Роналд Дворкін. Серйозний погляд на права. Проте припущення, що економічний розрахунок якого за­вгодно виду повинен бути аргументом політики, нехтує від­мінністю між абстрактними та конкретними

Проте припущення, що економічний розрахунок якого за­вгодно виду повинен бути аргументом політики, нехтує від­мінністю між абстрактними та конкретними правами. Абст­рактні права, такі як право говорити про політичні справи, не беруть до уваги конкурентні права; з іншого боку, конк­ретні права є відбиттям результату такої конкуренції. При слуханні певних різновидів справ аргументацію в напрямку від конкурентних абстрактних принципів до конкретного права можна здійснювати мовою економіки. Погляньмо на принцип, згідно з яким кожний член спільноти має право на те, щоб кожен інший її член ставився до нього з мінімаль­ною повагою, що належить виявляти до свого ближнього '. Це — дуже абстрактний принцип: в конкретних випадках він вимагає певного балансу між інтересами тих, кого слід захищати, і свободою тих, від кого принцип вимагає некон-кретизованого рівня піклування та поваги. Визначати на­лежний баланс шляхом порівняння сумарного блага цих двох сторін за різних умов є цілком природною справою, особливо коли в моді економічний словничок. Коли одна людина діє таким чином, що це, як вона може передбачити, завдасть такої шкоди іншій людині, що в результаті колек­тивне благо даної пари різко зменшиться, то в такому разі вона не виявляє належного піклування та поваги. Якщо, на­приклад, перша людина може вберегти чи застрахувати від даної шкоди набагато дешевше чи ефективніше, ніж інша, тоді вона не виявить піклування та поваги, якщо не вживе відповідних запобіжних заходів чи не організує відповідне страхування.

Такий характер аргументації ні в якому разі не є новітнім, хоча, можливо, його економічні шати і є такими. Філософи впродовж тривалого часу дискутують із приводу гіпотетич­них справ, у яких перевіряється рівень піклування, що його один член спільноти має виявляти до іншого. Наприклад, якщо одна людина тоне, а інша може врятувати її за міні­мального ризику для себе, тоді перша має моральне право бути врятованою другою. Таке твердження можна легко пе­ревести в економічну форму: якщо колективне благо обох

' Більш розвинутий аргумент принципу може забезпечити краще об­грунтування тесту Генда, ніж це робить даний простий принцип. Я наводив більш розвинутий аргумент у серії розенталівських лекцій, прочитаних в Юридичній школі Північно-західного університету в березні 1975 р. Проте простий принцип все ж забезпечує цілком задовільне обґрунтування даного моменту.