Фурса С. Я.. Цюра Т. В. Дока.ш і доказування у цивільному процесі

Дока.ш і доказування у цивільному процесі

беруть участь у справі, їх права та обов'язки та сприяти у здій­сненні їх прав. У цій нормі були закладені основи та головні озна­ки принципу об'єктивної істини, оскільки було пов'язано, по-перше, обов'язок суду по вжиттю передбачених законом заходів і, по-друге, встановлено мету якої повинен був досягти суд своїм рішенням - всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обста­вин справи. Хоча про зв'язок цих обставин не говориться в біль­шості наукових праць, але принцип об'єктивної істини був дослі­джений в багатьох наукових¹" і, в тому числі, дисертаційних працях."³ Але ще на початку 90-х років було піднято питання про змагальність як принцип цивільного процесу."⁴

Оскільки принцип об'єктивної істини та змагальності мають безпосередній зв'язок із процесом доказування, то слід вважати його одним із головних важелів цивільного судочинства. Проа­налізуємо співвідношення принципу змагальності та об'єктивної істини в сучасному цивільному процесі. Ця позиція авторів зумов­лена тим аспектом, що не повною мірою в чинному та новому ЦПК відображено заміну принципу об'єктивної істини принципом зма­гальності. Крім того, деякі вчені формулюють принцип об'єктив­ної істини по різному. Так, М. Й. Штефан обґрунтовує принцип об'єктивної істини на підставі аналізу ст. 15, 30, 62, 162, 203, 312, 338, 346 чинного ЦПК, і при цьому зазначає, що змістом цього принципу є відповідність висновків суду, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи."¹ А вчений процесуаліст В. І. Тер-тишніков приходить до висновку, що принцип об'єктивної істини тісно пов'язаний із принципом законності і обґрунтовує його на ст. 15, 202, 312 чинного ЦПК. За його позицією принцип об'єктив­ної істини передбачає такий характер діяльності суду, який спря­мований на з'ясування дійсних взаємовідносин сторін, їх прав та

обов'язків, всіх обставин справи, що розглядаються. Рішення су­ду повинно відповідати обставинам справи, тобто бути законним і обґрунтованим."" В іншій роботі на обґрунтування своєї позиції В. І. Тертишніков додатково посилається також на п. 7 ст. ст. 143 чинного ЦПК і на постанову Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 грудня 1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"."⁷ Різниця в позиціях зазначених вчених полягає також і у тому, що М. Й. Штефан відносить прин­цип об'єктивної істини до принципів, що закріплені законодав­ством про судочинство, а В. І. Тертишніков - до міжгалузевих принципів. Нам більш імпонує позиція М. Й. Штефана, мотивація якого має під собою законодавчу основу та більш пов'язана з ба­гатьма статтями ЦПК.

Визнаючи, що на українську систему права останнім часом суттєвий вплив здійснюють іноземні джерела та дореволюційні положення законодавства, можна зробити висновок про необхід­ність аналізу джерел, з яких виникла концепція запровадження цих принципів. Принцип змагальності виник і застосовувався ще за часів Римської імперії,"" хоча деякі російські науковці запере­чували вплив Римського права на російську систему права."* З останньою позицією важко погодитись через те, що в російському законодавстві принцип змагальності застосовувався в дореволю­ційний період і тоді виходить, що росіяни створили і запровадили принцип змагальності.

В той же час, виникнення, розвиток і застосування принципу об'єктивної істини, в тому числі й на території України, можна пов'язувати з першими декретами Радянської влади в пореволю-ційний період¹²⁰ і діяльністю як російських, так і українських

"' Релниченко И. М. О принципе объективной истины а советском гражданском судопроиз­водстве. //Труды ВЮЗИ. - М. - Т.IV: Штефан М. И, Принципы советского гражданского процессуального права. - К. - 1080; Штгфан М. Й. Кочгрянц Р. Г. Конституційні основи правосуддя в СРСР. - К. - 1982.

"' Омельченно М II. Принцип об'єктивної істини цивільного процесуального права України. Лвтореф. канд. дне. - К. - 1996.

'" Тарангнко В. Ф. Принципы диспоаитнвности и состязательности в советском гражданском процессе. - М. - 1990.

"' Штгфан М. Й. Цивільний процес. - К.: Ін Юр*. 1907. - С. 51-52; Штефан М. Й. Цивіль ■ий процес. К.: 1и Юре. 2001. - С. 52-54.

"' ТгртишнЫоя В. І. Принципи цивільного процесуального права. В кн. Цивільне проце­суальне право України. / За ред. В.В. Комарова. - Харків: Право, 1999. - С.36.

"' Гражданский процессуальный кодекс Украины. Научно-практический комментарий. / Ав­тор комментария В. И. Тертышнихов. - Харьков: Кокгум, 1999. - С.30.

"* Салтовекий К. Институции. Основы системы н истории римского гражданского права. -К.. 1910. - С. 542.

"* Мурамцгв С. А. О консерватизме римской юриспруденции. - М.. 1875. - С. 182: Гуляев А. М. Об отношении русского гражданского права к римскому. - К., 1894. - С. 11.

'*• Курс советского гражданского процессуального права. Т. 2. / Под ред. А. А.Мельников». П.П.Гуреева. А.А. Добровольского, В.С.Тядевоеяиа. П.Я. Трубникова. - И.,: Наука. 1981. - С.405.

Фурса С. Я., Цюра Т. П.

Докази і доказування у цивільному процесі

вчених, які тривалий час вдосконалювали цей принцип та науко­во його обґрунтовували.^m

Тому проаналізуємо не тільки позиції українських і росій­ських, а й англійських та американських вчених відносно прин­ципу змагальності. Так, деякі вчені вважають, що суд виносить рішення на підставі наданих сторонами доказів, тому ні про яке встановлення істини не може йтися мова.¹" Але з цією позицією однозначно погодитись не можна, оскільки за такою концепцією не простежується зв'язок між цивільним процесом і реальними потребами суспільства у встановленні юридичних фактів, прав і обов'язків сторін у реальних взаємовідносинах між ними. Тобто пропонується замінювати фактичні обставини лише цивільним процесом, результати і наслідки якого не матимуть зв'язку із розглядуваними правовідносинами.

Інші вчені вважають, що в змагальному процесі суддя подібний до рефері у тенісному матчі: слідкує за сторонами, які наносять удари по м'ячу, просто називає рахунок і результат, забезпечуючи дотримання правил.¹²³ Отже, в змагальному процесі активність сторін - це не тільки наділення їх рівними правами при розгляді справи, а й надана їм ініціатива у веденні справи на всіх стадіях процесу. Це означає, що вони визначають і контролюють хід підго­товки справи до слухання, активно впливають на процес судового розгляду справи. Зокрема, для українського судочинства таку позицію сторін розкриває в своїх роботах В. Кравчук,¹²⁴ загалом з позицією якого можна погодитись, оскільки вона розрахована на активацію поведінки суб'єктів цивільного процесу в залеж­ності від їх процесуального статусу.

"' Курский Д. Основы революционного суда, в кн.: Материалы Народного комиссариата юсти­ции. II НКЮ. - М.. 1918. вып. 1, - С. 57; Зильберштейн II Л Прокуратура я гражданский процесс. // Вест. сов. юстиции. №7. 1923. -С.179: Гордой В. Право судебной защиты по Гражданскому процессуальному кодексу РСФСР., Вести, сов. юстиции. Ml, 1924. - СЛ- 4; Иодковский А. Прокуратура в гражданскому процесс». // Еженедельник сов. юстиции. М47, 1924, -СИ таінш.

"'Bffleaton R. Evidence, proof and probability 2nd ad. I.. 1983. P.32.

"' Zander M. A matter of juttice. The legal syatem in Ferment. N.Y. 1989. P. 140.

'"Кравчук В. Стратегія і тактика цивільного процесу: поняття, принципи та прийоми нападу. // Підприємництво, господарство і право. /*7. 2002. - С 49-52: Кравчук В. Стратегія і тактика цивільного процесу. - К.: АТІКА. 2002. - С 2G2-343.

Таким чином можна констатувати, що сучасний змагальний процес характеризується наявністю таких складових частин ак­тивності сторін як наділення їх широкими процесуальними пра­вами на всіх стадіях процесу, ініціативи та контролю за веденням процесу судом. При цьому, слід говорити про поступову втрату принципом об'єктивної істини не тільки свого місця в цивільному процесі, а й про абсолютну перевагу над ним принципу змагаль­ності. Це положення зумовлюється випадками, коли вони можуть суперечити один одному в конкретній цивільній справі. У зв'язку з тим, що принцип змагальності закріплений у Конституції Ук­раїни він наділяється більшим юридичним значенням у відповід­ності до того ієрархічного значення, яким володіє Конституція України.

Тому об'єктивна істина, яка полягає у відповідності висновків суду, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи, в подальшому стосуватиметься лише тих випадків, коли сторони надаватимуть на обґрунтування своїх вимог відповідні докази. Якщо сторона пасивно буде вести процес доказування, то можна прогнозувати, що вона програє справу, якщо не знайде доводів, за якими спростує юридичне значення доказів іншої сторони. Тому важко однозначно погодитись із позицією О. Немировської, що немає підстав стверджувати, що при цьому зникне принцип об'єктивної істини. Змінюються лише засоби досягнення істини, а за судом, як і раніше, залишається його головний обов'язок -встановити дійсні юридично значимі обставини, підтверджені та досліджені в суді доказами.¹" Тут справа лежить не в шляхах, а в остаточній меті судочинства. Якщо змагальність стала принципом доказування, то не ставиться питання про досягнення будь-якої істини, а в рішенні буде констатуватись перевага однієї зі сторін, що проявилась в процесі доказування.

Інший вчений В. Мамницький пропонує серед основних пра­вил змагальності визнати наступні:

1. суд не повинен збирати доказів за власною ініціативою, а в доказовій діяльності діє згідно з вказівними, забезпечуваль­ними, інструктивними повноваженнями;

'" Немироаськя О. Змагальність: старе поняття новий зміст. // Право України. М9. 1999. -С.5в.