Фурса С Я.. Цюра Т. В

цієї позиції можна навести дослідження процесу доказування, що здійснюється окремими суб'єктами доказового процесу. Так, із давніх часів вченими досліджувалася діяльність адвокатів у різ­них формах і зокрема при допиті свідків і при аналізі їх пока­зань.'" Аналогічно, досліджуються участь прокурора⁵⁰ і органів опіки та піклування⁵¹ як суб'єктів доказового процесу в цивіль­ному судочинстві.

Отже, в певних галузях права інформація може бути система­тизована без суттєвих утруднень, оскільки вона є специфічною, наприклад, в основному в одному нормативному акті зібрана вся інформація про судоустрій в Україні, тому окремі інформаційні блоки, належність яких до певної галузі права буває важко вста­новити, можна вважати або граничними, або спільними для де­кількох галузей права. Однак вважаємо, що поняття "міжгалузе­вий інститут" лише до певної міри є коректним. Так, слідкуючи за розвитком порівняльного правознавства слід вважати доволі ґрунтовним висловлювання з цього приводу професора А. X. Саї-дова. Вчений виділив три значення терміна "порівняльне право­знавство": метод, наука, навчальна дисципліна; позначив три го­ловні цілі порівняльного правознавства: науково-пізнавальну, практико-прикладну й учбово-педагогічну; намітив коло питань, що складають предмет порівняльного правознавства. Історико-порівняльне правознавство, на думку А.Х. Саїдова, виросло з по­треб вивчення іноземного права. Основна ж ціль сучасної юри­дичної компаративістики — дати відповідь на питання про те, що відбувається на правовій карті світу, як розвиваються основні правові системи сучасності, як відображаються умови життя, що змінюються, у національних правових системах.¹- До напрямів дослідження порівняльного правознавства необхідно, на наш по­гляд, віднести й аналіз різних інститутів в окремих галузях пра­вової системи однієї країни. Тобто порівняльний метод досліджен-

■ Фурса С Я. Теоретичні «спекти правового та процесуального положення прокурора а циаіль

нону судочинстві. - Право України. - №12.. 1908.- С. 67-70; Шахарян М. С. Субъекты

гражданского процессуального права. - М.,1970. " Киргева Н А. Органы опеки и попечительства - субъекты доказывания в гражданском

процессе. - В св. научи, статей Иркутского гос. унта. -1085. " Всероссийская научная конкуренция «сравнительное правоведение в России: пути развития».

- Государство и право. М 4. - 2001. - С. 121-123.

ня неможливо вважати панацеєю від об'єднання інформації сто­совно відповідних інститутів окремих галузей права, але цей ме­тод дослідження надає можливість узгоджувати їх розвиток і за­позичувати останні досягнення з однієї галузі права до інших (як правило, порівнюють доказування в цивільному і кримінальному процесах), узгоджувати термінологічну базу та інші аспекти.

Загалом же, вважається, що більш сприятливим для розвитку теорій доказування та доказів є різнобічні підходи до їх розвитку і наступне узагальнення досягнутого та систематизація отрима­них результатів в працях видатних науковців. Наприклад, самос­тійне дослідження таких вузьких питань як докази і доказування по окремих категоріях справ," окремі принципи доказування*⁴ тощо мають позитивне значення для розвитку правової науки і, зокрема, цивільного процесу, але багато робіт так і залишається на рівні вивчення окремого питання і не мають логічного продов­ження в глобальних теоретичних дослідженнях, а їх результати

не узагальнюються.

Тому поділяються позиції тих науковців, які бачать у теоре­тичних дослідженнях вчених фундаментальні напрями дослі­дження (дослідницька наука) і прикладні.⁵¹ Якщо фундамен­тальні напрями досліджень спрямовано на загальний розвиток наукових концепцій та спеціальний, що присвячується аналізу окремого питання, то прикладні дослідження окремої галузі пра­ва або інституту, які розраховані на навчання студентів, аспіран­тів, також не можуть не брати до уваги останні досягнення фунда­ментальних досліджень.

Водночас юридична наука повинна мати безпосередні зв'язки із практикою та законодавством, що мас проявлятись не тільки в розробленні довідників з доказування,*• айв більш важливих

"Захарова О. С Докази та доказування в справах, що виникаютыз шлюбно пмгйиих право відносин. Автореф. дис. канд. юр. наук. К., 1995: Калпин А. Г. Письменные доказатель­ства а судебной практике по гражданским делам. Автореф. канд. дис. М.. 1966.

** Омгльчгмхо М. II Докази і доказування як процесуальні засоби встановлювання об'єктивної істини по цивільній справі. - К.,1996.

" Фурса С. Я. Наука про нотаріат. В кн. Нотаріат в Україні. Теорія і практика. - К: А.С.К.,

2001. - С.46-47. ¹⁴ Справочник по даказыааиию в гражданском судопроизводстве. / Под ред. И.В. Решет-

пиковой. - М: Норма.. 2002. - 475с.

Докази і доказування у цивільному процесі

питаннях. Зокрема, не зважаючи на значну увагу науковців, що приділяється процесу доказування та доказам, в юридичній прак­тиці існує доволі багато спірних питань, які не знайшли однознач­ного вирішення і регламентації в законодавстві." Залишається, на наш погляд, практично малодослідженою процедура доказу­вання, хоча в порівнянні з аналогічними положеннями іноземних держав, можна з впевненістю говорити про явне відставання укра­їнської правової системи в цьому напряму. Навіть поверхневий, на даному етапі дослідження, огляд процедурних питань доказу­вання в судах США та Англії свідчить про прискіпливу увагу законодавчої влади цих країн саме до процедури дослідження до­казів, значну конкретизацію процесуальних аспектів надання доказів, з урахуванням їх особливостей тощо.¹⁸ Значну увагу при­ділено доказуванню й у Німеччині⁶" та Австрії.*" Отже, в цьому проявляється,велике процесуальне значення доказування, що від­творюється в законодавствах цих країн. До законного і обґрун­тованого рішення по справі, безумовно, призводить доказування та доведення юридичних обставин у справі.

Інтересною є й концепція Цивільного кодексу Квебеку (Кана­да), в який введено книгу сьому - "Доказування".⁶¹ Порівняно невелику увагу доказуванню (як в ЦК Квебеку) приділено в Ци­вільному процесуальному кодексі Польщі." Але загальними ри­сами іноземного законодавства, яке присвячене процесу доказу­вання, € те, що воно систематизоване в певну процедуру або

^>: Фурса Є. І. Сучасні проблеми розгляду цивільних справ у судах. - Юридичний журнал. МІ.

- С. 95-9в. " Ргшгтмихояа И. В. Доказательствгнлое право Англии и CULA. - М.: Городсц. 1999. - С. 192-

276. Матеріали семінару "Огляд цивільних та апеляційних процедур у судах CUIA". - К.:

USAID. 1993. 26йс. ^и Шак X, Международное гражданское процессуальное право. - М.: БЕК, 2001. - С.322-Э63,