Моделі фірм і підходи до ефективності та управління

Виділяють чотири типи моделей організації фірм. ● ПЕРШИЙ представлений механістичною моделлю конструкції фірми. Теоретичною базою її побудови є положення школи наукового менеджменту. Ф.Тейлор розглядав ефективність із погляду факторів часу і руху. Поділ виробничого процесу на автономні, повністю програмовані елементи і наступне оптимальне об'єднання їх у єдине ціле — обов'язкова умова, яка відповідно до цієї теорії формує високопродуктивну організацію. А М.Вебер висунув і обґрунтував положення, згідно з яким найбільш ефективною формою людської організації є раціональна бюрократія, за якої ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ МАКСИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКУ менеджмент фірми має бути зорієнтованим насамперед на оперативне управління, за допомогою якого оптимізується структура виробничих факторів і всього процесу виробництва. ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ функціонування організації відбувається за економічним показником, який визначається як відношення виготовленої продукції до витрачених ресурсів.

ЦЯ МОДЕЛЬ ДАЄ ЗМОГУ аналітично вивчити техніко-економічні зв'язки й залежності різних факторів виробництва, АЛЕ В НІЙ НЕДОСТАТНЬО враховуються роль і значення людського фактора в ефективній роботі фірми.

● ДРУГИЙ ТИП — соціальна модель — ґрунтується на теорії людських відносин і даних наук про поведінку людини. Ця модель будується на теоретичному положенні, згідно з яким найважливішим фактором продуктивності на підприємстві є людина, яка самореалізується. СКЛАДОВІ ЦІЄЇ МОДЕЛІ: увага до працівників, їхня мотивація, комунікації, участь у прийнятті рішень. Особлива увага приділяється стилю управління і його впливу на показники продуктивності та задоволеності працівників своєю працею, будується сис-тема підтримки людських відносин в організації.

ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ ПОЛЯГАЄ В УПРАВ-ЛІННІ ПЕРСОНАЛОМ, що в кінцевому підсумку має приводити до досягнення мети фірми. Якщо всі внутрішні управлінські процеси, пов'язані з персоналом, здійснюються належним чином, в організації не виникає проблем із виконанням завдань із випуску продукції, прибутком, доходами тощо. ЯК КРИТЕРІЙ УСПІШНОСТІ РОБОТИ за цією моделлю береться вдосконалення, тобто розвиток людських ресурсів фірми.

ТАКИЙ ПІДХІД ВИМАГАЄ розробки спеціальних методів, які дають змогу оцінювати якість праці, стан організації в цілому та виявляти внутрішні процеси, які потребують заходів щодо підвищення продуктивності праці.

МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЦІЄЇ МОДЕЛІ для пошуку резервів ефективності фірми обмежені, тому що увага концентрується лише на людському факторі, тоді як решта факторів виробництва трактуються як підпорядковані йому. В ЦЬОМУ ПІДХОДІ, ЯК І В МЕХАНІСТИЧНІЙ МОДЕЛІ, УПРАВЛІНСЬКА СИСТЕМА ОРІЄНТОВАНА на аналіз суто внутрішніх факторів та умов функціонування організації. Таким чином, обидві ці моделі виявляються закритими, тобто не враховують впливу на ефективність зовнішнього середовища.

● ТРЕТІЙ ТИП МОДЕЛІ подає фірму у вигляді складної ієрархічної ринкової системи, яка тісно взаємодіє із зовнішнім середовищем. Основу при цьому складає загальна теорія систем. Головна ідея цієї теорії полягає у визнанні взаємозв'язків та взаємозалежностей елементів і всієї системи в цілому із зовнішнім середовищем. ЗГІДНО З ТАКИМ ПІДХОДОМ організації розглядаються як складові частини ринку, який впливає на їхню структуру і систему управління.

47 (1/4)
47 (2/4)

ТУТ ГОЛОВНИМ НАПРЯМОМ ДІЯЛЬНОСТІ менеджерів є стратегічне управління. Коли всі взаємопов'язані підприємства діють самостійно на свій розсуд, поведінка фірми не може бути об'єктом точного прогнозування та планування. ЦЯ МОДЕЛЬ ПЕРЕДБАЧАЄ єдність системної багатоплановості й складності зовнішнього середовища. ЕФЕКТИВНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ОЦІНЮЄТЬСЯ ЯК системна діяльність, котра враховує її здатність до саморегулювання і самоорганізації, а також досягнення мети при зміні зовнішніх умов і факторів. У ЦЕНТРІ УВАГИ ПРИ ОЦІНЮВАННІ ЕФЕКТИВНОСТІ виявляються так звані входи в систему, тобто ресурси, які надходять із зовнішнього середовища.

В ЦІЙ МОДЕЛІ, НЕЗВАЖАЮЧИ НА велике значення зовнішнього середовища, внутрішнє середовище фірми, яке формується під впливом управлінських рішень, реально визначає рівень системної ефективності.

● У ЧЕТВЕРТОМУ ТИПІ фірма розглядається як суспільна організація, в діяльності якої зацікавлені різні групи людей, які є їхніми складовими, а також ті, які перебувають за її межами. У зв'язку з цим мета фірм трактується з позиції не лише виробництва, збуту, одержання прибутку, а й задоволення різноманітних потреб таких суб'єктів, як споживачі, постачальники, інвестори, конкуренти, суспільство в цілому. ОСНОВУ ЦІЄЇ МОДЕЛІ СКЛАДАЄ теоретична концепція зацікавлених груп, згідно з якою організації мають брати до уваги різні інтереси партнерів, коло яких може бути досить широким. При врахуванні їхніх інтересів використовується критерій вартісної оцінки послуг, які одержує фірма, порівняно з її ресурсними витратами. ТАКИЙ ПІДХІД ОЗНАЧАЄ прийняття за основу стратегії обмеженої оптимізації, за якої досягнення будь-якої однієї мети організації лімітується вимогами реалізації іншої мети на допустимому рівні. Це приводить до необхідності дотримання відповідного балансу між такими різними за значенням завданнями, як, наприклад, обсяг продажів, прибуток, доходи, інтереси персоналу і місцевих органів влади, захист навколишнього середовища.

СУСПІЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ ФІРМИ виявляється в посиленні ролі та впливу на її діяльність соціальних норм і цінностей, культурних і моральних настанов як всередині системи, так і щодо зовнішнього середовища. У зв'язку з цим ГОЛОВНІ ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ ТАКІ: досягнення високої продуктивності та ефективності черг зміцнення духу співробітництва й залученості працівників до справ організації для посилення позиції фірми в суспільстві, постійне балансування інтересів головних груп, залучених до справи.

ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ базується на виборі цінностей та встановленні політичної орієнтації фірми. Тому поряд із використанням критеріїв соціально-економічної ефективності діяльність фірми оцінюється і за такими напрямами, як політика, узгодження особистих інтересів з інтересами партнерів у бізнесі, а також відповідність соціально-культурної політики нормам і цінностям колективу та суспільства в цілому.

ВАЖКО ЗНАЙТИ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЯКІ Б ПЛАНУВАЛИ СВОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ ЛИШЕ ЗА ОДНІЄЮ МОДЕЛЛЮ. Спостерігається процес еволюційного переходу від одних пріоритетів до інших або поєднання їх залежно від ситуаційних умов впливу зовнішніх та внутрішніх факторів.

▲У МОДЕЛЯХ ЗАКРИТОГО ТИПУ (1 і 2) МЕТОДОЛОГІЯ ВИМІРЮВАННЯ Й ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ діяльності фірми ґрунтується на аналізі і розрахунку показників, які відображають використання внутрішніх ресурсів, залучених або спожитих у процесі виробництва продукції чи послуг.

47 (2/4)
47 (3/4)

ТАКИЙ ПІДХІД ВВАЖАЄТЬСЯ НАЙБІЛЬШ ЗРУЧНИМ для виявлення та вивчення динаміки ефективності. Діяльність ефективна, якщо реалізовано цільові установки з виробництва продукції і послуг. Шляхом зіставлення обсягу продажів і витрат використовуваних ресурсів (сукупного капіталу) ВИЗНАЧАЮТЬ ТАКІ ПОКАЗНИКИ: продуктивність, рентабельність, обіг, ресурсовіддача тощо. Ступінь використання спожитих ресурсів, тобто поточних витрат, визначається шляхом зіставлення їх з обсягом продажів. Існують різні варіанти розрахунку зазначених показників ефективності, а конкретний зміст їх залежить від мети вимірювання та контролю.

● ПЕРША МОДЕЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ орієнтована на одержання максимальних виходів системи, тому фірми детально аналізують саме виробничу діяльність, зіставляючи її економічні результати з використаними виробничими ресурсами. Важливість розрахунків для кожної фірми визначається тим, що за ними аналізується її конкурентоспроможність. Ефективність окремих видів ресурсів оцінюється за допомогою показників ресурсовіддачі, які визначаються на основі зіставлення результатів із ресурсами.

Система загальних і специфічних показників, як правило, доповнюється аналізом техніко-еконо-мічних параметрів та факторів, котрі впливають на ефективність, зокрема: асортимент, використання робочого часу, динаміка браку тощо.

НЕДОЛІК ПЕРШОЇ МОДЕЛІ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ – часто не враховуються такі фактори, як задоволеність працівників, постійна готовність організації адаптуватися до змін зовнішнього середовища.

● ВИКОРИСТАННЯ ДРУГОЇ МОДЕЛІ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ, як правило, не означає відмову від розглянутих вище способів вимірювання та оцінювання економічної ефективності, але акцентує увагу на внутрішніх процесах, що дає змогу досягти поставленої мети на основі продуктивності праці. ГОЛОВНЕ — використання трудових ресурсів фірми, тому тут важливі такі категорії, як інтеграція діяльності, задоволеність членів колективу, мораль, соціальний клімат тощо. МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ҐРУНТУЄТЬСЯ на системі управління ресурсами фірми, котра включає показники їхнього функціонування, розвитку та підвищення якості трудового життя. У зв'язку з цим фірми здійснюють планування потреби в працівниках, цілеспрямований відбір і розстановку персоналу, навчання і профорієнтацію, підготовку керівних кадрів.

▲У МОДЕЛЯХ ВІДКРИТОГО ТИПУ (3 і 4) ефективність організації вимірюється з урахуванням факторів зовнішнього середовища, які прямо або опосередковано впливають на її функціонування і розвиток.

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ВИМІРЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ ТИМ, що головна увага приділяється здатності фірми одержувати всі необхідні для виробництва продукції і послуг ресурси з навколишнього середовища. Нездатність до такої діяльності асоціюється з низькою ефективністю, тому що будь-яка фірма, перш ніж розпочати свою діяльність, має придбати всі необхідні для цього ресурси. Тому оцінювання ефективності організації вимагає, по-перше, вимірювання кількості придбаних ресурсів у зовнішньому середовищі і, по-друге, оцінювання вигідності торгових угод із постачальниками ресурсів. Відповідно до цього формується мета організації.

47 (3/4)
47 (4/4)

У ВІДКРИТИХ СИСТЕМАХ ВЕЛИКЕ ЗНАЧЕННЯ МАЄ стратегічний менеджмент, який передбачає розробку планів стратегічного розвитку і методів їхньої реалізації. У процесі стратегічного планування менеджери встановлюють обмежене число сфер бізнесу, в яких фірма може вийти переможцем у конкурентній боротьбі. ДЛЯ ЦЬОГО КОНКРЕТИЗУЄТЬСЯ відповідно до передбачуваних змін загальна мета (місія) та приймаються рішення, які стосуються груп споживачів, видів товарів і послуг, а також ринків. У ЦЕНТРІ УВАГИ ПРИ ЦЬОМУ ПЕРЕБУВАЮТЬ ФАКТОРИ, що підвищують здатність організації до гнучкого реагування на виникнення нових умов і факторів у навколишньому середовищі та на ринках. УСЕ ЦЕ СУТТЄВО ЗМЕНШУЄ ймовірність точних рішень щодо стратегічних перспектив та необхідних ресурсів й призводить до зниження надійності кількісних оцінок рентабельності використання ресурсів та очікуваного прибутку.

Оцінювання ефективності з урахуванням складу всіх зацікавлених груп (а він може змінюватися), динаміки їхніх пріоритетів та суспільних цінностей вимірюється ступенем задоволення очікувань і потреб усіх груп інтересів, у складі яких виділяють зовнішні щодо організації і внутрішні, тобто притаманні їй самій. Число зовнішніх змінних в усіх зацікавлених групах, як правило, значне, і фірми часто вимушені використовувати почергове вирішення проблем.

Не менш складним є й управління інтересами внутрішніх груп, у ролі яких можуть розглядатися різні утворення. Наявність у складі великих фірм багатофункціональних підсистем (маркетинг, інновації, управління персоналом тощо) свідчить, що в них є свої специфічні цільові настанови, відповідно до яких організується робота. Відповідність між метою та інтересами досягається шляхом узгодження позицій та прийняття компромісних рішень, які б задовольняли членів різних груп і систему в цілому.

КРИТЕРІЙ ЕФЕКТИВНОСТІ має відображати взаємозв'язки, що виникають між метою та інтересами різних груп, а тому остаточне рішення про те, наскільки успішна робота організації, приймається на основі обговорення і всебічного аналізу на найвищому рівні менеджменту. Прибуток та його зростання не розглядаються як єдине свідчення ефективної діяльності: до уваги беруться і динаміка доходів у розрахунку на одну акцію, і розміри довгострокових інвестицій, і взаємовідносини з громадськістю, і багато інших параметрів, котрі визначають не лише економічний стан фірми, а й її місце в суспільстві.

Відповідно до такого розуміння критеріїв формулюється і мета організації, виділяються пріоритети для відповідного етапу її розвитку. Шляхи і способи досягнення більш високих показників ефективності фірма вибирає залежно від мети і ситуаційних особливостей її функціонування та розвитку.