Поняття про фізичну реабілітацію

Поняття “фізична реабілітація” було введено Ю.М.Ніколаєвим та В.М.Видріним у 1974 році. В.М.Видрін подає наступне визначення даного терміну: “ Фізична реабілітація – це діяльність по відновленню частково втрачених або послаблених психофізичних функцій і здібностей людини. Вона задовольняє потреби в лікуванні і відновленні сил людини засобами фізичної культури: фізичні вправи, масаж, баня, водні процедури і т.п.”.

Фізична реабілітація є невід’ємною складовою, основною частиною медичної реабілітації.

Фізична реабілітація в сучасному суспільстві посідає провідне місце і використовується як ефективний засіб комплексного відновлення фізичного здоров’я і роботоспроможності хворих, спортсменів, інвалідів та ін. Вона діє за рахунок широкого впровадження основ здорового способу життя, використання різноманітних фізичних вправ і природних чинників як найбільш природовідповідних засобів відновлення, оздоровлення та профілактики багатьох захворювань, травм та ін. Можливості фізичної реабілітації, оздоровлення населення і оптимізації процесів відновлення його здоров’я визначаються її природним (натуральним) потенціалом засобів і технологій, які в готовому вигляді використовуються нею з оточуючого природного середовища і які в сукупності забезпечують гармонійне становлення людської індивідуальності.

Завданнями фізичної реабілітації є усунення функціональних дисфункцій, що виникають в організмі і обумовлені зривом або недостатністю адаптаційних механізмів. При цьому застосування засобів і методів фізичної реабілітації необхідне як з метою профілактики можливих розладів здоров’я, так і з оздоровчо-реабілітаційною метою: в гострому, підгострому періодах захворювання, а також при нестійкій ремісії та хронізації патологічного процесу.

Формування фізичної реабілітації як окремої навчальної спеціальності розпочалося в Україні у середині 90-х років XX століття. Передумовами для цього стали політичні, економічні та соціальні зміни у державі, серед яких, зокрема, автор зазначає такі:

- зростаюча актуальність проблеми збереження та відновлення здоров’я громадян;

- активізація діяльності громадських організацій інвалідів, котрі виразно заявили про необхідність соціалізації неповносправних осіб в українському суспільстві;

- розвиток нових форм власності та перехід сфери послуг, у тому числі охорони здоров’я, на ринкові засади діяльності;

- розвиток міжнародної співпраці у сферах охорони здоров’я, освіти і соціальної політики.