Сутність і класифікація організацій

У процесі виробничо-господарської діяльності працівники об'єднуються з метою виконання місії, цілей і завдань організації. Підприємства, їх об'єднання, господарські товариства, "фірми", "компанії", юридичні особи тощо з погляду менеджменту розглядаються як організації.

Організації - це групи людей, діяльність яких свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

Організації можна класифікувати за різними ознаками, а саме: за способом та метою утворення (формальні, неформальні), за кількістю цілей (прості, складні), за величиною (великі, крупні, середні), за юридичним статусом, за формами підприємництва, за характером адаптації до змін (механістичні, органістичні), за формою власності, за видами господарської діяльності.

Формальні організації - це групи людей, діяльність яких свідомо планується, організується, мотивується, контролюється і регулюється для досягнення певної мети. Формальними організаціями є підприємства, відділи, підрозділи, служби, комітети, факультети, кафедри тощо.

Неформальні організації - це групи працівників, які формують спонтанно на засадах соціальної взаємодії (за спільністю інтересів, потреб чи уподобань) та які переважно входять до складу формальних організацій. Намагання людей об'єднатися у групи, а надалі в організації зумовлене необхідністю задоволення їх потреб у захищеності, причетності, взаємопідтримці, спілкуванні тощо.

Проста організація - організація, що має одну ціль. Складна організація -організація, яка ставить перед собою комплекс взаємопов'язаних цілей.

Крупними є організації, в яких чисельність працівників перевищує тисячу осіб, а дрібними - чисельність яких не перевищує 50 осіб. Усі інші вважають середніми.

Механістичні організації характеризуються консерватизмом, негнучкою організаційною структурою управління, автократизмом у контролі та комунікаціях, фетишизацією стандартизації.

Органістичні характеризуються динамічністю, гнучкістю організаційних структур управління, розвитком самоконтролю, демократизацією комунікацій тощо.

Будь-яка організація складається з груп.

Група - це дві і більше осіб, які взаємодіють одна з одною так, що кожна особа здійснює вплив на конкретних людей (працівників) і одночасно перебуває під впливом конкретних людей. В організації тісно переплетені два види груп: формальні та неформальні.

Формальні групи створюються за бажанням керівника у результаті вертикального та горизонтального поділів праці з метою виконання певних завдань і досягнення конкретних цілей. Виділяють три типи формальних груп:

• групи керівників (командні групи): президент компанії і віце-президенти, начальник цеху та його заступники тощо;

• цільові виробничі (господарські) групи: групи технологів, дизайнерів, конструкторів, фінансистів, економістів тощо;

• комітети, які, своєю чергою, поділяються на спеціальні (комітет з усунення браку на виробництві, комітет зі скорочення працівників, ліквідаційна комісія) та постійні (ревізійна комісія, науково-технічна рада, рада директорів тощо).

Неформальні групи створюються спонтанно на засадах соціальної взаємодії. Працівники вступають у неформальні групи для задоволення почуття причетності, взаємодопомоги, взаємозахисту, тісного спілкування, симпатії (група любителів футболу, група книголюбів, група театралів, група любителів автомобілів, група любителів туризму тощо).

Організація є системою, тобто сукупністю взаємопов'язаних, взаємодіючих елементів, які становлять цілісне утворення. Всі організації розглядаються як відкриті системи, внутрішні елементи яких взаємодіють не лише між собою, але із зовнішнім середовищем. Із зовнішнього середовища в організацію надходять ресурси (матеріальні, фінансові, трудові, енергетичні, інформаційні чи інші), кількість, якість та вартість яких залежить від умов, що склалися у зовнішньому середовищі (економічних і правових, конкурентів, техніки, менталітету суспільства, міжнародних подій тощо). З організації у зовнішнє середовище надходять продукція, послуги тощо.