економіки.

Суспільні блага (товари) — блага (товари), які доступні всім суб'єктам країни, розглядається як ефект безквітковості, коли лю­дина, використовуючи благо, одержує його без оплати.

Теорія порівняльних переваг — країна має порівняльну переагу у виробництві деякого продукту, якщо вона виробляє цей продукт з нижчою альтернативною вартістю, ніж потенційний торговельний партнер торговельних, фінансових, науково-технічних, валютно-кредитних і інших зв'язків між країнами світового господарства.

Фаза бізнес-циклу — криза (реальний ВВП зменшується), де­пресія (застій економіки), оживлення (реальний ВВП збільшуєть­ся), підйом (реальний ВВП зростає великими темпами).

Фінанси — система економічних відносин, пов'язаних з форму­ванням і використанням фондів коштів на засадах розподілу і пере­розподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу.

Фінансова система — сукупність фінансових ланок, які забез­печують державі виконання її економічних і політичних функцій.

Фіскальна політика — один із основних видів макроекономіч-ної політики, яка має справу з державним бюджетом — податками й урядовими видатками. Державні видатки і податки змінюють, щоб досягти повної зайнятості чи знизити рівень інфляції. Інша назва — бюджетно-податкова політика.

Фондовий ринок — ринок, на якому продаються і купуються цінні папери. Організаційна форма — фондова біржа.

Хвилі Кондратьева — циклічні коливання економічної кон'юнк­тури, які охоплюють тривалі періоди (50-60 років). Цикли мають «підвищувальну» й «знижувальну» стадії.

Чистий економічний добробут — добробут населення на даний момент, корегує розмір ВВП, включає лише ті компоненти, які безпосередньо сприяють економічному процвітанню людини.