Завдаток

Завдаток був досить поширений у дореволюційному російсько­му праві, забезпечуючи більшість угод, в яких виконання було ві­дірване від моменту укладення договору. Його роль знизилася в зв'язку з поширенням безготівкових розрахунків і нині застосуван­ня завдатку залишилося на рівні побутових відносин.

Відповідно до ст.570 ЦК завдаток — це грошова сума або рухо­ме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належ­них з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Договір про завдаток має офор­млятися письмово. Недодержання письмової форми має наслідком визнання договору нікчемним (ст.547 ЦК).

Призначення завдатку полягає насамперед у тому, що він має запобігти невиконанню зобов'язання, яке ним забезпечене, особ­ливо коли має місце вина сторін зобов'язання.

Тому ст.571 ЦК встановлює, що коли порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора, а ко­ли це сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути бор­жникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартост і. У разі припинення зобов'язання до початку його ви­конання або внаслідок неможливості його виконання завдаток під­лягає поверненню.

Водночас у випадку невиконання зобов'язання перед кредито­ром та боржником постає питання про відшкодування завданих цим збитків. Тому ч.2 ст.571 ЦК встановлює, що сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо ін­ше не встановлено договором. Отже, якщо за порушення договору відповідає сторона, яка надала завдаток, вона повинна відшкодува­ти збитки в частині, що перевищує суму завдатку. У випадках, ко­ли за невиконання або неналежне виконання договору відповідає кредитор, боржник може вимагати сплати подвійної суми завдатку (або повернення майна, отриманого як завдаток, та додаткової сплати суми у розмірі вартості цього завдатку) та, крім того, від­шкодування збитків в частині, що перевищує однократну суму зав­датку.

Таким чином, завдаток виконує такі функції: авансування, до­казування, забезпечення виконання зобов'язання, компенсації ін­тересів сумлінної сторони зобов'язання.

За своїми функціями завдаток відрізняється від авансу, який ви­конує лише платіжну функцію та функцію доказування, і незалеж­но від причини невиконання підлягає поверненню. Завдаток, крім цих функцій, як зазначалося, виконує ще й функцію забезпечення — сума, передана як завдаток, зараховується в рахунок виконання ос­новного зобов'язання і в цій частині гарантує його виконання. У разі невиконання зобов'язання завдаток також виконує забезпечу­вальну функцію, оскільки невинна сторона отримує як мінімум су­му, що дорівнює розміру завдатку.

Крім того, завдаток може виконувати компенсаційну функцію, бо сторона, яка відповідає за невиконання або неналежне виконан­ня зобов'язання зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки із зарахуванням суми завдатку.

Таким чином, завдаток за своєю сутністю наближується до сан­кцій, встановлених за винне невиконання або неналежне виконан­ня зобов'язання (заходів відповідальності).

Саме за допомогою покладання негативних майнових наслідків правопорушення на порушника, тобто фактично застосування за­ходів майнової відповідальності, і виконується функція забезпечен­ня виконання зобов'язань.

Основні особливості завдатку, як засобу забезпечення зо­бов'язань і як форми цивільно-правової відповідальності, поляга­ють у такому. По-перше, для покладання відповідальності у цьому випадку достатньо усіченого складу правопорушення: протиправ­ної бездіяльності і вини правопорушника. По-друге, ця санкція застосовується не у всіх випадках порушення договору, а лише при невиконанні договірного зобов'язання.

По-третє, ця міра відповідальності може застосовуватися лише у двосторонніх зобов'язаннях (договорах) — таких, де кожна із сто­рін є і боржником, і кредитором. Таким чином, сфера її застосу­вання — лише консенсуальні договори: купівлі-продажу, підряду, найму, сплатного зберігання тощо.

Оскільки закон передбачає можливість стягнення не тільки зав­датку, а й заподіяних збитків, можлива відповідальність і в формі відшкодування збитків. При цьому завдаток фактично поглинаєть­ся ними. Однак у зв'язку зі складністю доведення збитків сторони найчастіше відмовляються від таких вимог, обмежуючись стягнен­ням суми завдатку, особливо якщо вона досить значна. У зв'язку з цим сума завдатку іноді становить 40, 50 і навіть більше відсотків вартості предмета договору.

Слід звернути увагу на диспозитивний характер ч.2 ст.571 ЦК. Збитки відшкодовуються із зарахуванням розміру завдатку, якщо інше не передбачене договором. Це означає, що сторони своєю угодою можуть як пом’якшити відповідальність (наприклад, перед­бачити, що навіть за наявності збитків стягується лише сума зав­датку), так і посилити її (передбачити стягнення в повному обсязі збитків і суми завдатку).

Завдаток може бути використаним як відступне. Але для цього необхідна відповідна домовленість сторін (ст.600 ЦК). У цьому ви­падку контрагент сторони, яка використала право відступитися від договору, також буде не вправі вимагати відшкодування збитків.