Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Політико-правові концепції соціал-демократіїУ другій половині XIX ст. в Західній Європі під впливом ідей марксизму сформувалася система державно-правових поглядів соціальної демократії, засновником якої вважається німецький мислитель Фердінанд Лассаль (1825 — 1864), один з ініціаторів створення і керівників «Загального німецького робітничого союзу», який був створений в 1863 році. Ф. Лассаль називав себе учнем К. Маркса, проте не поділяв його ідей щодо насильницької зміни форми правління. Критично переосмисливши уроки французької революції 1848 р., творцем Історії він вважав розум, а державу розглядав як надкласове суспільне явище, яке узагальнює публічний інтерес, що протистоїть індивідуальному і соціальному егоїзму. Водночас держава є джерелом права, а ЇЇ завдання полягає в створенні умов для досягнення людьми свободи. Але сучасну йому державу мислитель вважав такою, що не виконує це завдання, оскільки вона перетворена буржуазією на знаряддя для добування грошей. Застосовуючи майновий ценз, буржуазія перетворила державу на слухняну служницю, «нічного охоронця», яка відмовилась від своїх соціальних функцій. Єдиним засобом покращити життя робітників, створити високий рівень їх добробуту мислитель вважав скасування майнового цензу і запровадження загального, прямого, виборчого права. Причому в його запровадженні повинні брати участь всі види влади і суверен (король). У роботах «Система набутих прав», «Програма робітників» тощо Ф. Лассаль закликав до об'єднання за участю держави зусиль всіх соціальних верств суспільства задля покращення становища робочого класу. Відкидаючи Марксову ідею диктатури пролетаріату, мислитель пропонував «ідею четвертого стану суспільства» (під яким розумів робітників) підняти до рівня державної ідеї. В практичній площині реалізація цієї ідеї повинна сприяти формуванню народної держави, яка дбає про добробут робітників, виключає їх експлуатацію, надає матеріальну допомогу тим, хто її потребує, сприяє створенню виробничих спілок і асоціацій, за змістом перетворюється з «нічного охоронця» на «соціальну державу».
-250- Ддя реалізації цієї ідеї Ф. Лассаль закликав здійснювати поротьбу легальними засобами: мітингами, демонстраціями та іншими демократичними формами, які б відображали надкласову суть цієї боротьби. За умови участі монархії в зазначених соціальних пере-твореннях Ф. Лассаль обіцяв Бісмарку підтримку з боку робочого класу, пропонував йому обмежити буржуазні привілеї і вжити заходів до перетворення держави на «соціальну і революційну монархію». Право, на думку вченого, як і держава, також є надкласовим інститутом. Тільки воно повинно бути соціальним регулятором, встановлювати права і свободи громадян, гарантувати їх реалізацію. Державно-правова концепція Фердінанда Лассаля та програма «Загального німецького робітничого союзу» сприяли поширенню державно-правових поглядів соціал-демокра-тичного спрямування і формуванню однойменних політичних об'єднань громадян. Зокрема, в 1869 р. в м. Ейзенах була створена робітнича партія, яка обрала назву — соціал-демократична і в своїх програмних документах передбачила патерналіст-ські заходи щодо надання державної допомоги виробничим спілкам. У 1875 р. на з'їзді в м. Гота «Загальний німецький робітничий союз» об'єднався з «Соціал-демократичною робітничою партією Німеччини», в програмних документах якої знайшли втілення багато ідей Ф. Лассаля. Проте керівники «Соціал-демократичної робітничої партії Німеччини» Вільгельм Лібкнехт (1826—1900) і Август Бебель (1840 — 1913) були більш послідовними прибічниками марксистського вчення, вважали, що соціалізм буде завойований не поступово, парламентським шляхом, а в результаті силових дій. Державно-правові ідеї соціал-демократичного спрямування репродукував Едуард Бернштейн (1850 — 1932), один з керівників П Інтернаціоналу і німецької соціал-демократії, політико-правове вчення якого викладене в роботах «Передумови соціалізму і завдання соціал-демократі», «Парламентаризм і соціал-демократія». Мислитель не поділяв поглядів К. Маркса про кризу капіталізму і погіршення соціального становища робітничого класу. Він вважав, Іцо економічні відносини вільного ринку сприяють розвит-
-251- ку профсоюзного і соці а л-демократичного рухів, які примушують буржуазію поступатися перед робітниками в питаннях задоволення їх політичних вимог та здійснення реформ соціального характеру. Мислитель стверджував, що насильницька зміна форм правління шкодить суспільному прогресу, і навпаки, еволюційний шлях, поступові реформи сприяють сталому розвитку, переборенню забобонів у суспільній свідомості, освіченості людей. Реформи, на відміну від революцій, скеровуються розумом, здійснюються законодавчим шляхом, узгоджуючи інтереси всіх верств суспільства, їх метою є не руйнування чого-небудь, а вдосконалення, а засобом — не сила, а компроміси. Водночас Е. Бернштейн закликав до відмови від радикальних ідей марксизму, стверджував, що вони не відповідають новим соціально-політичним і економічним умовам життєдіяльності суспільства, а запровадження диктатури пролетаріату неможливе у зв'язку з фактичною неготов-ністю робочого класу брати участь в управлінні державою. Е. Бернштейн вважав, що важливою умовою участі робітників в управлінні загальносуспільними справами повинні бути розширення їх участі в громадсько-політичних організаціях, розвиток парламентаризму, кооперації, місцевого самоврядування. Зазначене, на думку мислителя, створило б умови для трансформації політичної влади у соціалістичну. Дещо іншими були державно-правові погляди австрійсько-німецького соціал-демократа Карла Каутського (1854 — 1938). Державно-правова концепція цього лідера II Інтернаціоналу протягом його життя зазнала суттєвих змін, хоча фактично завжди залишалась в межах принципів і загальної мети німецької соціал-демократії. Палкий прибічник марксистської доктрини К. Каутський на початку своєї політичної діяльності підтримував революційний радикалізм, писав про невідворотність суспільних змін шляхом соціалістичної революції, не погоджувався з планами своїх однопартійців щодо трансформації суспільства шляхом поступових, виважених реформ, зазначав, що вони мають тимчасовий характер, не можуть змінити фундаментальні засади капіталістичного способу виробництва і усунути класові антагонізми.
-252- Після революції в Росії 1905 р. в роботі «Дорога до влади» мислитель висунув ідею про закінчення періоду мирного розвитку історії і перенесення центру революційного руху із Заходу на Схід Європи. Згодом на основі особистих вражень від жовтневої революції в Росії 1917 р. та наслідків втілення соціалістичного ідеалу в життя Карл Каутський переглянув свою державницьку та правову концепцію, В роботах «Диктатура пролетаріату», «Тероризм і комунізм», «Від демократії до державного рабства» мислитель відмовився від крайнього радикалізму, більшовицьку владу визнав такою, що не відповідає принципам демократії, а навпаки обмежує права і свободи людини, стверджуючи себе у суспільстві шляхом червоного терору. Ґрунтовний аналіз ідеології, принципів практики радянського державотворення сприяв поверненню К. Каутського на позиції класичної соціал-демократії. У роботі «Пролетарська революція і її програма» він пропагував ідеї мирної зміни влади, суспільного переуст-рою шляхом реформ за умови забезпечення політичних, соціальних і громадянських прав людей.
|