Стабілізація макроекономічної системи. Узгодженість цілей і засобів. Макроекономічна політика є стабілізаційною, якщо її використання відновлює порушену з якихось причин рівновагу системи

Макроекономічна політика є стабілізаційною, якщо її використання відновлює порушену з якихось причин рівновагу системи. Такі політики становлять найбільший інтерес, хоча зрозуміло, що весь спектр економічних проблем до них звести не можна.

Макроекономічна політика і «критика Лукаса». Як уже зазначалося, макроекономічна система реагує на зміну зовнішніх (екзогенних) щодо моделі змінних, тобто на прийняту макроекономічну політику.

Макроекономічна політика вважається пасивною (нейтральною), якщо вона не впливає на макроекономічну ситуацію, зокрема, не наближає виробництво до його потенційного рівня через зміни значень бюджетного дефіциту, безробіття, норми відсотка, обмінного курсу чи інфляції.

Підхід ґрунтується на використанні спеціальної функції агрегованої пропозиції, котра (в логарифмах) записується так:

(4)

де yt — рівень поточного виробництва у момент часу; ȳ — рівень потенційно можливого виробництва; pt — поточні ціни в момент часу; e — очікування щодо рівня цін на момент часу, отримані на підставі інформації, доступної на момент

(t-1) ﻉ— випадкові збурення щодо агрегованої пропозиції, котрі вважаються незалежними в часі, нормально розподіленими з нульовим середнім і скінченою дисперсією. У моделі Лукаса реальний ринок вважається ефективним у тому розумінні, що його учасники миттєво використовують усю інформацію, на яку реагують ціни.

Отже, макроекономічна політика є «нейтральною» в певному розумінні, тобто не може зменшити розходження між фактичним і потенційним рівнями виробництва. Більше того, оскільки похибки передбачення (прогнозу) є випадковими й незалежними, то втручання держави радше посилить величину розходження фактичного і потенційного виробництва. Таким чином, фіскальна і монетарна політики стають не стабілізуючим, а дестабілізуючим чинником, і державне втручання в економіку слід не розширювати, а зменшувати.

Узгодженість цілей і засобів

Макроекономічні моделі допомагають побачити відносну суперечливість різних цілей політики макроекономічної стабілізації, забезпечити узгодженість (когерентність) цілей стабілізаційної політики і засобів (інструментів) щодо їх досягнення.

Рівноважні значення цих показників подамо як функції стану агрегованого попиту x 1 і обмінного курсу (іноземна валюта — база) x 2, тобто векторно-матричне рівняння рівноваги має вигляд:

Цілями короткотермінового розвитку оберемо поліпшення платіжного балансу і підвищення зайнятості:

Як відомо, стандартними інструментами макроекономічної стабілізації можуть слугувати (у межах кейнсіанської моделі) зростання агрегованого попиту разом з політикою знецінення (зниження обмінного курсу) національної валюти, тобто вектор інструментів має вигляд:

У цілому політика макроекономічної стабілізації заміщується системою:

(14.9)

Якісний аналіз системи (14.9) допомагає зрозуміти, зокрема, чому поставлені цілі є відносно суперечливими. Матриця коефіцієнтів чутливості цілей щодо зміни засобів має, виходячи з економічних міркувань, такі знаки:

Матриця системи містить корисну інформацію щодо реалізованості (досягнення) висунутих цілей, особливо у тих випадках, коли цілі та інструменти макроекономічної політики є суперечливими (конфліктують).