Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей

Неокласичний варіант теорії грошей означає пристосування положень класичної кільк теорії грошей до умов обігу незмінних на золото знаків вартості. Зародилася напри 19 ст,коли золоті монети почали витіснятися з обігу.Стало очевидним,що гроші відіграють активну роль у ціноутворенні

Ірвін Фішер заперечував трудову вартість і виходив з категорії «купівельна сила грошей».У своїй наук праці «Куп сила грошей»(1911) висунув трансакційну версію кількісної теорії грошей з факту,що гроші,витрач на блага,повинні дорівнювати кількості цих благ, помноженій на їх ціни,виходить,що рівень цін повинен підвищуватися або падати залежно від зміни у швидкості іх обігу або кількості благ,що обмінюється.

MV*PQ (M-кільк грошей в обігу V-швидкість обігу за певний період P- ціна індивід товару,реалізов за вказаний період Q-фізичний обсяг товарів і послуг,що реалізовані у даному періоді)

Основою формули є операція товарообміну. У правій частині сума всіх товарів,що беруть участь в операціях. У лівій сума всіх негайних платежів.Найважливішим для розвитку кількісної теорії був висновок Фішера про формування рівня цін під впливом трьох факторів,а не одного,як це стверджували представники класичної кільк теорії. P*MV/Q з цієї формули видно, що рівень цін (P) залежить від: кільк грошей,зміна якої прямо пропорційно впливає на рівень цін; швидк обігу грошей,зміна якої також прямо пропорц впливає на ціни; фізичного обсягу товарообороту,зміна якого обернено пропорц впливає на рівень цін.

Особливо помітно послаб залежність рівня цін від кількості грошей на короткострокових періодах.Проте в довгостроковому періоді Фішер визнавав пропорц залежність цін лише від кількості грошей.

Одним із припущень цієї теорії є положення про те, що індивідууми потребують грошей тільки для поточних операцій,тобто для купівлі товарів та послуг. Йдеться про «трансакційні гроші» які не дають доходу.У рівнянні Фішера не враховано нагромадження грошей, вони функціонують як засіб обігу і платежу.

36.Обєктивна обумовленість, суть та соціально-економічні наслідки інфляції Інфляція -це процес знецінення грошей внаслідок надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою масою. Проявляється у зростанні загального рівня цін та зниженні купівельної спроможності грошей. Основні концепції інфляції: 1.знецінен нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок переповнення каналів обігу грошов масою. 2. Загальне зростання цін на товари та послуги. Представник першого напрямку намагаються довести,що інфляц ймовірна лише за функціонування нерозмінних на золото паперових грошей. Вважають,що за золотого стандарту інфляція неможлива. Представники другого напряму виріш ознакою вважають зростання цін незалежно від його причин та умов,за яких воно відбувається. Стабільність цін є головним показником відсутності інфляції. Основні теорії інфляції: надмірного попиту,грошових витрат вироб-ва та іфнляц як багатофакторне явище. Інфляція попиту. Започаткував Дж.Кейнс. Розглядав інфляц процеси як невідємну складову елементів МЕ системи.Перевищення попиту над пропоз Кейнс назвав інфляц розривом.При цьому чинники інфляц залежать як від попиту,так і від пропоз. Теорія інфляції витрат. Виникла внаслідок подальшого розвитку кейнс ідеї «негрошового» механізму інфляц процесу. У 60-ті роки в США інфляція розвивалася за відсутності надмірного попиту і за повної зайнятості всупереч теорії інфл розриву. За умов високої монополіз виробництва підприємці можуть підвищ ціни,а профспілки-зп з власної ініціативи, що стає рушієм інфл процесу.Із середини 60х років інфляція дослідж як багатофакторний процес. Тісне переплетення монетаристських та загальноекономічних чинників зростання цін.Збільшення грошової маси часто є не причиною зростання цін,а його наслідком. Інфл призводить до стихійного перерозподілу доходів та багатства між соціальними групами населення,зниження матеріального стимулювання праці,до спаду вир-ва,скороч інцест,гальмування НТП,послаблення зовнеконом позицій,зменшення конкур можливостей.

37. Методи стабілізації валют Валютна система - це сукупність форм грошових розрахунків і фінансово-кредитних інструментів організації валютних відносин. Методи стабілізації валют 1. = Нуліфікація - це ліквідація старих грошових знаків і випуск нових. Вона проводиться в результаті понад сильної інфляції, коли купівельна спроможність грошей зводиться практично до нуля, а також у зв'язку зі зміною політичної влади. У першому випадку нуліфікації означає оголошення державою грошових знаків, що знецінилися, недійсними. 2. Дефляція - це скорочення грошової маси шляхом вилучення із обертання надлишкових грошових знаків. Тобто, дефляція не є методом самого реформування грошових систем. У період золотого стандарту вона часто передувала грошовим реформам, створюючи більш сприятливі умови для їх проведення. 3. Деномінація - це укрупнення грошової одиниці шляхом обміну у визначеній пропорції старих грошових знаків на нові. Деномінація значно спрощує грошовий обіг, облік і розрахунки в країні однак її доцільно проводити лише після зниження інфляції до стійко помірного рівня, інакше незабаром буде потрібно нова деномінація, а її проведення — дорогий захід. 4. Ревальвація — це протилежний девальвації процес підвищення золотого вмісту чи валютного курсу грошової одиниці, країни. Вона також можлива в офіційному і ринковому варіантах і застосовується, зокрема, для відновлення купівельної спроможності грошей після їхнього інфляційного забезпечення.

38. Основні моделі грошових реформ. За характером проведення грошові реформи поділяються на три типи: 1.Грошові реформи формального типу, що зводяться лише до технічного аспекту впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує. Обмін старої валюти на нову здійснюється у співвідношенні 1:1. Приводом до такої заміни може бути: а.Необхідність поліпшення фізичних властивостей (зносостійкості, цупкості, захисту від підробки і т.д.) банкнот, що перебувають в обігу. б. Підвищення ефектифної боротьби з підробкою національної валюти. в. Необхідність зміни зовнішнього вигляду банкнот, їх оформлення, що може зумовлюватися політичними причинами, наприклад, зміна державної символіки тощо. 2. Грошові реформи конфіскаційного типу, або їх ще називають реформи “шокового” типу. Названі реформи передбачають комплекс явних або замаскованих заходів конфіскаційного характеру. Стосовно конфіскаційних обмежень, то слід виділити такі можливі заходи: встановлення ліміту на обмін банкнот; замороження частки депозитів понад встановлений рівень; тимчасове припинення валютно-обмінних операцій тощо. Мета подібних заходів конфіскація незаконних доходів, відновлення соціальної справедливості, отримання додаткового доходу держави. 3. Реформи паралельного типу, є надзвичайно складною за технікою реалізації процедурою. У цьому випадку нова грошова одиниця, розширюючи сферу свого функціонального застосування, витискає старі гроші поступово. У результаті протягом певного часу, коли в обігу знаходяться дві грошові одиниці – стара й нова, відбувається відповідна сегментація сфери грошовоо обігу. Одночасне функціонування в обігу двох грошових одиниць породжує ускладнення не лише технічного порядку. Існує реальна загроза передчасного знецінення старої грошової одиниці, сплеску спекулятивних і «тіньових» операцій. Водночас система паралельного обігу має й помітні переваги. Вона є найменш ризикованою формою грошової реформи, дає змогу уникнути заходів конфіскаціного характеру, забезпечити стабільність нової грошової одиниці навіть за браком достатнього товарного наповнення ринку та необхідного стабілізаційного фонду, розширює діапозон маневру грошово-кредитної політики.

39. Основні періоди розвитку фінансизму. Починаючи з 1976 року, за наслідками угод Ямайської валютної конференції, світове господарство вступає в епоху фінансизму. Матеріальною передумовою становлення неоекономіки виявився процес глобалізації економічного простору. Важливою рисою фінансоміки є переважання фінансових ринків за своїми вартісним обсягами над ринками матеріальних товарів і ресурсів, тобто спекулятивної частини світових фінансів над їх інвестиційною складовою.

У розвитку фінансоміки можна виділити три основні етапи. 1-(кінець 1950-х -1960-і рр..) Характеризується лібералізацією та інтернаціоналізацією системи міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин. Саме в цей період з'являються нові фінансові інструменти, такі як євродолар, євровалюта, цінні європапери, тобто міжнародні, інтернаціоналізовані валюти та цінні папери.Формуються міжнародні ринкиєвровалют і євроринок капіталів. У тісному зв'язку з цим процесом зростає роль міжнародних фінансових центрів (Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні та ін..), з'являються офшорні центри. 2- (1970 - 1980 рр..) Пов'язаний з активізацією діяльності в міжнародному фінансовому бізнесі провідних ТНК, ТНБ, інших міжнародних фінансових корпорацій, початком тотальної фінансової лібералізації. Цей етап характеризується:зростаючим ринком євровалют і євроринком капіталів;становленням і розвитком системи нових фінансових інструментів, особливо похідних фінансових інструментів - деривативів;активізацією міжнародної діяльності різноманітних фінансових фондів (пенсійних, страхових, пайових і т. п.);виникненням міжнародної кризи заборгованості;процесом сек'юритизації.

3- (1990-ті р. - початок XXI ст.) характеризується глобалізацією світової економіки і, насамперед, її фінансової складової на базі розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. На цьому етапі відбувається активна консолідація національних фондових ринків, а також вдосконалення і розвиток інфраструктури транскордонних операцій, тобто триває глобалізація світової фінансової сфери і формування фінансоміки, а також відбувається прискорене зростання обсягів і спекулятивного характеру світового фінансового ринку.