Гносеологічна трансформація права 1 page

Право не тільки зумовлене пізнанням, а й функціонує у фор| пізнавальних процесів. Більше того, воно здатне зберігати і рс вати свій регулятивний потенціал лише через постійний пізнава ний діалог між дійсністю, реальними відносинами у суспільстві ■ власним структурним цілим як самостійним і самодостатнім феї

липкім соціального організму.¹ Цей перманентний пізнавальний діалог як для права, так і для соціуму має принципове значення.

Кожна правова норма, сформульована законодавцем — це не Тіпьіси якесь певне твердження, рішення, наказ, вимога, це завжди й [ifttiпитання до дійсності, звернення до реципієнта, це специфічний роціальний експеримент, результати якого тільки й можуть відпові-ти на запитання, чи прийняте рішення було правильним, сприйня- адресатами й асимільованим соціальними відносинами, чи,,іпшіаки, тільки проявом волі, неадекватної природі, структурі й Іщні (наченню суспільства. Позитивна відповідь з необхідністю по-ринює регулятивний потенціал права, підвищує його статус і авто­ри і ст у суспільстві. Вдалі рішення на наступному етапі стають Предметом методологічно-правової рефлексії, аналізу, після чого Поповнюють інструментальне, техніко-юридичне надбання в по-цшыдому правовому процесі. Негативна ж відповідь на запит за-іоподавця, яку дає суспільство своєю реакцією на-новостворену Норму, з необхідністю активізує пізнавально-правову активність, имагає пошуку нових підходів до правового розв'язання певної йціальної проблеми.² Значні негативні наслідки неравильно при-іятого рішення зменшують авторитет і, відповідно, регулятивну ілу права. Методологічна ж рефлексія не тільки констатує негати-Ііий результат, а й намагається виявити його причини, дати пояс-Si шя неефективності регулятивної спроби законодавця.

У будь-якому випадку створення норми - це завжди запитан­ії, завжди пізнавальна проблема, запит до соціальної дійсності юовно релевантності права загалом і конкретної норми, зокрема, іряво ніби щоразу випробовує себе на автентичність і саме в такий

Див.: Гредескул Н.А. К учению об существлении права. Интеллектуальный процесе, ііґіующийся для осуществления права.Социально-юридическое исследование. - Харьков,!()().; Остроумов Г.С. Правовое осознание действительности. - М.: Наука, 1969; Ушаков |А. Право - субъективный образ объективного мира // Правоведение. -1973. - № 2. - С. 90-I; Чсрданцев А.Ф. Специфика правового отражения // Правоведение. - 1973. - № 2. - С. 7()-Ю8; Дражина И.В., Пономаренко Е.В. Правовое освоение действительности в систе-I юридических категорий. - Тюмень, 1995; Teubner Guntner. Haw the Law Thinks: Toward I'mistructrast Epistemology of Law. - San Domenico di Fiesole: EUL1989; Schwartz RX. ' mud and External Method in the Study of Law // Law and Philosophy. - Dordrecht 1992 - Jf°

■ I'. 179-199.

1 ' Глазырин В.В. Прогнозирование эффективности правовых норм: возможный подход // Тобл. совершенствования сов. законодательства. - М., 1988. - № 41. - С. 23-33; Завадская ЇІ. Механизм реализации права / РАН. Ин-т государства и права. - М.: Наука, 1992; Кузак-~ /іисв С.С. Некоторые проблемы реализации норм права // Научные исследования высшей him: наблюдения, анализ, выводы. - Тюмень,1994.- С. 69-70; Пашков А.С., Явич Л.С. Іюктявность действия правовой нормы // Сов. гос. и право. - 1970. - № 3; Решетов Ю.С Шизация норм права. - Казань, 1989; Фагкуллин Ф.Н., Чулюкин Л.Д. Социальная цен-СП, и эффективность правовой нормы. - Казань: Изд-во Казанского ун-та,1977; Эффектив­ен, действия правовых норм. -Л., 1977; Эффективность правовых норм.-М.,1980.

спосіб самостверджується як право, як основний регулятивний ме ханізм суспільства. Тільки породжуючи в такий спосіб пізнаваль процеси в суспільстві, право зберігає і зміцнює свій соціальні: статус. Воно може існувати саме через породження таких шзе вальних процесів, без яких поступово втрачалася б відповідшс соціуму і будь-яка регулятивна значущість. Щоб залишатися пра вом, у ньому постійно має відбуватися своєрідна гносеологія* трансформація, в якій право постає не тільки як регулятивний, саме як пізнавальний процес. До того ж останній настільки ж неоЈ хідний, наскільки неможливо його уникнути для розв'язання вла не регулятивних завдань права.

Право настільки ж регулятивне, наскільки й пізнавальне. Упс рядковуючи соціальні процеси, гармонізуючи соціальний організ право водночас включає в роботу пізнавальний механім, без яког не може виконувати свої основні завдання й, отже, право стає пі| знавальним, гносеологізованим соціальним інститутом, саме ста пізнанням. Більше того, право стає наймогутнішим, найефективні| шим механізмом соціального пізнання з усіх, що існують у суча них соціальних науках, і саме тому (що на відміну від них) пра має у своєму розпорядженні велетенську лабораторію, в якій вок безперервно і постійно може спостерігати наслідки своїх експер* ментів, уточнювати умови його проведення, ускладнювати спрощувати його хід.¹ Специфіка й перевага цієї лабораторії в му, що на відміну від подібних у природничих науках, її робс неможливо призупинити ні на мить. Вона сама постійно примул експериментатора працювати на повну силу і без відпочинку. ПодЦ бних лабораторій не має жодна з соціальних наук. Вони лише щ ристуються тим матеріалом, який отримують з лабораторії праве вої. Тобто в їх розпорядженні завжди вторинний матеріал, хоча не зменшує важливості й значущості результатів, отриманих у сфе рі суспільних наук неправового циклу.

Для суспільства пізнавальні процеси, які зінщійовані ванням права, також мають досить велике значення. Саме за

прану суспільство відкриває себе. Право постає найефективнішим ме-Hiii измом самопізнання суспільства. Суспільство і право перебувають у д>же своєрідних стосунках, якщо розглядати їх під кутом зору сис-'ішмо-структурного аналізу² як взаємодію елемента і цілого, причому І ні* нчаємодію одного з найвизначальніших елементів у струтурі соці-(ftiii.iioro організму. Суспільство здебільшого має таке право, на яке ['Міню здатне. Водночас право може бути значно вищим від того сусггі-Ь|ц:.та, в якому воно функціонує, як і навпаки, суспільство об'єктивно \ м»жс вимагати удосконалення власної системи права.

Право віддзеркалює стан суспільства, але й суспільство нама-Е|'ін іі.ся в праві постати як злагоджений, цілісний і чітко діючий [ме\;інізм. Для цього воно формує самостійний вид інтелектуальної [діи.м.ності - науку правознавства, в якій акумулює знання про при­роду і закономірності права. Тут право постає вже як предмет соці-уп.ного пізнання. Для права ж саме суспільство є предметом пі-іИання, без якого неможливе регулювання і гармонізація відносин. "Ьже, право може виконувати свої функції саме завдяки пізнаваль-іій експансії у сферу найрізноманітніших суспільних відносин. Ільки у формі пізнання право може залишатися правом, тільки ^мулюючи увесь свій гносеологічний потенціал, право може р:ів'язувати проблеми регулятивності. Якщо предмет регулювання пізнаний, якщо недооцінена специфіка конкретної ситуації, як-і законодавець не поінформований про всі особливості відповід-цх соціальних зв'язків - чи може відбутись адекватне їх врегулю-шія? Різниця між соціальним і правовим пізнанням у тому, що у соціальному пізнанні постає лиш як один із багатьох сопі-ьних феноменів поряд з релігією, мистецтвом, мораллю, політи-:>, економікою тощо. Суспільство ж у правовому пізнанні не мо-і не поставати як єдине у своїх окремих частинах чи елементах ціле, fticme це негайно відобразилося б у суперечливості правових інсти-гів, що неприпустимо в системі права. Отже, право не просто вивчає епільство як предмет пізнання з метою регулювання, право вивчає ринціали цілісності³ й гармонійності соціального організму і, від-

¹ Гавріілов О.А. Математичнеские методы и модели в социально-правовом исследо: ний,- М.,1980; Казимирчук В.П. Право и методы его гоучения. - М.,1965. - Глава 5: "Метод моделирования и социального эксперимента в правоведении". - С. 158-185; Ленинский В.А Моделирование в социально-правовых исследованиях. - М.: Наука,1986; Лукич Р. Методо гая права. - М., 1981. - Раздел П.2.4.: Экспериментальный метод". - С. 230-231; Наумова I Правният експерименти усъвършенствуването на законодателството //Държава и право. - С| 1990. - Г. 3, N 2. - С. 106-109; Нуртдикова А. Правовой эксперимент в сфере трудовых отно; шений // Сов. юстиция. - М., 1989. - N 10. - С. 5-6; Правовой эксперимент и совершенство ние законодательства / Никитинский В.И.,Самощенко И.С.,Лапаева В.В. и др.;Под ред. ] тинскогр В.И., Самощенко И.С.; ВНИИ сов. законодательства. - М.: Юрвдлит., 1988; Сас кинд Р. Экспертные системы в праве. - М., 1990.

¹ ІипіиіщР.З. Государство и право в современном обществе: необходимость новых под-jon // Советское государство и право. —1990; Марусте Р. Противоречия в развитии общес- \ и правопорядок // Сов. право. - Таллин, 1987. - N 1. - С. 13-19; Тиунова Л.Б. К вопросу о ІИмосвяш правовых и иных общественных отношений: системный аспект // Вестник ЛГУ. - f,(>. - 1985. - Вып.2; Шаргородский МД. Право и объективные законы общественной Вии (К дискуссии об объективном и субъективном в праве) // Правоведение,- 1972.- № 5,-6-106; Seidler G.L. Rechtssystem und Gesellschaft. - Frankfurt aM., etc.,1985.

' Тиунова Л.Б. Системные связи правовой действительности: Методология и теория / illlci. -Петербург, гос. ун-т. - СПб.: Изд-во Санкт-Петербург, ун-та, 1991. ' Гуменюк Т.А. О едином правовом пространстве как условии формирования правового ударства // Современное государство и право. - Владивосток, 1992. - С. 99-106; Керимов

І

криваючи їх, намагається реалізувати через законотворчу діяльніс Суспільство є предметом багатьох наук Структурно-функціональна І цілісність суспільства як теоретико-практична проблема — це пре,а правового пізнання, в якому право постає соціальної природи і зна щості гносеологічним суб'єктом.

З цього погляду важливо визначити відмінність філософськои і власне правового опосередкування соціальної реальності, філософія, на відміну від інших наук, так само вивчає будь-s свій предмет саме в його цілісності. Людина, суспільство, правої все це у філософському знанні постає як єдине синкретичне ціл| Конкретні науки вивчають певні, окремі аспекти, зрізи pea філософія ж бере реальність як таку. Ціле, цілісність є основі предметом філософії, і це випливає з самої її природи, оскільки св яіс ціле є автентичним образом філософської рефлексії. Де є цілі| ність, там з'являється філософія, там не уникнути її. І в цьому ^ зумінні право, намагаючись специфічно відобразити системність! цілісність суспільства, одразу ж стає філософічним, філософем насиченим, стає філософським пізнанням.²

Тому питання про специфіку правового пізнання ще більш гострюється. Яке системне цілісне суспільства постає у філософ кій рефлексії, а яке — у правовій? У відповіді на це запитання ком висвітлюються не тільки особливості пізнавальної активное права, але й його фундаментальна значущість для суспільства, за нгажованість на найбільш глибокі засади соціальної онтології.

Право - свого роду вид експериментального пізнання. Пре правовий експеримент тут ніколи не буває чисто емпіричним. Ві§ завжди теоретично насичений. Створена правова норма - це зава або реалізація наявного теоретико-правового знання, або ваний експеримент, теоретичний запит до соціальної реальності,

мн< дати відповідь на питання законодавця про правильні прогнози ill ні про хибність припущень, недовраховані обставини тощо.

Фукціонування прав з цього погляду нагадує розвиток сучас-ио природознавства, математизованої експериментально-І'іпчної науки. У дослідженнях, які в цих галузях проводяться, пишаються не тільки давати відповіді на питання, які задає при­рода, але й, виходячи з наявної системи теоретичних знань, праг-/гь висувати відповідні запити до природи як онтологічно єдино- Н), узгодженого й несуперечливого цілого, що випливає з досягну-«ш о рівня розвитку теорії. Тобто, у сучасному природознавстві йде щсіійний діалог природи і теорії за схемою: «Непояснені факти -ііроба їх теоретичної інтерпретації - експеримент, побудований на еиоиі нової пояснювальної теорії - уточнення й розвиток теорії та.ліснення природних феноменів - прогнозування розвитку приро- явищ на основі нової теорії - поява фактів, що не вписуються ціннішу теорію і т.д.».

Право mutatis mutandis стосовно соціальної матерії розвиває-ся за аналогічною схемою. Кожен новий прийнятий закон - це Іоротична модель соціальних відносин, вписаних у загальну сис- лу суспільних взаємодій. Реальність може цю модель не сприй-IIи, вимагати її коригування, чи (як ідеальний випадок) асимілю-її у своє структурне ціле. Постійні зміни й уточнення в конодавстві в якийсь момент вимагатимуть кардинальної рс робки самої моделі чи розробки нової конструкції закону, що ^ її і це відповідає реальним правовідносинам. Критерієм тут слугує Всктивність регулювання, отримання не тільки швидких Зультатів, а й перспективної стабілізації соціуму та забезпечення і нормального поступового розвитку.

Головне у цьому процесі те, що право постає як специфічний ідеологічний механізм виявлення логічної структури соціальних на основі якої воно тільки й може будувати свою

Д.А. Проблема целостности в праве // Сов. гос. и право. - 1971. - № 7. - С. 14-21; Чинчі.

А.А. Целосіяояь государства: вопросы теории. Автореф. дис.... д-ра юрид. наук / Акад. М-в внутр. дел Рос. Федерации.- М., 1995.

Акименко А.Д. Об элементах методологии целостного понимания человека (мир

ренческий аспект) // Философские науки. - 1991. - № 7; Афанасьев В.Г. О целостных і

мах // Вопросы философии. - 1980. - № 6; Ильин В.В. Подате науки: содержание и грани~ (К проблеме гносеологической целостности науки) // Вопросы философии. - 1990. - № Красин Ю.А. Взаимодействие общественных систем в целостном мире // Вопросы филос„ фии. -1990. - № 8; Сариев Г. Дж. К проблеме целостности и уровней в системном подходе і Вопросы философии. — 1980. - № 5; Тягло А.В. Становление научной концепции целостное ти. - Харьков, 1989. Цехмистро ИЗ. Парадокс Эйнштейна — Подольского — Розена и конце пция целостности // Вопросы философии. - 1985. - № 4;

² Желгова В.П, Дробницкий О.Г. Философия и правосознание // Философия и це тяые формы сознания. - М: Наука,1978. - С. 157-190.

' Агами ров К.В. Методологические вопросы правового прогнозирования / Всесоюз. ин-т

іИшения квалификации работников печати. - М., 1986; Глазырин В.В. Прогнозирование

|екти8ности правовых норм: возможный подход //Пробл. совершенствования сов. законо-

m.DTBa. - М., 1988. - № 41. - С. 23-33; Коиобра Н.И. Юридическая наука и перспективное

ВІіошрование // Методологические проблемы юридической науки. - К., 1990. - С. 55-68;

крепко Б.В. Правовое предвидение как вид социального предвидения //

бл.правоведения. - Киев, 1989. - Вып. 50. - С. 9-14; Павлодский Е.А. Статистические

Уїм прогнозирования в праве // Пробдсовершенявования сов. законодательства. - М.,

6. - № 35. - С. 86-95; його ж: Опыт прогнозирования эффективности правового акта с по-

ДІ.Ю экспертных оценок // Пробл. совершенствования сов. законодательства. - М., 1988. -

41. • С. 71 -83; Семків В.О. Про прогностичну функцію правосвіцомості // Вісн. Київ, ун-ту.

ш. науки. - Київ, 1988. - Вил. 29. - С 21-24.

Швырев B.C. Теоретическое и эмпирическое в научном познании // Вопросы филосо-,-1975,-№2.-С.3-14.

регулятивну діяльність. Право виявляє своєрідну матема функціонування суспільства, структурно-функціональні заі мірності соціальної динаміки, яку виражає в певній сукупнос юридичних формул. Не випадково ж в історії правової юриспруденцію часто-густо порівнювали в різних варіантах математикою.

Саме в даному відношенні особливо чітко простежує принципова відмінність і специфіка пізнання природи ціліс* суспільства філософією і правом. Філософія розглядає суспіг як єдиний цілісний організм у всіх можливих його проявах, всьому розмаїтті його видозмін, які тільки й можуть розкрити йо кінцеву суть, смисл і призначення. Смисл соціального буття, цінність (і можлива антицінність) для людини, поклика соціальної форми існування і ступінь її автентичності проблеми філософії соціуму. Право не ставить проблеми виявле смислу суспільства як такого, хоча воно й стає максималі філософічним настільки, наскільки саме неминуче зорієнтоване цей соціальний смисл. Право розглядає цілісність суспільства з чки зору його структурно-функціональної єдності, воно ві внутрішній субстратно-структурний каркас соціальних відносин, який лише й може спиратися в своїй регулятивній діяльності.

Коли продовжити метафору соціальної будівлі, то пра передусім виявляє, зміцнює та забезпечує надійність несучі конструкцій соціуму у формі публічних галузей права. "Систек права можна уподібнити склепінню в архітектурі,"² - зазнач! Н.А.Гредескул. Динаміку внутрішніх добудов, перебудов, зв'язок і опору на несучі стіни відображає функціонування галузей приватного права. Звичайно, тут є система комун» система самозабезпечення і т. ін., які функціонують відповідно, певних природних законів і закономірностей і строго встановле* правил, що тільки й може забезпечити нормальні уме життєдіяльності. Неадекватні правила, неврахування природі соціальних законів неминуче призводять до дисфункціональнс соціуму, викликають необхідність спеціального розв'язання

поми, але з урахуванням особливостей усієї споруди. Недаремно, мабуть, один з найважливіших засобів розв'язання вказаних проб­лем у праві отримав назву юридичної техніки, а саму юриспруден­цію інколи порівнюють із соціальною інжененрією як у позитивно­му, так і деколи (за своїми наслідками) у негативному значенні.¹

Чому право з необхідністю повинно взаємодіяти із сусцільст-ном саме як пізнавальний, специфічно "математизований" процес? Що є безпосереднім предметом його дослідження у виявленні за­гальної функціональної структури суспільства? Цей предмет дуалі­стичний за своєю природою, що зумовлює й принципово дуалісти­чну природу самого права як такого. Цей предмет - взаємодія сус­пільства й індивіда, суб'єкта і держави, об'єктивного й суб'єктивного, свободи й необхідності, волі та соціуму в найрізно­манітніших формах їх прояву.² Перманентне ускладнення цих вза­ємодій, пов'язаних із невпинним розвитком суспільтва, вимагає так само постійного пошуку нових схем, нових вдалих формул цих вза­ємодій, які могли б узгодити приватний і спільний інтерес, І Іеможливо сформулювати універсальне правило поведінки, придатне для використання в будь-яких мінливих ситуаціях. Тоді б автоматично виключався процес правового пізнання, у ньому просто не було б ніякої потреби. Історія права вже знала такий підхід, характерний для класичних природноправових концепцій, у яких ставилась мета виявлення абсолютних позаісторичних критеріїв справедливості, здатних забезпечити гармрнію відносин у |будь-якому суспільстві.³ Однак соціально-історична практика 1 продемонструвала, що такі абсолютні критерії є лише ідеалом, до Іякого кожне конкретне суспільство може тільки більше чи менше І наближатись саме завдяки складному інтелектуально-пізнаваль-Іному процесові розв'язання власних проблем. Справедливість та її І реалізація в кожному суспільстві постає як складна пізнавальна Ціроблема, яку щоразу треба розв'язувати по-новому, оскільки соці-I шіьна ситуація постійно змінюється і минулі рішення вже просто не І можуть бути придатними для використання в нових умовах. Спра-

¹ Cohen Н. System der Philosophie. Zweiter Theil. Ethik des reinen Erkenntniss. -1902. - S.
Савальский В.А. Основы философии права в научном идеализме. Марбургская школа с¹
софии: Коген, Наторп, Штаммлер и др. - Том I. - М., 1908. - С. 142-360; Пашкявичус
Применение математических и логических средств в правовых исследованиях. - Вильн
1974; Гавршюв О.А. Математичнеские методы и модели в социально-правовом исследо
нии. - М., 1980; Нерсесянц В.С. Право - математика свободы. Опыт прошлого и пе

вы. - М.: Юрист, 1996.

² Див.: Гредескул Н.А. К учению об существлении права. Интеллектуальный проце
требующийся для осуществления права. Социально-юридическое исследование. - Харь
1900.-С. 29-31.

Boruclca-Arctowa М. Koncepcja uprawnien w aspekcie socjologiczno-prawnym // і Rozwazania о panstwie і prawie. - Katowice, 1993. - S. 39-50.

І Струве П. Основной дуализм общественно-экономическрго процесса и идея естествен-|ного_ззакона//Вопросыфилософииипсихологии.-1910.-№1б4.-Кн.4,., I Ватгель Э. де. Право народов или Принципы естественного права, применяемые к (поведению и делам наций и суверенов.- М., 1960; Гроций Г. О праве войны и мира. Три І книги, в которых объясняется естественное право и право народов, а также принципы публи-ІЧИОГО права,- М.: Ладомир, 1994; ЛодішП. Теория общих прав, содержащая в себе философ-Іекое учение о естественном всеобщем государственном праве.- СПб., 1828; Нерсесянц B.C. ІПраво и закон. Из истории правовых учений.- М: Наука,1983; Barry В. Theories of justice. -[Berkeley;Ix>s Angeles: Univ. of California press, 1989.

ведливість, отже, є формальне правило, принцип, вимога, яка щора| зу реалізується в новому змісті. І щоб цей зміст і форма відлові; ли одне одному, необхідне здійснення певної пізнавальв інтелектуальної діяльності, спрямованої саме на узгодження ко* ретного змісту й універсальної форми справедливості у соціальних правовідносин:² Справедливість нагадує формулу, якій члени рівняння постійно змінюються (конкретно-історі: умови), а саме рівняння завжди повинно залишатися константним (абсолютні ідеали справедливості). Історичний прої завжди видає нові значення змінних, тому право, щоб відпо ідеалу справедливості, повинно постійно по-новому розв'язуват це рівняння справедливості.³ Інша справа, що в реальних соціа них взаєминах це розв'язання не зводиться до простого оперува цифрами, а утворює складну гносеологічну систему процесів у суспільстві, наслідком яких і є формулювання певної і ги, зверненої до всіх. Закон, нормативний акт - це не просто пре сійна діяльність законодавця, який є лише кінцевим виконавцем і ження волі суспільства, це результат гносеологічної рефлексії вс суспільства,⁴ специфічне пізнавальне розв'язання конкретне історичної форми універсального рівняння справедливості.

У яких же формах відбуваються вказані пізнавально-правов процеси, що дозволяють розглядати право як складну ієрархйзова ну постійно діючу гносеологічну систему суспільства?

Гносеологічно-правова система суспільства має ба структуру, що дозволяє оперативно і максимально адекват розв'язувати пізнавальні проблеми, що постійно виникають і пов'л з регулюванням соціальних взаємодій. У загальному плані в структурі можна виділити п'ять гносеологічно-правових рівнів: ноправовий, міжгалузевий, галузевий, спеціальний, конкретний.

Усі ці рівні постають як специфічні ешелони експансії права у сферу соціальної динаміки. Пізнавальна ність, характер гносеологічної мобільності вказаних рівнів відрізняються одне від одного, хоч усі вони взаємопов'язані собою, взаємовтагавають і взаємозумовлюють одне одного.

¹ Штаммлер Р. Сущность и задачи права и правоведения. -М., 1908. -С. 78-118.

² Леви ЭХ Введение в правовое мышление.-М: Наука, 1995.-С. 11.

³ Токарев ВЛ. Логический и исторический методы в теоретическом исследовании

- Ростов-на-Дону, 1986; Историческое И логическое в познании государства и права. - Лез град: ЛГУ, 1988.

⁴ "Механізм правового мислення, - зауважує з цього приводу В.Леві, - передбачає -&Ц
мінність поглядів і неоднозначність висловлень. Він покликаний забезпечити участь усьо^
суспільства в усуненні виникаючих невизначеноствй: для цього існує суд, до послуг і
звертаються, коля розбіжність у поглядах сягає вищої міри гостроти". (Леви Э.Х.
праця.-С.9).

Найбільш динамічним є нижній конкретно-нормативний рі-иснь пізнавальної активності, безпосередньо зав'язаний на соціаль­ну матерію, на розв'язання найбільш нагальних проблем соціаль­них взаємодій. Тут право безпосередньо контактує з дійсністю і постає або провідником правової субстанції, або "іскрить", призво­дить до "короткого замикання";, і зв'язок із соціальною реальністю переривається. Норма права є первинною клітиною права тому, що саме в ній на пешому етапі взаємодії права і суспільства 'підливаються" початкові пробні форми соціальної структури. І Іорма права - найбільш динамічний і мінливий елемент права, во­на швидко встановлюється, і так само швидко відміняєтьсяі коли Гясовується її неспроможність ефективно схематизувати соціальні ігіаємодії, тобто забезпечити позитивний соціальний^ результат.¹ І Ісрвинна нормативність права слугує необхідним гносеологічним матеріалом, що розвідує процеси утворення структурних новацій у соціальній динаміці та забезпечує їх відбір і систематизацію у формі принципів, правил і юридичних формул інститутів права. Отже, норма і права є основним, найважливішим і найефективнішим засобом, мето-I дом і знаряддям пізнання соціальної реальності, правового пізнання І Вигадом. У пізнавальній природі норми права проявляється й ігізна-ральна сутність самого права, його постійна гносеологічна трансфор­мація, необхідна для виконання своєї основної регулятивної функції.

Рівень інституту права утворює якісно нову гносеологічну Втруктуру. З наявного нормативного матеріалу, який тут постає ж Своєрідна конкретно-емпірична правова фактографія, вже здійсню-Јгься добір норм, шо можуть виконувати функції більш універ-рльних правил і моделей соціальних відносин. На даному рівні ■же відбувається певне осмислення нормативного матеріалу, вияв-рення його логічної структури і взаємоузгодженості, усуваються Суперечливі норми, доповнюються нові, що необхідні для логічної Тіовноти інституту. Тому інститут права вже постає як самостійна 'труктурно-функціональна гносеологічна система зі своїми mac-? йми закономірностями, логічно виявленими принципами, основ­ними формулами і відповідними процедурами. Причому вказані

Пашков А.С., Явич Л.С. Эффективность действия правовой нормы // Gob. гос. и право 11970. - № 3; Фаткулнин Ф.Н., Чулюкин Л.Д. Социальная ценность и эффективность пра-Іоион нормы. - Казань: Изд-во Казанского ун-та,1977; Эффективность действия правовых

рм. - Л., 1977; Эффективность правовых норм.- М., 1980.

р Бабаев В.К. Нома права как истинное суждение // Правоведение. -1976. - № 2- його ж-
Нсганносгь норм советского права.- Саратов, 1989; Ивлев Ю.В. Истинность нормы'// Труды
ІМсшей школы МВД СССР. - М.,1969. - Вып. 23; Романенко Н.Г. Проблема истинности
»рмы советского права. - Автореф. дисс...канд. юр. наук. -М.,1982. '

■ Гримм Д. Соотношение между юридическими институтами и конкретными отнощени- Щ\. - іМ.,1914; Гендаезгадзе Е.Б. Гражданское общество и новый подход к государственно-

формули і принципи можуть бути виражені явно через конкре норми права, які тоді постають як норми-принципи, а можуть ф> кціонувати і в неексцлікованій формі й вимагати подальшого осмї слення та рефлексії. Так чи інакше, формування інституту права;| це складний пізнавальний процес, який не може бути в якусь * завершений, оскільки через норми права він постійно стикається! соціальною реальністю, що постійно розвивається, ускладнює деталізується, а разом із нею відповідно ускладнюється й розвивг ться сам інститут права.

Хоч, як відомо, загальний процес становлення римського прії ва відбувався через накопичення маси казусів (тому його іі ~ характеризують саме як казуальне право- формування інс права як осмислення нормативного матеріалу не складає одне ронього процесу, аналогічного до використання чисто індуктиві го методу пізнання. Коли на певному етапі викристалізовуєтьс відносно самостійна логічно узгоджена структура інституту, вої вже сама починає впливати на формування відповідного нормаг~ ного матеріалу, задавати специфічні моделі поведінки, які з" каються в соціальну динаміку. Інститут права - логічно узго; система норм, тому він не тільки не сприймає суперечливі цій сі темі норми, але й сам породжує норми, логічно необхідні для зап| внення його прогалин. З одного боку, це позитивна риса права, ї якій проявляється його здатність до саморозвитку, з іншого ~^: певному етапі розвитку це призводить до деякої гносеолопчі консервативності права, до випадків несприйняття ним нових фо] відносин, які стихійно формуються в суспільстві. Тому вже на ріі інституту права ми бачимо, що воно починає функціонувати як дуктивно-індуктивна пізнавальна система, хоча дія індуктивно^ механізму добору нормативного матеріалу тут ще переважає.¹ її випливає з того, що інститут права є тільки першим відносно зна ним системним утворенням (якщо не брати до уваги саму нори права з точки зору її системності), найбільш наближеним до сої альної реальності, постійно контактуючим з нею і вимушег"