Методика індивідуально-виховної роботи в підрозділі

Найбільш дієвим засобом успішної підготовки військовослужбовців до виконання службових обов`язків, зміцнення морально-психологічного стану та військової дисципліни серед особового складу є індивідуально-виховна робота, яка дозволяє всебічно вивчити кожного військовослужбовця і на цій основі впливати на його свідомість та поведінку. Доповнюючи інші форми виховної роботи, вона дозволяє враховувати рівень освіти, духовної зрілості, життєвого досвіду, особливості характеру кожної людини, схильність та звички, активно впливати на воїна, сприяти розвитку у нього позитивних якостей.

Під індивідуально-виховною роботою слід розуміти систематичний, цілеспрямований педагогічний вплив на свідомість, почуття та поведінку конкретної особи з урахуванням вікових, соціальних, психологічних та інших особливостей, умов служби, побуту та відпочинку в інтересах її всебічного розвитку для успішного виконання військового обов`язку.

Зміст індивідуально-виховної роботи полягає у тому, щоб, виходячи із глибокого і всебічного знання особового складу, врахування індивідуальних особливостей кожного, систематично здійснювати цілеспрямований вплив на свідомість та почуття воїна, на формування його світогляду, допомагати йому позбавлятися своїх недоліків, розвивати позитивні якості, спрямовуючи зусилля та енергію на зразкове виконання ним свого військового обов'язку, формувати його як воїна-патріота своєї Батьківщини.

На підставі службового становища командири ротної ланки знаходяться у безпосередній близькості до своїх підлеглих, військовослужбовців, тому їх роль у проведенні індивідуально-виховної роботи має велике значення в підтримці високого рівня дисциплінованості та правопорядку у підрозділах.

Під час проведення індивідуальної виховної роботи з підлеглими вирішує такі завдання:

глибоке та всебічне вивчення життєвого досвіду, індивідуальних особливостей військовослужбовця, оцінка ступеню їх інтелектуального та фізичного розвитку;

оцінка результатів службової діяльності воїна;

визначення індивідуальних форм і способів виховного впливу на кожного воїна;

формування необхідних для службової діяльності соціально-психологічних здібностей воїнів, установок на досягнення конкретних результатів, попередження на основі знання індивідуальних особливостей військовослужбовців негативних вчинків, порушень військової дисципліни;

найбільш доцільне військово-професійне використання військовослужбовців за фахом, який відповідає його можливостям і здібностям;

надання допомоги при адаптації воїнів до різноманітних видів бойової діяльності, умов військової служби, зняття стресових станів, психологічного розвантаження після виконання учбово-бойових завдань;

організація ефективного виховного впливу військового колективу на особистість кожного воїна.

При цьому треба пам`ятати, що основою успіху індивідуальної виховної роботи є повсякденна увага до людей, яка повинна бути поєднана з високою вимогливістю та турботою про їхнє життя, побут, дозвілля та розвиток.

Для забезпечення високої дієвості індивідуальної виховної роботи в підрозділі необхідно створити систему її організації та продуману послідовність пов'язаних між собою заходів.

При цьому необхідно керуватися такими правилами:

1. Охоплення індивідуально-виховним впливом усіх без винятку військовослужбовців незалежно від поведінки, досягнень та ставлення до службових обов'язків.

2. Проведення індивідуальної виховної роботи згідно з вимогами статутів - начальник вчить та виховує своїх підлеглих.

3. В організації індивідуальної виховної роботи слід враховувати:

стан справ в підрозділі, взводі, відділенні; рівень їх згуртованості, наявність, склад та направленість мікрогруп;

особливості військовослужбовців та направленість їх взаємовідносин;

стан особистої військової дисципліни воїнів, тенденції її спрямованості, специфіку та частоту порушень.

4. Вміння бачити в діяльності людини, у виконанні нею свого військового обов'язку основний засіб формування особистості.

5. Систематичність, цілеспрямованість та неперервність індивідуальної виховної роботи.

6. Постійне вивчення настроїв, думок та потреб воїнів і колективу в цілому. На основі цього командир і заступник з виховної роботи аналізують стан роботи, з особовим складом приймають заходи щодо попередження негативних явищ, вносять корективи в систему виховання.

До головних методів проведення індивідуально-виховної роботи відносяться:

а) Метод вивчення документів. Вивчаються особові справи, службові картки, характеристики.

б) Метод спостереження. Всебічно пізнати людину з усіма її особливостями, отримати повне уявлення про характер, темперамент та інші якості можна тільки на ґрунті постійного особистого спілкування, спостереження за службою та поведінкою військовослужбовця.

в) Метод переконання. Суть якого полягає в активному впливі на розум, почуття та волю воїна, для того щоб допомогти йому правильно зрозуміти свою роль і високу відповідальність у виконанні покладених на нього обов'язків по захисту Вітчизни.

г) Метод особистого прикладу. В процесі виховання велику роль має особистий приклад, дія якого ґрунтується на схильності людей, особливо молоді, до свідомого наслідування.

д) Метод заохочення. За успіхи по службі, сумлінне виконання завдань та інше застосовуються різноманітні форми заохочення.

е) Метод примусу. Якщо інші методи не дають бажаного результату, то до військовослужбовців, які припускають дисциплінарні проступки, халатно виконують свої обов'язки, застосовується метод примушення.

Основні форми індивідуально-виховної роботи:

а) Індивідуальна бесіда має на меті вплив на розум і почуття воїна для виховання необхідних якостей. Її перевага полягає в довірливому характері, а також щирості співрозмовника. Під час бесіди важливо дотримуватись таких умов: встановити контакт з підлеглим, створити обстановку довіри, допомогти воїну зробити правильну оцінку своїх вчинків, сформувати позитивну перспективу подальшої служби, викликати бажання змінити поведінку, виробити в характері позитивні якості, переконати воїна, що командир і товариші бажають йому допомогти, не допускати повчального і показного тону;

б) Індивідуальна допомога (товариська взаємодопомога) повинна бути конкретною, з використанням різноманітних її видів; надаватися із врахуванням особливостей особи, успіхів у її службовій діяльності, навчанні і поведінці; враховувати особливості психології відсталого воїна (чи прийме він таку допомогу, чи користується у нього авторитетом той, хто надає таку допомогу); пам'ятати, що дієвість допомоги залежить від доброзичливості, чуйності, щирості, поваги до командира, його віри у сили і можливості підлеглого, від вміння дати змогу підлеглому відчути результати допомоги;

в) Конкретна товариська критика. Слід постійно пам'ятати про те, що критикувати доцільно за недоліки у поведінці; безпредметна критика впливу не має і призводить до негативного результату; людина, яка критикує, повинна спиратися на свіжі факти і події; не піддавати критиці воїна, який спокутував свою провину; критичні зауваження повинні носити товариський характер і не ображати гідність людини;

г) Індивідуальні завдання та доручення.

д) Індивідуальні вимоги;

е) Опора на колектив і громадськість;

ж) Індивідуальний контроль;

з) Різноманітні форми морального заохочення.

Рекомендується в ході індивідуально-виховної роботи активно впроваджувати у свідомість підлеглих такі поняття, як: любов до України, її народу, культури, традицій і святинь, духовна та психологічна готовність зі зброєю в руках захищати Українську державу, її територіальну цілісність, інтереси народу України, стояти на сторожі його свободи і незалежності; дружба і військове товариство; дотримання честі і гідності військовослужбовця Збройних Сил України; гордість за свій підрозділ, частину, вид Збройних Сил тощо.

При проведенні індивідуально-виховної роботи особливу увагу необхідно звертати на військовослужбовців " посиленого психологічного впливу", в яку включати військовослужбовців:

а) з адаптаційно-астенічними розладами;

б) схильних до вживання алкоголю та наркотичних речовин;

в) які перенесли тяжкі травми головного мозку, інфекційні та інтоксикаційні захворювання нервової системи, мають дефекти мовлення;

г) виховувались у неблагополучних сім'ях та знаходяться весь час у депресивному стані;

д) фізично ослаблені та з дефіцитом ваги;

е) припускали порушення поведінки кримінального характеру;

є) мають проблеми з адаптацією до військової служби, явні “аутсайдери”.

Підсумкові поради командирам при проведенні індивідуально-виховної роботи:

в роботі з людьми наполегливо шукати нові форми виховного впливу з урахуванням особливостей їхньої психіки та соціального статусу;

справедливу вимогливість, суворість поєднувати з повагою до гідності людини;

потрібно володіти витримкою, терпінням для того, щоб там, де це можливо, обмежуватися методами переконання, особистого впливу;

бути ближче до своїх підлеглих, всебічно знати їхні ділові та моральні якості, постійно використовувати методи індивідуального підходу, показуючи при цьому особистий приклад;

пам`ятайте, що при проведенні індивідуальної роботи потрібні послідовність, витримка та терпіння.