Економічна сутність грошової одиниці та їх роль в оцінці вартості потенціалу підприємства

Майбутня вартість грошової одиниці: Відображає зростання грошової одиниці, покладеної на депозит. Відсоток нараховується на початкову суму та відсотки, нараховані раніше.

Використовується для прогнозування майбутньої вартості об’єкта оцінки, виходячи з його теперішньої ринкової вартості.

Нагромадження грошової одиниці за період: Показує майбутню вартість серії регулярних однакових платежів за певний період за відповідної відсоткової ставки

Використовується для прогнозування майбутньої вартості об’єкта оцінки, виходячи з величини платежу у серії виплат і часу їх здійснення.

Фактор фондозаміщення (коефіцієнт заміщення капіталу): Показує суму первинного інвестування, необхідну для нагромадження грошової одиниці з урахуванням нарахованих відсотків.

:Використовується для: Визначення щорічної суми, необхідної для відшкодування інвестицій у купівлю нерухомості

Поточна вартість грошової одиниці Показує теперішню вартість грошової одиниці, які очікуються отримати у майбутньому.

Використовується для Приведення майбутніх грошових доходів від експлуатації об’єкта до теперішньої вартості. Розрахунок поточної величини грошової суми, яку буде отримано в майбутньому від продажу об’єкта.

Поточна вартість одиничного ануїтету (фактор поточної вартості ануїтету) Дає змогу визначити теперішню вартість через серію однакових майбутніх платежів Використовується для Розрахунок майбутніх однакових грошових надходжень

Коефіцієнт амортизації грошової одиниці Служить для розрахунку періодичних платежів за основну суму боргу та відсотки за нього.

Використовується при визначенні вартості об’єкта, придбаного за рахунок кредитних ресурсів.

30. Методи дисконт.та капіталіз.в оцінці потен.п-ва

Метод кумулятивної побудови-п ередбачає сумування безризикової ставки з усіма компенсаціями за ризик, яким переобтяжений об’єкт оцінки, де r_баз — базова безризикова ставка дисконту; k_i — компен­сація за і -тий ризик; n — кількість урахованих ризиків

Метод співставного продажу- Ставка дисконту визначається шляхом ділення
чистого операційного потоку за об’єктами-анало­гами на їх ринкову вартість (у комерційних угодах)

де NCF_і — чистий операц. потік капіталу за і-тим об.; MV_і — ринк.в-сть і- того об.-аналога; n -к-сть ринк.аналогів, дост.на ринку

Метод капітальних активів- Ставка дисконту визначається через існуючий ринок капіталу.

де r _баз — базова без риз.ставка дисконту; b-коеф.бета; р _рин — середня дохідн.ринку.

Метод сполучених інвестицій- Виступає у двох різновидах: 1) для власного і позикового капіталу, 2) для складових елементів об’єк­та; передбачає встановлення ставки дисконту за середньозваженою технологією. 1) ,

де q — частка позикових джерел фінансування у загальній сумі капіталу підприємства; р_k — середня дохідність позикового капіталу; р_а — нормальна дохідність власного капіталу.

Метод середньозваженої вартості капіталу- Ставка дисконту встановлюється відповідно до рівня середньозважених витрат на капітал.

де q _П — частка кредиту в загальному обсязі фінансування об’єкта; v _П — кредитна ставка; q _В — частка власного капіталу в загальному обсязі фінансування об’єкта; v _П — вартість використання власного капіталу; q_N — частка n -го джерела фінансових ресурсів у загальному обсязі фінансування об’єкта; v_N — вартість використання n -го дже­рела фінансування.

Метод ставки LIBOR- Ставка дисконту встановлюється відповідно до вартості грошової одиниці на Лондонській валютній біржі, враховуючи державний ризик

, де LIBOR — вартість продажу грошей на європейських валютних ринках; b _К — рівень ризику країни.

Суть коефіцієнта капіталізації полягає в поєднанні двох економічних процесів — отримання доходу на капітал та відшкодування капіталу інвестора-власника.