Загальні теоретичні положення пропозиції грошей

Пропозиція грошей - це бажання економічних суб’єктів позичити певну (суму) частину власних грошових коштів заради отримання доходів Теоретичне обгрунтування пропозиції грошей у відкритій економіці, що визначено у класичній формулі Д.Рікардо має вигляд:M=D+R де М - пропозиція грошей у відкритій економіці;D - внутрішня депозитна емісія; кількість національних грошей, яка утворюється комерційними банками, виходячи з їхнього депозитного потенціалу і потреб господарських агентів у кредитах. R - емісія грошей,що забезпечується валютними резервами. виражає сальдо платіжного балансу країни, а водночас взаємодію внутрішнього грошового ринку з валютними резервами. Економічні важелі формування грошової пропозиції грошова база,банківські резерви грошово-кредитний мультиплікатор

Пропозиція грошей (Мп) прямо пропорційна грошовій базі (Мб) і залежить від величини грошового мультиплікатора (т):

Мп = Мб • т Центральний банк може суттєво вплинути на пропозицію грошей, але не в змозі повністю її контролювати.

21. Закони грошового обігу та основні шляхи інтенсифікації руху грошей в сфері обігу та платежів. Грошовий обіг - неперервний рух грошей у сфері обігу, їх функціонування як засобу обігу і платежу.Закони грошового обігу- закони, що відображають причинно-наслідкові зв’язки грошово-товарних відносин. Тенденції до обмеження обігу готівкових грошей зростають під тиском значних затрат суспільства на виготовлення грошових знаків і їх зберігання, транспортування та інкасацію, ускладнення контролю за їх використанням, здатності готівки породжувати тіньовий бізнес і відплив капіталу за кордон. Значні обсяги готівкової грошової маси загострюють проблему грошового обігу.Для обслуговування нормального грошового обігу необхідна певна грошова маса. Згідно з марксистською теорією, кількість повноцінних грошей, необхідних для обігу, визначається такою формулою:КГ=ТЦ/О де КГ - кількість грошей, необхідна для обігу; ТЦ - сума цін товарів; О - швидкість обігу грошей.Це загальний закон грошового обігу повноцінних грошей він відображає економічну взаємозалежність між масою товарів, що обертаються, рівнем їх цін і швидкістю обігу грошей. За умов, коли в обігу перебувають тільки паперово-кредитні гроші, їх кількість визначається специфічним законом паперово-грошового обігу. Суть його зводиться до того, що випуск паперових грошей має бути обмежений тією їх кількістю, в якій справді оберталося б символічно представлене ними золото. В умовах розвинених кредитних відносин при визначенні грошової маси в обігу слід брати до уваги суму цін товарів, проданих у кредит; платежі, за якими настав строк сплати, і суму платежів, які взаємно зараховуються. З урахуванням цих обставин кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за такою формулою:КГ=(ТЦ-К+П-ВП)/О, де КГ - кількість грошей в обігу;ЦТ - сума цін товарів, що підлягають реалізації;К - товари, продані у кредит;П - платежі, за якими настав строк сплати;ВП - сума платежів, які взаємно зараховуються;О - кількість обігів грошових одиниць. Кількісна теорія грошей, висунута Фішером. Його формула для визначення кількості грошей, необхідних для обігу, е такою:MV=PQ де М - середня маса грошей, для обігу;V - швидкість обігу грошей;Р - сер рівень товарних цін;Q - реальний обсяг товарів та послуг, що продавалися в країні протягом певного року.Порушення законів грошового обігу призводить до виникнення такого явища, як інфляція.