Історія розвитку теорії та практики організації виробництва

Наявність культових пам'яток і архітектурно-будівельних споруд, що

залишаються до цього часу неперевершеними шедеврами, дає підставу

стверджувати про унікальну культуру і високий рівень організації проектування та

виробництва, що існували в минулому.

Перші «зафіксовані на твердому матеріалі» ідеї організації виробництва

відносяться до часів єгипетських фараонів.

Для спорудження пірамід і гігантських зрошувальних систем залучалися

тисячі людей, цілеспрямоване використання зусиль яких потребувало планування,

організації і контролю.

У V—VI тисячоріччях до н. є. почала застосовуватись практика письмових

запитань і консультацій спеціалістів з різних проблем.Промислова революція кінця XVIII — початку XIX ст. відкрила нову

епоху в розвитку теорії і практики організації й управління виробництвом.

Винахід парового двигуна Джеймсом Уаттом у 1764 р. дав змогу забезпечити

джерело енергії для використання машин на фабриках.

Виникнення можливостей застосування нових видів енергії для приведення в

дію механізмів створило умови для організації машинного виробництва.

Адам Сміт (1723—1790) у своїй класичній праці «Дослідження про природу і

причини багатства народів» (1776) сформулював учення про поділ праці як основну

складову організації виробництва.

Уперше застосував формалізовані регламенти до організації праці та

управління виробництвом Річард Аркрайт (1732—1793) — англійський

текстильний фабрикант, винахідник ткацького верстата.

Він об'єднав під дахом своєї фабрики всі процеси текстильного

виробництва і ввів ієрархічний принцип його організації.

На основі планування розташування устаткування, поділу праці, координації

робіт машин і персоналу, підтримання дисципліни йому вдалося забезпечити

безперервність технологічного процесу і тим самим, зекономивши на витратах,

успішно конкурувати на ринку.

Багато нового в організацію та управління виробництвом упровадив Роберт

Оуен (1771 —1858), працюючи директором і керуючим менеджером низки

шотландських текстильних фабрик.

Соціально-економічний експеримент, який він здійснив у 1800— 1828 pp.,

довів, що для забезпечення підвищення продуктивності праці доцільно надати

робітникам житло, поліпшити умови праці, побуту та відпочинку, створити

магазини з товарами першої необхідності за доступними цінами, підвищити

мінімальний вік прийняття дітей на роботу, скоротити тривалість робочого дня,

створити в робітничих селищах школи. Початок систематизованих досліджень виробництва пов'язаний з

американським інженером Фредеріком У. Тейлором (1856—1915), який

започаткував раціоналістичну школу наукової організації виробництва. Ф. Тейлор запропонував низку заходів, які дістали назву «вивчення роботи».

З метою ретельного вивчення трудових прийомів він залучав кваліфікованих,

спеціально підготовлених робітників, майстерно володіючих цими прийомами.

У процесі аналізу рухів окремих робітників кожен такий рух поділявся на

елементарні складові частини і, за допомогою хронометражу, створювався

«ідеальний метод роботи», що ґрунтувався на селекції найліпших елементів

трудового процесу різних робітників. На підставі проведених досліджень він дійшов висновку про необхідність

відокремлення функцій, які стосуються організації робіт, від функцій їх

безпосереднього виконання, а також розподілу відповідальності за виконання цих

функцій.

Таким чином, сформувалася система Ф. Тейлора, суть якої ґрунтувалася

на таких принципах:

1. Точне встановлення часу (виробітку) на основі розподілу процесу обробки,

хронометражу операцій і вивчення рухів.

2. Підбір інструментів, устаткування, режимів обробки, прийомів виконання

робіт і робітників для досягнення максимальної продуктивності.

3. Контролювання методів роботи, а не продуктивності.

4. Повне відокремлення робітників від функцій адміністрації.

5. Функціональна система управління, що базується на розподілі

безпосередньо адміністративних функцій.

Серед піонерів раціоналістичної школи – Генрі Гантт (1861—1919).

Найближчий помічник Ф. Тейлора відкрив значення нематеріального стимулювання

робітників і розробив систему планування виробничих операцій, які

використовуються в сучасному виробництві під назвою «графіки Гантта».

За таким графіком кожний робітник міг бачити результати своєї праці і розмір

заробітку в будь-який час.

Подальший розвиток системи Ф. Тейлора було зроблено відомим усьому світу

виробником автомобілів Генрі Фордом (1863—1947).

Розробивши конструкцію легкового автомобіля, він поставив собі за мету

створити його дешевим.У 1915 р. Ф. У. Харріс розробив одну з перших математичних моделей для

управління запасами, започаткувавши кількісні методи, які спрямовують процес

вироблення рішень.