Що знімеш з голого.

Той, хто міг хоч щось украсти,

Жив завжди, як кіт у маслі,

А що візьмеш ти з голоти,

Як на трьох одні чоботи?

16.6.1999 р.

ПОКИ ЖИВИЙ

У смерті теж свої закони,

І це ніяк не забобони.

Як перекриє вам кінця,

Чекай – кінця.

А поки ще живий, браток,

Цілуй дівчат, цілуй жінок,

Нехай від радощів пищать,

Бо й на тім світі не простять...

І все, що ти не доробив,

Будеш кінчать, а щоб я жив!

З коханням, брате, не жартуй,

Краще в цім світі відпрацюй,

Бо жінка все тобі простить,

Як будеш ти її любить.

Цілуй і радуйся життю,

І кожній з них кажи: люблю!

І не чекай, не жди весни,

Не можеш сам – мене гукни.

25.12.2001 р.

НЕ ВІРЮ В ЗЛО

Ні! – не песиміст я

І не вірю в зло,

Що воно сильніше

В світі за добро.

Та в останні роки

Стільки того зла,

Хоч бери і тут же

Утікай з двора.

А народ дрімає,

А народ мовчить..

Що це? – епідемія,

Чи прощальна мить?

11.6.20001 р.

ЧУМА БОЛОТЯНА

Глянь, які вони пихаті

Й самозадоволені,

Що всі люди вже горбаті,

Всі вже обездолені.

Звідки те взялося панство,

Звідки та пихатість,

Звідки ті жуки гівняні,

Звідки ж ті багаті?

Вилізло ж саме нещасне,

Як чума болотяна,

А тепер ще й обзиває

Всіх воно голотою.

Та ви тільки придивіться

До того удава,

Та не дай йому копійку –

Він же вас удавить.

Ви ж на нього подивіться,

На ту ситу пику,

Що і хочеться кілочком

Пику ту потикать.

Візьміть того ж Лодзинського –

Садиста‑бандита,

Що не слово – то отрута,

От яка в нас свита!

19.7.2009 р.

КОЛИ КВІТКА МЕДОНОСИТЬ

Не на кожну квітку

Навіть Джміль сідає,

Не на кожну жінку

Хлопці косять зір,

Всі забратись хочуть,

Як в курник – куниця,

Хто до меду, звісно,

Хто до... теплих гір.

А тому, як квіти

В полі медоносять,

То джмелі літають,

І медочок носять.

То ж ото й звертаюсь

Я до чарівничок:

– Дайте мені меду

Ось з оцих суничок.

23.7.2009 р.