Перевірочний розрахунок трансформаторів

S_спож = ∑Р_спож*γ/ сos φ (8.18)

де Р_спож – сумарна витрата активної потужності;

γ- коефіцієнт неспівпадання максимального навантаження споживача (0,9...0,95);

сos φ – коефіцієнт потужності після компенсації (0,95).

S_спож = 97,35*0,9/0,95 =92,23 кВт

Встановлюємо 2 трансформатори на 100 кВа з масляним охолодженням типу ТМ на напругу 6-10/0,4-0,23 кВА

9. Будівельна частина

Об`ємно-планувальне та конструктивне рішення пекарні прийняті по типовому проекту – Э-66-5/80 з незначними змінами, внесеними згідно технологічному плануванню. Всі основні несучі конструкції прийняті у відповідності з номенклатурою уніфікованих збірних залізобетонних конструкцій по діючим типовим серіям і попередньо погоджені з будівельною організацією.

Район будівництва підприємства належить до ІІ кліматичного району.

Середньорічна температура складає 6,6 ºС.

Розрахункові зовнішні температури і відносні вологості повітря:

для проектування опалення -22 ºС; φ=50%, для проектування вентиляції:

зимова -10 ºС,φ=80% літня - 23,2 ºС, φ=70%

Нормована вага снігового покриття – 70 кг/м²

Швидкісний напір вітру – 35 кг/м²

Нормативна глибина сезонного промерзання ґрунту – 120 см.

На площадці під будівництво хлібозаводу основою фундаментів являється:

Шар №3 суптесь жовтувато-бура, щільна, тверда з прошаруваннями дрібного і пилуватого піску з включенням обломків кристалічних порід до 20 %. Залягає з глибини 0,7 - 1,3 м до глибини 7,5 м.

Розрахункові характеристики:

Об`ємна вага = 1,97 г/см³

Питоме щеплення = 0,12 кг/см³

Кут внутрішнього тертя = 27º

Ґрунтові води залягають на глибині 7,5 – 8,5 м.

Можливі сезонні коливання ґрунтових вод на 2 м вище зафіксованого рівня.

Площа тістоприготовчого відділення визначається нормативом 4-5 м² на 1 т добової (продукції) потужності ρ = 4,5*9,49 = 42,71 м²

Площа тісторозробного відділення визначається нормативом 5-6 м² на 1 т добової (продукції) потужності ρ = 6,0*9,49 = 56,94 м²

Площа пекарного відділення визначається нормативом 8-10 м² на 1 т добової потужності ρ = 9,0*9,49 = 85,41 м²

Розташування обладнання і його установка повинні забезпечувати його надійність, безпеку і зручність обслуговування і ремонту. Загальна компоновка обладнання повинна відповідати вимогам СН 245 “Правила техніки безпеки і виробничої санітарії на підприємствах хлібопекарної промисловості ”.

Висота виробничого цеху (тісторозробного відділення) повинна бути 4,8-7,2 м. Для ротаційних печей передбачається висота 6,0 м.

Висота від площадок для обслуговування агрегатів до виступаючих конструкцій перекриття повинно бути не менше 2,2 м.

Висота від полу до низу виступаючих частин комунікацій і конструкцій в місцях регулюючого проходу людей і на лініях евакуацій повинна бути не менше 2 м, а в місцях нерегулярного проходу людей 1,8 м.

При компоновці обладнання в приміщенні передбачено:

- основні проходи при наявності постійних робочих місць – шириною не менше 1,5 м;

- проходи між обладнанням, а також між обладнанням і стінами – шириною не менше 0,8 м;

Для постійного обслуговування обладнання, розміщеного на висоті більше 1,5 м, передбачені стаціонарні площадки і сходи, які обладнанні поручнями висотою не менше 1м.

У приміщенні передбачено денне і штучне освітлення.

Денне освітлення повинно відповідати ДБН-В.2.5-28-2006-Природне і штучне освітлення та «Нормам проектування». Коефіцієнт денного освітлення в приміщенні при боковому освітленні становить 1%.

Окрім, денного освітлення, повинно бути передбачено штучне освітлення: робоче; аварійне.

Робоче освітлення повинно забезпечити норми освітлення на робочих поверхнях і допоміжних площах тістоприготовчого відділення при люмінесцентних лампах 150-200 лк. Приймається освітлювачі типу ПВА м, ЛВО-01 з люмінесцентними лампами, при яких значно скорочуються витрати електроенергії і в 2-3 рази підвищується освітленість.

Аварійне освітлення на випадок відключення робочого освітлення повинно складати тимчасове продовження роботи і безпечний вихід людей із приміщення.

Аварійне освітлення повинно складати 10% від норми освітлення і вбудовується в основних проходах виробничих і побутових приміщень, на сходах і галереях і має забезпечити освітленість не менше 0,3 лк.

Освітлювачі аварійного освітлення повинні мати колір фарби, яка чітко виділяється і живиться від незалежного джерела струму.

Будівельні конструкції

В комплекс будівель продуктивністю 9,49 тони за добу входить виробничий корпус, адміністративно-побутові будівлі, котельня, складські приміщення і ряд підсобних будівель і споруд.

Пекарня відноситься до споруд промислово-комунального типу.

Виробничий корпус запроектований одноповерховим, адміністративний –двоповерховим. Розмірі виробничого корпусу в плані 540 м² . Промислові будівлі призначені для виконання в них певних технологічних процесів по виготовленню продукції і покращення обслуговування виробничого процесу. Кожна будівля повинна відповідати інженерно-технічним та архітектурним вимогам. Будівля виробничого цеху одноповерхова, без підвальна, прямокутна, з сіткою колон 6*6 м. Адміністративні споруди двоповерхові. Висота від підлоги до низу несучих конструкцій у виробничому корпусі -6,0 м.

У виробничому корпусі розміщено: тістоприготовче відділення – 6*18= 108 м², тісторозробне - 12*18= 216,0 м², пічне відділення – 12*6 = 72 м², хлібосховище – 6*6 = 36 м² і експедиція – 6*12+18= 90 м².

Основні виробничі приміщення мають природне освітлення і аерацію.

Експлуатаційні вимоги – капітальність будівель (вогнестійкість, довговічність).

Технічні вимоги – міцність і стійкість будівель в цілому та окремих їх елементів.

Архітектурні вимоги – співпадання зовнішнього вигляду і інтер’єрів. Будівлі та споруди заводу розміщенні у відповідності до правил пожежної безпеки. Спеціальних пристроїв для зберігання у великих кількостях води і палива на пекарні немає, так як вода поступає із міського водопроводу, а газ від міської мережі.

Об’ємно-планувальне рішення

В комплекс будівель пекарні входять адміністративно-виробничі приміщення, механічні майстерні, прохідна з автовагами, котельня, хлібопекарний цех із складом безтарного зберігання борошна, гаражі, альтанки, кіоск та інші підсобні приміщення. Під спорудами промисловості зайнято 1500 м², під спорудами автотранспорту 186 м², під спорудами технічної інфраструктури 197 м², під проїздами, проходами, площадками 1329 м², під зеленими насадженнями 2379 м²

Конструкторсько - будівельні частини

Основні конструкції:

Фундаменти - під колони монолітні залізобетонні стаканного типу по серії 1.412-1/77.

Під стіни – фундаментальні балки по серії 1.415-1, в. 1 та стрічкові із збірних бетонних балок по ГОСТ 13579-78.

Колони - збірні залізобетонні по серії 1.423-3, в.1 та КЄ-01-55, а.2.

Стіни – зовнішні стіни з силікатної цегли М-100, внутрішні – зі звичайної цегли М-75 на розчині М-25.

Покриття – збірні залізобетонні плити по серії 1.465-7, в. 3 по збірним залізобетонним балкам покриття по серії 1.462-3, в.1.

Перекриття – збірні залізобетонні багатопустотні плити за серією 1.141-1.

Обв`язочні балки – збірні залізобетонні по серії КЄ-01-58, в.1.

Перемички - збірні залізобетонні по серії 1.138-10, в.1.

Крівля – рулонна, багатошарова, з внутрішнім водостоком.

Утеплювач – газобетон γ = 500 кгс/м³

Каналізаційна насосна станція

Будівля насосної відноситься до ІІ класу споруд по капітальності, ІІ ступеня довговічності.

Основні конструкції:

Підземна частина – виконана з монолітного залізобетону.

Надземна частина - стіни зі звичайної червоної цегли М-75.

Перекриття – монолітне залізобетонне.

Покриття – зі збірних залізобетонних плит покриття за серією 1.465-7 в.3.

Перемички – за серією 1.138-10.

Крівля – сполучена рулонна.

Трансформаторна підстанція Прийнята по типовому проекту 407-3-108/75.

Основні конструкції:

Фундаменти – стрічкові зі збірних бетонних блоків за ГОСТ 13579-78.

Стіни – звичайна цегла М-75 на розчині М-50.

Плити покриття – збірні залізобетонні по серії 1.141-1 в.2.

Плити перекриття – збірні залізобетонні за серією ИИ-04-4, в.1.

Перемички – збірні залізобетонні за серією 1.138-10, в.1.

Крівля - сполучена рулонна.

10. Система екологічного управління

У зв’язку з зростанням забрудненості довкілля – повітря, вода, ґрунтів, - виникла гостра необхідність захисту біосфери від забруднення. Кожне виробництво у більшій чи меншій мірі забруднює довколишнє середовище викидами шкідливих речовин у атмосферу, промисловими стічними водами, твердими відходами, тощо.

Стан екологічної безпеки довкілля контролює Мінекобезпеки України. Проводиться контроль джерел промислових викидів у атмосферу, дотримання норм гранично допустимих викидів (ГДВ), норм скидів стічних вод, тимчасово погоджених скидів (ТПС) і гранично допустимих скидів (ГДС), якість поверхневих вод, суші, стан ґрунтів.

Для всіх підприємств, що забруднюють довкілля розробляється екологічний паспорт.

На хлібопекарських підприємствах основними викидами в атмосферу є продукти згорання палива у топках хлібопекарських печей і парових котлів. Склад їх залежить від виду палива.

При бродінні тістових напівфабрикатів в повітря приміщень виділяється диоксид вуглецю, пари етанолу, леткі кислоти, оцтовий альдегід та інші сполуки.

Специфічними організованими викидами хлібопекарського виробництва є пил борошна, а також додаткової сировини, такої як цукор, солод. Крохмаль, ферментні препарати.

Для уловлення борошняного пилу на бункерах для зберігання борошна в складах безтарного зберігання борошна, виробничих силосах встановлюють тканині фільтри, на технологічних лініях транспортування борошна - циклони. У приміщеннях з викидами продуктів бродіння встановлюють облаштовують приточно – витяжну вентиляцію.

Основною фізичною характеристикою забруднення атмосфери є гранично допустима концентрація забруднюючих речовин (ГДК)

Щоб забезпечити необхідний рівень чистоти повітря у зоні, що прилягає до виробництва, продукти згорання розсіюють в атмосфері шляхом встановлення труб висотою від 25 до 60-70 м і дефлекторів.

При проведенні зварювальних робіт виділяється оксид заліза, з’єднання марганцю. На підприємстві розміщена токарна майстерня, тому виділяється абразивний пил.

Вода характеризується складом та властивостями, котрі визначають її придатність для конкретних видів водокористування. Оцінка якості води дається за ознаками, котрі вибираються та нормуються в залежності від виду водокористування. Один з показників води вважається лімітуючим. Лімітуючою вибирають ознаку, що характеризується найменшою нешкідли­вою концентрацією речовини у воді. Узагальнена числова оцінка якості води дається за індексом, котрий с сукупністю основних показників за видами водокористування. Якість, склад та властивості води у водоймах регламенту­ються гігієнічними вимогами та санітарними нормами.

Для гігієнічної оцінки води за ДСаНПіН 2.2.4-171-10.використовують такі показники:

— кількість завислих речовин;

— кількість плаваючих речовин;

— температура;

— водневий показник рН,

— мінеральний склад;

— розчинений кисень;

— біологічно повне споживання кисню (БПК_повне);

— хімічне споживання кисню (ХСК);

— наявність збудників захворювань;

— кількість лактозопозитивних кишкових паличок (ЛКП);

— кількість каліфагів у бляшкоутворюючих одиницях;

— наявність життєздатних яєць гельмінтів та найпростіших кишкових;

— кількість хімічних речовин

Для санітарної оцінки води використовуються показники:

- граничнодопустимі концентрації речовин у воді;

- орієнтовно допустимі рівні речовин у воді (ОДР);

- лімітуючі ознаки шкідливості;

- клас небезпеки речовин.

Хімічні речовини у воді поділяються на класи небезпеки: І клас - надзвичайно небезпечні; II клас - високонебезпечні; III клас - небезпечні; IV клас— помірно небезпечні.

Крім державного контролю, стан води контролюється підприємствами, котрі використовують воду та скидають стоки у водоймища

Умови скидання стічних вод в каналізацію та водоймища

Скидання стічних вод в каналізацію дозволяється за таких умов:

— якщо не порушується робота каналізаційних мереж та споруд;

— кількість завислих та тих, що спливають, часток в стічних водах не перевищує 500 мг/л;

— фізичні та механічні забруднення виробничих стоків не засмічують труби та не відкладаються на них;

— хімічні забруднення виробничих стоків не руйнують матеріал труб та елементи споруд каналізації;

— домішки горючих речовин у стоках не утворюють вибухонебезпечних сумішей в каналізаційних мережах;

— шкідливі речовини стоків не перешкоджають їхньому біологічному очищенню, температура води не перевищує 40 °С;

— домішки не вступають у хімічні з'єднання з побутовими стоками і не виділяють отруйних та вибухонебезпечних газів;

— об'єм скидів не перевищує ГДС або ТПС, погоджених з Водоканалом.

Забороняється скидати у водні об'єкти стічні води, що містять шкідливі речовини, для котрих не встановлено ГДК і для котрих відсутні методи ана­літичного контролю.

Не допускається скидати стічні води, котрі після очищення можна ви­користовувати в оборотних та в повторних схемах водопостачання підприємств або для зрошення в сільському господарстві.

Не можна скидати неочищені або недостатньо очищені виробничі, гос­подарсько-побутові стічні води та стоки із заводських територій.

Не допускається скидати у водоймища стічні води, що містять збуд­ників інфекційних захворювань, а також стічні води, що містять радіонук­ліди, сміття, неочищені стоки, стоки з нафтопродуктами

Способи очищення стічних вод

Попередження забруднення водних об'єктів стічними водами може бути забезпечене організаційними та технічними заходами.

Організаційні заходи зводяться до попередження скидання стічних вод у водойми без їхнього очищення. Технічні заходи передбачають очищення стічних вод різними методами, повторне використання стічних вод для тех­нічних потреб та поливу,.

Способи очищення забруднених промислових вод можна об'єднати в такі групи: механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, комплексні

Вплив промислових викидів в атмосферу на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, грунт та водоймища

Важливою проблемою є дотримання екологічних вимог при експлуатації підприємств, споруд та при інших видах діяльності. Ці вимоги можна реалізувати на підставі впровадження та більш ефективно­го використання природоохоронних заходів, серед котрих чільне місце по­сідають заходи щодо попередження забруднення атмосфери, оскільки будь-яке порушення чистоти атмосферного повітря обов'язково впливає на стан води та землі. У зв'язку з цим заходи з охорони повітря повинні забезпечува­ти збереження рослинного і тваринного світу. Таким чином, охорона навко­лишнього природного середовища від шкідливого біологічного впливу вима­гає комплексного підходу до вирішення проблеми попередження забруднен­ня атмосфери та води викидами промислових підприємств.

Під забрудненням атмосферного повітря розуміють збільшення концент­рації фізичних, хімічних та біологічних компонентів понад рівень, що виво­дить природні системи зі стану рівноваги. Серед промислових викидів основ­ними джерелами забруднення атмосферного повітря є низькі технологічні та вентиляційні викиди (світлові та вентиляційні ліхтарі цехів, труби вентиля­ційних установок тощо) неперервної дії, котрі складають близько 80 % від загальної кількості викидів. Надзвичайно важливою особливістю таких ви­кидів, з точки зору забруднення атмосфери, є те, що максимальні концент­рації шкідливих речовин існують у безпосередній близькості від місця їхньо­го виникнення, а не на п'ятнадцятикратній від висоти труб віддалі, що притаманно для високих джерел.

Отже, промислові викиди в атмосферу несприятливо впливають перш за все на людину та на навколишнє природне середовище, а найбільш важкі форми прояву спостерігаються на промислових майданчиках та прилеглих до них територіях. Саме тут виникають найбільш високі концентрації шкідли­вих речовин в атмосферному повітрі, котрі перевищують гранично допустимі концентрації в 2—5, а нерідко і в більше разів, і саме на цих територіях акумулюється їхня основна маса грунтом та поверхнею водоймищ. У зв'язку з цим особливо гострою є проблема запобігання забруднення атмосфери міст, де зосереджена більша частина населення та промисловості.

Промислові викиди в атмосферу поширюються на значну відстань, за­бруднюючи приземний шар повітря не лише на промислових майданчиках, але й на прилеглих населених територіях. Суттєвий вплив на рівень забруд­нення повітря справляють організовані та неорганізовані технологічні вики­ди. Існуюча нормативно-технічна документація допускає граничне забруд­нення повітряного середовища в місцях повітроприймальних пристроїв сис­тем промислової вентиляції, воно становить 0,3 ГДК, а забруднення повітря­ного середовища викидами з вентиляційних систем не повинне перевищу­вати 1 ГДК. Однак на багатьох підприємствах згадані вимоги не виконують­ся, а забрудненість повітря нерідко перевищує не лише ГДК, але й норми ГДВ в декілька разів.

Систематична або періодична наявність в атмосферному повітрі населе­них пунктів шкідливих речовин з концентраціями, що перевищують норма­тивні величини, призводить до захворювань, навіть ракових, до поширення серед частини населення токсикоманії, ускладнює перебіг серцево-судинних захворювань, сприяє виникненню та розвитку захворювань дихальної і нер­вової систем людини. Дослідження показують, що в місцевостях з порівняно невисоким рівнем забрудненості повітряного середовища частота захворю­вань органів дихання зростає в 2 та більше разів, а при високому рівні забруднення — в 4—10 разів. Від впливу забруднюючих речовин в першу чергу страждають діти. Шкода, котрої зазнають діти, в декілька разів перевищує шкоду, завдану здоров'ю дорослих. Про це свідчать результати досліджень, проведених фахівцями Каліфорнійського університету. І трагедія, котра ста­лася в Чернівцях в 1988 році, цей висновок підтверджує. На зростання шкідли­вих викидів в першу чергу зреагували діти. У дітей, котрі мешкали в центрі міста, повністю або частково стало випадати волосся (алопеція).

Забруднення атмосфери справляє також безпосередній вплив на фаса­ди будівель, декоративні прикраси, автомобілі, пам'ятники, одяг тощо. На­приклад, згідно з дослідженнями лабораторії економіки Сумського філіалу ХПІ, у Волинській області, де чисте повітря, фарбування автомобілів здійснюється один раз на два роки, а на Донбасі — два рази на рік. Викиди токсичних речовин (сірчистого та сірчаного ангідридів, сірковод­ню, аміаку, пилу) скорочують термін експлуатації одягу на 5 %, зумовлю­ють необхідність частого прання, зниження прозорості скла в будівлях та спорудах, що викликає підвищену витрату електроенергії. Результати до­сліджень показують, що в місті з населенням 100 тис. чоловік додаткові видатки на експлуатацію житлових та громадських будинків складають більше 35 %, на побутові потреби — 18 %, на озеленення — 14 %, на прибирання території в зв'язку з пиловими викидами — 15 %, витрати, пов'язані зі зростанням споживання води — на 10 %.

Визначення висоти труби або висоти розташування витяжного каналу вентиляційної системи

При розробці заходів щодо скорочення викидів не рекомендується пе­редбачати викиди шкідливих речовин через велику кількість низьких труб, вентиляційних шахт, дефлекторів, аераційних ліхтарів тощо. Необхідно спря­мувати ці викиди в якомога меншу кількість труб, висота котрих Н не мен­ше ніж в 2,5 рази повинна перевищувати висоту прилеглих до них будівель в радіусі 4-5 Н.

Засоби очищення викидів в атмосферу

Однією з особливостей атмосфери є ії здатність до самоочищення. Само­очищення атмосферного повітря відбувається внаслідок сухого та мокрого випадання домішок, абсорбції їх земною поверхнею, поглинання рослинами, переробки бактеріями, мікроорганізмами та іншими шляхами. Садіння дерев та кущів сприяє очищенню повітря від пилу, оксидів вуглецю, діоксидів сірки та інших речовин. Найкращі поглинальні властивості стосовно діокси-ду сірки має тополя, липа, ясен. Одне доросле дерево липи може акумулюва­ти протягом доби десятки кілограмів діоксиду сірки, перетворюючи його в нешкідливу речовину. Велика роль в очищенні атмосферного повітря нале­жить ґрунтовим бактеріям та мікроорганізмам. При температурі 15—35 С мікроорганізми переробляють на 1 м² до 81 т на добу оксидів та діоксидів вуглецю. Однак можливості природи щодо самоочищення мають обмеження, що слід враховувати при розробці нормативів ГДВ.

За несприятливих метеорологічних умов, коли викиди із забрудненнями можуть бути шкідливими для здоров'я населення, підприємства повинні зни­зити викиди шкідливих речовин за рахунок технічних засобів або повної (часткової) зупинки джерел забруднення.

Сучасні вимоги до якості та ступеня очищення викидів досить високі Для їхнього дотримання необхідно використовувати технологічні процеси та обладнання, котрі знижують або повністю виключають викид шкідливих речовин в атмосферу, а також забезпечують нейтралізацію утворених шкідли­вих речовин; експлуатувати виробниче та енергетичне обладнання, котре виділяє мінімальну кількість шкідливих речовин; закрити невеликі котельні та підключити споживачів до ТЕЦ; застосовувати антитоксичні присадки, перевести теплоенергетичні установки з твердого палива на газ.

Способи очищення викидів в атмосферу від шкідливих речовин можна об'єднати в такі групи:

— очищення викидів від пилу та аерозолів шкідливих речовин;

— очищення викидів від газоподібних шкідливих речовин;

— зниження забруднення атмосфери вихлопними газами від двигунів внутрішнього згоряння транспортних засобів та стаціонарних установок;

— зниження забруднення атмосфери при транспортуванні, навантаженні і вивантажені сипких вантажів

11. Охорона праці

Законодавство про охорону праці в Україні складається з Закону „Про охорону праці” від 21 листопада 2002 року, Кодексу законів про працю України (322-08), Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (1105-14) та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Закон України „Про охорону праці” визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Фінансування заходів з охорони праці

Згідно Закону України „Про охорону праці” працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці, а фінансування цієї роботи здійснюється роботодавцем.

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах, що виділяються окремим рядком.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2% від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Фонд охорони праці підприємства формується за рахунок: частини прибутку від підприємницької діяльності, яка визначається колективним договором; відрахувань коштів підприємств; коштів одержаних від застосування органами державного нагляду за охороною праці штрафних санкцій за порушення нормативних актів про охорону праці. Ці фонди використовуються тільки на виконання комплексних заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.

Повітря робочої зони

Параметри мікроклімату

Одним з основних факторів, який впливає на організм людини, являється температура. Для контролю температури повітря необхідно встановити два термометра.

Один повинен показувати температуру поступаючого повітря з вентилятора, другий - температуру в цеху. В зимовий період підігрів холодного повітря досягається системою опалення, а також за допомогою калорифера. В теплий період року температура повітря в цеху значно перевищує оптимальні норми. Охолодження теплого повітря в цеху здійснюється шляхом підключення до калорифера холодоносія (холодну воду).

В цеху підтримується мікроклімат відповідний нормам санітарно-гігієнічних вимог.

Система вентиляції, яка використовується - припливно-витяжна з використанням вентиляційної камери. Вона піклується про підтримання необхідного мікроклімату та про чистоту повітря у виробничому приміщенні. Опалення цеху здійснюється за допомогою котельної, розташованої на території заводу.

Гігієнічне нормування виробничого мікроклімату здійснюється за ГОСТ 12.1.005-88 „ССБТ: Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны". Під робочою зоною розуміють простір висотою до 2 метрів над рівнем підлоги чи майданчика, на якій знаходиться місце постійного чи тимчасового перебування працівника. ГОСТ встановлює оптимальні і допустимі параметри температури, вологість і швидкість повітря в залежності від енерговитрат людини і періоду року. ГОСТ також враховує кількість теплонадлишків в робочій зоні.

Вимоги безпеки до опалення, вентиляції і аспірації

Вентиляція, аспірація та опалення приміщень повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91, Норм технологічного проек­тування підприємств хлібопекарної промисловості, Інструкції з тех­нологічного проектування підприємств макаронної промисловості і цих Правил.

Вентиляція, опалення і аспірація виробничих, побутових і адміністративних приміщень, споруд і будівель повинні забезпечу­вати на постійних робочих місцях і в робочій зоні під час проведення основних і ремонтних (допоміжних) робіт метеорологічні умови (тем­пературу, відносну вологість і швидкість руху повітря), а також кон­центрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони у відповідності з додатками 1 і 2.

Система вентиляції, яка використовується - припливно-витяжна з використанням вентиляційної камери.. Опалення цеху здійснюється за допомогою котельної, розташованої на території заводу.

Гігієнічне нормування виробничого мікроклімату здійснюється за ГОСТ 12.1.005-88 „ССБТ: Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны". Під робочою зоною розуміють простір висотою до 2 метрів над рівнем підлоги чи майданчика, на якій знаходиться місце постійного чи тимчасового перебування працівника. ГОСТ встановлює оптимальні і допустимі параметри температури, вологість і швидкість повітря в залежності від енерговитрат людини і періоду року. ГОСТ також враховує кількість теплонадлишків в робочій зоні.

Загазованість і запиленість повітря

Нормується ГОСТ 12.2.028-84 ССБТ. Для здоров`я людини велике значення має газовий склад повітря, вміст в ньому шкідливих газів, парів, які проникають в організм і викликають порушення його фізіологічних функцій. Саме тому на виробництві вживають ряд заходів по зменшенню шкідливих речовин і підтриманню умов, які б задовольняли санітарним вимогам. До таких заходів відноситься вентиляція.

Опалення

У виробничих приміщеннях (крім приміщень з виділенням пилу — складів борошна, просіювальних відділень, приміщені мішкоочищувальних машин тощо) слід застосовувати повітряну систему опалення, сполучену з припливною вентиляцією, водяну або парову низького тиску згідно з вимогами СНиП 2.04.05-91.

У приміщеннях, де присутні борошняний та цукровий пил, а також в камерах для бродіння тіста як нагрівальні прилади слід застосовувати гладкі труби, в інших виробничих та складських приміщеннях — радіатори з гладкою поверхнею.

Опалювальні прилади слід розміщувати під світловими прорізами в місцях, доступних для огляду, ремонту.