Сучасні методи калькулювання продукції

Розрахунки витрат на виробництво окремих видів продукції та всієї виготовлюваної

продукції називають калькулюванням, або калькуляцією собівартості.

У внутрішньофірмовому плануванні використовують ряд методів калькуляції, або

розрахунків собівартості. Залежно від прийнятого методу розподілу витрат у теорії та практиці

використовують такі методи:

Ø метод загальної калькуляції

Ø метод позамовної та попроцесної калькуляції;

Ø метод величини покриття.

Метод загальної калькуляції (нормативний) передбачає розподіл як змінних, так і

постійних витрат на одиницю продукції. У сучасному виробництві планова калькуляція собівартості одиниці продукції містить

такі типові статті витрат:

Ø сировина й матеріали;

Ø купівельні напівфабрикати й комплектуючі вироби, роботи та послуги виробничого

характеру сторонніх підприємств і організацій;

Ø паливо й енергія на технологічні цілі;

Ø зворотні відходи

Ø основна заробітна плата;

Ø додаткова заробітна плата;

Ø відрахування на соціальне страхування;

Ø витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

Ø загальновиробничі витрати;

Ø втрати від браку;

Ø інші виробничі витрати;

Ø супутня продукціяПланова (нормативна) калькуляція – це розрахунок планової собівартості одиниці

продукції, який здійснюють за статтями витрат. Складаючи планову (нормативну) калькуляцію, визначають величину прямих і непрямих

витрат на виробництво одиниці продукції в плановому періоді.

Метод позамовної калькуляції застосовують тоді, коли об’єктом калькулювання й обліку є

окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт або партія продукції, яка складається з

ідентичних зразків, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення.

Метод попроцесної калькуляції передбачає групування витрат за виробничими

процесами або підрозділами за основними статтями витрат, які охоплюють вартість

матеріальних і трудових ресурсів та загальновиробничих витрат. На думку економістів західних держав, у практиці калькулювання собівартості продукції

перевагу варто віддати методу величини покриття. За цього методу калькулювання формується новий показник результатів діяльності –

маржа за змінною собівартістю, яка визначається як різниця між вартістю реалізованої

продукції та змінними витратамиКоли постійні витрати менші, ніж маржинальний прибуток, то вироби будуть

прибутковими, в іншому разі – збитковими.

Недоліком калькулювання методом величини покриття є те, що розрахувати прибуток чи

стан „беззбитковості” за виробами можна за умов, коли випускається один виріб.