Епоха фінансизму

Починаючи з 1976 року, за наслідками угод Ямайської валютної конференції, світове господарство вступає в епоху фінансизму. Матеріальною передумовою становлення неоекономіки виявився процес глобалізації економічного простору. Важливою рисою фінансоміки є переважання фінансових ринків за своїми вартісним обсягами над ринками матеріальних товарів і ресурсів, тобто спекулятивної частини світових фінансів над їх інвестиційною складовою.характерними рисами неоекономіки або епохи фінансизму є наступні: посилення макрорегулювання світового економічного господарства зі сторони суб’єктів глобального регулювання (фінансових центрів, ТНК, міжнародних економічних організацій);гігантський розвиток інформаційно-фінансової інфраструктури, що забезпечує «магістралі» для швидкого перебігу капіталу з одної точки світу в іншу;утвердження фінансизму як цілісного принципу розвитку неоекономіки і формування нового геоекономічного атласу світу.

Матеріальною основою розвитку неоекономіки став розвиток інформаційно-фінансових інфраструктур, головним об’єктом макрорегулювання – світові фінансові потоки, а метою такого макрорегулювання – отримання фінансової ренти, встановлення нового світового порядку. Головними суспільно важливими суб’єктами сучасної епохи є фінансові центри, а такі нові економічні явища, як фінансизму і фінансова рента проявляються у всіх сферах господарської діяльності. Фінансова система почала жити своїм власним життям, відставивши на другий план свої функції по відношенню до реальної сфери економіки. Доля фінансового сектору в світовому ВВП швидко зросла. В розвинутих кранах він став домінувати над реальним сектором як за часткою ВВП, так і за своєю роллю в економіці. Фінансові ринки значно перевершили реальні за об’ємами, а ціни на деривативні інструменти (часто спекулятивні) стали сильно впливати на ринки реальних товарів. Доля фіктивного капіталу підприємств розвинутих країн переважає в структурі активів, а доходи від операцій на фінансових ринках посідають важливе місце в структурі доходів цих підприємств. Населення розвинутих країн все більшу частину своїх вільних коштів переводить в форму різноманітних фінансових інструментів, а доля депозитів в банках скорочується. Значна частина населення значною мірою пов’язує свій добробут зі становищем на фінансових ринках.