Внутрішнє реформування ЄС у контексті розширення на Схід 4 page

² «Газовий трикутник» ЄС—Україна—Росія (Аналітична доповідь Центру Разум-
кова) // Національна безпека і оборона. — 2002.— № 3 (27). — С. 7.

³ Beyond EU Enlargement. The Agenda of Direct Neighbouhood for Easter Europe. Iris
Kempe (ed.). Vol. 1. Bertelsmann Foundation Publishers. Guterrsloh. 2001.— P. 82.
Assessment of Internal and External Gas Supply Options for the EU? Observatoire
Mediterraneen de 1'Energie/ Juillet, 2001. — P. 12.; Європейська Комісія (2000):
Огляд енергетичних потреб Європейської Спілки до 2010 року, Спільний
Аналітичний Проект, С. 46—48.

Розділ 4. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЄС З УКРАЇНОЮ ТА РОСІЄЮ...

метрів'. Підтвердженням таких перспектив свідчить віднесення до
числа пріоритетних проектів будівництво нових газових мереж:
Прикаспійські країни — Близький Схід — ЄС; Велика Британія —
Нідерланди — Німеччина — Росія, а також підвищення пропускної
спроможності газових мереж з джерел Росії до ЄС через Білорусь і
Польщу. В листопаді 1999 р. було завершено будівництво нового
трубопроводу «Ямал-1», що з'єднав Білорусь (Мінськ — Несвіж) з
Польщею (Кондраткі — Влоцлавек). Протягом трьох років пла-
нується збільшити його потужність з нинішніх 10 млрд кубічних
метрів до 28, а пізніше і до 58 млрд кубічних метрів. Наступним кро-
ком у процесі обходу України стане трубопровід «Ямал-2», що сполу-
чатиме Кондраткі (Польща) з Велке Капу сани (Словаччина) і там
з'єднається з основною трасою трубопроводу «Дружба». Такий роз-
виток подій загрожує прибуткам України від транзиту газу. Досить
відмітити, що газ відіграє домінуючу роль у розвитку української
економіки, доходи від його транзиту становлять майже 10 % загаль-
них доходів від експорту². Враховуючи, що більшість газових про-
ектів ЄС не торкаються безпосередньо інтересів України, призводя-
чи тим самим до негативних наслідків для української економіки за
рахунок зменшення обсягів транзиту російського газу та перероз-
поділу його експортних потоків на нові газопроводи, надійність
транзиту через територію України та розширення співробітництва з
ЄС в цій сфері набуває сьогодні особливої актуальності.

У цьому контексті, хоча поставлені в Комунікації ЄК цілі і макгк
досить довгостроковий характер, однак вже саме їх декларування
ставить відносини Україна — ЄС на більш високий рівень у
порівнянні з принципами і положеннями УПС. Цю точку зору
поділяє і більша частина українських політиків³. Підписаний в бе-
резні 2003 р. в Брюсселі між Україною та ЄС двосторонній Протокол
про взаємний доступ на ринки товарів та послуг у межах вступу Ук-
раїни до СОТ не лише значно наближує просування України в цьому

4.1. Нові формати зближення України та ЄС у контексті розширення на Схід

напрямі, а й сприяє значному поглибленню співробітництва з ЄС.
Як відомо, участь України в СОТ є однією із важливих умов ство-
рення Зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Затвердження
стратегії «сусідства» на квітневому саміті ЄС в Афінах неминуче
ставить питання про повний перегляд або доповнення положень
діючої з Україною УПС з урахуванням необхідної їх заміни як
мінімум на положення про автономне преференціальне співробіт-
ництво. Під час свого візиту в Україну 11-12 вересня 2003р.
комісар ЄК з питань розширення запропонував розробити конк-
ретні кроки щодо формування особливих відносин на шляху інтег-
рації України до єдиного ринку ЄС, особливо в таких сферах, як
охорона навколишнього середовища, наукові дослідження, роз-
робка транс'європейських транспортних, енергетичних і телеко-
мунікаційних мереж. З цією метою пропонувалося спільно затвер-
дити до весни 2004 р. План дій з чітким визначенням спільних цілей
і терміном їх виконання'.

У цих умовах особливого значення набуває вироблення Украї-
ною життєздатної стратегії європейської інтеграції, в межах якої
комплексно визначалися не лише ті чи інші ініціативи, проголошу-
валися цілі та пріоритети, а й чітко визначалися шляхи, засоби та
ресурси їх реалізації як на інституційному рівні, так і на основі дво-
сторонніх зв'язків, у тому числі з Росією та іншими країнами СНД.
«З цієї точки зору, — як стверджують дослідники Національного
інституту стратегічних досліджень і Національного інституту україн-
сько-російських відносин, — Україна не має загальнонаціональної,
всеохоплюючої стратегії щодо вирішення комплексних завдань
європейської інтеграції»². Це впливає як на координацію та ефек-
тивність діяльності державних інституцій, формальних груп та
комісій, так і на визначення місця в шкалі пріоритетів та якісного
рівня співробітництва з країнами СНД та участі України в різно-
манітних економічних об'єднаннях на терені колишнього СРСР.

¹ Эксперт. — 2000. - № 11. — С. 28.

² Опітц П., Хіршхаузен К. Україна як газовий міст до Європи? Економічні та
політичні роздуми; ХоффманнЛ., МьомерсФ. Україна на шляху до Європи. —
К.: Фенікс, 2001.- С. 171.

³ Зеркало недели. - № 11 (436). - 2003; № 37 (462). - 2003; №38 (463). - 2003.

шет бюлетень Представництва Європейської

Комісії в Україні. Вересень 2003 р. - С. 2.

Україна 2000 і далі: геополітачш пріоритети та сценарії. - К.. НІСД, «Ж».

С. 66.

Розділ 4. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЄС З УКРАЇНОЮ ТА РОСІЄЮ...

Основу такої стратегії має складати виважений баланс між конкрет-
но-практичними інтересами та довгостроковими зовнішньоеконо-
мічними та політичними євроінтеграційними орієнтирами'.

У стратегічному плані запропонований ЄС «статус сусідства»
свідчить про якісну еволюцію, що відбулась у відносинах з країнами
європейського пострадянського простору. На зміну периферійно-
му характеру, властивому відносинам ЄС з цими країнами в 90-х
роках у порівнянні з країнами ЦСЄ, ЄС пропонує стратегію, яка
практично дублює основні положення Європейських угод, за ви-
нятком права членства. Такі зміни стали результатом останнього
розширення ЄС, завдяки якому завершився процес визначення
міжнародно-регіональної ідентичності країн ЦСЄ та безпосеред-
нього наближення комунітарних цінностей до кордонів європейсь-
ких країн СНД. Це має важливе значення у порівнянні з 90-ми ро-
ками, коли в своєму прагненні до нової міжнародної ідентичності
європейські країни СНД наштовхувались на своєрідну лімітрофну
зону, яку представляв досить слабкий на той час в міжнародно-
політичному плані регіон ЦСЄ. На західних кордонах республік ко-
лишнього Радянського Союзу знаходилися країни, що самі опини-
лися на досить складному перехідному етапі з низьким абсорбую-
чим потенціалом. Такі колишні соціалістичні країни, як Польща,
Словаччина, Угорщина та Румунія, що мають спільні кордони з \
СНД, скоріше самі були на той час об'єктом європейської політи-
ки, ніж мали якийсь вплив на пострадянський простір. Із завер-
шенням розширення ЄС на Схід виникає важливий об'єктивний
фактор, що дозволяє говорити про кардинальні зрушення в міжна- j
родно-політичній ідентичності європейських країн СНД.

Навіть не маючи чітких перспектив щодо членства в ЄС, курс
України на європейську інтеграцію в поєднанні з запропонованим
в Комунікації ЄК рівнем сусідського співробітництва розкриває
шлях до проведення радикальних реформ з метою досягнення
європейських та євроатлантичних стандартів. Поступово наближа-
ючись до стандартів ЄС, Україна тим самим інвестує власну модер-
нізацію, створюючи сприятливі умови для іноземних інвестицій та

з Європейським

4.1. Нові формати зближення України та ЄС у контексті розширення на Схід

новітніх технологій, подолання технічної відсталості, підвищення
конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника та ви-
ходу на світові ринки. Просуванню України в цьому напрямі має
бути підпорядковане і активне співробітництво з Росією. Участь
України в спільних економічних об'єднаннях з Росією має бути
своєрідним тактичним кроком на шляху її євроінтеграції. Врахову-
ючи існування спільних інтересів та близькість позицій із значної
кількості питань, активізація українсько-російських відносин та
розвиток нових форм співробітництва на рівні, що не вимагає особ-
ливого інституціонального закріплення, має не лише прискорити
просування України на шляху євроінтеграції, а й зробити процес
модернізації менш болісним та складним.

Не зважаючи на відносно негативні в короткостроковій перспек-
тиві для України політичні та економічні наслідки розширення ЄС,
що виражаються в загостренні проблем геополітичного вибору Ук-
раїни, в тимчасовому гальмуванні динаміки торгово-економічних
відносин з країнами ЦСЄ, в ускладненні режиму вільного пересу-
вання товарів, послуг та громадян на територію нових членів ЄС, в
далекосяжній перспективі цей процес відіграє для України позитив-
ну роль. Наближення ЄС до кордонів України не лише не передбачає
встановлення відповідної межі з країнами, що не ввійшли до складу
ЄС, а й згідно зі стратегією «Ширшої Європи» має усунути різницю
між членами чи визнаними кандидатами та сусідніми країнами, що
не отримали цього статусу та, як стверджує політичний радник Пре-
зидента ЄК Сандро Гоці, «наблизити нових сусідів до ЄС настільки,
наскільки це можливо без членства на нинішньому етапі і наповнити
змістом політичну мету «розділити все, крім інституцій»¹. На саміті
Україна — ЄС, що проходив 7 жовтня 2003 р. у Ялті Україні першій
було запропоновано розробити до весни 2004 р. спільний План дій у
контексті стратегії «Ширшої Європи». Більше того, вперше керів-
ництво ЄС, говорячи про вікриття перспектив співробітництва в усіх
сферах, відмітило необхідність «поступової інтеграції соціальних та
економічних структур між розширеним ЄС та Україною»².

Євробюяетень. Інформаційний бюлетень Представництва Європейської
Комісії в Україні. Вересень 2003 р. — С. 11.
Зеркало недели. — № 39 (464). — 2003.

Розділ 4. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЄС З УКРАЇНОЮ ТА РОСІЄЮ...

Стратегія передбачає встановлення з сусідніми країнами такого
рівня відносин, який був би більший, ніж просто партнерство і
відрізнявся від статусу членства лише відсутністю спільних кому-
нітарних інституцій. Мета цієї європейської регіональної стратегії
ставить далекосяжні завдання, що передбачають на противагу сьо-
годнішній фактично монополярній системі міжнародних відносин
формування ефективного пан'європейського об'єднання. Осно-
вою такого об'єднання має стати відкритий інтегрований ринок на
пан'європейському рівні з чітко визначеною політичною, регуля-
тивною і торговельною структурою, де країни ЄС відіграли б роль
відповідного мобілізуючого центру, зв'язаного з сусідніми країна-
ми системою пільгових відносин у певних диференційованих рам-
ках, більш глибокою економічною інтеграцією, політичними та
культурними відносинами, ширшою транскордонною співпрацею,
що в цілому дозволило б створити зону добробуту та спільних
цінностей.

Враховуючи згадане вище, пряме сусідство з ЄС ставить на поря-
док денний необхідність перегляду та підвищення рівня діючої до-
говірно-правової бази відносин України — ЄС, що існує сьогодні на
основі УПС, відкриває перспективи для підвищення ролі України в
формуванні системи регіональної стабільності та посилення режиму
безпеки спільних з Україною кордонів, сприяє зростанню гео- j
політичної ролі України в сфері спільної зовнішньої та оборонної
політики ЄС. Після розширення ЄС став найбільш вагомим ринком
для експорту українських товарів, які зі вступом України до COT от-
римають додаткові можливості збільшення та розширення спектра
українського експорту. З наближенням кордонів ЄС Україна може
розраховувати на додаткову цільову технічну допомогу в таких сфе-
рах, як охорона навколишнього середовища, транспорт та енергети- І
ка, що сприятиме поступовій інтеграції українських енергетичних,
транспортних та телекомунікаційних мереж в європейські інфра-
структури. В цілому досягнення сталого економічного розвитку,
політична стабільність та демократизація українського суспільства
мають стати тими об'єктивними чинниками, що гарантуватимуть у
майбутньому поступову еволюцію партнерських відносин України з
ЄС у рівноправні відносини між партнерами по ЄС.
342

4.1. Нові формати зближення України та ЄС у контексті розширення на Схід

* * *

Останнє розширення ЄС не лише поставило питання визначен-
ня географічних меж інтегрованої Європи, а й формування нової
європейської регіональної стратегії відносин з країнами, що стали
його новими сусідами на Півдні і на Сході. Приєднання до ЄС країн
балканського регіону та проведення на тривалий час адаптаційних
реформ викликає необхідність пошуку якісно нових форматів
взаємовідносин між ЄС та новими країнами-сусідами, особливо на
Сході. З боку ЄС передбачається прогресивне відкриття нових
можливостей близького партнерства та максимальне стимулюван-
ня всіх факторів зближення, в тому числі поширення на них прин-
ципів Спільного ринку у певних диференційованих рамках, з ме-
тою створення відкритого інтегрованого ринку на пан'європей-
ському рівні. У свою чергу, нова європейська регіональна стратегія
змушує нові країни-сусіди також переглянути свої національні
зовнішньополітичні стратегії з урахуванням змін, що відбулися в
регіоні та нових перспектив взаємовідносин з ЄС. Не зважаючи на
досить чітке визначення сьогодні майбутніх кордонів інтегрованої
Європи, нова євроінтеграційна стратегія передбачає збереження
відкритого характеру ЄС, остаточно не виключаючи можливість
приєднання до Спільноти краш, що сьогодні не зазначені в списку
кандидатів, але з часом можуть ними стати.

Політика Росії в цьому контексті характеризується прагненням
закріпити своє лідерство на пострадянському просторі, підтримую-
чи традиційні зв'язки, що склалися на терені колишнього СРСР,
стимулюючи формування на його основі нових економічних та
політичних об'єднань на зразок ЄврАзЕС та ЄЕП у складі країн, що
сьогодні залишилися поза євроінтеграційними процесами.
Російська зовнішня політика одночасно зосереджується на визна-
ченні нових параметрів співробітництва з ЄС. Позитивний досвід
європейської інтеграції сприймається як своєрідний приклад, який
стимулює пошук нових, більш вдалих форм відновлення еко-
номічних та політичних зв'язків на терені колишнього СРСР. Саме
тому російська дипломатія розглядає розширення ЄС на Схід як не-
минучий процес, зосереджуючи основну увагу на його наслідках як
Для Росії, так і для Європи взагалі.

Розділ 4. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЄС З УКРАЇНОЮ ТА РОСІЄЮ...

Визнаючи необхідність становлення багатополюсного світового
порядку та ведення активної «багатовекторної» політики (фор\гу-
вання «стратегічних вісей» в Євразії), за якою часто стоїть прагнен-
ня знайти своєрідну противагу процесу посилення Заходу, росій-
ська дипломатія все частіше висловлюється за розвиток стратегіч-
ного партнерства у відносинах з ЄС. Паралельно з пропозиціями
проведення спеціалізованих консультацій щодо наслідків розши-
рення ЄС для Росії, висловлюється готовність шукати рішення
проблеми розширення також в форматах загальноєвропейського
співробітництва. На даний момент мова йде про такі програми
співробітництва, як «Північний вимір», енергодіалог Росія — ЄС,
концепція загальноєвропейського економічного простору та роз-
ширене використання евро в загальногосподарських зв'язках. Мета
таких програм передбачає як формування субрегіонального на-
пряму інтеграції в Північній Європі за участю третіх країн, станов-
лення загальноєвропейської довготривалої системи енергетичної
безпеки, розрахованої як на країни ЄС, країни-кандидати, так і са-
му Росію, яка має отримати компенсацію зростаючого експорту
енергоносіїв зустрічним імпортом західноєвропейських інвести-
цій, обладнання та технологій в російський ТЕК, так і можливості
формування Зони вільної торгівлі як стратегічної мети співробіт-
ництва ЄС та Росії і, одночасно, простого та вигідного способу при-
ведення її зовнішньої торгівельної політики відповідно до стан-
дартів СОТ.

Ураховуючи надто велику залежність ЄС у постачанні енерго-
носіїв, а також перспективи її ще більшого зростання після вступу
країн ЦСЄ, можна прогнозувати прогресивне зростання в най-
ближче десятиріччя взаємозалежності ЄС та Росії також в питаннях
енергопостачання. Більшу частину постійно зростаючих потреб в
енергоносіях країни Європейського Союзу будуть як і раніше задо-
вольняти як за рахунок вже існуючої енергетичної інфраструктури,
орієнтованої на Росію, так і за рахунок будівництва нових мереж та
підвищення ролі нових транзитерів російських енергоносіїв до ЄС.
Зі свого боку, Росії найближчим часом також не вдасться позбутися
односторонньої експортної залежності від європейського спожив-
чого ринку. Одночасно, керуючись пріоритетним значенням пи-
344

4.1. Нові формати зближення України та ЄС у контексті розширення на Схід

_тань національної безпеки і не зважаючи на відсутність достатніх
фінансових можливостей, ЄС буде продовжувати дотримуватися
принципу диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, тоді як
Росія — ринків їх збуту.

Крім економічних факторів, що впливають на інтереси Росії у
зв'язку з процесом розширення ЄС, важливу роль відіграють фак-
тори політичного характеру. Розпад Радянського Союзу та закін-
чення «холодної війни» не лише усунули розподіл Європи на
західну та східну частини, сприявши тим самим розвитку дійсно за-
гальноєвропейських процесів, вони також поставили Росію перед
пошуком власної стратегічної та зовнішньополітичної ідентич-
ності, перегляд статусу наддержави та визначення свого місця в су-
часній системі міжнародних відносин. Ці проблеми набули більш
гострого характеру на фоні нових викликів розширення ЄС та пере-
ходу євроінтеграційних процесів на якісно новий етап політичного
та воєнно-політичного співробітництва. Частково ці завдання мала
вирішити Середньострокова стратегія Росії, яка визначила євро-
азіатський статус країни та необхідність будівництва відносин між
ЄС та Росією на договірних засадах.

Проведений аналіз розвитку відносин між Європейським Со-
юзом та Російською Федерацією свідчить про суттєву еволюцію у
підходах щодо взаємного співробітництва, що відбулася на фоні про-
цесу розширення та внутрішніх трансформацій в ЄС у другій поло-
вині 90-х років. У Спільній стратегії ЄС щодо Росії знайшли своє
відображення такі важливі комунітарні досягнення, як перехід до
Валютного та економічного союзу та практичної стадії нового роз-
ширення ЄС. Середньострокова стратегія Росії, в свою чергу, також
свідчить про суттєві зміни в російській європейській політиці, яка
традиційно орієнтувалася на двосторонній діалог з країнами Західної
Європи, недооцінюючи роль ЄС як самостійного суб'єкта міжна-
родних відносин. Співробітництво з ЄС проголошується пріоритет-
ним напрямом російської зовнішньої політики. Акцент робиться як
на розвитку політичного діалогу з урахуванням зростаючого політич-
ного потенціалу ЄС в світі, так і на економічному співробітництві,
яке сприятиме процесу внутрішніх реформ в Росії та залученню до-
Даткових ресурсів для вирішення соціально-економічних проблем.

Розділ 4. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЄС З УКРАЇНОЮ ТА РОСІЄЮ...

У цьому контексті ідея єдиного європейського економічного
простору за участю Росії може стати, з точки зору російських
політиків, оптимальною формою розвитку співробітництва, яка
дозволила б досягти більшої інтегрованості країни з ЄС, врахову-
ючи при цьому особливості її географічного становища, характер
господарських зв'язків, незалежність зовнішньополітичних по-
зицій тощо. І хоча відношення російських фахівців до цієї ідеї
більш менш зрозуміле, узгоджений реальний механізм її прак-
тичної реалізації та напрями подальшого поглиблення
співробітництва ще не визначені. Якщо в економічних питаннях
ЄС для Росії є основним торговельним партнером, то Росія для
ЄС є сьогодні головним чином лише важливим постачальником
енергоресурсів. Реалізація потенціалу в інших галузях економіки
викликає поки що великі складнощі, про що свідчить досить
вузьке коло питань, що стоять на порядку денному взаємовідно-
син ЄС — Росія. Мова йде як про питання традиційного
співробітництва (екологія, нерозповсюдження та роззброєння,
різноманітні технічні консультації і т. ін.), так і питання, активо-
вані ефектом. Одним із засобів подолання існуючої асиметрії
співробітництва вбачається інтенсифікація заходів щодо більш
широкого інтегрування Росії до європейського господарства та
формування в країні умов господарювання відповідно до світо-
вих. Одночасно використання російського енергетичного по-
тенціалу зумовлює не лише можливість задовольнити зростаючі
потреби Європи в енергоносіях, а й прагнення сприяти приско-
ренню економічного зростання країн-кандидатів на вступ до ЄС
та заощадженню коштів, шо мають бути витрачені на вирівню-
вання їх економічного розвитку. Фактично взаємовідносини ЄС
з Росією будуються не лише на принципах сусідства, а й на основі
ідеї включення Росії в загальноєвропейський економічний та
соціальний простір. Між ЄС та Росією фактично існує консенсус
щодо поглибленого «стратегічного партнерства» та формування
«Спільного європейського економічного простору», що передба-
чає сприяння вступу Росії до COT, секторальний рух до вільної
торгівлі, співпрацю в галузі енергетики та захисту довкілля,
діалог щодо проблем безпеки.

4.1. Нові формати зближення України та ЄС у контексті розширення на Схід

Характерною рисою політики ЄС є прагнення виробити універ-
сальну стратегію відносин, яка б в нових умовах визначала його
політику щодо третіх країн, що мають спільний кордон та тісні еко-
номічні стосунки з ЄС. І хоча після розширення ЄС має на східних
кордонах країни колишнього Радянського Союзу, останні значно
різняться за своїм економічном потенціалом, рівнем демократи-
зації суспільства, зовнішньополітичними пріоритетами. Особливе
місце в цьому контексті посідає Україна, яка вимагає враховувати
таку диференціацію при формуванні комунітарної стратегії. При-
клад взаємовідносин ЄС — Україна в цьому контексті є досить ви-
разним, оскільки за наявності спільних цілей і завдань демонструє
принципові розбіжності щодо шляхів їх досягнення. Обидві сторо-
ни зацікавлені в розширенні на територію України зони
стабільності та безпеки, що зумовлено зростанням рівня благоуст-
рою населення, проведенням демократичних реформ у суспільстві.
Україна безпосередньо пов'язує цей рух з майбутнім входженням
до Європейського Союзу, тоді як останній вважає ці реформи лише
передумовою можливого членства, перспективи якого для України
сьогодні не визначені. Частково така позиція ЄС пояснюється
відсутністю достатньо чіткої та узгодженої концепції європейсько-
го інтеграційного процесу, загального бачення майбутнього євро-
пейської інтеграції. Підтвердження різнорідності підходів в ЄС до
інтеграційного процесу служить як радикальна різноманітність
європейських інтеграційних концепцій, починаючи від найбільш
ліберальних моделей, що базуються на принципах міжурядового
співробітництва та досить радикальними федералістськими підхо-
дами, так і ті складнощі, з якими стикається Європейський Союз
при вирішенні внутрішніх комунітарних проблем, що накопичи-
лись.

У запропонованій Комісією стратегії «сусідства» знайшов своє
відображення вже перевірений на країнах ЦСЄ принцип «самоди-
ференціації». Запропонований в Гельсінкі принцип «регати» фак-
тично перекладав відповідальність за успіхи в реформах на самих
країн-кандидатів, що і визначало швидкість їх просування до ЄС.
Цей підхід забезпечує максимально гнучку та диференційовану
форму співробітництва, що на практиці визначає швидкість просу-

Розділ 4. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЄС З УКРАЇНОЮ ТА РОСІЄЮ...

вання кожної країни-кандидата до ЄС. Для України, яка висловлює
готовність інтегруватися до ЄС, такий підхід, за сприятливих внут-
рішніх (внутрішні економічні та політичні реформи) та зовнішніх
факторів (успішні реформи в самому ЄС, які збережуть сприятливі
передумови для наступного розширення), може слугувати інстру-
ментом вироблення української методології наближення до ЄС та
дозволити на практиці продемонструвати свої досягнення на шляху
євроінтеграції порівняно з іншими державами колишнього СРСР.
З огляду на це практичні інтереси України в запропонованій ЄС
політиці «сусідства» можуть бути зосереджені на реалізації конк-
ретних проектів у досить вузьких напрямах співробітництва і вод-
ночас підвищення формату цього співробітництва на якісно новий
рівень. Хоча статус «сусідства» і не передбачає сьогодні реальних
перспектив членства для України, він все ж відкриває більш широкі
можливості для взаємного співробітництва. Перш за все це сто-
сується положень першої частини Комунікації, що розглядає мож-
ливість утворення Зони вільної торгівлі між ЄС та Україною та по-
ширення на неї відповідних положень про вільне пересування
капіталів, товарів, послуг та робочої сили. Незважаючи на дещо те-
оретичний сьогодні характер більшої частини положень спільного
ринку ЄС — Україна, які стосуються, в першу чергу, вільного пере-
сування робочої сили, капіталу та послуг, визначення цих завдань,
як першочергових, може стати важливим кроком на шляху збли-
ження України з ЄС.

Навіть не маючи чітких перспектив щодо членства в ЄС, курс
України на європейську інтеграцію в поєднанні з запропонованим
у Комунікації ЄК рівнем сусідського співробітництва розкриває
шлях до проведення в країні радикальних реформ з метою досяг-
нення європейських та євроатлантичних стандартів. Поступово на-
ближаючись до стандартів ЄС, Україна тим самим інвестує власну
модернізацію, створюючи сприятливі умови для іноземних інвес-
тицій та новітніх технологій, подолання технічної відсталості,
підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товарови-
робника та виходу на світові ринки. Просуванню України в цьому
напрямі має бути підпорядковане і активне співробітництво з
Росією. Участь України в спільних економічних об'єднаннях з Ро- ]

4.1. Нові формати зближення України та ЄС у контексті розширення на Схід

сією має бути своєрідним тактичним кроком на шляху її євроінтег-
рації- Враховуючи існування спільних інтересів та близькість по-
зицій щодо великої кількості питань, активізація українсько-
російських відносин та розвиток нових форм співробітництва на
рівні, що не вимагає особливого інституціонального закріплення,
має не лише прискорити просування України на шляху євроінтег-
рації, а й зробити процес модернізації менш болісним та складним.
Закладена в Концепції ЄС перспектива практичного співробіт-
ництва на основі поетапного підходу відкриває перед Україною мож-
ливості перейти на новий рівень інтеграції з ЄС, який, врешті, може
відповідати зв'язкам, що склалися в межах Європейського еко-
номічного простору. Пропозиції співробітництва в таких сферах, як
транспорт, енергетика, телекомунікації, науково-дослідна робота,
інвестиційна політика, можуть стати практичними кроками на шля-
ху до преференційних торговельних угод, відкриття ринків з утво-
ренням Зони вільної торгівлі. Підтвердженням таких можливостей
служить запропонована Комісією перспектива доступу на
внутрішній ринок ЄС та поширення на сусідні країни, в тому числі
Україну, свободу переміщення капіталів, товарів, послуг та робочої
сили. За цих умов особливого значення набуває вироблення Украї-
ною життєздатної стратегії європейської інтеграції, в межах якої
комплексно визначалися не лише ті чи інші ініціативи, проголошу-
валися цілі та пріоритети, а й чітко визначалися шляхи, засоби та ре-
сурси їх реалізації як на інституційному рівні, так і на основі двосто-
ронніх зв'язків, у тому числі з Росією та іншими країнами СНД.

Досконале розроблення Україною зовнішньополітичної стратегії
вимагає не лише формування її зовнішньополітичної доктрини, а й
чітке вирішення завдань тактичного характеру, від яких значною
мірою залежать не лише витратна частина та терміни процесу її ре-
алізації, а й інколи і сам кінцевий результат. Аналіз європейського
інтеграційного процесу відкриває можливості визначення найбільш
оптимальних шляхів реалізації обраного Україною курсу. Не зважа-
ючи на свій п'ятдесятирічний досвід, європейська інтеграція про-
довжує рухатися емпіричним шляхом, шляхом спроб та помилок.
Саме цим можна пояснити відсутність до сьогодні в ЄС як єдиних
практичних рекомендацій щодо майбутнього європейської інтег-