Інструменти грошово-кредитного регулювання

У процесі здійснення грошово-кредитної політики НБУ використовує: визначення норм обов'язкових резервів;процентну політику;рефінансування комерційних банків;операції з цінними паперами на відкритому ринку;підтримання курсу національної валюти;регулювання імпорту та експорту капіталу. Визначення норм обов'язкових резервів полягає в тому, що НБУ встановлює комерційним банкам та іншим кредитним установам нормативи обов'язкового резервування залучених коштів. Розмір обов'язкових резервів установлюється в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів. - сильний інструмент грошово-кредитної політики. На грошову масу він впливає не тільки через зміну обсягу ресурсів кожного комерційного банку, а й через зміну грошового мультиплікатора. Процентна політика як полягає в тому, що НБУ визначає рівень процентних ставок за ломбардними й обліковими кредитами, які він надає комерційним банкам у порядку рефінансування їхніх активних операцій.Якщо НБУ проводить політику стримування, він підвищує процентні ставки, що зменшує попит на кредитні гроші. У разі протилежної політики, НБУ знижує рівень процентних ставок за своїми активними операціями, що стимулює попит на позички.Рефінансування КБ. КБ звертаються до нього за кредитом найчастіше у разі появи тимчасового дефіциту первинних резервів. Такі позики банки просять, як правило, на короткий строк і одержують у порядку переобліку комерційних векселів чи під заставу цінних паперів, у тому числі й комерційних векселів. Операції з цінними паперами полягають у змінах обсягів купівлі та продажу НБУ цінних паперів: казначейських зобов'язань (депозитних сертифікатів), інших цінних паперів.За умов, коли потрібно стабілізувати чи зменшити масу грошей в обігу, стримати зростання попиту, знизити інфляцію, НБУ продає цінні папери комерційним банкам. В останніх зменшуються первинні резерви, а внаслідок цього скорочується загальний обсяг грошової маси.Якщо потрібно збільшити грошову масу, НБУ купує цінні папери в комерційних банків, підприємств, населення. Внаслідок такої операції в зазначених суб'єктів збільшуються залишки грошей, у тому числі і на їхніх рахунках у банках, і відповідно зростає обсяг грошей в обігу.Політика підтримання курсуНБУ забезпечує управління валютними резервами, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на валютних ринках із метою підтримання курсу національної валюти відносно іноземних валют і впливу на загальний попит і пропозицію грошей у державі.Якщо попит на іноземну валюту, перевищує пропозицію, це може призвести до падіння курсу національної валюти. Щоб цього не допустити, НБУ продає частину свого валютного резерву, урівноважуючи попит із пропозицією і відповідно підтримуючи курс національної валюти. До купівлі іноземної валюти на валютному ринку НБУ вдається тоді, коли пропозиція на таку валюту перевищує попит і це може призвести до ревальвації національної валюти. Регулювання імпорту та експорту капіталу є інструментом впливу на грошову масу в обігу, який застосовується НБУ через: реєстрацію імпорту та експорту капіталу; установлення мак та мін розмірів процентних ставок за іноземними депозитами в укр банках.

23. Історичний розвиток форм вартості та грошей. Процес еволюції та становлення грошей представляє собою розвиток форм вартості, тобто розвиток мінової вартості. Перша форма – проста, або випадкова форма вартості властива низькому рівню розвитку продуктивних сил. При натуральному господарстві надлишок продукції виникав лише періодично, час від часу. Товари, які вироблялися в надлишку, випадково змінювали свою вартість через посередництво іншого товару (наприклад, одна вівця дорівнювала одному мішку зерна). Мінова вартість при такому обміні могла часто змінюватися в часі і просторі. Однак вже в цій простій формі вартості були закладені основи майбутніх грошей. Еквівалентна форма вартості має наступні особливості: споживча вартість товару-еквіваленту (зерна) служить формою прояву своєї протилежності – вартості товару (вівці); індивідуальна праця, витрачена на виробництво товару-еквіваленту (зерна), виражає свою протилежність – суспільну працю; конкретна праця, закладена в товарі-еквіваленті (зерні), служить формою прояву абстрактної праці. Друга форма - розгорнута форма вартості. З подальшим розподілом праці і зростанням виробництва все більше продуктів – товарів надходить на ринок. Один товар зустрічається при обміні з великою кількістю інших товарів-еквівалентів. Наприклад, один мішок зерна дорівнює: одній вівці, одній сокирі, одному аршину полотна тощо. Третя форма вартості – загальна, коли товар стає головною метою виробництва. Кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загальний товар, який потрібний всім. В зв'язку з такою об'єктивною необхідністю, з товарної маси стали виділятися товари, що виконують роль загального еквіваленту. Загальними еквівалентами ставали худоба, хутро, у племен Центральної Африки – слонова кістка. Однак в цій ролі товари затримувалися недовго, оскільки не задовольняли вимог товарного обігу і за своїми властивостями не відповідали умовам еквівалентності. В результаті розвитку обміну загальним еквівалентом протягом тривалого періоду стає один товар, здебільшого метал. Цей процес становлення товару, як загального еквіваленту, дуже складний і тривалий. Він визначив появу четвертої форми вартості – грошової. Отже, цілком очевидним є висновок про те, що гроші виникли стихійно з обміну, а не за згодою сторін. В ролі грошей виступали різні товари, але більш придатними виявилися дорогоцінні метали: золото і срібло.

24.Класифікація грошових реформ. Тривалі та глибокі кризові явища в економіці й особливо в грошовому обігу країни завжди вимагають розроблення та здійснення заходів, покликаних змінити ситуацію і поліпшити стан грошового обігу й економіки в цілому.У такому разі зазвичай говорять про грошову реформу. Грошова реформа - повна чи часткова перебудова грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання грошового обігу до нових соціально-економічних умовОсновною метою грошової реформи є забезпечення стабільності національної валюти та підвищення її купівельної спроможності.Створення нової грошової системиЦі реформи проводилися при переході від біметалізму до золотого монометалізму та до системи паперовогрошового обігу чи кредитного обігу. 1.Становлення нової грош системи(впровадж в обіг нової грош одиниці, функт структурна перебудова всієї системи грошово-валют і кредит відносин)2.Часткова зміна грош системи(реформування окремих елементів:назва і величина грош одиниці,види грош знаків) 3.Проведення спец стабіл заходів(з метою гальмування інфляції чи подолання її наслідків). У процесі грош реформ можуть застосовув такі методи стабілізації валют:дефляція(стримання темпів зростання грош маси в обігу), нуліфікація(оголошення держ знецінен папер знаків недійсними),девальвація(знецінен най грошов одиниц порівняно з іноземн одиниц)деномінація(обмін старих грош знаків на нові в певних пропорціях з одночасним перерах в цій пропорції цін,тарифів),ревальвація(підвищення курсу вартості нац валют щодо інозем чи між народ валют).Моделі: грошові реформи формального типу-зводяться лише до формального аспекту-впровадж нового зразка з одночас або поступов вилученням старої. Обмін старих на нові 1:1. Грошові реформи конфіскаційного типу «шокові»-здійснення комплеку явних або замасков заходів конфіскаційного характеру.Реформи паралельного(консервативного)типу-нова грошова одиниця витискаю стару поступово