Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Стаття 153. Умови спеціального використання об'єктів Червоної книги України





 

1. Спеціальне використання (добування, збирання) об'єктів Червоної книги України здійснюється у виняткових випадках лише у наукових і селекційних цілях, у тому числі для розмноження, розселення і розведення у штучно створених умовах, а також для відтворення популяцій за дозволом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів на підставі рішень Національної комісії з питань Червоної книги України, прийнятих відповідно до її повноважень.

 

2. Порядок видачі та форма дозволів на спеціальне використання (добування, збирання) об'єктів Червоної книги України визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Стаття 154. Охорона природних рослинних угруповань. Ведення Зеленої книги України

 

1. Зелена книга України - офіційний державний документ, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні.

2. Зелена книга є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угруповань. Охорона цих угруповань спрямовується на збереження їх ценотичної структури, популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання.

3. Визначення природних рослинних угруповань, які підлягають занесенню до Зеленої книги, здійснюється відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

4. Охорона природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги, забезпечується шляхом:

установлення їх особливого правового статусу, врахування вимог щодо охорони цих угруповань під час розроблення нормативно-правових актів;

створення на місцевостях, де існують угруповання, біосферних заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі транскордонних;

врахування спеціальних вимог щодо їх збереження під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальної документації, проведення екологічної експертизи тощо; проведення постійного спостереження (моніторингу) за їх станом та необхідних наукових досліджень;

запровадження особливих видів режиму збереження; проведення відповідної еколого-просвітницької роботи та інформування громадськості про їх стан;

установлення адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження угруповань та їх місць зростання; приєднання України до відповідних природоохоронних конвенцій, укладення міжнародних угод у цій сфері.

5. Відтворення рослинних угруповань здійснюється на основі науково обгрунтованих заходів шляхом: сприяння їх природному відновленню; запобігання небажаним змінам та негативному антропогенному впливу; їх формування на штучно створених об'єктах природно-заповідного фонду, запобігання фрагментації природних систем у процесі господарської діяльності, перерозподілу земельного фонду, переведення земель у категорії та зміні цільового призначення, паюванні, наданні у власність та користування та інших видах антропогенного використання екотопів рослинних угрупувань.

6. Зелена книга містить таку інформацію: біномінальна наукова назва рослинного угруповання, його синфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус, поширення в Україні, фізико-географічні умови, біотоп, фітоценотична, аутфітосозологічна та ботаніко-географічна значущість, ценотична структура та флористичне ядро, потенціал відновлюваності, вид режиму збереження, обгрунтування необхідності здійснення охорони, біотехнічні і созотехнічні рекомендації, джерела інформації, картосхема поширення угруповання.

7. Пропозиції щодо занесення до Зеленої книги чи вилучення з неї рослинних угруповань можуть подаватися науково-дослідними установами, державними та громадськими організаціями, окремими вченими, фахівцями, що займаються охороною та використанням природних рослинних ресурсів, разом з відповідним науковим обгрунтуванням із зазначенням відомостей про ботаніко-географічне та історичне значення, рідкісність, кількість місць зростання та їх площу, рівень стабільності екологічних умов та інших показників, що свідчать про необхідність вжиття заходів для охорони певних угруповань.

8. Ведення Зеленої книги покладається на центральний орган виконавчої влади з питань екології і природниї ресурсів і фінансується за рахунок державного бюджету.

9. Державний контроль за дотриманням вимог щодо охорони, відтворення та використання рослинних угруповань здійснює центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів.

10. Центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів забезпечує: офіційне видання Зеленої книги не рідше ніж один раз на 10 років та розповсюдження її примірників; оперативне інформування заінтересованих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій та громадян про зміни, що вносяться до Зеленої книги.

 

Стаття 155. Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні

 

1. Особливій охороні підлягають природні території та об'єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ, збереження біологічного різноманіття.

2. Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України.

3. Природні території та об‘єкти, що підлягають особливій охороні, входять до екологічної мережі України.

4. Правовий режим територій та об‘єктів, що підлягають особливій охороні, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

 

Глава 20. Надзвичайні екологічні ситуації

Стаття 156. Надзвичайні екологічні ситуації та заходи щодо їх запобігання

1. Надзвичайна екологічна ситуація - ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в довкіллі (втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення довкілля, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах), усунення яких потребує застосування надзвичайних заходів з боку держави.

 

2. Під час проектування і експлуатації споруд та інших об'єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля, розробляються і здійснюються заходи інженерного захисту з метою запобігання виникненню надзвичайної екологічної ситуації в наслідок техногенної аварії чи стихійного лиха. Заходи інженерного захисту населення і території повинні передбачати: врахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування можливих проявів у окремих регіонах та на окремих територіях небезпечних і катастрофічних явищ; раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їх діяльності у разі виникнення аварій для безпеки населення і довкілля; спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності; розроблення і здійснення заходів безаварійного функціонування екологічно небезпечних об‘єктів; створення комплексної схеми захисту населених пунктів та об'єктів господарювання від небезпечних природних процесів; розроблення і здійснення регіональних та місцевих планів запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій; організацію будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення; реалізацію заходів санітарної охорони території

 

3. Суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний: вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу; повідомляти про аварію, що сталася на об'єкті підвищеної небезпеки, і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та населення; забезпечувати експлуатацію екологічно небезпечних об'єктів з додержанням мінімально можливого ризику; виконувати вимоги цього Кодексу, Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру” та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність екологічно небезпечних об‘єктів.

 

4. Суб'єкт господарської діяльності зобов‘язаний мати план локалізації і ліквідації аварій для кожного екологічно небезпечного об'єкта, який вони експлуатують або планують експлуатувати., який затверджується у встановленому законодавством порядку.

 

5. Державні органи по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і атомній енергетиці разом із спеціально уповноваженими державними органами виконавчої влади з питань охорони довкілля та використання природних ресурсів систематично проводять перевірки стану екологічно небезпечних об'єктів та виконання відповідних заходів і вимог щодо їх безпечної експлуатації.

 

6. Перелік екологічно небезпечних об'єктів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

 

Стаття157. Заходи реагування на надзвичайні екологічні ситуації

 

У разі аварії, що спричинила забруднення довкілля, підприємства, установи, організації зобов'язані негайно приступити до ліквідації її наслідків. Одночасно посадові особи або власники підприємств, керівники установ і організацій зобов'язані повідомляти про аварію і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування в порядку встановленому цим Кодексом та Законом України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру”.

 

Стаття 158. Зона надзвичайної екологічної ситуації. Оголошення ними територій

1. Зона надзвичайної екологічної ситуації – окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація, що внаслідок цього отримала спеціальний тимчасовий статус з боку держави.

 

2. Території, що постраждали внаслідок аварій, катастроф, стихійного лиха, в разі виникнення загрози для життя і здоров‘я населення, негативних змін у довкілля, пов‘язаних з втратою, виснаженням чи зниженням окремих природних комплексів та ресурсів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах, оголошуються зоною надзвичайної екологічної ситуації, в порядку встановленому цим Кодексом.

 

Date: 2015-09-05; view: 444; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию