Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Внутрішнє реформування ЄС у контексті розширення на Схід 3 page





Нсщіональна стратегія інтеграції України до ЄС (Указ Президента України,
червень 1998) // Політика і час. — 2000. — №3-4 (спецвипуск). — С. 15-26.
Ніццький договір та розширення ЄС / М-во юстиції України. Центр порівн.
права; За наук. ред. С. Шевчука. — К.: Логос, 2001. — С, 42.
ХоффманнЛ., Мьоллерс Ф. Україна на шляху до Європи. — К.: Фенікс, 2001. —
С. 103.


 

Розділ 4. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЄС З УКРАЇНОЮ ТА РОСІЄЮ...

них угод, сформовані та вже діяли основні інститути співробітницт-
ва. Подальше просування співробітництва Україна — ЄС та надан-
ня йому більш інтенсивного характеру залежало вже значною
мірою не лише від суб'єктивних факторів, визначених тими чи
іншими мотивами політичних еліт сторін, скільки наявністю
об'єктивних передумов його інтенсифікації. Саме ці питання дво-
сторонніх відносин можна вважати найбільш складними, оскільки
вони майже повністю залежать від проведення радикальних еко-
номічних, політичних та адміністративних реформ в Україні. З цьо-
го моменту у відносинах України та ЄС намітилася певна стагнація,
викликана розбіжностями в оцінці та відношенні сторін до значен-
ня взаємного співробітництва. Наполягаючи на визнанні європей-
ських перспектив України, українська сторона стверджувала, що
саме вони мають стати основними гарантіями ефективності
внутрішніх реформ, економічної та політичної стабільності та про-
сування країни на шляху до євроінтеграції.

Позицію Європейського Союзу в цьому питанні можна харак-
теризувати як таку, що стоїть на суто федералістських, надна-
ціональних позиціях. По-перше, в ЄС сьогодні не бажають навіть
будь-якого обговорення перспектив членства, поки не буде завер-
шено складний етап внутрішнього реформування, викликаного
хвилею розширення на Схід. По-друге, і це фактично є основним у
позиції функціонерів ЄС — членство в ЄС чи така перспектива не
має бути стимулом для проведення внутрішніх реформ потенцій-
ними кандидатами. Право на членство в ЄС є своєрідною винаго- ]
родою для претендента за успішне виконання реформ. Враховую-
чи досвід переговорного процесу ЄС з країнами ЦСЄ, можна го-
ворити про комунітарну позицію, яка будувалася в більшій мірі на
принципах, що розглядали вступ країн ЦСЄ до ЄС не лише як по-
чаток інтеграції, а її завершення, що супроводжується переходом
країн-кандидатів у категорію повноправних членів з відповідними
обов'язками та правами.

Розроблена Комісією стратегія є своєрідною спробою структу-
рувати політику ЄС щодо держав, співробітництво з якими сьо-
годні будується на досить низькій юридичній основі. Мова йде, в
першу чергу, про держави європейського пострадянського просто-
326


4 1 Нові формати зближення України та ЄС у контексті розширення на Схід

У) які після розширення 2004 р. стали безпосередніми сусідами
ЄС, ш° вже само собою відкриває можливості для більш високого
рівня взаємовідносин. Ефективність такого співробітництва в но-
вИх умовах значною мірою залежить від готовності сторін щодо
компромісу в формуванні загальної стратегії взаємовідносин. При-
клад взаємовідносин ЄС — Україна в цьому контексті є найбільш
виразним, оскільки навіть за наявності в цілому спільних цілей і
завдань демонструє значні розбіжності щодо шляхів їх досягнення.
Обидві сторони зацікавлені в розширенні на території України зо-
ни стабільності та безпеки, що зумовлено цілим комплексом еко-
номічних та політичних факторів (зростанням рівня благоустрою
населення, проведенням демократичних реформ в суспільстві). Ук-
раїнське керівництво пов'язує цей рух безпосередньо з довгостро-
ковими перспективами вступу до Європейського Союзу, тоді як ос-
танній вважає ці реформи лише передумовою можливого членства,
перспектива якого для України оцінюється на сучасному етапі не-
можливою.

У зв'язку з цим здається цікавим зупинитися більш детально на
факторах, що визначили появу цього документа, його недоліках та
можливих перспективах для України. Аналізуючи результати однієї
з щорічних конференцій ЄС — Україна в березні 2003 p., яка була
присвячена саме вивченню згаданих вище питань, можна зробити
висновок, що більшість її рішень базувалась на принципах, які ви-
значають процес європейської інтеграції протягом усієї історії його
розвитку. В теорії неофункціоналізму вони знайшли своє відобра-
ження в принципі прагматичного детермінізму, або іншими слова-
ми — прагматичних інтересів. Саме прагматичний інтерес учас-
ників інтеграційного процесу, зрештою, впливає на формування
комунітарної стратегії, визначає політику ЄС щодо третіх країн, є
рушійною силою євроінтеграційного руху країн-кандидатів. Ре-
зультати конференції стали своєрідним компромісом між прагма-
тичними інтересами ЄС та України, спробою знайти сьогодні щось
помірне між радикальними позиціями сторін з питань європейсь-
ких перспектив для України.

Прагматичність інтересів ЄС у запропонованій стратегії «сусід-
ства» визначається рядом факторів. Для Європейського Союзу важ-


Розділ 4. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЄС З УКРАЇНОЮ ТА РОСІЄЮ...

ливо, перш за все, формування на своїх східних кордонах поясу
стабільності та безпеки. Ця досить загальна за значенням мета вже
сама по собі дозволяє ЄС вирішити цілий ряд більш вузьких зав-
дань. Так, вирішення проблеми стабільності на пострадянському
просторі значною мірою може бути здійснено за рахунок підвищен-
ня рівня матеріального благоустрою населення цих країн. Це є фак-
тором, що не лише сприяє їх внутрішній політичній стабільності, а
й значно послаблює нерегульовані міграційні потоки низько-
кваліфікованої робочої сили на Захід. Крім того, підвищення рівня
споживчого ринку в «країнах — сусідах» фактично створює додат-
ковий ринок для комунітарних товарів і, в якійсь мірі, резервний —
в умовах можливих криз перевиробництва. Важливе стабілізуюче
значення, особливо в світлі воєнних дій в Іраку, має також фактор
розширення впливу зони євро і можливе переведення в євро части-
ни національних валютних резервів цих країн.

Запропонований ЄС «статус сусідства» передбачає також мож-
ливість вирішення проблем безпеки в більш широких регіональних
масштабах, додавши до комунітарних механізмів їх регулювання
більш інтенсивне співробітництво з державами, що не входять до
ЄС. Мова йде про такі загальновідомі проблеми, що виходять за
межі компетенції комунітарної політики, як тероризм, нелегальна
міграція, охорона навколишнього середовища, проблеми охорони
здоров'я і т. ін.

Слід ураховувати також, що відповідну роль у формуванні поло-
жень запропонованої концепції «сусідства» відігравало бажання ке-
рівництва ЄС послабити постійно зростаючий з боку української
дипломатії тиск на комунітарні інститути та політичну еліту кра'їн-
членів відносно можливих перспектив вступу України до ЄС1. Не
зважаючи на відсутність в Комунікації ЄК виразних перспектив
членства України в ЄС, Брюссель все ж змінив досить категорич-
ний тон щодо євроінтеграційних перспектив України, який був
характерний для європейських функціонерів протягом 2002 р. До-
статньо згадати серію висловлювань Голови ЄК Р. Проді та комісара

1 «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціаль-
ного розвитку України на 2002—2011 роки». Послання Президента України до
ВеоховноїРягтм _ v mm __ 7/1 ~

Верховної Ради. — К., 2002. — 74 с.


4.1. Нові формати зближення України та ЄС у контексті розширення на Схід

ЄК з питань розширення Г. Верхенгена про відсутність будь-яких
перспектив членства України в ЄС1. У загальній частині запропоно-
ваного Комісією документа згадується стаття 49 Угоди про Євро-
пейський Союз, яка передбачає право кожної європейської держа-
ви претендувати на членство в ЄС. Беручи до уваги більше політич-
ний та декларативний характер цього положення, можна все ж
стверджувати, шо його озвучення в Комунікації певною мірою
свідчить про відкритий характер питання вступу України до ЄС у
майбутньому.

Бажання європейських функціонерів не зв'язувати себе будь-
якими зобов'язаннями з Україною пояснюється також відсут-
ністю сьогодні в ЄС достатньо чіткої та узгодженої концепції
європейського інтеграційного процесу, загального бачення май-
бутнього європейської інтеграції. Підтвердженням різнорідності
підходів в ЄС до інтеграційного процесу служить як радикальна
різноманітність європейських інтеграційних концепцій, почи-
наючи від найбільш ліберальних моделей, що базуються на прин-
ципах міжурядового співробітництва та досить радикальними
федералістськими підходами, так і ті складнощі, з якими стика-
ється Європейський Союз при вирішенні внутрішніх комунітар-
них проблем, що накопичились.

Саме з цієї причини в кінці 90-х років ЄС змушений був відмови-
тися від практики диференційованого підходу до країн-кандидатів,
надавши останнім можливість самостійно контролювати ступінь
наближення до стандартів ЄС. На зміну прийнятої на саміті в Ам-
стердамі в 1997 р. концепції розширення «хвилями», яка передбача-
ла як мінімум дві групи держав-кандидатів, була прийнята нова
стратегія розширення, яка знайшла своє відображення в рішеннях
саміту в Гельсінкі у 1999 р. Запропонований країнам-кандидатам у
Гельсінкі принцип «регати» фактично перекладав відповідальність
на самих кандидатів за успіхи в реформах, які і визначали швидкість
їх просування до ЄС. Цей підхід забезпечує максимально гнучку та
Диференційовану форму співробітництва, що на практиці визначає
швидкість просування кожної країни-кандидата до ЄС. Аналогіч-
ний принцип «самодиференціації» знайшов своє відображення і в

Газета 2000. 27. 09.2002.


 


Розділ 4. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЄС З УКРАЇНОЮ ТА РОСІЄЮ...

запропонованій стратегії «сусідства». Для України такий підхід, ппи
сприятливих внутрішніх (внутрішні економічні та політичні ре-
форми) та зовнішніх факторах (успішні реформи в самому ЄС, які
збережуть сприятливі передумови для наступного розширення)
може слугувати інструментом вироблення української методології
наближення до ЄС та дозволить на практиці продемонструвати свої
досягнення на шляху євроінтеграції у порівнянні з іншими держа-
вами колишнього СРСР.

Обговорення інтеграційних перспектив України здається зав-
часним ще й тому, що сьогодні ЄС переживає новий адаптаційний
період, викликаний розширенням за рахунок одразу 8 держав
Центральної та Східної Європи, а також Мальти та Кіпру, який мо-
же розтягтися не менше ніж на десять років. За сприятливих обста-
вин, перспективи стати членами ЄС для Болгарії та Румунії можуть
бути реалізовані лише починаючи з 2007 р. Наступними на черзі
стоять держави західної частини Балканського півострова, які
підписали Угоди про стабілізацію та асоціацію і які традиційно вхо-
дять в зону стратегічних інтересів країн ЄС. Не можна також знева-
жати зобов'язаннями, наданими ЄС Туреччині. В цих умовах стає
зрозумілим, що українські перспективи входження до ЄС стають
досить невизначеними, щонайменше, стосовно строків.

У зв'язку з вищезгаданим практичні інтереси України в запропо- і
нованій ЄС політиці «сусідства» можуть бути зосереджені на ре-
алізації конкретних проектів у досить вузьких напрямах співробіт-
ництва і водночас підвищення формату цього співробітництва на
якісно новий рівень. Хоча «статус сусідства» і не передбачає сьо-
годні реальних перспектив членства для України, він все ж відкри-
ває більш широкі можливості для взаємного співробітництва.
Перш за все, це стосується положень першої частини Комунікації,
що розглядає можливість утворення Зони вільної торгівлі між ЄС та
Україною та розширення на неї відповідних положень про вільне
пересування капіталів, товарів, послуг та робочої сили. Не дивля-
чись на не характерний сьогодні для відносин ЄС — Україна харак-
тер більшої частини положень спільного ринку, які стосуються в
першу чергу вільного пересування робочої сили, капіталу та послуг,
визначення цих завдань як першочергових може стати важливим


4.1. Нові формати зближення України та ЄС у контексті розширення на Схід

кроком на шляху реальної інтеграції України в ЄС. Враховуючи, що
аналогічні умови відносин пропонуються одночасно і іншим краї-
нам-сусідам, в тому числі країнам Північної Африки, поступове
поширення чотирьох свобод саме на Україну буде свідчити про
справді диференційований підхід ЄС до країн, які залучаються до
стратегії сусідства. У той же час слід брати до уваги, що за найоп-
тимістичнішими підрахунками експертів без відповідної допомоги
ЄС Україні при 7 % щорічного росту ВНП знадобиться не менше
40-50 років для досягнення відповідного економічного рівня, що
дозволить їй без втрат брати участь у Спільному ринку'.

Концентрація уваги ЄК у цьому документі на питання еко-
номічного співробітництва для України має першочергове значен-
ня, оскільки ця сфера в чинній з 1998 р. Угоді про партнерство та
співробітництво між Україною та ЄС знаходиться практично на
другому плані після питань політичного співробітництва. Доміну-
вання політичних питань в УПС фактично відображало на той день
ступінь і порядок реальної зацікавленості ЄС в співробітництві з
Україною. Так, не зважаючи на постійне зростання товарообігу, в
якому торгівля з ЄС в загальному об'ємі української зовнішньої
торгівлі зросла з 15 % в 1995 p., 18 % в 1999 р. до 24,5 % в 2002р., Ук-
раїна продовжує займати в торгівельних преференціях ЄС менше
1 %2. Обсяги прямих іноземних інвестицій країн ЄС в Україну та-
кож дуже малі як порівняно з іншими країнами ЦСЄ, так і врахову-
ючи потреби України в капіталовкладеннях. Лише одностороння
залежність України від торгівельно-економічного співробітництва
з ЄС певною мірою пояснює досить низьку договірно-правову базу
УПС. За своєю економічною суттю УПС практично нічим не
відрізняється від звичайних угод про торгівлю та співробітництво і є
лише дещо модернізованою формою стандартних непреференційо-
ваних угод. За рівнем своїх економічних можливостей УПС посту-
пається угодам про асоціацію, що передбачають автономні префе-

1 Украинский монитор. - 17.09.2004. - С. 5; Рудяков П. М. ЄС - 25 - Україна:
чи буде знайдено новий формат відносин? // Геополітика і геостратегія. —

2004.-№3.-С. 9.

2 Дорога в майбутнє — дорога в Європу. Європейська інтеграція України. — К.:

ЦЄМД, 2000.-С. 17-18.


Розділ 4. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЄС З УКРАЇНОЮ ТА РОСІЄЮ...

ренції, які ЄС підписав з рядом країн, що розвиваються, угодам про
вільну торгівлю і митний союз, підписані ЄС з Туреччиною та Ізраї-
лем і тим більше Європейським угодам, в тому числі Угоді про
Європейський економічний простір, який відкриває шлях до пов-
ної інтеграції.

Для порівняння можна взяти структуру торгівлі між ЄС та краї-
нами-кандидатами, яка характеризується високою питомою вагою
промислових товарів, що складають близько 90 %, при цьому 44,2 %
з них — продукція машинобудівництва. Частка сировини у взаєм-
ній торгівлі становить лише 5,7 %. Що стосується України, то
структура її торгівлі характеризується низькою часткою продукції
машинобудування та високою питомою вагою товарів з низьким
рівнем промислової обробки. Класифікація українського експорту
показує, що, отримавши в спадщину структуру виробництва ко-
лишнього СРСР, де перевага віддавалась важкій промисловості,
експорт капіталомісткої продукції протягом 90-х років переважав.
Лише з середини 90-х років трудомістка продукція вийшла на друге
місце. Це відрізняється від структури експорту до ЄС країн ЦСЄ.
У цих країнах трудомістка продукція посіла місце капіталомісткої
ще в 1992 р. і з того часу постійно переважала. Більше того, торго-:
вельний баланс трудомісткої продукції завжди був негативним в
Україні, тоді як у країнах ЦСЄ така продукція у торговому балансі
завжди переважала1. Така структура товарообміну дозволяє робити
висновок про відсутність сьогодні сумісності структури української
зовнішньої торгівлі з структурними пріоритетами розвитку кому-
нітарного ринку. При цьому розширення ЄС на Схід лише за-
кріплює цю структурну несумісність, зумовлену результатами тяж-
кої пострадянської спадщини та відставання України від країн-
кандидатів за параметрами структурного розвитку економіки2.

Досить чітка різниця в структурі торгівлі проглядає між Украї-
ною та країнами ЦСЄ і стосовно внутрішньогалузевої торгівлі.

1 Дорога в майбутнє — дорога в Європу. Європейська інтеграція України. — К.:
ЦЄМД, 2000. - С. 93.

2 Структуру зовнішньої торгівлі України див. у: Розширення ЄС і Україна
(аналітична доповідь Центру Разумкова) // Національна безпека і оборона. —
2001.-№ 11 (23).-С. 16-18.


4.1. Нові формати зближення України та ЄС у контексті розширення на Схід

ІЗнутрішньогалузева торгівля, що переважає у зовнішній торгівлі
країн з ринковою економікою, не проявляє тенденції до зростання
у випадку відносин між ЄС та Україною. Рівень внутрішньогалузе-
вої торгівлі може служити показником того, наскільки інтегрова-
ною є національна економіка в світову економіку. Цей тип торгівлі
розвивається з огляду на те, як виробничі структури торговельних
партнерів стають дедалі більш схожими.

Як висновок можна стверджувати, що торгівля України з ЄС ще
не розвивається за схемою торгівлі більш розвинутих східних країн.
В Україні ще відсутні достатні структурні реформи, здатні транс-
формувати успадковану від СРСР систему виробництва, що в свою
чергу затримує пристосування до нових умов та виробництво нових
товарів. Перехід від статусу країни із «поверхневою інтеграцією»,
що передбачає просте скасування митних тарифів, кількісних об-
межень та інших бар'єрів торговельної політики на кордоні до про-
цесу «глибокої інтеграції» на рівні міжгалузевого співробітництва з
країнами Європи, що відкриває реальні можливості створення зо-
ни вільної торгівлі, можливе лише через впровадження широкої за-
конодавчої, адміністративної та судової реформи в Україні. Перс-
пектива вступу України до COT вже сьогодні вимагає дотримання
широкого кола зобов'язань у таких сферах, як політика конку-
ренції, що містить питання надання державної допомоги, державні
постачання, технічні стандарти і сертифікація, митні норми та пра-
вила походження, і в багатьох інших сферах, на які поширюється
діюча зона вільної торгівлі.

У цьому плані неможливо залишити поза увагою відносини Ук-
раїни з Росією. Росія займала і продовжує займати важливе місце в
українській зовнішній політиці. Характеризуючи співвідношення
європейських пріоритетів української зовнішньої політики з відно-
синами із Росією, колишній міністр закордонних справ України
Анатолій Зленко підкреслював, що «між цими двома процесами не-
має суперечності. Вони взаємно доповнюють і підсилюють один
одного»1. Однак така взаємна доповнюваність європейської орієнтації

Зленко А. М. Зовнішня політика України: від романтизму до прагматизму.
(Виступи, промови, інтерв'ю та статті Міністра закордонних справ України
А. М. Зленка). - К.: Преса України, 2001. - С. 23.


Розділ 4. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЄС З УКРАЇНОЮ ТА РОСІЄЮ...

України можлива лише при існуванні відповідної межі, що має об-
межувати максимальний рівень співробітництвом з Росією, який
би не вступав у протиріччя із курсом на європейську інтеграцію.

Не зважаючи на початкову вигідність проросійської орієнтації
економіки України та її участь в різноманітних економічних об'єд-
наннях на пострадянському просторі, в першу чергу в Євразійсько-
му економічному спітоваристві та Єдиному економічному просторі
(ЄЕП), європейський напрям розвитку української економіки має
залишатися пріоритетним. Цей підхід є домінуючим як серед ук-
раїнських науковців, так і серед більшої частини політичної еліти
України, яка розглядає підписані у вересні 2003 р. в Ялті угоди про
ЄЕП як такі, що повинні обмежитися лише формуванням зони
вільної торгівлі з Росією, Білоруссю та Казахстаном і в жодному
разі — митним союзом1. Участь України в такого роду об'єднаннях
має підпорядковуватись винятково національним інтересам, що
виключає будь-яке поглиблене економічне співробітництво на
наднаціональному рівні, яке б не корегувалося із стратегічним кур-
сом України на європейську інтеграцію. Враховуючи, що сам факт
участі в ЄЕП ще не є запереченням євроінтеграційних прагнень Ук-
раїни, колишній перший заступник міністра закордонних справ
України з питань європейської інтеграції В. Чалий назвав чотири
основні фактори, відповідно до яких можливий розвиток паралель-
ного співробітництва: формування ЄЕП є комплементарним про-
цесом до європейської інтеграції України; ЄЕП має бути лише
інструментом для утворення рамочних умов розвитку регіонально-
го економічного співробітництва; участь в ЄЕП лише в межах та
формах, що не протидіють курсу України на європейську інтег-
рацію; максимальна межа участі України в ЄЕП є зона вільної
торгівлі2.

І навпаки, поглиблення співробітництва з ЄС в економічній
сфері має створити сприятливі умови для реформування українсь-
кої економіки відповідно до стандартів ЄС, що в свою чергу не-
минуче приведе її на шлях інтенсивного розвитку. Як стверджує

' Газета 2000. 24.05.2002; Факты. 29 мая 2002; Украинская Инвестиционная

Газета, 23 сентября 2003 г., № 38(416). — С. 2.
2 Зеркало недели. — № 37 (462). - 2003.


4.1. Нові формати зближення України та ЄС у контексті розширення на Схід

директор Національного інституту стратегічних досліджень
д. Гальчинський, «поставлена мета інтеграції в Європейський Со-
юз може стати вже сама по собі потужним стимулом консолідації
влади, необхідних системних перетворень, інституційних ре-
форм»'. Слід ураховувати при цьому, що фактор доступу до дешевої
російської енергетичної сировини може зіграти не лише позитивну
роль, пом'якшивши негативні ефекти від переходу української еко-
номіки на інтенсивний шлях розвитку, а й негативну, загальмував-
ши впровадження сучасних енергозберігаючих технологій та зро-
бивши такий перехід хоча й менш болючим та радикальним, але
при цьому більш тривалим. Більше того, чинник дешевої енергоси-
ровини також можна поставити під сумнів, ураховуючи те, що
однією з умов вступу Росії до СОТ є вирівнювання її внутрішніх цін
на нафту та газ відповідно до світових. Згідно з досягнутими домо-
вленостями Росія має поступово підвищувати ціни на цей продукт,
довівши їх у 2012 р. до світових стандартів.

Поступова переорієнтація зовнішньоекономічних пріоритетів
України свідчить про значне зниження в її товарообігу частки Росії
та таких залежних від неї економічних об'єднань, як Євразійське
економічне співтовариство. І хоча ЄврАзЕС є на сьогодні основним
торговельним партнером України, частка якого в 2001 р. складала
43,7 % загального українського імпорту та 25,1 % українського екс-
порту, частка Росії в товарообігу України поступово зменшувалася.
Якщо в 1995 р. у імпорті України лише на частку Росії припадало
53,3 %, а в експорті — 43,4 %, то вже в 2001 р. ці показники складали
36,9 % та 22,6 % відповідно2. У 1999 р. обсяги російсько-української
зовнішньої торгівлі впали на 17 % порівняно з показником 1998 р,,
перевищивши аналогічні показники з Білоруссю лише на 300 млн
дол. США. За період з 1996 по 1999 pp. обсяги російсько-українсь-
кої торгівлі зменшилися майже на 50 %3. Слід враховувати при цьо-
му, що політичні питання як можливі причини спаду торгівлі з
Росією є відносно незначними. Вирішальну роль у зниженні показ-

1 Гальчинський А. С. Україна — на перехресті геополітичних інтересів. — К.:

Знання України, 2002. — С. 141.

Зеркало недели. — 27 апреля — 11 мая. — 2002.
3 Бюллетень иностранной коммерческой информации. — 2000, 29 февраля. —

№ 23. - С. 3.


 


Розділ 4. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЄС З УКРАЇНОЮ ТА РОСІЄЮ...

ників торгівлі відіграють, в першу чергу, такі об'єктивні причини
як низька продуктивність праці, яка робить велику кількість то-
варів неконкурентоспроможними на будь-якому ринку, інколи, не
зважаючи навіть на встановлення преференційних режимів. Крім
постійно зростаючої динаміки росту торгово-економічного
співробітництва з ЄС та його новими членами, яке вже сьогодні
посідає друге місце після співробітництва з СНД, слід враховувати
також перспективність європейського напряму розвитку українсь-
кого експорту, оскільки саме торгівля з розширеним ЄС для Украї-
ни дає позитивне сальдо (2,5 млрд дол. у 2002 p.), тоді як з країнами
ННД воно майже завжди негативне (2,4 млрд дол.)'.

Закладена в Концепції ЄС перспектива практичного співробіт-
ництва на основі поетапного підходу відкриває перед Україною
можливості перейти на новий рівень інтеграції з ЄС, який, врешті,
може відповідати зв'язкам, що склалися в межах Європейського
економічного простору. Пропозиції співробітництва в таких сфе-
рах, як транспорт, енергетика, телекомунікації, науково-дослідна
робота, інвестиційна політика, можуть стати практичними крока-
ми на шляху до преференційних торгівельних угод, відкриття
ринків з утворенням Зони вільної торгівлі. Підтвердженням такі...
можливостей служить запропонована Комісією перспектива досту-
пу на внутрішній ринок ЄС та поширення на сусідні країни, в тому
числі Україну, свободи переміщення капіталів, товарів, послуг та
робочої сили. І хоча зараз складно проводити будь-які аналогії з
історією утворення Європейської економічної зони, слід згадати,
що однією з причин її формування було прагнення ЄС упередити
чергове розширення за рахунок країн ЄАВТ. Однак саме під час пе-
реговорів щодо утворення ЄЕЗ була проведена адаптація з acquis
communautaire,
що створило сприятливі умови для вступу Австрії,
Швеції та Фінляндії до ЄС.

Прагнення ЄС поряд із вирішенням економічних завдань спів-
робітництва з «сусідніми» країнами створити навколо своїх кор-
донів зону стабільності та безпеки також зберігає для України до-
сить важливі практичні перспективи. Пропозиція ЄС інтенсифіку-

 

1 Зеркало недели. - №37 (462). — 2003.


4.1. Нові формати зближення України та ЄС у контексті розширення на Схід

вати взаємне співробітництво і допомогу у боротьбі з основними
загрозами безпеки, такими як тероризм, транснаціональна злочин-
ність, митні та фіскальні порушення, ядерна і комунікаційна безпе-
ка, охорона навколишнього середовища, крім звичайних в цих ви-
падках позитивних моментів, дозволяє закріпити за Україною ста-
тус надійного транзитного шляху для енергоносіїв в Європу з Росії,
Прикаспійських держав та, можливо, країн Близького Сходу (фор-
мування коридору TRACECA — Європа — Кавказ — Азія). Сформо-
вана в Україні ще за радянські часи газо-нафтова транспортна сис-
тема дозволяє транзитне транспортування 170 млрд кубометрів газу
та 65 млн тонн нафти на рік1. Сьогодні Україна є єдиним крупним
транзитером російського газу в Європу. Через її територію прохо-
дить 93,5 % російського газу, що експортується в Європу і від якого
залежать всі країни ЦСЄ — кандидати на вступ до ЄС, а також
Австрія, Греція, Італія, Німеччина та Франція2. Загалом через тери-
торію України транспортується 20 % природнього газу та 16 % наф-
ти, що споживається країнами ЄС3.

Це особливо важливо в умовах, коли ЄС приділяє зростаючу ува-
гу диверсифікації джерел та шляхів постачання таких енергоносіїв,
як газ та нафта, що відбувається на фоні динамічного збільшення їх
споживання сьогодні і ще більшого зростання їх енергозалежності в
перспективі. До 2010 р. європейський ринок очікує збільшення
імпорту природного газу до 270 млрд кубічних метрів порівняно з
140 млрд кубічних метрів у 1995 p., що означає дедалі більш зрос-
таючу залежність Європи від імпорту газу з неєвропейських країн4. При
Цьому Росія може збільшити експорт свого газу до 160 млрд кубічних

Европейский Союз и европейские страны СНГ. — М.: Центр постсоветских
исследований МГИМО (У) МИД России, 2002. — С. 164; Материалы между-
народной конференции «Российско-украинские отношения: преемствен-
ность и развитие», Одесса, 28—29 октября 1997. — С. 51.

Date: 2015-09-05; view: 359; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию