Подорожі у Стародавньому Римі

Могутність Риму почала зростати раніше, ніж відбувся Східний похід Александра Македонського. Розвитку Риму сприяли природні умови: Апеннінський півострів більший за Балканський і тут родючіші землі. Є й річки. Саме на березі р. Тібр був заснований Рим. Датою його заснування вважається 753 до н.е., засновником – Ромул. Отже, Риму близько 3 тис. років і він удвічі старший за Київ. Рим ще називають вічним містом, або містом на семи пагорбах (Палатін, Капітолій та ін.).

Важливою рисою господарства Стародавнього Риму було будівництво доріг. У 312 р. до н. е. було споруджено Аппієву дорогу, яка зв’язала Рим з Капуєю. Потім дорогу продовжили до Бріндізі, тобто до Адріатичного моря. Загальна довжина дороги – 540 км.

Певною мірою дороги сприяли тому, що дуже скоро Риму вдалося підкорити увесь Апеннінський півострів. Наступний ласий кусок – о. Сицилія, який на той час належав Карфагену. У 264 р. до н.е. між Римом і Карфагеном розпочалася так звана перша Пунічна війна, яка закінчилася перемогою Риму і встановленням ним влади над усіма розташованими поблизу великими островами: Сицилією, Корсикою та Сардинією. Пунічною війна називається тому, що римляни називали карфагенян пунами. У 218 р. почалася друга Пунічна війна, найвідомішою битвою якої стала битва при Каннах (216 р. до н.е.). У ній карфагенянин Ганнібал, зробивши рейд на Апенніни, отримав блискучу перемогу. Проте, війна усе ж закінчилася перемогою Риму (201 р. до н.е.). Хоча Карфаген заслаб, але продовжував існувати, та ще й у більш зручному для морської торгівлі місці, ніж Рим. Суперництво підштовхувало до війни. Тут потребують згадки слова “Карфаген повинен бути зруйнований” (інакше: “Крім того, я вважаю, що Карфаген необхідно зруйнувати”), які постійно промовляв у сенаті державний діяч (консул, а потім цензор) Катон Старший. Зрештою, внаслідок третьої Пунічної війни (149–146 р. до н.е.). Карфаген припинив своє існування. Катон Старший, що прожив довге життя, до цієї події не дожив.

Після перемоги Рим встановив панування в усьому Середземномор’ї. На землях, що належали Карфагену, римляни заснували провінцію Африка, назва якої поступово поширилася на весь континент.

До слова, руїни Карфагену збереглися, вони – відвідуване місце туристів у Тунісі.

Завдяки численним війнам розміри Римської імперії усе зростали. Зокрема до неї входила територія сучасної Іспанії, Франції, Великої Британії (за винятком Шотландії). У межах сучасної України Риму належало узбережжя Чорного моря до Одеси. Сучасне місто Білгород-Дністровський було римською колонією і звалося Альба-Юлія.

Найвідомішою постаттю Стародавнього Риму був Юлій Цезар. Після перемоги у громадянській війні його проголосили імператором. Але в 44 р. до н. е. Цезаря в результаті змови було вбито. Після цього з’явилися перші ознаки поділу імперії на дві частини: східну та західну. Західними провінціями керував Октавіан Август, східними (у тому числі Єгиптом) – Марк Антоній. Відомо чим закінчилося їх протистояння – поразкою та самогубством Антонія та Клеопатри (30 р. до н.е.).

На початку IV ст. н. е. владу в Римі завоював Констянтин, відомий ще як Констянтин Великий. У 330 р. він переніс столицю імперії на Босфор, де існувала грецька колонія Візантій. Нове місто було названо Константинополь. При Константинові набуло поширення християнство, яке він перестав переслідувати. У 395 р. Римська імперія була розділена між двома братами на Західну і Східну Римські імперії. Гіршою видалася доля Західної Римської імперії, на яку усе частіше нападали германські племена. У 410 р. Рим пав. Невдовзі – у 476 р. вождь германців вимусив останнього римського імператора Ромула Августа (або Августупа) зректися влади. На цьому історія Римської імперії закінчилася, але вона проіснувала 12 віків. Період, який настав після цього, прийнято називати Середньовіччям.

Тепер торкнемося сфер, що близькі до туризму. Насамперед потрібно сказати про колосальні масштаби будівництва доріг, які вкрили усі землі, що тяжіють до Середземного моря. Багато з доріг йшли від головного міста, що й дало підставу для відомого вислову про те, що всі дороги ведуть у Рим. Існує версія, що відстань між колесами повозок (1435 мм) визначила стандарт ширини залізничної колії у Західній Європі. Саме таку ширину вибрав Роберт Стівенсон для першої залізниці, яку збудували у Великій Британії в 1830 р. Більша ширина потребувала більших капіталовкладень. Уздовж доріг через кожну милю (тисяча кроків лівою та правою ногами) ставилися стовпи. Римська миля відповідає 1598 м. Відомі ще англійська (1609,3 м) і морська (1852 м). Окрім того, влаштовувалися поштові станції, де можна було зупинитися на ніч. Тут же працювали таверни. Існували готелі для державних осіб. Поширеними стали карти, які давали змогу мандрівникам краще орієнтуватися. У Стародавньому Римі з’явилися також перші путівники, в яких подавалися описи шляхів і визначних об’єктів на них.

Можна вважати, що в Римі було започатковано освітній туризм: вважалося добрим тоном послати сина на навчання в Афіни чи на о. Родос. Певного поширення набув й оздоровчий туризм, іншими словами, поїздки на води чи місця з гарним кліматом. Насамкінець у Римі було започатковано релігійний туризм – поїдки до святих місць, центрів християнства. В останньому разі може бути згаданий Микола чудотворець – реальна особа, яка жила приблизно в 270–345 р. н. е. Його вважають покровителем моряків. Мощі поховані в італійському м. Барі. У багатьох християнських країнах 19 грудня відзначають день Святого Миколая.