Світове господарство та об'єктивні основи його формування. Основні напрями міжнародного поділу праці

Світове господарство — сукупність національних господарств різних країн, об'єднаних міжнародним поділом праці, виробничими, торговельними, фінансовими і науково-тех­нічними зв'язками. Формування світового господарства за-

Воробйов Є. М. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ. Модульний курс

брало багато десятиліть, а якщо врахувати, що передумови цього процесу зароджувалися в XVII-XVIH ст., то й не одне століття. Світове господарство як усталена органічна струк­тура починає функціонувати на межі ХІХ-ХХ ст. Саме в цей період завершився розподіл світу між великими де­ржавами, сформувалася колоніальна система. Промисло­вий переворот дав відчутні результати в економіці країн-метрополій. Створюється велике виробництво, здатне вико­ристовувати досягнення промислової революції. Зростає продуктивність праці, суспільне виробництво виходить за національні межі. Поглиблюється взаємодія між різними країнами, що свідчить про розвиток інтернаціоналізації гос­подарського життя.

Об'єктивна основа світового гос­подарства — міжнародний поділ пра­ці (МПП) — процес спеціалізації країн, об'єднань, фірм на виробництві окремих видів продукції або їхніх частин, а також кооперування ви­робників для спільного випуску кінцевої продукції. Основні напрями міжнародного поділу праці:

— Міждержавна спеціалізація виробництва.

— Міжнародна кооперація виробництва.

— Міжнародна спеціалізація та кооперування. Міждержавна спеціалізація — визначальний момент

міжнародного поділу праці. Запаси природних ресурсів, клі­матичні умови — природна основа міжнародної спеціалізації. Але головне — рівень технічного розвитку, кваліфікації пра­цівників, виробнича й загальна культура надають можливість стати повноправним учасником світового господарства.

Міжнародна кооперація, зумовлена специфічними ви­робничими можливостями країн світового господарства, доповнює виробничі потужності одна одної шляхом ство­рення спільних підприємств, взаємним постачанням товарів у межах ліцензійних угод тощо.

Міжнародна спеціалізація та кооперування — найбільш розвинена форма міжнародного поділу праці. Досить навес­ти такий факт, щоб оцінити ефект цієї форми. Деталі, вузли та інші компоненти в імпорті машин і обладнання в 70—90-ті роки зросли з 15-30 % (у розвинених країнах) до 40-60 %

Модуль II. Основи макроекономіки