Рекомендації офіцерському та сержантському складу складу щодо проведення роботи з такими військовослужбовцями

прагніть створенню у колективі взаємоповаги, взаємовиручки та допомоги. Основну увагу приділяйте військовослужбовцям, які можуть бути предметом насміхання та глумління;

уважно поставтеся до появи у військовослужбовців зазначених ознак, особливо якщо вони проявляються неодноразово;

постійно проводьте індивідуальну роботу з активом підрозділу, спрямовуйте його на виявлення військовослужбовців з ознаками суіцидального стану;

зі складу активу підрозділу визначте військовослужбовця (бажано того хто з ним товаришує), який деякий час буде спостерігати за можливим суіцидентом;

під будь-яким приводом вилучіть у нього зброю та боєприпаси;

на деякий час зменшить навантаження по службі для такої особи,

бажано, як можна швидше, вступити в контакт з підлеглим, спокійно і відверто з'ясувати його стан, настрій, наміри. Бесіда про самогубство не породжує й не збільшує ризику його здійснення. Навпроти, вона знижує цей ризик. Відкрита розмова з вираженням щирої турботи й схвильованості є джерелом полегшення, одним із ключових елементів у запобіганні безпосередньої небезпеки здійснення самогубства. Запобігання в бесіді теми самогубства може стати додатковою причиною для його здійснення, оскільки, спробувавши підняти цю тему в розмові з одним співрозмовником і одержавши відмову, людина відчує себе ще більш самотньою, і виявить надалі ще менше енергії в пошуках іншої людини, здатної їй допомогти;

утримуйтеся від осуду, агресивності, жорстокості до потенційного суициденту, але одночасно утримуйтеся від надмірного співчуття, жалості до нього. Прагніть довести військовослужбовцю, що крім позбавлення себе життя є багато способів як вирішити конфлікти та життєві проблеми. Розуміння і відповідна реакція на суїцидальну поведінку конкретної людини не вимагає глибоких знань. Необхідний лише прояв уваги до того, що говорить людина, надання підтримки й звернення за відповідною допомогою;

не вважайте свою участь марною, а себе – безсилим. Це не так. Кожен офіцер здатний надати дієву допомогу суициденту. Більшість суїцидальних криз обмежені в часі й минають при наданні відповідної допомоги. Однак якщо емоційний стрес триває, полегшення не настає, а допомога не надається, то зберігається ризик подальшої суїцидальної поведінки. Після надання професійної допомоги, найчастіше людина здатна відновити свою звичайну діяльність;

у обов’язковому порядку зв’яжіться з близькими військовослужбовця для більш детального з’ясування проблеми;

обов’язково дайте можливість для військовослужбовця виговоритися, поспілкуватися з рідними та близькими мобільним телефоном, через скап, проявляйте відверту турботу та участь у вирішенні проблемної ситуації;

практично в кожній з релігій негативно ставляться до самогубства про це варто нагадати військовослужбовцю. Організувати зустріч з представником церкви;

нагадати про тих близьких та рідних йому які глибоко будуть переживати його ухід з життя. Він сам зможе назвати як правило не менше 6 осіб, які будуть страждати.

офіцери та сержанти несуть відповідальність за життя і безпеку своїх підлеглих, не тільки фізичну безпеку, але й нормальний, здоровий психічний стан;

Якщо у вас є сумніви, просіть допомоги у фахівців.

ПАМ'ЯТАЙТЕ!

Суїцид – травмуюча подія для всього військового колективу.

Найбільш ефективний засіб запобігання суїциду – людське взаєморозуміння.

Виховання такого розуміння, співчуття, милосердя в особового складу – найважливіша потреба нашого часу.

ІІІ. РОБОТА КОМАНДИРА, ЗАСТУПНИКА КОМАНДИРА РОТИ (БАТАРЕЇ) ПО РОБОТІ З ОСОБОВИМ СКЛАДОМ ЩОДО ЗМІЦНЕННЯ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ, ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД ОСОБОВОГО СКЛАДУ ПІДРОЗДІЛУ.