Приклад

Розглянемо механізм самопідвищення капіталу на простому прикладі, коли вільні кошти знаходяться на депозитному рахунку в банку.

Kt = Ko (1 + ℓ)t

де Kt - сума коштів на депозитному рахунку через t років;

Ko – вихідний розмір коштів на депозитному рахунку;

ℓ - річна норма банківської ставки.

Вплив чинника часу на формування витрат має місце як у період створення виробничого об’єкту, так і в період його експлуатації. Основними формами прояву чинника часу на ефективність порівнюваних варіантів є їхні розходження у параметрах.

Урахування чинника часу необхідне не тільки при виборі найбільш ефективних варіантів, але і для визначення економічного ефекту від зміни параметрів чинника часу.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

В умовах ринкової економіки, оцінка економічної ефективності на рівні фірми має свої ОСОБЛИВОСТІ:

– використання підприємницького підходу, який враховує інтереси власника фірми;

– у якості кінцевого економічного результату господарської діяльності замість операційного прибутку використовується чистий прибуток підприємства;

– власник фірми розглядає робочу силу як товар;

– при оцінці поточних витрат використовуються сукупні витрати підприємства;

– використання індивідуальних нормативів економічної ефективності.

ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ відбувається використанням показників: коефіцієнта економічної ефективності і рівня рентабельності виробничих фондів.

48 (1/2)
48 (2/2)

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ОДНОЧАСНИХ ВИТРАТ фірми відбувається з використанням показників: коефіцієнта економічної ефективності одноразових витрат і терміна їх окупності.

ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ базується на порівнянні їхнього розміру з кінцевим економічним результатом, вираженим у формі прибутку. Основним показником їх є рентабельність.

ДЛЯ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ АМЕРИКАНСЬКИЙ ВЧЕНИЙ Д.С. СІНК РЕКОМЕНДУЄ методологію вимірювання через систему параметрів стану фірми, які у сукупності відображають ефективність організаційно-господарської системи.

Він називає СІМ КРИТЕРІЇВ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ФІРМИ які визначаються так:

1) ДІЄВІСТЬ – ступінь досягнення фірмою поставлених перед нею цілей. Для оцінки дієвості проводиться аналітична перевірка, чи все з того, що планувалося, зроблено в потрібних кількості, якості і своєчасно.

2) ЕКОНОМІЧНІСТЬ – ступінь використання фірмою ресурсів. Визначається шляхом зіставлення кількості ресурсів, запланованих для досягнення цілей, і фактично витрачених.

3) ЯКІСТЬ – це ступінь відповідності продукції вимогам, специфікаціям і сподіванням. Останнім часом ставляться підвищені вимоги і до якості послуг, що супроводжують певний товар. Адже зрозуміло, що тільки увага до всього комплексу якості — товару, послуг, доставки - може забезпечити фірмі перевагу над конкурентами.

4) ПРИБУТКОВІСТЬ – співвідношення між валовими прибутками і сумарними витратами. Найчастіше використовують як конкурентні показники прибутковості рівень прибутку (чистий доход), віднесений до обсягів продажу, та прибуток, віднесений до власного капіталу. Ці показники визначають фінансовий стан фірми, оскільки прибуток – єдиний засіб, що забезпечує існування і подальший розвиток фірми.

5) ПРОДУКТИВНІСТЬ – відношення кількості продукції, виробленої фірмою, до затрат на її виробництво.

6) ЯКІСТЬ ТРУДОВОГО ЖИТТЯ – інтегральний показник того, якою мірою праця задовольняє потреби людини не лише в матеріальному заробітку, а й у прагненні розкрити і розвинути її потенціал, (працездатність, творчі ресурси, інші специфічні якості).

7) ВПРОВАДЖЕННЯ НОВАЦІЙ – творчий процес пристосування продукту, послуг до зовнішніх і внутрішніх вимог, запитів.

Перераховані показники не є рівнозначними і можуть мати неоднакове значення як для різних фірм, так і для однієї фірми за різнорідних умов її діяльності.

Пріоритети кожного з критеріїв результативності загалом залежать від багатьох факторів, таких, зокрема, як потужність і тип фірми, її цілі і функції, зрілість, навколишнє середовище.

Завдання менеджерів, керівників усіх рівнів полягає в тому, щоб забезпечити ефективний контроль результативності фірми на всіх рівнях з метою вироблення і реалізації необхідних управлінських рішень і задумів.

При створенні всеохоплюючих систем контролю, а отже придатних для практики критеріїв результативності, використовують показники, які віддзеркалюють різні аспекти діяльності фірми з різним ступенем деталізації: інтегральні показники, багатофакторні, часткові.

В результаті загальна кількість індикаторів становища фірми може бути дуже великою.