Класична модель ринкової економіки. Функції попиту та пропозиції на ринках та умови їх загальної рівноваги

Класичну модель ринкової економіки можна розглядати як систему взаємопов’язаних моделей, кожна з яких відбиває поведінку одного з трьох ринків: робочої сили, грошей, товарів.

Модель найбільше підходить для опису економіки з досконалою конкуренцією. В умовах функціонування монополій вона не працює.

Цей ринок, як і інші, описується за допомогою трьох залежностей: функції попиту, функції пропозиції та умови рівноваги. У класичній моделі функція попиту на робочу силу виводиться з таких двох гіпотез:

1) підприємства (фірми) повністю є конкурентними за наявності пропозиції товарів і найму робочої сили;

2) за решти рівних умов граничний продукт праці знижується зі зростанням обсягів робочої сили.

Розглянемо об’єднану (загальну) модель

Об’єднуючи рівняння та умови, що описують ринок робочої сили, грошей і товарів, отримаємо класичну модель у повному обсязі:

Ринок робочої сили:

-реальною заробітною платою p= ;

Пропозиція робочої сили також є функцією від реальної заробітної плати.

Припускається постулат: чим більшою буде реальна заробітна плата, тим більшою буде й пропозиція робочої сили.

Ринок грошей:

Теорія попиту на гроші (не враховуючи інші види фінансових активів) у класичній моделі ґрунтується на гіпотезі, за якою сукупний попит на гроші – це функція грошового доходу (тобто f(Y_p), де Y – валовий внутрішній продукт у натуральному вираженні, p – ціна), ця функція f - лінійна і прямо пропорційна грошовому доходу:

,

де пропозиція грошей M^S розглядається як фіксована величина, екзогенно задана.

Ринок товарів:

Попит на товари (плановані витрати) - це сума попиту на споживчі та інвестиційні товари E = C+І.

Кожен ринок задається кривими попиту і пропозиції та точкою рівноваги. Зазначимо, що коли один із ринків виходить зі стану рівноваги, то й решта ринків також вийдуть із цього стану, і прямуватимуть до якогось нового стану динамічної рівноваги.