Стаття 184. Інші екологічні фонди

Відповідно до законодавства України можуть утворюватися інші фонди, призначені для фінансування заходів щодо охорони довкілля, збереження біологічного різноманіття, раціонального використання та відновлення природних ресурсів.

Глава 24. Екологічне страхування

Стаття 185. Поняття, мета та завдання екологічного страхування

1. Екологічне страхування – це система захисту майнових інтересів громадян, підприємств, установ та організацій на випадок негативного впливу на їх здоров’я чи/та майно, погіршення екологічної обстановки в результаті техногенних аварій, катастроф, іншого забруднення довкілля чи прояву стихійних сил природи.

2. Метою екологічного страхування є повний або частковий захист майнових інтересів страхувальників в разі погіршення екологічної ситуації внаслідок техногенних аварій чи катастроф, що спричинили шкоду життю, здоров‘ю людей, а також майну юридичних та фізичних осіб, а також природним об‘єктам та ресурсам.

Стаття 186. Форми екологічного страхування

1. Екологічне страхування здійснюється у формі обов‘язкового або добровільного екологічного страхування.

2. Обов‘язковому екологічному страхуванню підлягає відповідальність суб‘єктів господарювання, діяльність яких становить підвищену екологічну небезпеку або має особливе значення для охорони довкілля, життя та здоров‘я людей та пов‘язаного з цим захисту майнових прав юридичних і фізичних осіб.

3. Екологічне страхування таких об‘єктів здійснюється на випадок заподіяння ними шкоди третім особам.

4. В Україні здійснюються такі види обов‘язкового екологічного страхування:

а) страхування відповідальності суб‘єктів господарювання, які експлуатують промислові підприємства, які становлять підвищену екологічну небезпеку, на випадок заподіяння такими об‘єктами шкоди природним об‘єктам та ресурсам, життю, здоров‘ю людей, майну фізичних та юридичних осіб;

б) страхування відповідальності суб‘єктів господарювання, які експлуатують магістральні, промислові та внутрішньооб‘єктні нафто-, газо- та трубопроводи на випадок заподіяння такими об‘єктами шкоди природним об‘єктам та ресурсам, життю, здоров‘ю людей, майну фізичних та юридичних осіб;

в)страхування відповідальності суб‘єктів, які здійснюють діяльність у сфері поводження з небезпечними відходами на випадок заподіяння шкоди природним об‘єктам та ресурсам, життю, здоров‘ю людей, майну фізичних та юридичних осіб;

г) страхування відповідальності суб‘єктів діяльності у сфері централізованого питного водопостачання та водовідведення на випадок заподіяння шкоди життю, здоров‘ю фізичних осіб, природним об‘єктам та ресурсам;

д) страхування відповідальності суб‘єктів господарювання, розміщених в межах територій та об‘єктів природно-заповідного фонду, за шкоду, заподіяну таким територіям та об‘єктам.

5. Законами України можуть бути встановлені інші види обов‘язкового екологічного страхування та види обов‘язкового страхування, якими передбачено відшкодування збитків за шкоду завдану природному середовищу.

6. Порядок та умови добровільного екологічного страхування, визначаються договором екологічного страхування відповідно до законодавства.

Стаття 187. Страхова діяльність у сфері екологічного страхування. Договір екологічного страхування

1.Страховою діяльністю у сфері екологічного страхування є діяльність страховиків з укладання договорів екологічного страхування, співстрахування чи перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням і розміщенням страхових резервів та управлінням ними згідно із законодавством, а також з виконанням узятих страхових зобов’язань.

2. Договір екологічного страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну шкоду в межах страхової суми третім особам, а страхувальник зобов’язується здійснювати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

3. Факт укладення договору екологічного страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що оформляється згідно із законодавством і є формою договору страхування.

4. Форма типового договору, порядок проведення та особливі умови ліцензування обов’язкового екологічного страхування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 188. Страхове відшкодування

1.У разі настання страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування третім особам за шкоду, заподіяну внаслідок аварійного забруднення довкілля, згідно із законодавством.

2. Страхове відшкодування не може перевищувати розмір прямих збитків, заподіяних третім особам унаслідок аварійного забруднення довкілля, та ліміт відповідальності страховика у разі його встановлення у договорі страхування.

3. Виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір шкоди, зокрема:

страхового акта (аварійний сертифікат), складеного страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром), яка згідно із законодавством має право визначати причини настання страхового випадку та розмір шкоди, заподіяної внаслідок аварійного забруднення довкілля. Розмір заподіяної шкоди визначається на основі відповідних нормативно-правових актів, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;

документального підтвердження факту настання страхового випадку;

заяв, поданих у зв’язку з настанням страхового випадку;

інших документів, передбачених договором екологічного страхування.

4. Відшкодуванню при екологічному страхуванні не підлягає шкода:

пов’язана з генетичними наслідками, зумовленими аварійним забрудненням навколишнього природного середовища;

заподіяна майну, життю та здоров’ю працюючих у страхувальника.

5. Якщо стосовно страхувальника на момент настання страхового випадку діяли інші договори екологічного страхування щодо одного ризику аварійного забруднення навколишнього природного середовища, то кожен страховик виплачує третім особам страхове відшкодування пропорційно частці страхової суми згідно з укладеним договором екологічного страхування у загальній страховій сумі у межах заподіяної шкоди.

Стаття 189. Ліміт відповідальності страховика у сфері екологічного страхування

1. Розмір відшкодування третім особам шкоди, заподіяної внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища, може обмежуватись лімітом відповідальності страховика.

2. Ліміт відповідальності страховика може встановлюватися на весь строк дії договору страхування для виплат за позовом (позовами).

3. Ліміт відповідальності страховика встановлюється на основі нормативно-правових актів щодо оцінки шкоди, заподіяної аварійним забрудненням навколишнього природного середовища, затверджених Кабінетом Міністрів України.

4. У разі заподіяння шкоди третім особам на суму, що перевищує ліміт відповідальності, страховик відшкодовує кожному з потерпілих (у разі, якщо позови вчинено ними одночасно) суму пропорційно обсягу шкоди, заподіяної кожній з цих осіб у межах ліміту відповідальності.